ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/16430/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи заяву Приватного акціонерного товариства "Акумуляторний завод "САДА"

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України

у складі колегії суддів: Демидової А.М.- головуючий, Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.

від 14.11.2017

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської О.С.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ФК Факторинг",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2) ОСОБА_7,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) Приватне акціонерне товариство "Акумуляторний завод "САДА", 2) ОСОБА_8, 3) ОСОБА_9, 4) ОСОБА_10, 5) ОСОБА_11, 6) ОСОБА_12, 7) ОСОБА_13, 8) ОСОБА_14, 9) ОСОБА_15, 10) ОСОБА_16,

про визнання недійсною заяви,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ФК Факторинг" про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого відповідачем у вигляді заяви про припинення зобов'язання зарахуванням у порядку статті 601 Цивільного кодексу України від 02.06.2015, поданої на адресу позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначена заява про припинення зобов'язання зарахуванням ґрунтується на вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ФК Факторинг" до банку здійснити зарахування зустрічних грошових вимог, а саме: вимог банку до товариства щодо сплати несплаченої частини ціни відступлення за договором про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом від 15.05.2015 та вимог товариства до банку за депозитними договорами, укладеними між банком та фізичними особами, які відступили свої вимоги до банку Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ФК Факторинг" за договорами про відступлення права вимоги від 29.05.2015. За твердженням позивача, відповідач в порушення умов укладеного між ним та позивачем договору про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом від 15.05.2015 у визначений договором строк (до 31.05.2015) здійснив оплату ціни відступлення права вимоги за кредитним договором № 48-10/06 від 06.10.2006 не в повному обсязі та, відповідно, в неоплаченій частині не набув права вимоги за зазначеним кредитним договором, однак в подальшому відступив неоплачену частину прав вимоги фізичним особам за договорами про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом. За твердженням позивача зазначена заява про припинення зобов'язання зарахуванням від 02.06.2015 є недійсною, суперечить положенням статті 601 Цивільного кодексу України оскільки по-перше, ґрунтується на вимогах, які не були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ФК Факторинг", тобто не були придбані відповідачем на законних підставах, та внаслідок неоплати права вимоги з повернення депозитних вкладів не перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ФК Факторинг"; по-друге, грошове зобов'язання з повернення вкладів за депозитними договорами у банка не виникло, строк виконання зазначених зобов'язань не настав, оскільки укладення товариством з фізичними особами договорів відступлення прав вимоги за депозитними договорами не призводить до виникнення грошового зобов'язання банку перед відповідачем, та можливість зміни власника депозитного рахунку чинним законодавством не передбачена.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 у справі №910/16430/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017, позов задоволено повністю. Визнано недійсним односторонній правочин, вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ФК Факторинг", у вигляді заяви про припинення зобов'язання зарахуванням в порядку статті 601 Цивільного кодексу України від 02.06.2015, поданої на адресу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит". Стягнуто з відповідача на користь позивача 1378,00 грн судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що спірна заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.06.2015 не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України. При цьому, суди виходили з того, що:

- зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, спрямованим на припинення зобов'язань сторін, і зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною;

- станом на 02.06.2015 - дату отримання позивачем спірної заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог у позивача не виникли перед відповідачем грошові зобов'язання на суму коштів, розміщених на вкладних рахунках фізичних осіб, оскільки по-перше, відповідно до положень частини 3 статті 1058 Цивільного кодексу України пункту 1.8. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 (далі по тексту - Інструкція), вкладні (депозитні) рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів і можливості зміни власника рахунка Інструкцією не передбачено, по-друге, подані фізичними особами - вкладниками заяви-вимоги про дострокове повернення вкладу не є їх розпорядженнями, як клієнтів банку в розумінні частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України та пункту 10.20. Інструкції, а без розпорядження клієнта у банка відсутній обов'язок вчиняти операції за вкладним рахунком;

- договірні відносини між банком та фізичними особами - вкладниками банку, які відступили свої кредиторські вимоги до банку відповідачу, станом на 02.06.2015 (дату подання відповідачем спірної заяви про припинення зобов'язання) припиненні не були, про що свідчить та обставина, що відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 488 від 07.04.2016 про затвердження переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" кредиторські вимоги зазначених вкладників: фізичних осіб, які відступили свої кредиторські вимоги щодо повернення вкладів відповідачу, на суму вкладів за депозитними договорами включені до четвертої черги вимог кредиторів;

- спірна заява про припинення зобов'язання була подана відповідачем після спливу встановленого в договорі відступлення права вимоги № 48-10/06 від 06.10.2015 терміну для сплати ціни відступлення.

22.11.2017 Приватне акціонерне товариство "Акумуляторний завод "САДА" звернулось до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 14.11.2017 у справі № 910/16430/16 з підстав, передбачених пунктами 1-3 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017, а 31.01.2018 зазначена заява надійшла з Верховного Суду України до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду від 31.01.2018 для розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Акумуляторний завод "САДА" визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Вронська Г.О.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранця О.М. - головуючий, Вронської Г.О., Студенця В.І. від 13.02.2018 справу № 910/16430/16 допущено до провадження Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. Відкрито провадження за заявою Приватного акціонерного товариства "Акумуляторний завод "САДА" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 14.11.2017 у справі № 910/16430/16. В порядку здійснення підготовчих дій витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16430/16.

Після надходження матеріалів справи № 910/16430/16 ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранця О.М. - головуючий, Вронської Г.О., Студенця В.І. від 15.03.2018 справу № 910/16430/16 за заявою Приватного акціонерного товариства "Акумуляторний завод "САДА" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 14.11.2017 призначено до розгляду без повідомлення та виклику учасників справи.

У зв'язку з відрядженням судді Вронської Г.О. був проведений повторний автоматизований розподіл справи № 910/16430/16. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.04.2018 для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Стратієнко Л.В.

У зв'язку з відпусткою судді Студенця В.І. був проведений повторний автоматизований розподіл справи № 910/16430/16. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.05.2018 для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Мамалуй О.О.

У зв'язку з відпусткою судді Мамалуя О.О. був проведений повторний автоматизований розподіл справи № 910/16430/16. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.07.2018 для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Вронська Г.О.

У заяві про перегляд судових рішень Приватне акціонерне товариство "Акумуляторний завод "САДА" просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 14.11.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 у справі № 910/16430/16 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального і процесуального права по різним справам у подібних правовідносинах, а саме: частин 1 та 2 статті 601, частини 3 статті 1058, частин 1 та 2 статті 1060, частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 203 Господарського кодексу України та частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017, а також невідповідністю постанови Вищого господарського суду України від 14.11.2017 висновкам Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. Як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального і процесуального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 14.09.2016 у справі № 910/25487/15, від 16.02.2016 у справі № 910/17681/15 та від 20.06.2017 у справі № 910/17149/16. В обґрунтування невідповідності оскаржуваної постанови Вищого господарського суду України висновкам Верховного Суду України заявник послався та додав до заяви копії постанов Верховного Суду України від 09.04.2014 у справі № 6-12цс14, від 25.12.2013 у справі № 6-140цс13 та від 23.11.2016 у справі № 3-869гс16.

Колегія суддів Касаційного господарського суду, обговоривши доводи заяви, перевіривши застосування судом касаційної інстанції положень частин 1 та 2 статті 601, частини 3 статті 1058, частин 1 та 2 статті 1060, частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 203 Господарського кодексу України у різних справах у подібних правовідносинах, вважає, що заява Приватного акціонерного товариста "Акумуляторний завод "САДА" про перегляд судових рішень не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У справі, що розглядається, господарськими судами встановлено, що 06.10.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", та Закритим акціонерним товариством Акумуляторним заводом "САДА", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акумуляторний завод "САДА, був укладений договір про мультивалютну кредитну лінію № 48-10/06 (далі по тексту - кредитний договір).

15.05.2015 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (первісний кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ФК Факторинг" (новий кредитор, відповідач) був укладений договір про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом (далі по тексту - договір відступлення), відповідно до пункту 1.1. якого первісний кредитор (позивач) передає, а новий кредитор (відповідач) набуває всі права вимоги та інші права, що належать первісному кредитору в момент укладення цього договору або можуть виникнути в майбутньому на підставі договору про мультивалютну кредитну лінію № 48-10/06 від 06.10.2006 (основний договір) з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, укладеного між первісним кредитором та боржником - Публічним акціонерним товариством "Акумуляторним заводом "САДА".

Згідно з пунктом 1.2. договору відступлення за цим договором новий кредитор одержує усі права (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

Пунктом 1.3. договору відступлення передбачено, що відступлення права вимоги за основним договором (кредитним договором) здійснюється в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи:

- право вимоги на суму основного зобов'язання за кредитом на момент підписання цього договору в сумі 1542456,70 дол. США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 15.05.2015 еквівалентно 31727305,50 грн;

- право вимоги на суму відсотків за користування кредитом на момент підписання цього договору в сумі 10897,57 дол. США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 15.05.2015 еквівалентно 224155,75 грн. До переходу права вимоги за цим договором до нового кредитора первісний кредитор продовжує нарахування відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим до нового кредитора не переходить право нарахування відсотків. У разі переходу до нового кредитора права на частину вимоги, відсотки за користування кредитором нараховуються первісним кредитором тільки на частину вимоги, що залишилася не оплаченою та права на яку не перешли до нового кредитора. Після переходу права вимоги до нового кредитора нарахування відсотків припиняється;

- право вимоги на пеню на момент підписання цього Договору в сумі 435,51 грн.

Згідно з пунктом 1.4. договору відступлення права, що визначені основним договором (кредитним договором), з урахуванням положень пунктів 1.2., 1.3. цього договору, переходять до нового кредитора в день проведення оплати (сплати ціни відступлення) в сумі та в строк, які зазначені в пунктах 2.1., 2.2. цього договору. У разі несплати ціни відступлення в сумі та в строк, які зазначені в пунктах 2.1. та. 2.2. цього договору, новий кредитор набуває право вимоги тільки на частину права вимоги, яка буде фактично оплачена станом на 31.05.2015. В іншій (неоплаченій) частині новий кредитор втрачає право вимоги, а цей договір втрачає в цій (неоплаченій) частині свою силу без підписання будь-яких додаткових угод.

Відступлення прав вимоги здійснюється на платній основі. Ціна відступлення права вимоги становить еквівалент 1 553 354,27 дол. США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 15.05.2015 еквівалентно 31951461,25 грн, яка сплачується новим кредитором на користь первісного кредитора шляхом безготівкового перерахування на рахунок № 373989999, відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит". Ціна відступлення може сплачуватися частинами за умови, що останній платіж буде проведений у строк, визначений у п. 2.2. цього Договору, тобто до 31.05.2015. (пункти 2.1., 2.2. договору відступлення).

На виконання умов договору відступлення відповідач у період з 22 по 29.05.2015 здійснив часткову оплату ціни відступлення в сумі 16 893024,31 грн.

Господарськими судами попередніх інстанцій у цій справі також встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_10 (далі - ОСОБА_10.), ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8.), ОСОБА_11 (далі - ОСОБА_11.), ОСОБА_9 (далі - ОСОБА_9.) з кожним окремо були укладені договори-заяви про банківський строковий вклад (депозит) "Стандарт" на 370 днів в іноземній валюті (далі по тексту - депозитні договори), а саме:

- № 313731/38798/370-14 від 17.11.2014, розмір вкладу за яким складає 200000,00 євро, строк дії - до 22.11.2015;

- № 313731/15051/370-15 від 26.01.2015, розмір вкладу за яким складає 204565,00 дол. США, строк дії - до 31.01.2016;

- № 313731/52040/370-14 від 15.12.2014, розмір вкладу за яким складає 200000,00 дол. США, строк дії - до 20.12.2015.

- № 313731/22550/370-14 від 11.08.2014, розмір вкладу за яким складає 220362,00 євро, строк дії - до 16.08.2015.

15.05.2015 фізичними особами ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 на адресу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" були подані заяви-вимоги про дострокове повернення вкладу, відповідно до яких вкладники вимагали на підставі статті 1060 Цивільного кодексу України достроково, а саме: до 28.05.2015 повернути їм вклади та сплатити нараховані проценти з урахуванням умов договорів вкладу.

29.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ФК Факторинг", як новим кредитором та ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, як первісними кредиторами, з кожним окремо були укладені договори про відступлення права вимоги, відповідно до умов яких первісні кредитори передають, а новій кредитор набуває права вимоги, що належать первісним кредиторам в момент укладення цих договорів або можуть виникнути в майбутньому на підставі депозитних договорів № 313731/15051/370-15 від 26.01.2015, № 313731/22550/370-14 від 11.08.2014, №313731/38798/370-14 від 17.11.2014 та від № 313731/52040/370-14 від 15.12.2014.

Так, відповідно до пункту 2.1. договорів відступлення вкладу від 29.05.201 за відступлення права вимоги первісних кредиторів до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" новий кредитор зобов'язався сплатити строк не пізніше 29.05.2015 наступні суми:

- за депозитним договором № 313731/15051/370-15 від 26.01.2015 - 4246930,65 грн без ПДВ,

- за депозитним договором № 313731/22550/370-14 від 11.08.2014 - 4691157,04 грн без ПДВ,

- за депозитним договором №313731/38798/370-14 від 17.11.2014 - 4352137,69 грн без ПДВ,

- за депозитним договором № 313731/52040/370-14 від 15.12.2014 - 2541679,70 грн без ПДВ.

Також, 29.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ФК Факторинг" та ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, з кожним окремо, були укладені договори про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом, за якими відповідачем відступлено зазначеним фізичним особам право вимоги та інші права за договором про мультивалютну кредитну лінію № 48-10/06 від 06.10.2006, а також договором про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом від 15.05.2015.

Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФК Факторинг" та ОСОБА_8 та додаткового договору до нього відповідач передає в частковому обсязі ОСОБА_8 право вимоги та інші права, що належать відповідачу в момент укладення цього договору та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, на суму основного зобов'язання за кредитом на момент підписання цього Договору в сумі 201771,42 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 29.05.2015 еквівалентно 4246930,65 грн, та право вимоги процентів за користування кредитом у розмірі 2923,82 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 29.05.2015 еквівалентно 61541,23 грн, нарахованих на момент переходу прав, а ОСОБА_8 сплачує 4246930,65 грн у строк до 29.05.2015 включно. Належною оплатою ціни відступлення є також припинення зобов'язання з оплати шляхом зарахування вимог.

Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФК Факторинг" та ОСОБА_9, та додаткового договору до нього відповідач передає в частковому обсязі ОСОБА_9 право вимоги та інші права, що належать відповідачу в момент укладення цього договору та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, на суму основного зобов'язання за кредитом на момент підписання цього Договору в сумі 222876,59 дол. США, що згідно з офіційним курсу НБУ станом на 29.05.2015 еквівалентно 4691157,04 грн, та право вимоги процентів за користування кредитом у розмірі 3230,04 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 29.05.2015 еквівалентно 67986,62 грн, нарахованих на момент переходу прав, а ОСОБА_9 сплачує 4691157,04 грн не пізніше 29.05.2015. Належною оплатою ціни відступлення є також припинення зобов'язання з оплати шляхом зарахування вимог.

Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФК Факторинг" та ОСОБА_10, та додаткового договору до нього відповідач передає в частковому обсязі ОСОБА_10 право вимоги та інші права, що належать відповідачу в момент укладення цього договору та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, на суму основного зобов'язання за кредитом на момент підписання цього Договору в сумі 206769,80 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 29.05.2015 еквівалентно 4352137,69 грн, та право вимоги процентів за користування кредитом у розмірі 2993,56 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 29.05.2015 еквівалентно 63009,13 грн, нарахованих на момент переходу прав, ОСОБА_10 сплачує 4352137,69 грн у строк не пізніше 29.05.2015.

Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФК Факторинг" та ОСОБА_11, та додаткового договору до нього відповідач передає в частковому обсязі ОСОБА_11 право вимоги та інші права, що належать відповідачу в момент укладення цього Договору та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, на суму основного зобов'язання за кредитом на момент підписання цього Договору в сумі 120755,05 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 29.05.2015 еквівалентно 2541679,70 грн, та право вимоги процентів за користування кредитом у розмірі 1750,15 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 29.05.2015 еквівалентно 36837,55 грн, нарахованих на момент переходу прав, а ОСОБА_11 сплачує 2541679,70 грн у строк не пізніше 29.05.2015. Належною оплатою ціни відступлення є також припинення зобов'язання з оплати шляхом зарахування вимог.

Оплата за відступлення за Договорами відступлення вкладу-1, 2, 3, 4 здійснювалася шляхом направлення 29.05.2015 ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФК Факторинг" заяв про припинення зобов'язання зарахуванням в порядку статті 601 Цивільного кодексу України за договорами відступлення за фінансовим кредитом.

02.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФК Факторинг" подало Публічному акціонерному товариства "Банк "Фінанси та Кредит" заяву про припинення зобов'язання зарахуванням в порядку статті 601 Цивільного кодексу України, в якій зазначив, що має до позивача вимоги в розмірі 322 526,47 дол. США, 394 315,70 євро, що станом на 02.06.2015 за офіційним курсом НБУ складає еквівалент 15921004,75 грн у зобов'язаннях, що виникли за договорами на банківський строковий вклад (депозит) "Стандарт" на 370 днів в іноземній валюті

- № 313731/15051/370-15 від 26.01.2015, розмір вкладу 201 771,42 дол. США;

- № 313731/22550/370-14 від 11.08.2014, розмір вкладу 204 549,00 євро;

- № 313731/52040/370-14 від 15.12.2014, розмір вкладу 120 755,05 дол. США;

- № 313731/38798/370-14 від 17.11.2014, розмір вкладу 189 766,70 євро, які він набув за договорами відступлення права вимоги від 29.05.2015, укладеними із зазначеними вище фізичними особами.

Моментом настання строку виконання за вказаними вкладами зазначено 29.05.2015.

У пункті 2 заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зазначено, що позивач має до відповідача вимоги за договором про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом від 15.05.2015 в розмірі 15859480,51 грн, моментом виконання якої є 02.06.2015,

У пункті 3 заяви зазначено, що відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України відповідач заявляє про припинення зобов'язань, вказаних у пунктах 1 та 2 заяви, зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму, що складає 15859480,51 грн.

Відповідно до пункту 4 заяви припинення зобов'язання зарахуванням, після направлення цієї заяви припиняються зарахуванням частково зобов'язання позивача перед відповідачем щодо сплати 15859480,51 грн, повністю зобов'язання відповідача зі сплати позивачу 15859480,51 грн, та після проведення зарахування залишаються невиконаними зобов'язання позивача перед відповідачем з повернення частини вкладу в розмірі 2917,93 дол. США.

Позивач, не погоджуючись з умовами заяви про припинення зобов'язання зарахуванням від 02.06.2015, звернувся до господарського суду з позовом у цій справі про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого відповідачем у вигляді заяви про припинення зобов'язання зарахуванням у порядку статті 601 Цивільного кодексу України від 02.06.2015, поданої на адресу позивача, посилаючись на те, що зазначена заява є недійсною, оскільки, по-перше, базується на вимогах, що неоплачені відповідачем, та які до нього не перейшли; по-друге, порушує вимоги статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до яких при зарахуванні за обома вимогами повинен настати строк виконання, однак, станом на 02.06.2015 - дату подання заяви строк виконання банком зобов'язань за договорами-заявами на банківський строковий вклад (депозит) "Стандарт" на 370 днів в іноземній валюті не настав.

Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 601 Цивільного кодексу України та частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України передбачена можливість припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги і, що таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За своєю правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформлюється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду, тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною, про що правильно та обґрунтовано було зазначено судами попередніх інстанцій.

Згідно із статтею 202 Цивільного кодексу України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З аналізу норм статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). При цьому однорідність цих вимог випливає з їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов'язань.

Тобто, припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, станом на 02.06.2015 - дату отримання позивачем спірної заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог у позивача не виникли перед відповідачем грошові зобов'язання на суму коштів, розміщених на вкладних рахунках фізичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1060 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Тобто, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, фізична або юридична особа, яка внесла кошти на депозит в установі банку, є кредитором банку з майновими вимогами щодо одержання відсотків або іншого доходу, обумовленого договором банківського вкладу, за користування банком грошовими коштами вкладника, а також повернення суми вкладу після закінчення строку дії договору банківського вкладу (депозиту) або на першу вимогу вкладника.

Положеннями частини 2 статті 1060 Цивільного кодексу України лише передбачено обов'язок банку видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Глава 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, зокрема параграф 3 "Банківській вклад", не містить положень, які б встановлювали порядок повернення суми вкладу на першу вимогу вкладника.

Згідно з частиною 3 статті 1058 Цивільного кодексу України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесено вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій у цій справі, правильно застосували до спірних правовідносин положення частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України, норми якої можливо застосовувати до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесено вклад, якщо вони не врегульовані Главою 71 Цивільного кодексу України на підставі частини 3 статті 1058 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене колегія суддів не бере до уваги безпідставні твердження заявника в заяві про перегляд Верховним Судом України судових рішень про те, що положення частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Порядок вчинення операцій за рахунком, що виконуються банком, встановлено в статті 1068 Цивільного кодексу України, частиною 3 якої встановлено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Крім того, порядок повернення суми вкладу на першу вимогу вкладника визначено в Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 (далі по тексту - Інструкція).

Згідно з пунктом 20.8. Інструкції для дострокового розірвання дії договору банківського вкладу або повернення частини вкладу за бажанням вкладника - фізичної особи вкладник зобов'язаний повідомити про це банк шляхом подання заяви. В абзаці другому цього пункту 20.8 Інструкції зазначено вимоги до змісту такої заяви, зокрема, щодо зазначення дати, коли банк зобов'язаний повернути кошти вкладнику, а також те, що другий примірник заяви після повернення коштів вкладнику зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

Відповідно до пунктів 10.12., 10.13. Інструкції після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівки або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. Видаткові операції за вкладними (депозитними) рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника рахунку або за його дорученням на підставі довіреності, засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України - іншим уповноваженим на це особам.

Пунктом 10.20. Інструкції передбачено, що з вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи - резидента в іноземній валюті за розпорядженням вкладника або за його дорученням кошти повертаються шляхом: виплати готівкою, виплати платіжними документами, перерахування на власний поточний або вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в пунктах 5 депозитних договорів, укладених між позивачем та фізичними особами ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які відступили своє право вимоги повернення вкладів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ФК "Факторинг", передбачено право вкладника вимагати дострокового повернення суми вкладу протягом строку, визначеного пунктом 1 договорів (або протягом будь-якого зі строків, на які було продовжено розміщення вкладу) у порядку та на умовах, викладених у пунктів 5.3. Основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит", затверджені згідно з внутрішними процедурами банку та розміщені для ознайомлення на інформаційних стендах в приміщеннях установ банку та оприлюднені на офіційному сайті банку, тобто є в загальному публічному доступі (далі по тексту - Основні умови).

В пункті 9 зазначених договорів-заяв вкладники погодили, що підписанням цих договорів-заяв вони підтверджують, що Основні умови разом із цим договором-заявою складають договір банківського вкладу та є його невід'ємними частинами, підписанням цих договорів-заяв вони підтвердили факт ознайомлення з Основними умовами, чинними на дату підписання банком та вкладником цього договору-заяви, погоджуються з положеннями Основних умов в повному обсязі, беруть на себе права та обов'язки, що визначені Основними умовами та безумовно зобов'язуються їх виконувати.

Пунктом 5.3. Основних умов визначено порядок повернення строкового вкладу до дати закінчення строку розміщення вкладу, визначеного договором-заявою. Таке повернення вкладу вважається достроковим поверненням вкладу із розірванням Договору. Пунктом 5.3. Основних умов також передбачено, що у випадку дострокового розірвання договору за ініціативою вкладника, вкладник для повернення вкладу зобов'язаний повідомити про це банк не менш ніж за 10 банківських днів до передбачуваної дати розірвання Договору шляхом надання до банку відповідної заяви у 2-х примірниках.

Згідно з пунктом 5.3. Основних умов у випадку закінчення строку розміщення строкового вкладу вкладний у випадку його бажання не продовжувати подальше розміщення вкладу, отримати кошти зі строкового вкладного рахунку шляхом видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок, а дію договору припинити, зобов'язаний надати банку письмову вимогу, в якій обов'язково зазначає спосіб повернення вкладу: видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок(із зазначенням в заяві повних реквізитів рахунку для перерахування).

З огляду на наведені вище вимоги чинного законодавства та умови укладених між банком та фізичними особами депозитних договорів, дострокове повернення банком вкладу з вкладного рахунка на вимогу вкладника можливе за заявою вкладника про дострокове повернення вкладу та розірвання депозитного договору, надісланою банку у визначені в договорі строки. Відповідно, дострокове повернення вкладу здійснюється банком в залежності від визначеного вкладником в заяві способу повернення вкладу: шляхом видачі банком вкладнику коштів готівкою або шляхом перерахування коштів за розпорядженням клієнта на зазначений ним власний поточний/картковий чи інший вкладний рахунок (із зазначенням повних реквізитів рахунку для перерахування), на який він має намір отримати кошти, на підставі поданого ним відповідного розрахункового документа.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заяви про дострокове повернення вкладу за депозитними договорами № 313731/38798/370-14 від 17.11.2014, № 313731/15051/370-15 від 26.01.2015, № 313731/52040/370-14 від 15.12.2014, № 313731/22550/370-14 від 11.08.2014 були надіслані фізичними особами - вкладниками до банку з дотримання встановлених в договорах строків. Однак, зміст зазначених заяв не відповідав вимогам чинного законодавства та умовам депозитних договорів щодо обов'язково зазначення в них способу повернення вкладу. Доказів звернення вкладників до банку з вимогами про повернення їм вкладів готівкою матеріали справи не містять, в заявах не зазначено про намір вкладників отримати вклади готівкою, не вказано рахунків та їх реквізитів, на які вкладники мали намір отримати свої вклади. При цьому, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, самі лише заяви-вимоги про дострокове повернення вкладу не можуть вважатися заявами на видачу готівки або розрахунковими документами, на підставі яких банк здійснює перерахування коштів за розпорядженням клієнту банку.

Відсутні в матеріалах справи і докази звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ФК "Фактор", як нового кредитора, до банку з належно оформленою у відповідності до вимог чинного законодавства та умов депозитних договорів вимогою про дострокове повернення вкладу.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що подані зазначеними вище фізичними особами вкладниками заяви-вимоги про дострокове повернення вкладу не є розпорядженням клієнта у розумінні частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України та пункту 10.20 Інструкції, без якого у банка відсутні можливість та обов'язок вчиняти операції за вкладним рахунком.

Врахувавши наведене суди дійшли правильного висновку про те, що станом на 02.06.2015 (день отримання банком заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог) у банка перед відповідачем не виникли грошові зобов'язання з дострокового повернення вкладів, розміщених на вкладних рахунках зазначених вище фізичних осіб.

Судам попередніх також було встановлено, що договірні відносини між банком та фізичними особами - вкладниками банку, які відступили свої кредиторські вимоги щодо повернення вкладів відповідачу, станом на 02.06.2015 (дату подання відповідачем спірної заяви про припинення зобов'язання) припиненні не були, про що свідчить та обставина, що відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 488 від 07.04.2016 про затвердження переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" кредиторські вимоги зазначених вкладників на суму вкладів за депозитними договорами включені до четвертої черги вимог кредиторів.

Крім того, слід зазначити, що з огляду на умови укладеного між позивачем та відповідачем договору про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом від 15.05.2015 безпідставно вважати, що у банка за цим договором станом на 02.06.2015 існували вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ФК "Факторинг", оскільки умовами договору чітко визначено строк сплати ціни відступлення (до 31.05.2015) та встановлено (пункт 1.4.), що права вимоги по кредитному договору переходять до нового кредитора в день проведення оплати ціни відступлення, а в разі несплати ціни відступлення в сумі та в строк, які зазначені в пунктах 2.1. та. 2.2. цього договору, новий кредитор набуває право вимоги тільки на частину права вимоги, яка буде фактично оплачена станом на 31.05.2015. В іншій (неоплаченій) частині новий кредитор втрачає право вимоги, а цей договір втрачає в цій (неоплаченій) частині свою силу без підписання будь-яких додаткових угод. Тобто у разі несплати або неповної сплати ціни відступлення у визначений договором строк новий кредитор (відповідач) не набуває право вимоги по кредитному договору або набуває лише в частині, яка є оплаченою, і банк не вибуває з правовідносин, які склались між ним та боржником, залишає за собою право вимоги до боржника та, відпоідно, не набуває право вимоги до нового кредитора (відповідача) здійснити оплату несплаченої частини ціни відступлення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій в цій справі про те, що спірна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ФК Факторинг" про припинення зобов'язання зарахуванням в порядку статті 601 Цивільного кодексу України від 02.06.2015 не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника на постанову Вищого господарського суду України від 14.09.2016 у справі № 910/25487/15, як на рішення, в якому судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права, оскільки обставини справи та правовий статус сторін у спірних правовідносинах є іншими, ніж у цій справі № 910/16430/16. У справі № 910/25487/15 оспорювався правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним та депозитним договорами між банком та товариством, яке є боржником за кредитним договором та кредитором банку за депозитним договором. При цьому позивачем у справі, на відміну в цієї справи, є не банк, а Державна іпотечна установа - заставодержатель майнових прав за кредитним договором, за яким відбулось зарахування за спірною угодою, тобто особа, яка не була учасником спірної угоди, у зв'язку з чим судами досліджувались обставини щодо порушення прав позивача (Державної іпотечної установи) спірною угодою про зарахування, які у цій справі № 910/16430/16 не підлягали дослідженню, оскільки банк був безпосередньо учасником спірної угоди. У цій справі № 910/16430/16 спірною є угода про зарахування зустрічних вимог за договором про відступлення права вимоги щодо сплати ціни відступлення та депозитними договорами між банком та товариством, яке є новим кредитором за договором про відступлення та кредитором банку за депозитними договорам. Наведене свідчить про те, що предмет спору у зазначених справах хоча є аналогічним (визнання недійсним заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог), однак правовідносини та обставини у справах не є подібними. Крім того, висновки судів у справі № 910/25487/15 ґрунтувались на інших обставинах, ніж у даній справі, враховувались преюдиційні обставини, встановлені адміністративним судом під час розгляду адміністративної справи щодо дійсності договорів застави майнових прав та відступлення права вимоги, укладених між банком та Державною іпотечною установою, застосовувалось законодавство, що регулює правовідносини застави, яке не підлягало застосуванню до спірних правовідносини у цій справі №910/16430/16, а висновки судів про допустимість уступки права вимоги за депозитними договорами (договорами банківського вкладу) жодним чином не впливають на правильність висновків судів у цій справі №910/16430/16 про відсутність у банка станом на день отримання спірної заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язань з дострокового повернення вкладів за депозитними договорами та відсутності у позивача права вимоги до відповідача за договором відступлення права вимоги за фінансовим кредитом від 15.05.2015.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника на постанову Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/17681/15, як на рішення, в якому судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права, оскільки обставини справи та правовий статус сторін у спірних правовідносинах є іншими, ніж у цій справі № 910/16430/16. У справі № 910/17681/15 оспорювався односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним та депозитними договорами між банком та товариством (позивачем та відповідачем у справі), яке є боржником за кредитним договором та кредитором банку за депозитним договором. У цій справі № 910/16430/16, як вже зазначалось вище, спірною є угода про зарахування зустрічних вимог за договором про відступлення права вимоги щодо сплати ціни відступлення та депозитними договорами між банком та товариством, яке є новим кредитором за договором про відступлення та кредитором банку за депозитними договорам, що свідчить про те, що предмет спору у зазначених справах хоча і є аналогічним, однак правовідносини у справах не є подібними.

Посилання заявника на постанову Вищого господарського суду України від 20.06.2017 у справі № 910/17149/16, як на доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права є безпідставними, оскільки предмет спору у зазначеній справі, на відміну від цієї справи № 910/16430/16, є іншим (визнання зобов'язань за кредитними та іпотечними договорами припиненими), сторони у спірних правовідносинах, що склались у справі № 910/17149/16 мають інший статус, ніж сторони у цій справі, а саме: позивачами у справі № 910/17149/16 є позичальник та іпотекодавці, а відповідачем є банк (кредитор). Натомість у цій справі позов пред'явлено банком, як стороною спірної угоди про зарахування, до іншої сторони угоди, яка заявила про зарахування. Крім того, висновки судів у справі № 910/17149/16 ґрунтувались на інших обставинах, ніж у даній справі, застосовувалось законодавство, що регулює правовідносини застави, іпотеки яке не підлягало застосуванню до спірних правовідносини у цій справі №910/16430/16, а висновки судів про допустимість уступки права вимоги за депозитними договорами (договорами банківського вкладу), як вже було зазначено вище, жодним чином не впливають на правильність висновків судів у цій справі №910/16430/16.

Посилання заявника на постанови Верховного Суду України від 09.04.2014 у справі № 6-12цс14, від 25.12.2013 у справі № 6-140цс13 та від 23.11.2016 у справі № 3-869гс16 (№ 902/1236/15), яким, за твердженням заявника, не відповідають висновки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 14.11.2017 у цій справі, є безпідставним, оскільки на відміну від предмету позову в цій справі предметом позову у зазначених справах є: 1) стягнення недоплачених коштів та процентів за банківським вкладом (справа № 6-12цс14), 2) стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання (справа №6-140цс/13), 3) солідарне стягнення заборгованості (справа № 3-869гс16 (№ 902/1236/15), що не свідчить про подібність правовідносин у зазначених справах з правовідносинами у цій справі № 910/16430/16. У зазначених справах містяться висновки Верховного Суду України про те, що: 1) зобов'язання банку виплачувати проценти на суму вкладу не є нерозривно пов'язаним з особою вкладника і таке зобов'язання відповідача не припиняється внаслідок смерті вкладника та триває до моменту фактичного повернення коштів спадкоємцям; 2) суди неправильно застосували положення статті 625 Цивільного кодексу України до правовідносин щодо порушення банком грошового зобов'язання; 3) за змістом статей 526 та 1058 Цивільного кодексу зобов'язання банку з повернення вкладу за договором депозиту вважається виконаним із моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд. Однак, як вбачається із зазначених висновків та характеру спірних правовідносин у цій справі № 910/16430/16, висновки Верховного Суду України взагалі не стосуються спірних правовідносин у цій справі, не впливають та не спростовують правильні висновків судів у цій справі №910/16430/16 про відсутність у банка станом на день отримання спірної заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язань з дострокового повернення вкладів за депозитними договорами та відсутності у позивача права вимоги до відповідача за договором відступлення права вимоги за фінансовим кредитом від 15.05.2015.

Відповідно до частини першої статті 111-26 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017, Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

Оскільки суд касаційної інстанції в оскаржуваній постанові у даній справі правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки суду є обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону, у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Акумуляторний завод "САДА" слід відмовити.

Керуючись статтями статями 111-14 111-23 111-24 111-26 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Акумуляторний завод "САДА" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14.11.2017 у справі № 910/16430/16.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

Л. Стратієнко