Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.03.2018 року у справі №917/717/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/717/17

Верховний Суд у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

учасники справи:

позивач - Державна екологічна інспекція в Полтавській області

відповідач - Диканська селищна рада Полтавської області

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Диканської селищної ради Полтавської області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду у складі Ільїна О.В. - головуючого, Гетьман Р.А., Россолова В.В. від 26 жовтня 2017 року

за позовом Державної екологічної інспекції в Полтавській області

до Диканської селищної ради Полтавської області

про стягнення 425 206,98 грн. збитків

Історія справи

Короткий зміст та підстави подання позову

1. У травні 2017 року Державна екологічна інспекція у Полтавській області звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовом до Диканської селищної ради Полтавської області про стягнення 425 206,98 грн. збитків за шкоду, завдану державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок засмічення земельної ділянки.

2. Позов обґрунтовано тим, 22.09.2016 слідчим суддею Диканського районного суду Полтавської області винесено ухвалу про надання дозволу на проведення позапланової перевірки щодо додержання Диканською селищною радою Полтавської області вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами під час їх видалення та складування на земельній ділянці площею 3,170 га (кадастровий номер 5321055100:00:003:0031) та прилеглих до неї земельних ділянок, встановлення факту забруднення земельних ділянок та, за наявності підстав, визначення розміру шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, громадським та державним інтересам.

3. 26.09.2016 Державною екологічною інспекцією у Полтавській області видано наказ щодо проведення позапланового заходу (перевірки) Диканської селищної ради Полтавської області.

4. За період з 26.09.2016 - 07.10.2016 Державною екологічною інспекцією у Полтавській області (позивачем) було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами під час їх видалення та складування на земельній ділянці площею 3,170 га (кадастровий номер 5321055100:00:003:0031) та прилеглих до неї земельних ділянок Диканської селищної ради Диканського району Полтавської області (відповідачем), за результатом якої складено акт № 206/01-01-14 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на керівника відповідача за порушення вимог природоохоронного законодавства від 18.10.2016 №25-05-09-24.

5. Згідно акту перевірки позивачем було встановлено, що на відкритому ґрунті (площа 4,2440 га) розміщені відходи комунальних (міських) змішаних, у тому числі сміття з урн (код 7720.3.1.01, згідно ДК 005-96), на прилеглій до земельної ділянки 3,170 га. (кадастровий номер 5321055100:00:003:0031) наданій територіальній громаді в особі відповідача на праві комунальної власності для розміщення твердих побутових відходів, що зафіксовано актом обстеження засміченої земельної ділянки від 27.09.2016 №206/01-01-14/01.

6. Під час перевірки позивачем встановлено, що документів, які б свідчили про право користування земельною ділянкою прилеглої до земельної ділянки 3,170 га. (кадастровий номер 5321055100:00:003:0031) у відповідача відсутні.

7. Згідно протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 17.11.2016 за №44 складеного відділом інструментально - лабораторного контролю Державною екологічною інспекцією у Полтавській області на даній земельній ділянці виявлено перевищення нормативного вмісту (концентрації) амонію (обмінного) у перерахунку на азот амоній, хлоридів, щільного залишку водної витяжки та неполярних вуглеводів (нафтопродуктів) в порівняні з фоновими показниками, відповідно до акту відбору проб ґрунтів від 27.09.2016 №38.

8. На підставі п. 5.5. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 27.10.1997 №171 (у редакції наказу Мінприроди 04.04.2007 №149 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 25.04.2007 за №422/13689) (далі - Методика), позивач провів розрахунок розміру відшкодування збитків від засмічення земель, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, на земельній ділянці площею 42440 м2, який визначив у розмірі 425 206,98 грн.

9. Позивачем на адресу відповідача було направлено претензії №4436/01-14/05-09-15 від 02.12.2016, №1599/0114/05-09-15 від 05.05.2017 щодо відшкодування заподіяних державі збитків.

10. Оскільки відповідач вказану суму збитків не сплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.07.2017 у задоволенні позову відмовлено.

12. Місцевий господарський суду обґрунтував своє рішення тим, що підстави для притягнення відповідача до відповідальності відсутні, оскільки позивач не надав доказів наявності вини в діях відповідача та наявності прямого причинного зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідача та заподіяною шкодою та її розміром.

13. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову.

14. Приймаючи таке рішення, суд прийшов до протилежного висновку - що матеріалами справи доведена наявність шкоди, спричиненої відповідачем, протиправність поведінки відповідача у заподіюванні шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

15. Окрім цього, судом апеляційної інстанції було зазначено, що суд першої інстанції не взяв до уваги на роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища», згідно якого вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив суд касаційної інстанції постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 21.07.2017.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу

17. Скаржник обґрунтовує вимоги касаційної скарги наступними доводами (узагальнено):

17.1. Судом апеляційної інстанції не встановлено та, відповідно, не спростовано доводи відповідача щодо відсутності його вини у вчиненні правопорушення та завданні шкоди навколишньому середовищу;

17.2. Відповідачем надаються послуги зі складування відходів на спірних земельних ділянках. Разом з тим, на підставі укладених договорів саме Диканський комбінат комунальних підприємств здійснює вивезення відходів до полігону твердих побутових відходів;

17.3. Судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки тій обставині, що до 2002 року суб'єктом утримання полігону твердих побутових відходів був районний комбінат комунальних підприємств, в зв'язку з чим виникають сумніви щодо розміру шкоди завданої саме відповідачем;

17.4. Суд апеляційної інстанції безпідставно посилається на постанову Київського районного суду міста Полтави від 24 лютого 2017 року, як на доказ протиправної поведінки відповідача, оскільки вона лише доводить відсутність вчинення селищним головою, як посадовою особою відповідача, адміністративного правопорушення;

17.5. Ухвала слідчого судді не може бути підставою для проведення перевірки, оскільки слідчий суддя здійснює лише судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Доводи позивача у відзиві на касаційну скаргу

18. Позивач проти задоволення касаційної скарги заперечував, у відзиві на касаційну скаргу просив постанову апеляційного господарського суду залишити без змін з наступних підстав (узагальнено):

1. доказами протиправної поведінки відповідача є акт перевірки від 07.10.2016 №206/01-01-14, акт відбору проб ґрунтів від 27.09. 2016 №38, протоколом вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 17.10.2016 №44, акт обстеження засміченої земельної ділянки від 27.09.2016 №206/01-01-14/01, які були надані суду.

2. Щодо твердження відповідача, що лише наявність протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності є підтвердженням завданої шкоди, представник позивача зазначив, що у відповідності до п.3.3. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства факти забруднення земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічень земель.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

19. Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та погоджується із висновками та постановою апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

20. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

21. Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

22. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

23. Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про відходи", Законом України "Про охорону земель", Земельним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.

24. Згідно з приписами ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

25. Відповідно до ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

26. Приписами ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (ч.1). Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч.4).

27. Частиною першою статті 69 вказаного Закону визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

28. Для визначення порядку розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 N171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика).

29. Відповідно до п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 N 464, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.01.2009 за N18/16034 (діючого на час проведення перевірки), акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

30. Як встановлено апеляційним господарським судом, відповідач самостійно надає послуги зі складування відходів на території місця видалення відходів, про що свідчать договори про надання послуг зі складування твердих побутових відходів, укладені відповідачем з суб'єктами господарювання.

31. Під час проведення перевірки на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами під час їх видалення та складування на спірних земельних ділянках, виявлено розміщення на відкритому ґрунті відходів комунальних (міських) змішаних, у тому числі сміття з урн, що відображено в акті перевірки від 07.10.2016 №206/01-01-14 (далі - Акт).

32. Окрім того, в Акті зазначено, що відповідачем не виконано припис від 08.04.2011 року № 09-25-25, а саме: на в'їзді до сміттєзвалища не встановлений інформаційний щит, відсутні контрольно-пропускний пункт, огорожа, чи обвалування, не ведеться облік відходів. Розміщення на звалищі відбувається безконтрольно та хаотично, обслуговуючий персонал відсутній.

33. Зазначений Акт підписаний селищним головою відповідача без зауважень та ним не оскаржувався.

34. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою встановлення (заперечення) факту забруднення ґрунтів під місцем розташування відходів, відповідачем було відібрано проби, що зафіксовано актом відбору проб ґрунтів від 27.09.2016 №38.

35. У відповідності до протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 17.11.2016 № 44 на земельній ділянці виявлено перевищення нормативного вмісту (концентрації) амонію (обмінного) у перерахунку на азот амонійний, хлоридів, щільного залишку водної витяжки та неполярних вуглеводів (нафтопродуків) в порівнянні з фоновими показниками.

36. Враховуючи викладене, а також межі перегляду справи та повноваження касаційного господарського суду, які визначено ст. 300 Господарського кодексу України, Верховний Суд погоджується із висновком апеляційного господарського суду щодо наявності шкоди, спричиненої відповідачем, протиправності поведінки відповідача у заподіюванні шкоди, та причинного зв'язку такої поведінки із заподіяною шкодою, що підтверджується актом перевірки від 07.10.2016 № 206/01-01-14, актом обстеження засміченої земельної ділянки від 27.09.2016 № 206/01-01-14/01, протоколом вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 17.11.2016 № 44 та розрахунком розміру забруднення.

37. Відтак, у зв'язку із викладеним та оскільки відповідачем не спростовано факти завдання ним шкоди внаслідок засмічення відходами спірної земельної ділянки та завдання державі шкоди на спірну суму, Верховний Суд відхиляє доводи, викладені у пунктах 17.1. - 17.3. даної постанови.

38. Верховний Суд також відхиляє доводи, викладені у пункті 17.4. даної постанови, оскільки, як було зазначено вище, основними та беззаперечними доказами протиправної поведінки позивача є зазначені вище акти перевірки та обстеження спірних земельних ділянок, які підписані відповідачем без заперечень та не оскаржені останнім, а посилання апеляційного суду на постанову Київського районного суду міста Полтави від 24.12.2017 є лише додатковим аргументом на підтвердження викладеної позиції суду.

39. Доводи, викладені у пункті 17.5. даної постанови, не підлягають розгляду з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені ст. 300 Господарського процесуального кодексу, відповідно до якої суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої інстанції чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та не має права додатково перевіряти докази та розглядати вимоги, що не були предметом розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується із висновком щодо наявності підстав для стягнення з відповідача шкоди, завданої державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а відтак, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

41. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Диканської селищної ради Полтавської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2017 року у справі №917/717/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати складення повного судового рішення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.