Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.10.2018 року у справі №911/63/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/63/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Погребняка В.Я., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

за участю представників:

Міської громадської організації «Спілка інвесторів Черняхівського 21Б» - Бондаря І.Г., Компанець Л.В,

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Костюченко І.В.,

розглянув касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Славкіної М.А.

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2018

у складі колегії суддів: Пашкіної С.А. (головуючий), Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.

та на рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2018

у складі судді Мальованої Л.Я.

у справі за позовом Міської громадської організації «Спілка інвесторів Черняхівського 21Б» та Броварської міської ради Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор», Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»

за участю третіх осіб: ОСОБА_7, Відділу капітального будівництва Броварської міської ради, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання недійсними договорів іпотеки.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Хронологія подій та опис фактів, встановлених судами першої та апеляційної

інстанції

1. Орендне підприємство «Броварипромжитлобуд» почало будівництво багатоквартирного 301 кв. житлового будинку з вбудованими приміщеннями соціально-культурної сфери по вул. Черняхівського, 21-Б у місті Бровари, як забудовник та замовник на підставі договору оренди земельної ділянки від 14.08.2006 та зареєстрованої проектної документації від 28.09.2006, в тому числі, на залучені кошти інвесторів - фізичних осіб, про що були укладені договори про пайову участь у будівництві житлового будинку.

Відповідно до умов договорів пайової участі пайовик приймає дольову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку шляхом внесення грошових коштів в інвестування своєї частки (квартири або нежитлового приміщення), з подальшим отриманням її у свою власність, а ОП «Броварипромжитлобуд» виконує комплекс заходів по правовому, технічному та організаційному забезпеченню будівництва.

2. 16.08.2007 між ОП «Броварипромжитлобуд» та ТОВ «Північзахідтрансбуд» був укладений Договір № 2/ч про дольову участь у будівництві житлового будинку по вул. Черняхівського, 21-Б у місті Бровари, відповідно до умов якого ОП «Броварипромжитлобуд» передало, а ТОВ «Північзахідтрансбуд» прийняло функції забудовника, замовника та землекористувача на період будівництва. У свою чергу, в якості компенсації, ТОВ «Північзахідтрансбуд» на підставі п. 1.4 договору, після здачі будинку в експлуатацію, залишає у своєму розпорядженні площу Об'єкта, на яку нею особисто, або залученими інвесторами, внесено інвестиції. Сума внесених інвестицій входить у загальну вартість будівництва та має бути документально підтверджена.

Відповідно до п. 2.4. Договору № 2/ч проінвестовані квартири є власністю інвесторів, а згідно з п. 5.1.5. Договору № 2/ч ОП «Броварипромжитлобуд» зобов'язується протягом 15 днів передати ТОВ «Північзахідтрансбуд» перелік пайовиків, які прийняли участь у фінансуванні об'єкту будівництва, із зазначенням номеру квартири та нежитлових приміщень, а ТОВ «Північзахідтрансбуд» у відповідності до п. 6.1.6. зобов'язується передати інвесторам будівництва та іншим пайовикам закінчені будівництвом приміщення на підставі акту приймання-передач приміщень.

3. 31.08.2007 на виконання умов Договору № 2/ч з кожним пайовиком - фізичною особою була підписана тристороння Додаткова угода до Договору про пайову участь у будівництві житлового будинку, про зміну сторони Договору з ОП «Броварипромжитлобуд» на ТОВ «Північзахідтрансбуд».

4. 04.10.2007 між ОП «Броварипромжитлобуд» (Продавець) та ТОВ «Північзахідтрансбуд» (далі - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва по вулиці Черняховського, будинок б/н у м. Бровари, який було посвідчено приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н.М., про що вчинено запис у реєстрі нотаріальних дій № 1807, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність Покупцю об'єкт незавершеного будівництва, а саме багатоквартирний 301 кв. житловий будинок з збудованими приміщеннями соціально-культурної сфери, готовністю 6 %, а Покупець зобов'язався прийняти об'єкт та сплатити за нього 5 780 308 (пять мільйонів сімсот вісімдесят тисяч триста вісім) гривень.

5. 15.10.2007 було зареєстроване право власності на об'єкт незавершеного будівництва за ТОВ «Північзахідтрансбуд», що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, номер 16146571 виданого Комунальним підприємством Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» від 03.10.2017 реєстраційний номер 20433100.

6. 22.10.2010 через фінансові труднощі, які перешкоджали продовженню будівництва, ТОВ «Північзахідтрансбуд» передало права забудовника ТОВ «Т-Фактор» шляхом укладання тристороннього Додаткового договору № З/Ч від 22.10.2010 до договору від 16.08.2007 № 2/Ч між ОП «Броварипромжитлобуд» - Сторона 1, ТОВ «Північзахідтрансбуд» - Сторона 2 та ТОВ «Т-Фактор» - Сторона 3.

7. Засновником третього забудовника - ТОВ «Т-Фактор» - у розмірі 100% є ОСОБА_7, який є також директором другого забудовника ТОВ «Північзахідтрансбуд».

8. Судами встановлено, що 16.02.2011 ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Північзахідтрансбуд» з грошовими вимогами про стягнення заборгованості, проте коштів у ТОВ «Північзахідтрансбуд» для погашення боргу не було, тому в рахунок погашення боргу був переданий об'єкт нерухомості шляхом укладання Мирової угоди. На дату укладання Мирової угоди ТОВ «Північзахідтрансбуд» має зобов'язання перед інвесторами - фізичними особами, які фінансували дане будівництво. Мирова угода була укладена без згоди інвесторів та пайовиків.

9. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.02.2011 у справі № 2-520/11 між ТОВ «Північзахідтрансбуд» та ОСОБА_7 затверджено мирову угоду, згідно з якою відповідач в рахунок погашення боргу за договором поворотної фінансової допомоги від 10.04.2008 в розмірі 2 000 000 грн та заборгованості за договорами комісії від 17.06.2008, 03.12.2008, 05.12.2008 в розмірі 1 500 000 грн, а всього 3 500 000 грн, передає ОСОБА_7 об'єкт незавершеного будівництва, а саме багатоквартирний 301 кв. житловий будинок з вбудованими приміщеннями соціально-культурної сфери готовністю 6 %. У свою чергу, ОСОБА_7 приймає в рахунок погашення заборгованості вказаний об'єкт незавершеного будівництва. Пунктом 5 зазначеної мирової угоди за громадянином ОСОБА_7 визнано право власності на вказаний об'єкт нерухомості.

10. 22.03.2011 зареєстровано нову редакцію статуту ТОВ «Т- Фактор», у пункті 7.1 якого зазначено, що засновник ОСОБА_7 передає у статутний фонд: майнові цінності - об'єкт незавершеного будівництва, а саме багатоквартирний 301 кв. житловий будинок готовністю 6%, що знаходиться за адресою: вул. Черняхівська, 21-Б, м. Бровари.

11. 30.05.2011 на підставі Кредитного поговору № 025-пп ОСОБА_7, як фізична особа, отримав кредит в ПАТ «КБ Хрещатик» у розмірі 6 000 000 грн, строком до 30.04.2013. В якості забезпечення кредиту передано під заставу 22 (19-трикімнатних та 3-двокімнатних) квартир, що становить 2 020, 05 м2, шляхом укладання договору поруки між Банком та ТОВ «Т-Фактор», згідно якого ТОВ «Т-Фактор» бере на себе повну відповідальність за невиконання ОСОБА_7 зобов'язань по кредитному договору від 30.05.2011 № 025-пп.

Крім того, за договором Іпотеки майнових прав від 30.05.2011 № 060/025-пп ТОВ «Т-Фактор» передає майнові права на 22 квартири загальною площею 2 020, 05 м2, в якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_7 по кредитному договору від 30.05.2011 № 025-пп.

12. 19.12.2013 Постановою Київського апеляційного суду у справі № 911/2185/13 за позовом Заступника прокурора Київської області до Броварської міської ради Київської області, ТОВ «Т-Фактор», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Міська громадська організація «Спілка інвесторів Черняховського 21Б», про скасування рішень міської ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки встановлено, що внесення ОСОБА_7 об'єкту незавершеного будівництва до статутного капіталу ТОВ «Т-Фактор» не спричиняє автоматичного переходу права власності на вказаний об'єкт від нього до ТОВ «Т-Фактор» і таке право має бути зареєстроване за ТОВ «Т-Фактор» відповідно до вимог статті 182 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

13. 30.12.2014 між ПАТ «КБ «Хрещатик» (іпотекодержатель) та ТОВ «Т-Фактор» (іпотекодавець) було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого з метою погашення зобов'язань за кредитним договором від 30.05.2011 № 025-пп, укладеним між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ОСОБА_7, іпотекодавець передає, а іпотекодержатель набуває право власності на майнові права на квартири, які перелічені в п. 1 зазначеного договору.

Подання позовної заяви

14. 02.01.2018 Міська громадська організація «Спілка інвесторів Черняхівського 21Б» (далі - МГО «Спілка інвесторів Черняхівського 21Б») та Броварська міська рада Київської області звернулися із позовом до ТОВ «Т-Фактор», ПАТ «КБ «Хрещатик» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсними Договору іпотеки майнових прав від 30.05.2011 № 060/025-пп та Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 30.12.2014, укладених між ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» та ТОВ «Т-Фактор», оскільки останні не відповідають вимогам Закону України «Про іпотеку» та статтям 203, 215 ЦК України

15. Позивачі посилалися на те, що інвестори-пайовики після внесення адресних (цільових) коштів у 100 % розмірі стали співвласниками даного незавершеного будівництва, тому при вчиненні будь-яких правочинів, що стосуються об'єкту нерухомості, необхідна згода всіх інвесторів на такі дії.

Крім того, позивачі у позові посилалися на рішення судів у цивільних справах за позовом фізичних осіб (інвесторів) до ТОВ «Т-Фактор», якими визнано майнові права на частки в об'єкті будівництва (квартири). А тому, на думку позивачів, Договір іпотеки укладений з порушенням частини другої статті 538 ЦК України, оскільки іпотекодавець не був власником предмета іпотеки.

Також позивачі вказували, що про факт укладення договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя особи, в інтересах яких МГО «Спілка інвесторів Черняхівського 21Б» звертається з цим позовом, дізналися у вересні 2015, а позовну заяву було подано до Господарського суду Київської області 02.01.2018, тому трирічний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, не пропущено.

16. 28.02.2018 до суду першої інстанції від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказуно, що позовні вимоги до Фонду відсутні, у зв'язку із чим правильно було б залучити Фонд у справі в якості третьої особи.

17. 28.02.2018 ПАТ «КБ «Хрещатик» також до суду першої інстанції подано відзив на позовну заяву, в якому банк вказує, що перелік проінвестованих квартир, перелічених у рішеннях судів, відрізняється від квартир, які прийняті банком у власність на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а тому зазначений договір та договір іпотеки, укладені із дотриманням норм цивільного законодавства та статті 18 Закону «Про іпотеку».

18. Крім того, Банк просив застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності, оскільки спірний договір про задоволення вимог іпотекодержателя укладений 30.12.2014, а тому трирічний строк позовної давності позивачами пропущено.

19. 28.03.2018 позивачами подано заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої позивачі стверджували, що:

- в договорі іпотеки відсутній опис предмету іпотеки - майнових прав на квартири, що є порушенням підпункту 3 частини першої статті 18 Закону України «Про іпотеку»,

- предметом іпотеки були майнові права на окремі квартири, що не були виділені в натурі і на які було зареєстровано право власності як на окремі об'єкти нерухомості, що є порушенням частини третьої статті 5 Закону України «Про іпотеку»,

- на момент укладення договору іпотеки, ТОВ «Т-Фактор» не була відведена земельна ділянка для будівництва, не видано дозвіл на виконання будівельних робіт, зобов'язання по договору від 16.08.2007 № 2/ч з ОП «Броварипромжитлобуд» були припиненими і відповідно ТОВ «Т-Фактор» не могло документально підтвердити право набуття ним у власність об'єкт будівництва в майбутньому, що є порушенням частини другої статті 5 Закону України «Про іпотеку»,

- уклавши договір іпотеки, ТОВ «Т-Фактор» стало боржником-іпотекодавцем, відповідальним перед іпотекодержателем (банком) за виконання зобов'язання ОСОБА_7, що суперечить частині третій статті 96 ЦК України.

Розгляд справи судами

20. Рішенням Господарського суду Київської області від 20.06.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2018, позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки майнових прав від 30.05.2011 № 060/025-пп, укладений між ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» та ТОВ «Т-Фактор». Визнано недійсним Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 30.12.2014, укладений між ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» та ТОВ «Т-Фактор». Стягнуто з ТОВ «Т-Фактор» на користь Міської громадської організації «Спілка інвесторів Черняхівського 21Б» 3 524 грн судового збору. Стягнуто з ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» на користь Броварської міської ради Київської області 3 524 грн судового збору.

21. Судові рішення мотивовано тим, що предметом іпотеки були майнові права на окремі квартири, що не були виділені в натурі і на які не було зареєстроване право власності як на окремі об'єкти нерухомості, що є порушенням частини третьої статті 5 Закону України «Про іпотеку», оскільки об'єкти, що будуть створені в майбутньому, мають зобов'язальних характер.

Суди також вказали, що оскільки ОП «Броварипромжитлобуд» при укладанні договору купівлі-продажу не отримав згоду від інвесторів - пайовиків на продаж об'єкту фінансування, то укладений договір купівлі-продажу від 04.10.2007 є недійсним.

Щодо позовної давності суди зазначили, що про факт укладення договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя особи, в інтересах яких МГО «Спілка інвесторів Черняхівського 21Б» звертається з цим позовом, дізналися у вересні 2015 року, а позовну заяву було подано до Господарського суду Київської області 02.01.2018, тому трирічний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, не пропущено.

Суди також вказали, що МГО «Спілка інвесторів Черняхівського 21Б» відповідно до Закону України «Про громадські об'єднання» діє на підставі Статуту, яким визначено, що основною метою його діяльності є задоволення та захист законних, соціальних, економічних та інших спільних інтересів членів спілки (п. 3.1 Статуту), і що спілка має право представляти та захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах (п. 3.3 Статуту).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22. 11.09.2018 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Славкіною М.А. подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2018 у справі № 911/63/18, прийняти нове рішення про відмову у позові.

Скаржник посилається на:

- порушення судом першої інстанції статті 162 ГПК України, оскільки судом прийнято до розгляду позов, який підлягав залишенню без руху;

- в порушення частини 6 статті 91 ГПК України суд не витребував та не дослідив жодного оригіналу письмового доказу та неправомірно взяв до уваги копії, які Банк ставив під сумнів та прийняв рішення на підставі недопустимих доказів;

- на те, що позивач у даній справі - МГО «Спілка інвесторів Черняхівського 21Б» - є неналежним позивачем та не мав права звертатися від свого імені в інтересах третіх осіб, вважає, що в силу частини п'ятої статті 53 ГПК України саме фізичні особи-інвестори мають бути позивачами у даному спорі. Скаржник також вважає, що в порушення частини першої статті 50 ГПК України суд не залучив до участі у справі в якості третіх осіб ОП «Броварипрормжитлобуд» та ТОВ «Північзахідтрансбуд», а також інших інвесторів, оскільки рішення у справі може зачіпати їх права та інтереси;

- на неправильну процесуальну заміну статусу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із співвідповідача на третю особу, в порушення статті 48 ГПК України, за відсутності клопотання позивача та розгляду справи спочатку;

- порушення судами статті 267 ЦК України, оскільки позов подано із значним пропуском строку позовної давності.

Скаржник також стверджує про неправильне застосування судами статей 203, 215, 216, 232 ЦК України, оскільки суд визнав нікчемним договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 04.10.2007, укладений між ОП «Броварипрормжитлобуд» та ТОВ «Північзахідтрансбуд» з підстав, визначених у статті 232 ЦК України, без участі у справі сторін цього договору, при цьому не встановивши зловмисність домовленості представників сторін цього договору.

Банк, крім того, зазначає, що права чи інтереси позивачів не порушені. Зокрема, в іпотеку не передавалися майнові права на об'єкти, які проінвестували фізичні особи, а передані права на зовсім інші об'єкти. Фізичні особи виконали грошові зобов'язання за інвестиційними договорами, проте право власності на квартири у них не виникло, вони отримали лише право на набуття права власності. Окрім майнових прав на квартири предметом іпотеки ПАТ «КБ «Хрещатик» є сам об'єкт незавершеного будівництва за іпотечним договором № 1156/448-пп/449-пп/450-пп/451-пп/452. При цьому, з посиланням на частину другу статті 5 та частину п'яту статті 16 Закону України «Про іпотеку», скаржник вважає, що передача в іпотеку всього об'єкта також жодним чином не зачіпає права фізичних осіб-інвесторів.

23. 09.11.2018 до Верховного Суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення, в яких Фонд підтримує касаційну скаргу та просить її задовольнити та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Б. Доводи відзиву на касаційну скаргу.

24. 09.11.2018 до Верховного Суду від Міської громадської організації «Спілка інвесторів Черняхівського 21Б» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому з посиланням на безпідставність та необґрунтованість скарги, наведено прохання залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

25. Як зазначалося вище, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з доведеності факту порушення сторонами при укладенні спірних договорів положень статті 5 Закону України «Про іпотеку».

26. Проте, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з наступних підстав.

27. Відповідно до положень статті 235 ГПК України обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Рішення суду має прийматися і цілковитій відповідності з нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

28. Однак, вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних рішення та постанови не були дотримані.

29. Так, згідно з частинами другою і третьої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

30. Всупереч цим вимогам судами першої та апеляційної інстанції не було достеменно встановлено, які права або охоронювані законом інтереси Броварської міської ради Київської області саме в сфері господарської діяльності було порушено укладенням спірних договорів. Суди першої та апеляційної інстанцій, зазначивши, що Позивач 2 (Броварська міська рада Київської області) захищає своє право власності на земельну ділянку під об'єктом незавершеного будівництва, не встановили, яким чином обраний спосіб захисту - визнання недійсними договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя - співставляється з сутністю порушеного права.

31. Крім того, суди, не взявши до уваги положення статей 41, 53 ГПК України, не дослідили повноваження МГО «Спілка інвесторів Черняхівського 21Б» щодо захисту прав 13 фізичних осіб в розрізі представництва інтересів цих інвесторів. Зокрема, погодившись зі статусом МГО «Спілка інвесторів Черняхівського 21Б» як представника фізичних осіб - інвесторів, суди не зазначили до якого виду представництва (договірне, законне, офіційне, громадське) належить подібне представництво і на підставі чого воно виникає у даному випадку. При цьому Верховний Суд зауважує, що якщо Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачена можливість громадського представництва у судах (стаття 21), то Закон України «Про громадські об'єднання» такого повноваження не містить.

32. Суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення від 20.06.2018 зазначив про нікчемність правочину купівлі-продажу від 04.10.2007, укладеного між ОП «Броварипромжитлобуд» та ТОВ «Північзахідтрансбуд», однак в порушення статті 50 ГПК України ці особи не були залучені до участі у справі, їх думка не була заслухана, що суперечить принципу верховенства права, закріпленого статтею 129 Конституції України.

33. Згідно з положеннями частин другої і четвертої статті 48 ГПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, про що постановляється відповідна ухвала.

Проте, всупереч цим процесуальним вимогам, які не передбачають іншого, суд при ухваленні рішення без відповідних клопотань позивачів та без постановлення відповідної ухвали змінив статус одного з відповідачів - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - зі статусу відповідача на статус третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Фактично долю позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не було вирішено, чим порушено принцип диспозитивності, у силу якого право позивача визначити у позовній заяві належного, на його погляд, відповідача кореспондується з обов'язком суду винести судове рішення відносно такого відповідача або замінити його на іншого відповідача лише зі згоди позивача.

Процесуальна поведінка суду щодо зміни статусу відповідача на статус третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виходить за межі наданих суду повноважень, що суперечить частинам другим статей 6, 19 Конституції України.

34. Поза належною оцінкою судів залишилися також доводи ПАТ «КБ «Хрещатик», що в іпотеку не передавалися майнові права на об'єкти, які проінвестували фізичні особи, а передані права на зовсім інші об'єкти.

35. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

36. Верховний Суд вважає, що ті доводи, що їх наводив ПАТ «КБ «Хрещатик» при розгляді справи в судах першої і апеляційної інстанцій, не є очевидно необґрунтованими, що вимагало від суду першої та апеляційної інстанцій їх повного дослідження, надання їм належної оцінки і відображення у судових рішеннях.

37. Європейський суд з прав людини, досліджуючи питання права на справедливий суд крізь призму повноти судового рішення, зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), від 27 вересня 2001 року № 49684/99). Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

38. Водночас ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення у цій справі зазначеним вимогам не відповідають.

39. Судова колегія вважає, що допущені процесуальні порушення є такими помилками, які не забезпечили справедливого розгляду справи. Рішення судів, прийняті з порушенням норм процесуального права, не можуть вважатися такими, що відповідають приписам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на справедливий суд, а тому підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

41. Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

42. Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи ПАТ «КБ «Хрещатик» та з урахуванням належно оцінених позицій усіх учасників справи вирішити спір відповідно до вимог закону.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310, 315, 316 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Славкіної М.А. задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 у справі № 911/63/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді В.Я. Погребняк

В.Г. Суховий