Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року

м. Київ

справа № 922/755/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - комунальне підприємство "Харківські теплові мережі",

представник позивача - Колесник К.А., адвокат (договір від 13.06.2018 № 40061302, ордер від 26.02.2019 № 000194, свідоцтво від 23.12.2015 № 1963),

відповідач-1 - публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз",

представник відповідача-1 - Богдан С.В., адвокат (довіреність від 28.12.2018 № 007.1Др-198-1218, свідоцтво від 06.02.2018 № 000927),

відповідач-2 - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

представник відповідача-2 - Лисенко В.О., адвокат (довіреність від 26.10.2018 № 14-207, свідоцтво від 26.05.2010 № 3420),

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2018 (головуючий суддя Калініченко Н.В.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 (головуючий Бородіна Л.І., судді: Здоровко Л.М. і Лакіза В.В.)

у справі № 922/755/18

за позовом комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (далі - Підприємство)

до: 1) публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (далі - Товариство);

2) публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія),

про зобов'язання відновити газопостачання.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства та Компанії про зобов'язання Товариства відновити постачання природного газу на котельню по вул. Академіка Проскури, 12 у м. Харкові, що експлуатується Підприємством.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що припинення постачання природного газу на котельню по вул. Академіка Проскури, 12 у м. Харкові було здійснено з порушенням Порядку пооб'єктного припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 № 1687 (далі - Порядок).

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.07.2018 позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Товариство відновити постачання природного газу на котельню по вул. Академіка Проскури, 12 у м. Харкові, що експлуатує Підприємство.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- Товариство не повідомило Підприємство та орган місцевої виконавчої влади або орган місцевого самоврядування про конкретні дати та час здійснення ним припинення газопостачання. Таким чином, Товариством не було дотримано вимог нормативної документації, що визначає порядок обмеження/припинення природного газу;

- на Компанію покладений обов'язок видати номінацію теплогенеруючим та теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону, водночас невидача номінації Компанією безпосередньо не впливає на оцінку правомірності дій Товариства з відключення природного газу на об'єкті Підприємства;

- припинення газопостачання призвело до припинення постачання теплової енергії та надання послуг з теплопостачання частині споживачів Київського району міста Харкова;

- Підприємство мало отримувати природний газ на підставі укладених між ним та Компанією договорів та вимог чинного законодавства з ресурсу Компанії з оформленням фактично спожитих обсягів актами приймання-передачі, а дії Підприємства щодо споживання природного газу у березні 2018 року не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 змінено рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2018. Виключено з мотивувальної частини оскаржуваного рішення абзац такого змісту: "Враховуючи той факт, що між Підприємством та Компанією існують договірні відносини з визначеним обсягом постачання, розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 № 720-р, дії Підприємства щодо споживання природного газу в березні 2018 року не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу". В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2018 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що питання правомірності чи неправомірності дій (бездіяльності) Підприємства щодо відбору/невідбору природного газу у березні 2016 року можуть бути предметом окремого позову з дослідженням обставин щодо обумовлених сторонами об'ємів та фактично спожитих обсягів природного газу у спірний період між відповідними сторонами та не впливають на оцінку дій Товариства з відключення природного газу на об'єкті Підприємства, а, отже, суд першої інстанції при прийнятті рішення вийшов за межі предмета дослідження щодо спору, який виник між сторонами у даній справі.

Не погоджуючись з мотивувальними частинами рішень судів попередніх інстанцій, Компанія звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить змінити мотивувальні частини оскаржуваних рішень, а саме виключити з мотивувальної частини: рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2018 абзац такого змісту: "Отже, з урахуванням наявності укладених на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187 договорів № 1186/1718-ТЕ-32 від 21.09.2017, № 1187/1718-БО-32 від 21.09.2017, № 1188/1718-КП-32 від 21.09.2017, № 1189/1718-РО-32 від 21.09.2017, № 2009/1718-ЕЕ від 27.09.2017 та в умовах дії розпорядження від 04.10.2017 № 720-р протягом березня 2018 року Підприємство мало отримувати природний газ з ресурсу другого відповідача з оформленням фактично спожитих обсягів актами приймання-передачі"; постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 абзац такого змісту: "Здійснивши аналіз вимог чинного законодавства, суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, який є предметом перегляду судом апеляційної інстанції, встановив на підставі яких нормативних актів та договорів позивач отримує природний газ від Компанії та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у Підприємства права отримувати природний газ на підставі укладених на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187, договорів від 21.09.2017 та від 27.09.2017 постачання природного газу № 1186/1718-ТЕ-32, № 1187/1718-БО-32, № 1189/1718-РО-32, № 1188/1718-КП-32, № 2009/1718-ЕЕ та розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 № 720-р з оформленням відповідних актів приймання передачі, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі №904/8963/17".

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- споживання природного газу з газорозподільної системи можливе при виконанні певних умов, однією з яких є наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період, а у разі її відсутності оператор газорозподільної системи зобов'язаний обмежити/припинити відбір газу;

- право Підприємства на придбання природного газу у Компанії не є абсолютним, а обмежено рядом істотних умов. Так, умовами договору купівлі-продажу газу прямо встановлено обов'язок Компанії не виділяти номінацію у разі порушення Підприємством пункту 12 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187 (далі - Положення);

- обов'язок Підприємства припинити споживання природного газу за умови відсутності підтвердженого обсягу споживання;

- у зв'язку з наявністю заборгованості за спожитий у минулі періоди природний газ Компанія не мала правових підстав підтверджувати Підприємству планові обсяги природного газу на березень 2018 року та, відповідно, не здійснювала постачання природного газу позивачу в березні 2018 року.

Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 21.09.2017 Компанією (постачальником) та Підприємством (споживачем) укладені договори постачання природного газу № 1186/1718-ТЕ-32, № 1187/1718-БО-32, № 1189/1718-РО-32 , № 1188/1718-КП-32, за умовами яких природний газ, що поставляється за цими договорами, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; для релігійних організацій (крім обсягів, що використовується для провадження їх виробничо-комерційної діяльності); виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами.

Відповідно до пунктів 2.1 вказаних договорів визначений орієнтований обсяг природного газу, який постачальник передає споживачеві з 01.10.2017 по 31.03.2018, у тому числі по місяцях, з визначенням тис. куб.м.

Також 27.09.2017 між тими ж сторонами укладений договір № 2009/1718-ЕЕ (далі - Договір), пунктом 1.1 якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовуються споживачем виключно для виробництва електричної енергії.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 32 000 тис. куб. м, з визначенням кількості газу по кожному місяцю.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3, 3.4 вказаних договорів постачання природного газу встановлено, що постачання природного газу здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту 12 Положення. У разі невиконання споживачем вимог пункту 12 Положення постачальник не підтверджує планові обсяги газу (номінацію) для споживача, при цьому передача природного газу не здійснюється. Постачальник застосовує процедуру подання номінації та реномінації відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Номінація надається в обсязі, необхідному споживачу за цим договором, за умови виконання споживачем пункту 12 Положення.

Розподіл природного газу Підприємству здійснюється оператором газорозподільної системи в особі Товариства на підставі типового договору розподілу природного газу, укладеного між сторонами шляхом подання заяви приєднання № 09420VFH3BAТ016 до умов договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовим).

Судами встановлено, що у матеріалах справи наявне повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання від 19.03.2018 № 18/316, в якому запропоновано Підприємству, у зв'язку з відсутністю підтверджених обсягів природного газу на березень 2018 року, в термін з 7-00 години 22.03.2018 самостійно відключити від газових мереж газопостачання і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання. У разі невиконання цієї вимоги Товариство буде вимушене вжити заходів щодо припинення транспортування газу Підприємству в примусовому порядку.

26.03.2018 представниками Товариства в присутності представників Підприємства складений акт про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувки арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) № 18/316, у якому зазначено, що, на підставі Порядку, у зв'язку з відсутністю підтверджених об'ємів природного газу на березень 2018 року, відповідно до повідомлення від 19.03.2018 № 18/316 припинено (обмежено) газопостачання та опломбовано котельні позивача по вул. Академіка Проскури, 12 шляхом перекриття вхідного крану перед комерційним вузлом обліку газу та опломбовано.

У листі від 28.02.2018 Компанія зазначила, що Підприємство не виконує вимог пункту 12 Положення та, відповідно, не отримало номінації природного газу з ресурсу Компанії на березень 2018 року. За відсутності номінації Компанія не матиме правових підстав для документального оформлення природного газу, використаного Підприємством у березні 2018 року.

05.04.2018 Підприємство надіслано Компанії акти приймання-передачі природного газу за договорами від 21.09.2017 № 1186/1718-ТЕ-32, № 1187/1718-БО-32, № 1188/1718-КП-32, № 1189/1718-РО-32 та від 27.09.2017 № 2009/1718-ЕЕ для їх підписання відповідно до пунктів 3.5 договорів разом із супровідним листом № 61-1448.

Вказані акти повернуті Підприємству супровідним листом від 19.04.2018 без підпису у зв'язку з невиконанням Підприємством умов пункту 12 Положення.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для зобов'язання Товариства відновити постачання природного газу на котельню по вул. Академіка Проскури, 12 у м. Харкові, що експлуатує Підприємство.

Приймаючи рішення в оскаржуваній частині, суди виходили з того, що відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Договори від 21.09.2017 № 1186/1718-ТЕ-32, № 1187/1718-БО-32, № 1188/1718-КП-32, № 1189/1718-РО-32 та від 27.09.2017 № 2009/1718-ЕЕ укладені на виконання підпункту 4 пункту 3 Положення (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначений обов'язок Компанії постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками, на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням.

Згідно з пунктом 12 Положення виробник теплової енергії має право до 1 квітня 2018 року придбавати природний газ для всіх категорій використання природного газу у Компанії за умови, що такий виробник, на якого станом на 30.09.2015 поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", виконав обов'язок щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання, а виробник теплової енергії, що також придбаває природний газ для виробництва електричної енергії, додатково виконав установлені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.05.2015 № 670 "Про порядок розрахунків за спожитий природний газ виробниками електричної енергії, які використовують природний газ для її виробництва" (Офіційний вісник України, 2015, № 53, ст. 1722) вимоги щодо проведення розрахунків з використанням механізму розподілу коштів, що надходять в розрахунок за відпущену електричну енергію на рахунки із спеціальним режимом використання.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 № 720-р "Деякі питання опалювального сезону 2017/2018" з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону 2017/18 року Компанію: зобов'язано укласти до 14.10.2017 договори із суб'єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню та/або виробникам теплової енергії для релігійних організацій; разом з операторами газотранспортних та газорозподільних мереж забезпечити протягом опалювального сезону 2017/18 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Здійснивши аналіз вимог чинного законодавства, суди встановили, на підставі яких нормативних актів та договорів Підприємство отримує природний газ від Компанії та дійшли обґрунтованого висновку про наявність у Підприємства права отримувати природний газ на підставі укладених, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187, договорів від 21.09.2017 та від 27.09.2017 постачання природного газу №1186/1718-ТЕ-32, №1187/1718-БО-32, №1189/1718-РО-32, №1188/1718-КП-32, № 2009/1718-ЕЕ та розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 № 720-р з оформленням відповідних актів приймання-передачі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 904/8963/17.

В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій не оскаржується.

Посилання в касаційній скарзі на те, що: споживання природного газу з газорозподільної системи можливе при виконанні певних умов, однією з яких є наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період, а у разі її відсутності оператор газорозподільної системи зобов'язаний обмежити/припинити відбір газу; право Підприємства на придбання природного газу у Компанії не є абсолютним, а обмежено рядом істотних умов. Так, умовами договору купівлі-продажу газу прямо встановлено обов'язок Компанії не виділяти номінацію у разі порушення Підприємством пункту 12 Положення; обов'язок Підприємства припинити споживання природного газу за умови відсутності підтвердженого обсягу споживання; у зв'язку з наявністю заборгованості за спожитий у минулі періоди природний газ Компанія не мала правових підстав підтверджувати Підприємству планові обсяги природного газу на березень 2018 року та, відповідно, не здійснювала постачання природного газу позивачу в березні 2018 року, - не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави для залишення їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 у справі № 922/755/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко