ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/877/17

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. (головуючий), Булгакової І. В., Дроботової Т. Б., Катеринчук Л. Й., Львова Б. Ю., Ткача І. В., Ткаченко Н. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго",

представник позивача - Ставицька Ірина Борисівна,

відповідач - Комунальне підприємство "Благоустрій Кременчука",

представник відповідача - не з'явився,

третя особа - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби,

представник третьої особи - не з'явився,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.11.2017 (головуючий Безрук Т. М., судді Гетя Н. Г., Семчук О. С.) і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 (головуючий Сіверін В. І., судді Терещенко О. І., Тихий П. В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, про стягнення 1 541 930,45 грн.,

Короткий зміст позовних вимог

1. 09.06.2017 Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі - Позивач) звернулось до Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" (далі - Відповідач) з позовом про стягнення 1 541 930,45 грн. збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо надання Позивачу податкових накладних за договором від 01.03.2001 № 291 на послуги з оренди майна (далі - Договір оренди).

Позов обґрунтовано тим, що всупереч вимозі Позивача Відповідач, порушуючи статтю 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, у такий спосіб позбавивши Позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту у сумі 1 541 930,45 грн. Протиправний характер поведінки Відповідача полягає у порушенні ним податкового законодавства в частині обов'язку надати податкові накладні у зв'язку з наданням послуг з оренди майна за Договором оренди та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних. Збитками є сума податкового кредиту у розмірі ПДВ, сплаченого Позивачем при одержанні послуг з оренди майна відповідно до Договору та не отриманого Позивачем внаслідок протиправної поведінки (бездіяльності) Відповідача. Неотримання податкового кредиту підтверджується податковими деклараціями за квітень 2016 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. 30.11.2017 Господарський суд Полтавської області вирішив у позові відмовити повністю. Зазначене рішення залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2018.

У цих рішеннях судами встановлено, що 01.03.2001 між сторонами у справі укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності № 291, за змістом пункту 1.1 якого Відповідач як орендодавець передає, а орендар (Позивач) приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно згідно з додатком, що перебуває на балансі Міського комунального підприємства "Кременчукенерго". Майно передається в оренду з метою забезпечення належного утримання та ефективної експлуатації об'єкта оренди, забезпечення безперебійного надання послуг із тепло- та водопостачання на необхідному рівні та необхідної якості бюджетним організаціям та населенню міста, погашення заборгованості міського бюджету за теплову енергію. За умовами Договору оренди Відповідачем надано послуги з оренди майна, зокрема у липні-листопаді 2015 року. На виконання умов Договору оренди Позивач сплатив за надані послуги з оренди майна грошові кошти в сумі 9 251 582,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 28.04.2016 № 573153. Підставою поданого позову про стягнення 1 541 930,45 грн. збитків зазначено те, що Відповідач з порушенням вимог чинного законодавства, статті 201 ПК України, не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, у такий спосіб позбавивши Позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ за цією операцією у сумі 1 541 930,45 грн.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що оскільки Позивач не підписав надіслані на його адресу Відповідачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2015 та від 30.11.2015 стосовно послуг з оренди майна за липень-листопад 2015 року, Відповідач не мав можливості на дату виникнення податкових зобов'язань надати Позивачеві податкові накладні за цей період надання послуг, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що під час розгляду справи не було доведено вини Відповідача в завданні збитків Позивачеві.

Приймаючи постанову, апеляційний господарський суд керувався висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 918/216/17 відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Так, ураховуючи вимоги статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), пункту 14.1.181 статті 14, підпункту "а" пункту 198.1 статті 198, статті 201 ПК України, а також зміст листа Міністерства доходів і зборів України від 13.01.2014 № 448/6/99-99-19-04-02-15, відшкодування ПДВ здійснюється державою в податкових правовідносинах між Позивачем і державою, а об'єкт дослідження зводиться до з'ясування дотримання відповідачем вимог податкового законодавства щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит, тобто дослідження не перебуває у площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин. Відповідно до абзацу 15 пункту 201.10 статті 201 ПК України порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а обумовлює її нарахування необхідністю подання разом із податковою декларацією за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з доданням певного пакета документів. Отже, суд визнав обґрунтованим висновок про відсутність причинного зв'язку між неотриманою позивачем сумою податкового кредиту та діями відповідача, оскільки позивачем не надано доказів щодо використання ним усіх передбачених податковим законодавством засобів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. 26.04.2018 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 і рішення Господарського суду Полтавської області від 30.11.2017, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Відзивів на касаційну скаргу від учасників справи у встановлений строк не надійшло.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Рішення судів попередніх інстанцій постановлено за неповного дослідження доказів та з порушенням норм статті 236 ГПК України, статей 14, 49, 198, 201 ПК України, статей 173, 193, 218, 224, 225 ГК України, статей 22, 614, 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

6. Висновок судів про те, що стягнення збитків, завданих Позивачеві внаслідок порушення Відповідачем положень статті 201 ПК України не перебуває у площині цивільно-правових відносин і господарсько-правових відносин, суперечить нормам статей 224, 225 ГК України, оскільки вимогу про стягнення збитків може бути заявлено стороною не лише внаслідок порушення окремого господарського зобов'язання, а й внаслідок порушення стороною установленого порядку здійснення господарської діяльності.

7. Нормами абзацу 3 пункту 198.6 статті 198, абзацу 2 пункту 201.10 статті 210 ПК України встановлено причинно-наслідковий зв'язок між фактом реєстрації податкової накладної та виникненням права у платника податку нараховувати певні суми як такі, що відносяться до податкового кредиту. Отже, встановленою і доведеною є наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між відсутністю факту реєстрації податкових накладних на суму 1 541 930,45 грн. ПДВ та невключенням сум податку до податкового кредиту Позивача.

8. Ураховуючи, що Позивач подав відповідну скаргу податковому контролюючому органу, за якою було здійснено відповідні перевірки стосовно нереєстрації Відповідачем податкових накладних у спірних періодах і притягнуто цю особу до адміністративної відповідальності, тобто вину Відповідача доведено наявними матеріалами справи, актами перевірок, податковими повідомленнями-рішеннями податкового органу, які є чинними і на сьогодні.

9. Суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що несвоєчасне підписання актів приймання-передачі виконаних робіт за Договором оренди є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у справі (прострочка кредитора), оскільки ні чинним законодавством, ні Договором оренди не передбачено обов'язку складання і підписання сторонами щомісячних актів виконаних робіт.

10. На час виникнення спірних правовідносин односторонньо складений і підписаний акт відповідає ознакам первинного документа, а отже є підставою для відображення господарської операції в бухгалтерському обліку. Таким чином, Відповідач був зобов'язаний і мав можливість скласти податкові накладні та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі або на дату отримання оплати, або на дати одностороннього складання актів.

11. Судами порушено вимоги статті 236 ГПК України, оскільки висновки, покладені в основу постанови у господарській справі № 918/216/17, яка не є повністю аналогічною справі, що розглядається, ґрунтуються на нормах ПК України, яка діяла до 01.01.2015, при цьому відповідна попередня редакція норми передбачала право платника на включення суми ПДВ до податкового кредиту за наявності поданої декларації та доданої до неї заяви скарги платника податку.

Позиція Верховного Суду

12. Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

13. За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Водночас звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Ураховуючи наведене, висновки апеляційного господарського суду про те, що відповідно до положень абзацу 15 пункту 201.10 статті 201 ПК України порушення Відповідачем порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє Позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на Відповідача з доданням певного пакета документів, не ґрунтуються на нормах чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства. У зв'язку із цим об'єднана палата Касаційного господарського суду також вважає неналежним посилання апеляційного суду на лист Міністерства доходів і зборів України від 13.01.2014 № 448/6/99-99-19-04-02-15, який складено з урахуванням норм ПК України у редакції, що діяла до виникнення спірних правовідносин, і без урахування наступних змін, які набрали чинності на час виникнення спірних правовідносин.

14. Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

15. Таким чином, Відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 1 541 930,45 грн. З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Суд відхиляє висновок місцевого господарського суду про відсутність вини Відповідача у завданні збитків Позивачеві у сумі 1 541 930,45 грн., який аргументований непідписанням Позивачем надісланих на його адресу Відповідачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг). Наведена обставина не спростовує встановленого судами факту надання послуг з оренди та не є перешкодою для здійснення сторонами розрахунків за Договором оренди та, відповідно, для виникнення у Відповідача податкового зобов'язання з ПДВ за операціями з поставки послуг з оренди у розумінні податкового законодавства та виконання обов'язку зі складення згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкової накладної та її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Судами було встановлено, що послуги за Договором оренди було надано у липні-листопаді 2015 року та оплачено Позивачем у квітні 2016 року. Водночас судами не встановлено, що Договір оренди покладав на Позивача обов'язок складати або підписувати акти приймання-передачі послуг з оренди за місяць, в якому використовувалось орендоване майно, а також інших обставин, які б свідчили, що податкові накладні не були зареєстровані не з вини Відповідача.

Висновок щодо застосування норм права

16. Приймаючи постанову у цій справі, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у пункті 28 постанови Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 918/216/17, та доходить висновку, що положення пункту 201.10 статті 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи) при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

17. Ураховуючи викладене, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим прийняті у справі рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати

18. У зв'язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову, судові витрати за розгляд позову, апеляційної та касаційної скарг слід покласти на Відповідача.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 у справі № 917/877/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення. Позов задовольнити. Стягнути з Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, ідентифікаційний код 00131819) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (39605, м. Кременчук, вул. 1905 року, 27, ідентифікаційний код 03351958) 1 541 930,45 грн. збитків, 23 128,96 грн. судового збору за розгляд позовної заяви, 25 441,86 грн. за розгляд апеляційної скарги та 46 257,92 грн. за розгляд касаційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Полтавської області видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді І. В. Булгакова

Т. Б. Дроботова

Л. Й. Катеринчук

Б. Ю. Львов

І. В. Ткач

Н. Г. Ткаченко