Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.05.2018 року у справі №916/1950/16
Ухвала КГС ВП від 09.05.2018 року у справі №916/1950/16
Ухвала КГС ВП від 19.07.2018 року у справі №916/1950/16
Постанова ВГСУ від 19.01.2017 року у справі №916/1950/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/1950/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

Національного банку України - адвокат Бірюкова О.А.

АТ "Сбербанк" - адвокат Крячковська І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДСПЕЦТЕХ"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 11.02.2019

у складі колегії суддів: Філінюка І.Г. (головуючого), Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.

у справі № 916/1950/16

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДСПЕЦТЕХ"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою підготовчого засідання суду від 01.08.2016 порушено провадження у справі №916/1950/16 за заявою боржника ТОВ «Укрбудспецтех» про визнання банкрутом; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника ТОВ «Укрбудспецтех» строком на 115 календарних днів до 23.11.2016; розпорядником майна боржника ТОВ «Укрбудспецтех» призначено арбітражного керуючого Данілова А.І.

2. 02.08.2016 на сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудспецтех».

3. 09.08.2016 до Господарського суду Одеської області звернулось АТ «Сбербанк» із заявою про визнання вимог до ТОВ «Укрбудспецтех» в сумі 1 187 617 023,19 грн.

4. 15.11.2017 АТ «Сбербанк» подало уточнення до заяви, в яких просило визнати кредитором в розмірі 1 202 359 720,96 грн. та включити до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: перша черга - 2 756,00 грн; четверта черга - 495 988 855,21 грн; шоста черга - 45 773 758,97 грн; окремо внести вимоги - 660 597 076,78 грн, як забезпечені заставою(іпотекою) майна боржника.

5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2017 у справі № 916/1950/16 задоволено заяву АТ «Сбербанк» частково. Визнано грошові вимоги АТ «Сбербанк» до ТОВ «Укрбудспецтех» у повному обсязі в сумі 1 202 359 720, 96 грн, як вимоги забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника із внесенням до реєстру вимог кредиторів окремо. Відмовлено АТ «Сбербанк» у задоволенні заяви в частині внесення вимог до четвертої черги задоволення вимог кредиторів в сумі 495 988 855, 21 грн.

6. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 11.12.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Укрбудспецтех» із вказівкою розміру вимог до боржника та вказівкою черговості їх задоволення, в тому числі вимоги ПАТ «Сбербанк»: 2 756 грн. - перша черга; 1 202 359 720,96 - грн. окремо,як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

7. 11.12.2017 АТ «Сбербанк» звернулось до Господарського суду Одеської області в порядку статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016 та додаткової угоди до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 22.06.2016, укладених між ТОВ «Техсаніт» та ТОВ «Укрбудспецтех», та як наслідок визнання недійсними наступних договорів, укладених між сторонами, зокрема, 07.06.2016 угоди про часткову уступку права вимоги до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016, укладеної між ТОВ «Техсаніт» та ТОВ «Інвестсервіскомпані» та боржником; 07.06.2016 угоди про часткову уступку права вимоги до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016, укладених між ТОВ «Техсаніт» та ТОВ «Мечта» та боржником; 07.06.2016 угоди про часткову уступку права вимоги до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016, укладених між ТОВ «Техсаніт», ПАТ «ФК «Чорноморець» та боржником; 07.06.2016 угоди про часткову уступку права вимоги до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016 між ТОВ «Техсаніт», ТОВ «Фондова група «Форвард» та боржником; стягнення з ТОВ «Укрбудспецтех» на користь АТ «Сбербанк» 3 200 грн судових витрат, сплачених при поданні заяви.

8. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2017 у справі № 916/1950/16 відмовлено АТ «Сбербанк» в прийнятті вищевказаної заяви. Заяву з додатками повернуто заявнику.

9. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 у справі № 916/1950/16 вищевказану ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.12.2017 у справі № 916/1950/16 - залишено без змін.

10. Постановою Касаційного господарського суду в складі Верховного суду від 16.08.2018 касаційну скаргу ПАТ «Сбербанк» № 4075/4/28-2 від 13.03.2018 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2018р. та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.12.2017 у справі № 916/1950/16 щодо відмови ПАТ «Сбербанк» у прийнятті заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016 та додаткової угоди до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 22.06.2016 задоволено частково; постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.12.2017 у справі № 916/1950/16 щодо відмови ПАТ «Сбербанк» у прийнятті заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016 та додаткової угоди до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 22.06.2016 скасовано.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

11. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2019 відмовлено ПАТ "Сбербанк" у прийнятті заяви про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016 та додаткової угоди до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 22.06.2016, укладених між ТОВ "Техсаніт" та ТОВ "Укрбудспецтех", та як наслідок визнання недійсними наступних договорів, укладених між сторонами, зокрема, 07.06.2016 угоди про часткову уступку права вимоги до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016, укладеної між ТОВ "Техсаніт" та ТОВ "Інвестсервіскомпані" та боржником; 07.06.2016 угоди про часткову уступку права вимоги до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016, укладених між ТОВ "Техсаніт" та ТОВ "Мечта" та боржником; 07.06.2016 угоди про часткову уступку права вимоги до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016, укладених між ТОВ "Техсаніт", ПАТ ФК "Чорноморець" та боржником; 07.06.2016 угоди про часткову уступку права вимоги до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.04.2016 між ТОВ "Техсаніт", ТОВ "Фондова група "Форвард" та боржником на загальну суму 71 782 781,00 грн.

12. Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 11.12.2019, Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою.

13. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у даній справі апеляційну скаргу ПАТ "Сбербанк" задоволено, ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.12.2018 - скасовано, справу № 916/1950/16 за заявою АТ "Сбербанк" від 01.12.2017 (вх.н. 3-994/18 від 07.12.2018) направлено для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

14. 12.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРБУДСПЕЦТЕХ" через Південно-західний апеляційний господарський суд звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 11.03.2019 № 11/03-01 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі № 916/1950/16, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Південно-західного апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.

15. 14.03.2019, відповідно до підпунктів 17.1, 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДСПЕЦТЕХ" від 11.03.2019 № 11/03-01 разом з матеріалами оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 11.12.2018 у справі № 916/1950/16 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 916/1950/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.03.2019.

17. Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2019, зокрема, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРБУДСПЕЦТЕХ" строк на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі № 916/1950/16; відкрито касаційне провадження у справі № 916/1950/16 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДСПЕЦТЕХ" від 11.03.2019 № 11/03-01 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019; розгляд касаційної скарги призначено на 05.06.2019 об 11 год. 30 хв.

18. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.06.2019 № 29.3-02/704, у зв`язку з відрядженням судді Жукова С.В., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/1950/16.

19. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.06.2019 справу № 916/1950/16 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Ткаченко Н.Г.

20. У зв`язку зі зміною колегії суддів, ухвалою Верховного Суду від 04.06.2019 прийнято касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДСПЕЦТЕХ" від 11.03.2019 № 11/03-01 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі № 916/1950/16 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Ткаченко Н.Г. до свого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

21. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "УКРБУДСПЕЦТЕХ" подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду в повному обсязі, а ухвалу місцевого господарського суду від 11.12.2019 у даній справі залишити в силі.

22. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

22.1 У ПАТ "Сбербанк" відсутнє право ініціювати в суді в суді визнання недійсними правочинів або майнових дій боржника відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

22.2 Судом апеляційної інстанції здійснено формальний підхід для розгляду справи без дослідження всіх необхідних обставин справи та доказів, які містяться у справі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

23. ПАТ "Сбербанк" подано відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

24. Представники Національного банку України та АТ "Сбербанк" в судовому засіданні 05.06.2019 заперечили проти касаційної скарги.

Розгляд клопотань Верховним Судом

25. 05.06.2019 від ТОВ "КІОД-1" до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги.

26. Вказане клопотання мотивовано неможливістю представника скаржника прибути в судове засідання 05.06.2019.

27. Представники Національного банку України та АТ "Сбербанк" в судовому засіданні 05.06.2019 проти вказаного клопотання заперечили.

28. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Касаційного господарського суду прийшла до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

28.1 Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

28.2 Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

28.3 Згідно частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

28.4 Скаржник не обмежений законом в кількості уповноважених осіб для представництва його інтересів в тому рахунку і в суді касаційної інстанції.

28.5 Причини неможливості участі у розгляді касаційної скарги 05.06.2019 які зазначені в заяві в даному конкретному випадку не можуть вважатися поважними, оскільки скаржник був повідомлений про відкриття касаційного провадження та призначення його касаційної скарги до розгляду завчасно та належним чином.

28.6 З наведеного вбачається, що скаржник мав достатньо часу для забезпечення представництва своїх інтересів в суді касаційної інстанції.

28.7 Тому, суд касаційної інстанції в даному випадку визнає неповажними причини неявки в судове засідання 05.06.2019 з розгляду касаційної скарги у справі № 916/1950/16 уповноваженого представника скаржника.

28.8 З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату.

Позиція Верховного Суду

29. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників Національного банку України та АТ "Сбербанк", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

30. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

30. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

31. За приписами частини першої статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

32. Пунктом 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

33. Згідно статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

34. Відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

35. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що сукупний аналіз положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також положень частини другої статті 33 Закону України «Про іпотеку» дають підстави вважати, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство права забезпеченого кредитора можуть вважатися порушеними, оскільки після порушення провадження у справі про банкрутство пред`явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та в межах провадження у справі про банкрутство, тому забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження, а відтак, набувають і процесуальне право на подання відповідних заяв у справі.

36. Так, частиною 1 статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора.

37. Виходячи з аналізу статті 20 Закону про банкрутство, норма вказаної статті регулює відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство. Вказана стаття визначає підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

38. Отже, статтею 20 вказаного Закону встановлено спеціальні підстави, за наявності яких можливе визнання правочинів (договорів) недійсними у межах провадження у справі про банкрутство. Тому, звернення арбітражного керуючого або конкурсного кредитора із заявою в порядку статті 20 вказаного Закону зумовлює необхідність встановлення судом наявності чи відсутності підстав, які передбачені саме даною статтею, а не нормами Цивільного кодексу України, з відповідними правовими наслідками, передбаченими даною статтею.

39. Так, відповідно до частини четвертої статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

40. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зі змісту заяви АТ «Сбербанк» про визнання недійсним договору вбачається, що як на правову підставу його недійсності заявник також посилався на частини 1, 3, 4, 5 статті 203, частини 1, 3 статті 215, статтю 98 Цивільного кодексу України.

41. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що місцевим господарським судом передчасно зроблено висновок про те, що підставою для звернення з заявою АТ «Сбербанк» є лише стаття 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» предметом спору є визнання недійсним договору, та залишено поза увагою правові підстави передбачені статтями 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

42. У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

43. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

44. Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

45. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

46. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

47. З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що місцевим господарським судом при розгляді справи порушено норми матеріального закону, а саме статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми процесуального закону, а саме частини 5 статті 41, статті 236 Господарського процесуального кодексу України, а тому правомірно задовольнив апеляційну скаргу АТ «Сбербанк», та скасував ухвалу суду першої інстанції від 11.12.2018, у зв`язку з чим справу № 916/1950/16 за заявою АТ «Сбербанк» від 01.12.2017 (вх.н.3-994/18 від 07.12.2018) направлено для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

48. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункти 22.1, 22.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

49. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

50. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

51. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

52. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

53. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

54. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

55. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

56. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

57. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови були дотримані.

58. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДСПЕЦТЕХ" від 11.03.2019 № 11/03-01 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі № 916/1950/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі № 916/1950/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

Н. Г. Ткаченко