Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.04.2019 року у справі №904/3551/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/3551/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю помічника судді - Нікітіної О.Ю. (здійснює повноваження секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді)

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 (суддя Калиниченко Л.М.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019 (головуючий суддя - Дармін М.О., судді: Іванов О.Г., Березкіна О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"

до Акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ"

про стягнення заборгованості щодо оплати послуг згідно договору транспортування природного газу, пені, три проценти річних, інфляційних втрат на загальну суму 6 729 454, 12 грн. та судового збору у розмірі 100 941, 82 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Хромов О.І. - адвокат;

від відповідача: Сорокіна А.В. - адвокат.

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У серпні 2018 року Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з оплати послуг згідно договору транспортування природного газу, пені, 3% річних, інфляційних втрат на загальну суму 6 729 454, 12 грн. та просило відшкодувати понесені судові витрати зі сплати судового збору.

2. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх договірних обов`язків з оплати наданих позивачем послуг у січні-березні 2018 року.

3. Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що сума основного боргу за договором №18/1-ТКЕ від 14.12.2017 зменшилась і складає суму 4 398 164, 09 грн., що підтверджується платіжними документами, які засвідчені банківською установою, а в разі задоволення позову, просив суд зменшити розмір пені на 50% та надати відстрочку виконання судового рішення до січня 2019 року.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019, позов задоволено частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 4 398 164, 09 грн., 3% річних у сумі 55 382, 96 грн., інфляційних втрат у розмірі 45 510, 30 грн., зменшено нараховану позивачем пеню за прострочення зобов`язань на 50% до 313 260, 33 грн., стягнуто судовий збір у сумі 100 941, 82 грн. Відмовлено відповідачу у відстроченні виконання рішення до січня 2019 року.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

5. 18.03.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019 до Касаційного господарського суду.

6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2019 року у справі № 904/3551/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

7. 11.04.2019 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 04.06.2019, якою повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 02.05.2019.

8. У судове засідання 04.06.2019 з`явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача підтримав касаційну скаргу. Представник відповідача виклав заперечення проти касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

9. У касаційній скарзі позивач просить рішення та постанову у справі скасувати в частині зменшення пені і прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

10. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що факт порушення відповідачем договірних зобов`язань належним чином встановлений судами; угод щодо можливості зменшення штрафних санкцій, пені, 3% річних та інфляційних між сторонами не укладалось.

Оскільки позивач нарахував пеню з дотриманням умов договору і її розмір не є надмірно великим, позивач вважає, що у судів не було підстав для її зменшення.

Позивач також звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у постанові від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, наголошує на його суспільно важливій та стратегічній функції з своєчасного і безперебійного забезпечення суб`єктів господарювання природнім газом та зазначає про наявність значної заборгованості з боку його контрагентів.

Відтак позивач вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме приписи статей 526, 530, 612, 651 Цивільного кодексу України та статей 193, 231 Господарського кодексу України та порушені норми процесуального права, а саме приписи статей 7, 73, 86, 91, 236 Господарського процесуального кодексу України.

11. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржувані судові рішення, як законні та такі, що відповідають обставинам справи, залишити без змін.

Відповідач зазначає, що ним погашається заборгованість за укладеним між сторонами договором №18/1-ТКЕ від 14.12.2017, його тяжкий фінансовий стан підтверджений копією ухвали про відкриття провадження про банкрутство, а позивачем не доведено документально понесення ним додаткових збитків, що є важливою умовою для вирішення питання співрозмірності завданої шкоди та відновлення такої шкоди шляхом застосування до суб`єкта порушення штрафних санкцій у вигляді пені.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

12. Судами у даній справі встановлено, що 14.12.2017 між Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" (далі змінено найменування на Акціонерне товариством "УКРТРАНСГАЗ") та Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ" правонаступником якого є Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" (замовник) укладено договір на транспортування природного газу №18/1-ТКЕ.

13. На виконання умов договору позивач, зокрема, надав у січні-березні 2018 року відповідачу послуги з транспортування природного газу, однак відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання з повної оплати наданих послуг за січень-березень 2018 року не виконав, що стало підставою для подання позову.

VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

14. Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив зі встановленого та підтвердженого матеріалами справи факту наявності заборгованості у відповідача перед позивачем щодо оплати наданих у 2018 році послуг згідно договору про транспортування природного газу від 14.12.2017 №18/1-ТКЕ у розмірі 4 398 164, 09 грн.

Також суд визнав, що позивач обґрунтовано заявив до стягнення нараховані на вказану суму основної заборгованості 3% річних від простроченої суми за період з 16.02.2018 по 10.07.2018, що складає суму 55 382, 96 грн., та втрат від інфляційних процесів за період з 16.02.2018 по 10.07.2018 на загальну суму 46 510, 30 грн., які підлягають стягненню.

Місцевий господарський суд визнав і те, що нарахована позивачем пеня, за період прострочення з 16.02.2018 - 10.07.2018 на загальну суму 626 520, 64 грн. нарахована позивачем правомірно на підставі пункту 13.5 договору, в якому зазначено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Разом з цим суд визнав, що заявлена до стягнення пеня підлягає зменшенню на 50% на підставі статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

VІІ. Позиція Верховного Суду

15. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

16. Як вбачається з касаційної скарги, позивачем оскаржується рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі №904/3551/18 лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 50% від заявленої до стягнення пені.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції переглядає оскаржувані судові рішення у справі саме лише в частині зменшення розміру пені з 626 520,64 грн. до 313 260, 33 грн.

17. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) передбачена статтею 233 ГК України та частиною 3 статті 551 ЦК України.

Так, частинами 1 та 2 статті 233 ГК України передбачено, що:

"1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

2. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій."

У частині 3 статті 551 ЦК України передбачено, що:

"3. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення."

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

18. Свій висновок про можливість зменшення розміру пені, нарахованої на підставі договору 18/1-ТКЕ від 14.12.2017 на транспортування природного газу, суд першої інстанції обґрунтував тим, що підприємство відповідача має стратегічну важливість для міста Кам`янське, однак здійснює свою основну діяльність лише в осінньо-зимовий період з жовтня по березень.

Також місцевим судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 "Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходить на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальниками природного газу, на який покладено спеціальні обов`язки", визначено механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки (далі - Порядок).

Акціонерне товариство "ДНІПРОВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ" є виробником теплової енергії, яку виробляє з природного газу, а КП КМР "Тепломережі" є підприємством, яке надає послуги з теплопостачання м.Кам`янське, отже враховуючи норми вказаного Порядку, кошти отримані від такого постачальника теплової енергії автоматично йдуть на погашення боргу перед постачальником природного газу та підприємств, що здійснюють послуги з транспортування і розподілу газу.

Отже, враховуючи вищенаведене, місцевий суд визнав можливим зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача на 50% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості наданих послуг з транспортування природного газу.

19. З такими висновками суду першої інстанції обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, заразом врахувавши і те, що відповідачем до місцевого господарського суду були надані докази часткової оплати і продовження оплати суми основного боргу та копія ухвали про порушення справи про банкрутство №904/10198/15 від 17.12.2015.

При цьому, суд апеляційної інстанції оцінив аргументи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, щодо перебування його підприємства в скрутному матеріальному становищі та визнав їх такими, що ґрунтуються лише на його поясненнях і не підтверджені належними і допустимими доказами.

Позивачем зокрема у січні-березні 2018 року надавались послуги з транспортування природного газу, що передбачено умовами договору. Докази на підтвердження понесених АТ "УКРТРАНСГАЗ" збитків чи додаткових витрат через прострочення оплати контрагентам в матеріалах справи відсутні.

20. Отже судами попередніх інстанцій було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у даній справі.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що судами не обґрунтовано рішення щодо зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки

21. Аргументи позивача щодо неналежного врахування та оцінки судами його фінансового стану при вирішенні питання про можливість зменшення пені, викладені в касаційній скарзі, є аналогічними з аргументами, викладеними ним у апеляційній скарзі, за результатами розгляду якої апеляційний суд, в межах повноважень, визначених йому процесуальним законодавством, надавши їм відповідну обґрунтовану оцінку, відхилив.

Посилання скаржника на правову позицію щодо зменшення розміру пені, викладену у постанові Верховного Суду у справі № 910/22964/17 не свідчать про порушення судами норм матеріального і процесуального права, з огляду на встановлення судами обставин, які відрізняються від обставин, установлених під час розгляду справи № 910/22964/17.

22. Крім того, суд касаційної інстанції приймає до уваги, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 14.12.2017 №18/1-ТКЕ місцевим господарським судом стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 55 382, 96 грн. та інфляційні втрати у розмірі 45 510, 30 грн., що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.

23. Доводи касаційної скарги про відсутність виняткового випадку для зменшення неустойки, не спростовують висновків судів щодо наявності зазначених вище підстав для зменшення розміру неустойки, господарськими судами було надано учасникам судового процесу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/11733/18.

Крім того, аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18.

24. На підставі наведеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, оцінивши всі доводи сторін по даній справі щодо зменшення пені дійшли обґрунтованого висновку, що існують обставини, за яких можливе зменшення стягуваної суми пені на 50% на підставі вищевказаних ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України.

25. Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

26. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

27. На підставі наведеного, суд визнає необхідним залишити касаційну скаргу Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі №904/3551/18 - без змін.

28. У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі №904/3551/18 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 у справі № 904/3551/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський