Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/12869/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Палієнко О.А., Росла С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 (Тарасенко К.В., Іоннікова І.А., Корсакова Г.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 (Трофименко Т.Ю.) у справі № 910/12869/17

за позовом Фізичної особи - підприємця Замрія Олега Михайловича до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні приміщенням та відшкодування збитків

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - Замрій Олег Михайлович (далі - Позивач) звернувся з позовом до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації (далі - Відповідач) про усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом надання фактичного доступу та відшкодування збитків в сумі 75289,50 грн, пов'язаних з порушенням договірних зобов'язань в частині неможливості здійснювати підприємницьку діяльність шляхом надання населенню послуг із ксерокопіювання документів на орендованій за договором №93/ПРДА від 11.01.2017 площі та 13689,00 грн, пов'язаних з порушенням договірних зобов'язань в частині неможливості здійснювати підприємницьку діяльність шляхом продажу поліграфічної продукції і канцтоварів на орендованій площі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заявою-попередженням від 03.03.2017 Відповідачем повідомлено Позивача про розірвання договору №93/ПРДА від 11.01.2017, за яким здійснювалась оренда частини нежитлового приміщення площею 3,0 кв.м. з підстав нецільового використання об'єкту оренди (відсутність торговельного об'єкту на площі 1,0 кв.м. з продажу поліграфічної продукції та канцтоварів). З 09.03.2017 Відповідачем обмежено Позивача в доступі до об'єкту оренди та відімкнуто копіювальний апарат від джерела електроенергії, внаслідок чого Позивач позбавлений можливості використання орендованого приміщення з метою здійснення підприємницької діяльності шляхом надання населенню послуг із ксерокопіювання документів та продажу поліграфічної продукції і канцтоварів на орендованій площі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Відповідача у строк не пізніше 5 календарних днів з моменту набрання чинності рішенням законної сили усунути перешкоди в користуванні частиною нежитлового приміщення на першому поверсі адміністративної будівлі № 15 по вул. Омеляновича-Павленка, загальною площею 3,0кв.м, відповідно до договору оренди частини нежитлового приміщення №93/ПРДА від 11.01.2017 шляхом надання фактичного доступу до вказаного приміщення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем направлено Позивачу заяву-попередження, в якій зазначено про припинення договору №93/ПРДА від 11.01.2017 на підставі п.9.4 вказаного правочину у зв'язку з недотриманням Позивачем умов договору щодо цільового використання об'єкту оренди. Проте, за своєю правовою природою заява-попередження є односторонньою відмовою від договору, що суперечить пункту 9.3 договору та статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", при цьому, розірвання договору сторонами узгоджено не було, доказів визнання припиненим договору у судовому порядку матеріали справи не містять, а тому договір є чинним та має виконуватись сторонами. Щодо вимоги про стягнення з Відповідача збитків в сумі 75289,50 грн, пов'язаних з порушенням договірних зобов'язань в частині неможливості здійснювати підприємницьку діяльність шляхом надання послуг із ксерокопіювання документів, то така вимога не доведена в розумінні статті 34 ГПК України, оскільки не надано доказів, що Позивачем повинно було бути отримано прибуток від надання послуг з копіювання саме в зазначеній сумі. Крім того, Позивачем не доведено, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і лише неправомірні дії Відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Позовна вимога про стягнення неотриманого прибутку в сумі 13689,00 грн від реалізації поліграфічної продукції та канцтоварів також не підтверджена заявником належними та допустимими доказами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 залишено без змін з тих же підстав.

Відповідач подав касаційну скаргу на постанову та рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В касаційній скарзі Відповідач не погоджується з мотивами, наведеними в оскаржуваних судових рішеннях з тих підстав, що суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення по суті, не врахували передбачену договором можливість припинення договору оренди на підставі пункту 9.4 договору, а надали перевагу іншим пунктам договору; суди дійшли невірного висновку, що Позивачем не порушено істотні умови договору, тоді як Позивач не виконав зобов'язань за договором щодо розміщення на площі 1,0 кв.м поліграфічної продукції та канцтоварів.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить її залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у цій справі без змін з тих підстав, що Позивачем істотні умови договору порушені не були, а єдиним способом для Відповідача розірвати договір в односторонньому порядку є звернення до суду, чого зроблено не було, натомість договір розірвано в односторонньому порядку шляхом надіслання заяви-попередження від 03.03.2017.

Позивач в судове засідання 04.04.2018 представника не направив, хоча був повідомлений про дату, час і місце засідання належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Зважаючи на зазначене, суд здійснює розгляд касаційної скарги у даній справі за відсутності представника Позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що між Відповідачем (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) 11.01.2017 укладено договір №93/ПРДА про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, за умовами якого Орендодавець передав в оренду, а Орендар прийняв в оренду нерухоме майно (частину нежитлового приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (об'єкт), яке знаходиться за адресою: вул. Омеляновича-Павленка, 15, для розміщення на площі 1,0 кв.м - торговельного об'єкту з продажу поліграфічної продукції та канцтоварів, та на площі 2,0 кв.м - ксерокопіювальної техніки для надання населенню послуг із ксерокопіювання документів.

Пунктом 5.1.3 договору визначено, що Орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення Орендаря при несплаті Орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу.

Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 11.01.2017 до 09.01.2020 (пункт 9.1 договору).

Відповідно до пункту 9.3 договору одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого п.5.1.3 цього договору. Лист з відмовою від договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцем знаходження Орендаря, вказаним в договорі. Договір є розірваним з дати одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору або з дати повернення Орендодавцю відмови від договору з відміткою відділення зв'язку про відсутність Орендаря за вказаною адресою.

Договір припиняється в разі: ліквідації Орендодавця або Орендаря; невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору; закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди Орендарем (за участю орендаря); банкрутства Орендаря; загибелі об'єкта оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом (пункт 9.4 договору).

На вимогу однієї зі сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (пункт 9.6 договору).

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, Відповідач листом (заява-попередження) №105/01-637/В-04 від 03.03.2017 повідомив Позивача про припинення договору №93/ПРДА від 11.01.2017 на підставі пункту 9.4 договору у зв'язку з недотриманням Орендарем умов договору щодо цільового використання об'єкту оренди, а також просив повернути об'єкт оренди по акту приймання-передачі.

Статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди;ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Як суд першої, так і апеляційний господарські суди правильно визначили, що за своєю правовою природою лист (заява-попередження) №105/01-637/В-04 є односторонньою відмовою Орендодавця від договору, що суперечить умовам пункту 9.3 договору та статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Так, суди з'ясували, що сторонами у договорі досягнуто згоди щодо припинення договору у разі невиконання або систематичного неналежного виконання саме істотних умов договору, однак посилання Відповідача, що Позивачем порушені істотні умови договору, суди обґрунтовано відхилили, оскільки Відповідачем в порядку статей 32, 33 ГПК України не надано доказів невиконання або систематичного неналежного виконання Позивачем умов договору, які у відповідності до статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є істотними.

Посилання Відповідача в своєму листі на наявність підстав для припинення договору внаслідок недотриманням Орендарем умов договору щодо цільового використання об'єкту оренди є, як вірно встановили попередні судові інстанцій, помилковими.

Слід зауважити, що згідно з частиною 3 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови, наприклад, щодо використання Орендарем об'єкта оренди за цільовим призначенням.

Судом першої інстанції досліджено, що сторонами погоджено використання Орендарем об'єкта оренди тільки за цільовим призначенням, обмовленими пунктом 1.1 договору. Проте, суд визначив, що, у даному випадку, порушення Орендарем умов договору щодо використання об'єкта оренди тільки за цільовим призначенням, може полягати у використанні орендованого приміщення для цілей, що не відповідають (є відмінними) визначеним в укладеному між сторонами договорі, тобто з іншою метою, ніж та, що встановлена правочином, проте, ніяким чином не фактичне не використання частини об'єкта оренди.

У пункті 1.1 договору вказано, що об'єкт оренди передається в оренду для розміщення на площі 1 кв.м - торговельного об'єкту з продажу поліграфічної продукції та канцтоварів, та на площі 2 кв.м - ксерокопіювальної техніки для надання населенню послуг із ксерокопіювання документів.

Надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав вважати, що Орендарем використовувався об'єкт оренди не за цільовим призначенням. Крім того, суди звернули увагу на те, що не можна вважати використання не за цільовим призначенням те, що торговельний об'єкт з продажу поліграфічної продукції та канцтоварів станом на дату звернення Відповідача до Позивача з листом від 03.03.2017 встановлено не було.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що за відсутності підстав у Орендодавця для припинення договору оренди частини приміщення в односторонньому порядку та наявності у Орендаря права оренди за відповідним договором, позовні вимоги про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні приміщенням є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд першої інстанції цілком вірно визначився про необхідність зазначення у резолютивній частині рішення у справі строку для усунення перешкод в користуванні спірним нежитловим приміщенням шляхом надання фактичного доступу до вказаного приміщення - не пізніше 5 календарних днів з моменту набрання чинності рішенням законної сили.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Відповідача збитків в сумі 75289,50 грн (неотриманий прибуток від надання послуг з копіювання) та 13689 грн (неотриманий прибуток від реалізації поліграфічної продукції та канцтоварів), суди дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Одночасно, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначених приміщень.

Дослідивши матеріали справи, суди встановили відсутність доказів на підтвердження отримання Позивачем прибутку від надання послуг з копіювання саме в зазначеній ним в позовній заяві сумі, як і не доведено, що Позивач міг і повинен був отримати визначені доходи, і лише неправомірні дії Відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати цей прибуток. Зазначене також стосується і позовної вимоги про стягнення неотриманого прибутку від реалізації поліграфічної продукції та канцтоварів, яка також не підтверджена Позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили фактичні обставини справи, здійснили перевірку наявних доказів з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильно застосували законодавство під час розгляду справи.

Доводи Відповідача в касаційній скарзі, що суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення по суті, не врахували передбачену договором можливість припинення договору оренди на підставі пункту 9.4 договору, а надали перевагу іншим пунктам договору, колегія суддів відхиляє, оскільки судами надано повну оцінку всім умовам договору в сукупності, в т.ч. і пункту 9.4 та зроблено висновок з урахуванням норм чинного законодавства України та доказів, наданих сторонами в матеріали справи.

Посилання скаржника, що суди дійшли невірного висновку, що Позивачем не порушено істотні умови договору, тоді як Позивач не виконав зобов'язань за договором відносно розміщення на площі 1,0 кв.м поліграфічну продукцію та канцтовари, колегією суддів відхиляються з підстав, наведених у даній постанові суду.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України в редакції після 15.12.2017, покладається на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Печерської районної в місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/12869/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.