Історія справи

Ухвала КГС ВП від 29.12.2020 року у справі №920/1111/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 920/1111/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М. Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера-Суми" (далі - ТОВ "Енера-Суми", позивач, скаржник) -Сахнов Д. А. (адвокат), Брухно В. С. (адвокат),

відповідача - Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта", відповідач) - не з'явилися,

розглянув касаційну скаргу ТОВ "Енера-Суми",

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 (Гулевець О. В. ) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 (головуючий - суддя Тарасенко К. В., судді: Шаптали Є. Ю., Іоннікової І. А.)

у справі № 920/1111/19

за позовом ТОВ "Енера-Суми"

до ПАТ "Укрнафта"

про стягнення 1 631 762,24 грн.

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "Енера-Суми" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до ПАТ "Укрнафта" про стягнення 1 631 762,24 грн заборгованості за активну електричну енергію.

1.2. Позов мотивовано тим, що у відповідача утворилась заборгованості за активну електричну енергію, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем укладеного сторонами 27.06.2019 договору про постачання електричної енергії споживачу № 11/06/01/156-МТР.

1.3. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.11.2019 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/1111/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

1.4. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 04.12.2019 постановлено передати справу № 920/1111/19 на розгляд Господарського суду міста Києва за територіальною юрисдикцією.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2020: позов задоволено повністю; стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Енера-Суми" заборгованість у сумі 1631762,24 грн та судовий збір у сумі 24476,43 грн.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу від 27.06.2019 № 11/06/01/156-МТР за спожиту активну електроенергію за період з 01.09.2019 по
30.09.2019 у розмірі 1 631 762,24 грн підтверджується матеріалами справи, а саме: рахунком від 30.09.2019 №18137/173404/1, актом приймання-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 30.09.2019 №18137/173404/1, виписками по рахунку, платіжними дорученнями. За висновками суду позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 1 631 762,24 грн є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020: рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 у справі № 920/1111/19 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з ТОВ "Енера-Суми" на користь з ПАТ "Укрнафта" 36 714,65 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що: вартість спожитих енергоносіїв визначається не в актах приймання-передачі, а Договором; Додаткова угода № 3, якою позивач запропонував внести зміни до додатку № 2 "Договірна ціна" та привести його у відповідність до постанови НКРЕКП від 07.06.2019 № 954, яку було направлено разом з супровідним листом від 19.08.2019, сторонами підписано не було; за відсутності погодженого між сторонами нового тарифу (встановленого в липні), та також за відсутності відповідних змін внесених до Договору у липні 2019 року слід було застосовувати тариф, який застосовувався за попередній період.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність заборгованості у відповідача за спірний період, оскільки, з урахуванням переплат, які були здійснені у попередній період (липень-серпень 2019 року), у розмірі 1 950 450,73 грн (а не 247 186,56 грн як зазначає позивач), а також здійснених проплат ним було повністю сплачено вартість отриманої електроенергії за тарифами передбаченими Договором.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що у Договорі (в додатку № 2 "Договірна ціна" в редакції Додаткової угоди № 2) сторони визначили таку складову частину тарифу як Т осп. на липень місяць 57,40 грн за 1 МВт*год (без ПДВ), на серпень-вересень 312,14 грн за 1 МВт*год (без ПДВ) з посиланням на відповідні постанови НКРЕКП якими вони визначені, та зазначено, що вартість договору може бути переглянута у разі затвердження НКРЕКП змін до діючих тарифів, тобто сторони узгодили можливість, а не обов'язковість змін тарифів.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Енера-Суми" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 у справі № 920/1111/19, направити справу № 920/1111/19 на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з приписами пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник у поданій касаційній скарзі в новій редакції посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 4 частини 3 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII.

4.2. Також, обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що є підставою для скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 310 ГПК України.

4.3. Скаржник зазначає про те, що встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо здійснення переплати та про відсутність заборгованості відповідача за спірний період спотворюють дійсні розрахунки між сторонами за договором про постачання електричної енергії споживачу. ТОВ "Енера-Суми" вказує на те, що листи ПАТ "Укрнафта" від 24.07.2019 за вих. №01/01/11/06/01/06/09/-02/1/1206, від 24.07.2019 вих. №01/01/11/06/01/06/09/-02/1/1207 не можуть бути належними та допустимими доказами здійснення відповідних оплат за Договором.

4.4. ТОВ "Енера-Суми" вважає, що суд апеляційної інстанції без надання доказів неможливості подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від відповідача, долучив до матеріалів справи копію листа ПАТ "Укрнафта" від 06.09.2019 №01/01/11/06/01/06109-02/1/1429, копію проекту додаткової угоди №3, копію листа ТОВ "Енера Суми" за вих. 10/4674 від 19.08.2019 як докази, що є порушенням вимог статті 269 ГПК України.

5. Позиція відповідача

5.1.17.02.2021 Верховним Судом зареєстровано відзив на касаційну скаргу (направлений на адресу Верховного Суду 15.02.2021), що надійшов від ПАТ "Укрнафта", у якому відповідач просить відмовити скаржнику у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції.

5.2. ПАТ "Укрнафта" зазначає, що відповідач у відзиві надав детальні розрахунки за весь тримісячний період правовідносин між сторонами за спірним Договором, додав докази відсутності боргу. Під час розгляду справи, ПАТ "Укрнафта" вказувало, що для встановлення заявленої до стягнення суми, необхідно з'ясувати розміри та порядок оплат за весь період дії Договору. ПАТ "Укрнафта" заперечувало щодо розміру переплачених за Договором коштів, у своїх відзиві на позов, інших письмових поясненнях, зазначало, що їх розмір становить 1 950
450,73 грн, а не 247 186,56 грн.

5.3. ПАТ "Укрнафта" вказує на те, що відповідно до підпунктів 4,5 пункту 7.2 спірного договору Постачальник зобов'язується: - надавати Споживачу інформацію про його права та обов'язки, ціни на електричну енергію, порядок оплати за спожиту електричну енергію, порядок зміни діючого Постачальника та іншу інформацію, що вимагається цим Договором та чинним законодавством, а також інформацію про ефективне споживання електричної енергії. Така інформація оприлюднюється на офіційному веб-сайті Постачальника і безкоштовно надається Споживачу на його запит; - публікувати на офіційному веб-сайті (і в засобах масової інформації в передбачених законодавством випадках) детальну інформацію про зміну ціни електричної енергії за 20 днів до введення її в дію.

5.4. ПАТ "Укрнафта" зазначає, що спірний Договір укладений 27.06.2019, коли позивачу вже було відомо про постанову НКРЕКП від 07.06.2019 № 954, однак укладаючи спірний Договір про постачання електричної енергії споживачу від №11/06/01/156-МТР позивач не повідомив ПАТ "Укрнафта" про зміну ціни договору, а навпаки, погодив ціну, вказану в спірному Договорі. При цьому, позиція Позивача щодо визначення фактичної ціни спірного договору залишалась незмінною до другої половини серпня 2019 року, коли він надіслав ПАТ "Укрнафта" пропозицію про зміну ціни (додаткова угода №3), яка не була прийнята ПАТ "Укрнафта".

ПАТ "Укрнафта" звертає увагу на те, що, укладаючи додаткову угоду від 26.07.2019 №1, додаткову угоду від 12.08.2019 №2 до Договору, позивач погодив розмір тарифу 57,40 грн згідно з постановою НКРЕ від 12.12.2018 № 1905 за липень 2019 року.

Більше того, укладаючи додаткову угоду від 12.08.2019 №2 до спірного договору, позивач погодився застосовувати до правовідносин, крім постанови НКРЕ від
12.12.2018 №1905, постанову НКРЕКП від 12.07.2019 №1411, якою було скасовано постанову НКРЕКП від 07.06.2019 №954, що прямо зазначено в додатковій угоді №2.

5.5. ПАТ "Укрнафта" стверджує про безпідставність доводів касаційної скарги щодо недопустимості доказів, які нібито унеможливили встановлення фактичних обставин справи. Відповідач зазначає, що позивач вводить Верховний Суд в оману, оскільки фактичні обставини були встановлені за допомогою даних, які змушений був надати і позивач в тому числі. ПАТ "Укрнафта" наголошує на тому, що у справі відсутній спір щодо обсягу грошових коштів, які надійшли на рахунок позивача у розмірі 30 218 561,95 грн (за даними ПАТ "Укрнафта" в обсязі 30 298 127,26 грн), предметом спору у цій справі є спір щодо підстав додаткових нарахувань, здійснених позивачем, а також спір щодо того, чи існує порушене право позивача щодо стягнення додаткових нарахувань.

5.6. Крім того, ПАТ "Укрнафта" зазначає, що висновок щодо застосування статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" вже було надано Верховним Судом у постанові від 28.07.2020 у справі № 902/701/19.

5.7. ПАТ "Укрнафта" 22.04.2021 подало до Верховного Суду додаткові пояснення через "скриньку", у яких просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін. Аналогічні за змістом додаткові пояснення надійшли до Верховного Суду на електронну пошту 22.04.2021, які підписані ЕЦП. Враховуючи, що вказані додаткові пояснення є аналогічними за змістом то суд тут і далі розглядає їх спільно, як одні.

5.8. У додаткових поясненнях ПАТ "Укрнафта" звертає увагу та не, що згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Аналогічні положення встановлені у пунктах 1.1.2,3.1.1 Правил.

5.9. ПАТ "Укрнафта" зазначає, що між сторонами розроблений відповідно до зазначеного вище Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил і укладений у паперовій формі договір про постачання електричної енергії споживачу від 27.06.2019 №11/06/01/156-МТР, отже до правовідносини сторін Договору застосовуються загальні вимоги цивільного та господарського законодавства щодо укладення договорів, внесення в них змін та їх виконання. Уклавши Договір сторони самостійно визначили зобов'язання, умови постачання електроенергії, вартість продукції, суму договору, погодили всі інші істотні умови договору та визначили взаємні зобов'язання.

ПАТ "Укрнафта" наголошує на тому, що відповідно до пункту 5.1 Договору ціна договору може бути переглянута, тобто зміна умов Договору в односторонньому порядку не допускається. Відтак, на переконання ПАТ "Укрнафта", для застосування до правовідносин сторін Договору тарифів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, сторони Договору повинні узгодити та підписати відповідні зміни до Договору, в яких встановити нову, відмінну від встановленої сторонами ціни у Додатку №2 "Договірна ціна".

Зазначене, як вказує відповідач, спростовує доводи позивача щодо автоматичного застосування тарифів НКРЕ на доставку (послуги з передачі) електроенергії у правовідносинах сторін по спірному Договору.

5.10. Також, ПАТ "Укрнафта" звертає увагу на те, що наведене підтверджується і діями позивача, який пересвідчившись у недосконалості правової позиції щодо автоматичного застосування тарифів НКРЕ, заявив у судовій справі № 920/116/211 вимоги щодо визнання недійсними положень додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу та ціни електроенергії за липень 2019 року, а не стягнення заборгованості за останній місяць споживання електроенергії відповідно до даних недосконалого внутрішнього обліку позивача.

5.11. ПАТ "Укрнафта" зазначає, що позивач не виконав вимоги Закону України "Про ринок електричної енергії" та Договору, про зміну ціни не попередив. 27.06.2019 укладаючи спірний Договір про постачання електричної енергії споживачу від №11/06/01/156-МТР позивач не повідомив ПАТ "Укрнафта" про зміну ціни договору.

На своїй сторінці будь-яку інформацію за 20 днів до початку дії тарифу про тариф у розмірі 347,43 грн, встановлений постановою НКРЕ від 07.06.2019 №954, не розмістив. Пізніше, укладаючи додаткові угоди від 26.07.2019 р. та 12.08.2019 р.

Позивач також не повідомив ПАТ "Укрнафта" про збільшення ціни Договору за рахунок тарифу у розмірі 347,43 грн, встановлений постановою НКРЕ від 07.06.2019 №954. Укладаючи додаткову угоду від 26.07.2019 №1, додаткову угоду від
12.08.2019 №2 до Договору позивач погодив розмір тарифу 57,40 грн згідно з постановою НКРЕ від 12.12.2018 №1905 за липень 2019 року.

Наслідком невиконання вищенаведених вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" та Договору можуть стати збитки, які понесе ПАТ "Укрнафта" не реалізувавши своє право на розірвання Договору.

5.12.26.04.2021 від ТОВ "Енера-Суми" на електронну адресу Верховного Суду надійшли пояснення підписані ЕЦП. Аналогічні за змістом пояснення ТОВ "Енера-Суми" подало 28.04.2021 через "Скриньку" Верховного Суду. Враховуючи, що вказані додаткові пояснення є аналогічними за змістом то суд тут і далі розглядає їх спільно, як одні.

5.13. У вказаних поясненнях позивач зазначає, що правовідносини у справі № 902/701/19 не є подібними до про правовідносин у справі № 920/1111/19, з яких виник спір.

5.14. Позивач зазначає, що ТОВ "Енера Суми" та ПАТ "Укранафта" договором, в редакції додаткової угоди від 26.07.2019 № 1 та додаткової угоди від 12.08.2019 №2, погодили механізм визначення фактичної вартості електричної енергії: ПФ* (ОРЦфакт+Трдн/вдр+Тосп. факт+ПІ+Внб. де Тосп. факт - тариф на передачу електричної енергії через ОСП, фактичний розрахунок буде здійснюватися відповідно до діючої постанови за звітний період.

5.15. Позивач зазначає, що доводи відповідача про неповідомлення його про зміну ціни на електричну енергію, спожиту у липні 2019, з'явились лише в апеляційній інстанції, а тому, відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України, ТОВ "Енера Суми" було позбавлено можливості спростувати зазначені обставини. При цьому, позивач зазначає, що ТОВ "Енера Суми" на своєму сайті повідомляло споживачів про тариф на передачу електроенергії через оператора системи передачі НЕК"Укренерго" у липні 2019 згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг від 07.06.2019 року № 954 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП
"НЕК "Укренерго" на II півріччя 2019 року".

5.16. ТОВ "Енера Суми" вважає, що обставини щодо здійсненої відповідачем оплати, що мають суттєве значення, були встановлені постановою Північного апеляційного суду від 17.06.2020 на підставі недопустимих доказів.

5.17. ТОВ "Енера Суми" вказує на те, що постанова НКРЕКП від 07.06.2019 № 954 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК " Укренерго" на II півріччя 2019 року" є нормативно-правовим актом. При цьому, нормативно-правові акти, визнані судом незаконними втрачають чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням, а не з моменту їх прийняття, а отже до вказаного моменту такі нормативно-правові с чинними і мають враховуватися за вказаний період чинності.

5.18. З огляду на статтю 42 ГПК України, подані сторонами вказані додаткові пояснення та пояснення у справі долучено до матеріалів справи та оцінюються судом з урахуванням статті 300 ГПК України та вимог касаційної скарги, які стали підставною для відкриття касаційного провадження у цій справі.

5.19. ПАТ "Укрнафта" 29.04.2021 подало до Верховного Суду клопотання про відкладення розгляду справи через "скриньку". Аналогічне клопотання надійшло до Верховного Суду від ПАТ "Укрнафта" на електронну адресу, підписане ЕЦП. Вказані клопотання були розглянуті судом як одне. Протокольною ухвалою від 29.04.2021 у задоволенні клопотання ПАТ "Укрнафта" про відкладення розгляду справи відмовлено.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. ТОВ "Енера-Суми" як постачальником та ПАТ "Укрнафта" як споживачем
27.06.2019 укладено договір № 11/06/01/156-МТР про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).

6.2. Відповідно до пунктів 1.1,1.2 Договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим не побутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковим для всіх споживачів.

6.3. За цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1 Договору).

6.4. Відповідно до пункту 5.1 Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до договору.

6.5. Спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника (пункт 5.2 Договору).

6.6. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.4 Договору).

6.7. Згідно з умовами пункту 5.6. Договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені у рахунку, але не менше 5 (п'яти) робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

6.8. Згідно із пунктом 5.7 Договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в рахунку, але не менше 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної в комерційній пропозиції щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Відповідно до умов договору (додаток №3 до договору) оплата електричної енергії здійснюється споживачем плановими платежами за наступним графіком:

до 28 числа місяця, що передує розрахунковому 33% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ;

до 05 дня розрахункового місяця 34% вартості заявлених обсягів на розрахунковий з урахуванням ПДВ;

до 15 дня розрахункового місяця 33% вартості заявлених обсягів на розрахунковий з урахуванням ПДВ;

з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну: згідно з даними комерційного обліку.

6.9. Остаточні розрахунки за фактичний відпрацьований період проводиться до 15 числа наступного за звітним. На підставі підписаного акта за звітний місяць фіксується на 01 число місяця, наступного за звітним і, відповідно, коригується третій платіж до 15 числа.

6.10. Позивач зазначає, що за спожиту активну електричну енергію за період з
01.09.2019 по 30.09.2019 відповідачу було виставлено до сплати рахунок від
30.09.2019 №18137/173404/1 на суму 9 732 612,66 грн.

Позивач зазначає, що відповідач сплатив 7 853 663,86 грн, а саме: 27.08.2019-3 503 663,86 грн, 05.09.2019-1 500 000,00 грн, 06.09.2019 - 500 000,00 грн,
13.09.2019-2 350 000,00 грн.

Позивач зазначає, що станом на 01.09.2019 на особовому рахунку відповідача знаходились грошові у сумі 247 186,56 грн.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 631 762,24 грн (9 732 612,66 грн - 7 853 663,86 грн - 247 186,56 грн).

6.11. Відповідач зазначає, що позивачем застосовано тариф який не відповідає умовам Договору, а саме у липні 2019 року позивачем застосовано тариф 1 кВт*год у розмірі 2,330228401 грн, при діючій ціні 1,982192124 грн, а тому, з урахуванням здійсненої переплати за червень та липень 2019 року, заборгованість у відповідача відсутня натомість позивач має заборгованість перед ПАТ "Укрнафта" у розмірі 71 501,93 грн.

За доводами відповідача вартість електроенергії у липні 2019 року - 1,982192124
грн/кВт*год з ПДВ, а тому за липень 2019 року відповідачем було попередньо сплачено за електроенергію, яка постачатиметься, на 774 489,35 грн більше ніж вартість фактично спожитої електроенергії у липні 2019 року; вартість електроенергії у серпні 2019 року - 2,302708801 грн/кВт*год з ПДВ, та за серпень 2019 року відповідачем було попередньо сплачено за електроенергію, яка постачатиметься, на 1 175 961,38 грн більше ніж вартість фактично спожитої електроенергії у серпні 2019 року; вартість електроенергії у вересні 2019 року - 2,029327199 грн/кВт*год з ПДВ та за вересень 2019 року відповідачем було попередньо сплачено за електроенергію, яка постачатиметься, з врахуванням переплат за попередні місяці у розмірі 1 950 450,73 грн (1 175 961,38 грн + 774
489,35 грн), тобто за розрахунком відповідача на 71 501,93 грн більше ніж кількість фактично спожитої електроенергії у вересні 2019 року.

6.12. Судами встановлено, що позивачем виставлено відповідачу рахунок від
30.09.2019 №18137/173404/1 на оплату спожитої активної електричної енергії за період з 01.09.2019 по 30.09.2019 на суму 9 732 612,66 грн.

6.13. Сторонами підписаний акт від 30.09.2019 №18137/173404/1 приймання-передавання товарної продукції - активної електричної енергії, згідно із яким вартість спожитої активної електричної енергії за період з 01.09.2019 по
30.09.2019 становить 9 732 612,66 грн. Зазначений акт приймання-передавання товарної продукції підписаний з боку відповідача в. о. начальника Нафтогазовидобувного управління "ОХТИРКАНАФТОГАЗ" Наслєдніковим С. В. без заперечень та зауважень.

6.14. Згідно із наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, банківськими виписками та розрахунком, відповідач сплатив позивачу 7 853 663,86
грн, а саме: 17.08.2019-3 503 663,86 грн, 05.09.2019-1 500 000,00 грн,
06.09.2019 - 500 000,00 грн, 13.09.2019-2 350 000,00 грн.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2021 у складі колегії суддів: Суховий В. Г. - головуючий, Берднік І. С., Міщенко І. С., зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Енера-Суми" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 у справі № 920/1111/19 на підставі пунктів 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.03.2021.

7.2. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.03.2021 № 29.3-02/380 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 920/1111/19, оскільки рішенням XVIII чергового з'їзду суддів України від 09.03.2021 обрано суддю Сухового В. Г. членом Вищої ради правосуддя.

7.3. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від
16.03.2021 визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т. М. (головуючий), судді Бенедисюк І. М., Колос І. Б.

7.4. Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2021 у складі колегії суддів:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Колос І. Б., прийнято касаційну скаргу ТОВ "Енера-Суми" до свого провадження та призначено до розгляду на
15.04.2021. У судовому засіданні 15.04.2021 оголошено перерву до 29.04.2021.

7.5. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною виникнення спору в цій справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача 1 631 762,24 грн заборгованості за активну електричну енергію за Договором.

8.2. Ураховуючи предмет і підстави позову у цій справі, визначальним і ключовим для правильного вирішення спору за даних спірних правовідносин є питання визначення підстави для стягнення заборгованості з огляду на умови договору.

8.3. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суд, перш за все, має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначається зміст спірних правовідносин та їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов'язків сторін, змісту зобов'язання.

8.4. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

8.5. Розкриваючи зміст засад свободи договору у статтях 6 і 627 ЦК України, положення вказаних статей визначають, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору.

8.6. Закріпивши принцип свободи договору у ЦК України, законодавець разом із тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого ЦК України при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

8.7. Відповідно до статей 11, 629 ЦК України, статті 174 ГК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

8.8. Згідно із статтею 526 ЦК України, яка кореспондуються із статтею 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 193 ГК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

8.9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами укладено договір про постачання електричної енергії споживачу.

8.10. За змістом статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

8.11. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

8.12. Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Статтею 265 ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

8.13. Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

8.14. Правовідносини, які виникли між сторонами, зокрема, регулюються і Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

8.15. Згідно з статтею 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - регулятор.

8.16. До повноважень регулятора, в силу вимог статтею 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" належить, у тому числі, затвердження методик (порядків) встановлення (формування) тарифів на послуги з передачі електричної енергії; встановлення (зміна) тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, тарифів на послуги з передачі електричної енергії тощо.

8.17. Пунктом 3 частини 2 статті 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" встановлено, що регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані регулятору законом.

8.18. Із введенням з 01.07.2019 нового ринку електричної енергії відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" до складу універсальних послуг як четверта окрема складова увійшов тариф на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "Укренерго", який було введено в дію постановою НКРЕКП від 07.06.2019 № 954 і у липні 2019 року його визначено в розмірі 347,43 грн/МВт год. без ПДВ.

8.19. За змістом статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору. Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов'язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.

8.20. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- постановою НКРЕКП від 07.06.2019 № 954 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "Укренерго" на II півріччя 2019 року" установлено ДП "НЕК "Укренерго" на II півріччя 2019 року тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 347,43 грн/МВт*год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з передачі електричної енергії згідно з додатком;

- відповідно до пункту 3 додатку 2 до Договору сторони погодили, що фактична вартість електричної енергії буде перерахована по завершенню розрахункового періоду (місяця) по формулі: ПФ* (ОРЦфакт+Трдн/вдр+Тосп. факт+П)+Внб, де Тосп. факт - тариф на передачу електричної енергії через ОСП, фактичний розрахунок буде здійснюватися відповідно до діючої постанови за звітний період;

- відповідно до пункту 5.4 договору, ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі їх зміни. Так, вартість електричної енергії у липні 2019 визначалась із застосуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП
"НЕК "Укренерго" в розмірі 347,43 грн/МВт*год;

- позивачем виставлено відповідачу рахунок від 30.09.2019 №18137/173404/1 на оплату спожитої активної електричної енергії за період з 01.09.2019 по
30.09.2019 на суму 9 732 612,66 грн;

- судом встановлено, що сторонами підписано акт від 30.09.2019 №18137/173404/1 приймання-передавання товарної продукції - активної електричної енергії, згідно із яким вартість спожитої активної електричної енергії за період з 01.09.2019 по
30.09.2019 становить 9 732 612,66 грн. Названий акт приймання-передавання товарної продукції підписаний з боку відповідача в. о. начальника Нафтогазовидобувного управління "ОХТИРКАНАФТОГАЗ" Наслєдніковим С. В. без заперечень та зауважень;

- згідно із наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, банківськими виписками та розрахунком, відповідач сплатив позивачу 7 853 663,86 грн, а саме:
17.08.2019 - 3503663,86 грн, 05.09.2019 - 1500000,00 грн, 06.09.2019 - 500000,00
грн, 13.09.2019 - 2350000,00 грн;

- за розрахунком позивача станом на 01.09.2019 на особовому рахунку відповідача обліковувалися грошові кошти у сумі 247 186,56 грн. Отже, згідно із здійсненим позивачем розрахунком, з яким погодився суд першої інстанції, залишок заборгованості відповідача перед позивачем становив 1 631 762,24 грн (9 732
612,66 грн - 7 853 663,86 грн - 247 186,56 грн).

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що на час розгляду справи судове рішення про визнання постанови НКРЕКП № 954 від 07.06.2019 незаконним відсутнє.

8.21. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- акти приймання-передавання товарної продукції - активної електричної енергії не є тим документом, в якому сторонами визначається ціна поставленої електричної енергії, натомість визначення ціни ґрунтуються на приписах розділу 5 Договору та Додатку № 2 до Договору "Договірна ціна";

- у розділі 7 Договору, сторонами погоджено, що постачальник (позивач) зобов'язується, зокрема:

4) надавати споживачу інформацію про його права та обов'язки, ціни на електричну енергію, порядок оплати за спожиту електричну енергію, порядок зміни діючого Постачальника та іншу інформацію, що вимагається цим Договором та чинним законодавством, а також інформацію про ефективне споживання електричної енергії.

Така інформація оприлюднюється на офіційному веб-сайті Постачальника і безкоштовно надається споживачу на його запит;

5) публікувати на офіційному веб-сайті (і в засобах масової інформації в передбачених законом випадках) детальну інформацію про зміну ціни електричної енергії за 20 днів до введення її у дію;

- позивачем не надано доказів щодо повідомлення відповідача про зміну тарифів на послуги з постачання електроенергії, які було встановлено постановою НКРЕКП від
07.06.2019 №954, при цьому, судом апеляційної інстанції вказано, що обов'язок повідомлення про зміну тарифів покладено на позивача і умовами укладеного сторонами Договору і положеннями статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії". Відповідні зміни сторонами у договір не внесено.

8.22. Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів, зокрема, про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

Електропостачальники зобов'язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

Водночас за загальним правилом, встановленим як господарським, так і чинним цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала відповідну вимогу/пропозицію).

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

8.23. З огляду на викладене, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не було повідомлено відповідача про зміну тарифів на послуги с постачання електроенергії, які було встановлено постановою НКРЕКП від
07.06.2019 № 954, тоді як обов'язок повідомлення про зміну тарифів покладено на позивача і умовами укладеного сторонами договору і положеннями статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", при цьому, сторонами не вносилися зміни до Договору, а відтак сторонами не погоджено нового тарифу (встановленого у липні 2019), у липні 2019 року слід було застосовувати тариф, який застосовувався за попередній період.

Суд касаційної інстанції, здійснюючи перегляд постанови суду апеляційної інстанції не вбачає порушень застосування названим судом норм пункту 4 частини 3 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії".

8.24. При цьому, Верховний Суд, з вищевикладених міркувань, ураховуючи умови договору та встановлені судами обставини справи, вважає за необхідне зазначити, що без чіткого повідомлення електропостачальником споживача про зміну умов договору постачання електричної енергії (зокрема, щодо ціни) не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір та без оформлення правочину щодо внесення змін до існуючого договору, підписаного уповноваженими представниками сторін, відсутні підстави для застосування електропостачальником нових тарифів для розрахунку вартості поставленої електричної енергії споживачу (зокрема, у лютому 2019 року).

8.25. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 12.07.2019 № 1411 визнано такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 07.06.2019 № 954 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК " УКРЕНЕРГО" на II півріччя 2019 року".

8.26. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у Договорі (а саме у додатку № 2 "Договірна ціна" у редакції Додаткової угоди № 2 від 12.08.2019) сторони визначили таку складову частину тарифу як Т осп. на липень місяць 57,40 грн за 1 МВт*год (без ПДВ) відповідно до постанови НКРЕКП від 12.12.2018 №1905, на серпень-вересень 312,14 грн за 1 МВт*год (без ПДВ) відповідно до постанови НКРЕКП від 12.07.2019 № 1411, тобто з посиланням на відповідні постанови НКРЕКП якими вони визначені, та зазначено, що вартість договору може бути переглянута в разі затвердження НКРЕКП змін до діючих тарифів, тобто сторони узгодили можливість, а не обов'язковість змін тарифів.

8.27. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку розрахунку вартості електроенергії за липні, серпні, вересні 2019 року, встановлено розміри переплат за липень та серпень (1175961,38 грн + 774 489,35 грн), та з урахуванням оплат за електроенергію за вересень 2019 (всього на 7 853 663,86 грн, відповідно до платіжних доручень від 27.08.2019-3 503 663,86 грн, 05.09.2019-1 500 000,00
грн, 06.09.2019 - 500 000,00 грн, 13.09.2019-2 350 000,00 грн), суд дійшов висновку про відсутність заборгованості відповідача за спірний період, з урахуванням переплат які було здійснено за попередні періоди.

8.28. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

8.29. Посилання позивача на встановлення обставин справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи. Так, доводи про те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність переплат за липень, серпень 2019 року та відсутність заборгованості за вересень 2019 року на підставі листів є необґрунтованими та такими, що спростовуються мотивувальною частиною оскаржуваної постанови та наявними у матеріалах справи доказами, на підставі яких судом апеляційної інстанції і було зроблено висновок про відсутність заборгованості за Договором за вересень 2019 року. Аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що згідно з положеннями статті 300 ГПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

8.30. У касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про неправильне застосування норм матеріального права, застосовує та оперує понятійними категоріями "обставини справи" і "докази у справі", порушуючи питання, пов'язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України.

8.31. Перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

8.32. Крім того, з урахуванням усних пояснень ТОВ "Енера-Суми", наданих під час судового засідання, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів частини 7 статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18). Крім того, Касаційний господарський суд зазначає, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

8.33. Верховним Судом, з урахуванням мотивів викладених у пункті 8 цієї постанови, приймаються доводи ПАТ "Укрнафта", викладені у відзиві на касаційну скаргу.

8.34. Подані сторонами додаткові пояснення у справі оцінено судом з урахуванням мотивів викладених у пункті 8 цієї постанови та з урахуванням статті 300 ГПК України та вимог касаційної скарги, які стали підставною для відкриття касаційного провадження у цій справі.

8.35. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України ", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено, не обґрунтовано і не доведено.

8.36. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

8.37. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ( № 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.38. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Щодо висновку про застосування пункту 4 частини 3 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", за обставин цієї справи, які встановлені судом, Верховний Суд зазначає, що без чіткого повідомлення електропостачальником споживача про зміну умов договору постачання електричної енергії (зокрема, щодо ціни) не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір та без оформлення правочину щодо внесення змін до існуючого договору, підписаного уповноваженими представниками сторін, відсутні підстави для застосування електропостачальником нових тарифів для розрахунку вартості поставленої електричної енергії споживачу.

9.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ "Енера-Суми" не спростувало висновків суду апеляційної інстанції та не довело неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

9.4. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Енера-Суми" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для його скасування.

10. Судові витрати

10.1. Понесені ТОВ "Енера-Суми" у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера-Суми" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 у справі № 920/1111/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос