Історія справи

Постанова КГС ВП від 03.04.2025 року у справі №921/238/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 921/238/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О. М., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Федорової О.В.,

за участю представників:

позивача: не з`явилися,

відповідача: не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024

у складі колегії суддів: Желік М.Б. - головуючий, Орищин Г.В., Галушко Н.А.

та рішення господарського суду Тернопільської області від 15.07.2024

суддя: Стадник М.С.

у справі № 921/238/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз»

про стягнення 184 701 398,13грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» (далі - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна», позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» (далі - ПрАТ «Тернопільміськгаз», відповідач) 184 701 398,13 грн, з яких: 120 525 466,99 грн - основний борг, 36 062 242,23 грн - пеня, 6 179 314,47 грн - 3% річних та 21 934 374,44 грн - інфляційні втрати.

2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу № 101/ПГ-3151-ОГРМ від 22.03.2022 в частині оплати за поставлений природний газ.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3. Рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.07.2024 у справі № 921/238/24 позов задоволено частково; стягнуто з приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 120 525 466,99 грн основного боргу, 14 424 896,89 грн пені, 6 179 314,47 грн 3% річних, 21 934 374,44 грн інфляційних втрат та 423 920 грн судового збору; в решті позову відмовлено; повернуто товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» з Державного бюджету України 423 920,00 грн судового збору; розстрочено виконання рішення щодо стягнення 163 064 052,79 грн на 12 місяців зі сплатою рівними частинами.

4. Рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу № 101/ПГ-3151-ОГРМ від 22.03.2022 в частині оплати за поставлений природний газ; визнанням відповідачем позовних вимог в частині основного боргу в сумі 120 525 466,99 грн.

5. Судом першої інстанції відхилено клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих 3% річних та інфляційних нарахувань, з огляду на те, що заявлений позивачем розмір 3% річних та інфляційних втрат відповідає розміру встановленому законом, а тому наведені відповідачем підстави для зменшення таких не можуть бути підставою для їх зменшення без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.

6. Суд першої інстанції, враховуючи звіти про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 рік, 2023 рік та за І квартал 2024 року, виходячи із матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, співмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і суми заборгованості та ступеня вини відповідача у виникненні спору, враховуючи, що заборгованість виникла через важкий фінансовий стан підприємства, враховуючи практику Верховного суду, зменшив суму пені на 60%, та стягнув 14 424 896,89 грн пені (40% від заявленої суми), а в решті суми пені відмовив.

7. Крім того, ураховуючи обставини справи, що ускладнюють виконання відповідачем даного рішення у справі, його матеріальний та фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, вимоги позивача, збалансованість інтересів сторін, а також зважаючи на те, що розстрочка виконання рішення сприятиме, як можливості продовження господарської діяльності відповідача та зробить реальною можливість оплати стягнених коштів на користь позивача, суд виходячи із інтересів обох сторін, дійшов висновку про задоволення заявленого відповідачем клопотання про розстрочку виконання судового рішення на дванадцять місяців до липня 2025 року (включно) рівними частинами.

8. Оскільки відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті, 50% судового збору, який підлягав сплаті при поданні позову, суд повернув позивачеві з державного бюджету, а судовий збір у розмірі 423 920,00 грн, що складає 50%, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України присудив до стягнення з відповідача.

9. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 скасовано рішення господарського суду Тернопільської області від 15.07.2024 в частині стягнення з приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 14 424 896,89 грн пені. Прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ПрАТ «Тернопільміськгаз» на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 18 031 121,11 грн пені. Розстрочено виконання рішення щодо стягнення 166 670 304,01 грн на 5 місяців зі сплатою рівними частинами. В решті оскаржуване в частині рішення залишено без змін. Стягнуто з ПрАТ «Тернопільміськгаз» на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 67 308,47 грн судового збору.

10. Судом апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглянуто рішення місцевого господарського суду лише в частині зменшення судом стягуваного розміру пені, та відповідно відмови у її стягненні на користь позивача в сумі 21 637 345,34 грн, а також розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.

11. Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені на 50% апеляційний господарський суд взяв до уваги наступні обставини:

- матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан;

- співмірність належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і суми заборгованості (нарахування пені в розмірі 36 062 242,23 грн, що становить майже 30 % основної заборгованості, про що вказує і сам скаржник в апеляційній скарзі, свідчить про те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками скаржника);

- ступінь вини відповідача у виникненні спору;

- ПрАТ «Тернопільгаз» є підприємством критичної інфраструктури, примусове стягнення надмірно великих штрафних санкцій вплине на здійснення ним ліцензованої діяльності з розподілу природного газу;

- відповідно до звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 рік, 2023 рік та за І квартал 2024 року у ПрАТ «Тернопільміськгаз» фінансовий результат від операційної діяльності підприємства становить: 2022 рік 474 351 тис. грн, 2033 рік 77 665 тис. грн та 2024 рік 24 144 тис. грн. збитку.

- крім стягнення пені скаржник також заявив до стягнення 3% річних, які за своєю природою є компенсацією за користування належними до сплати позивачу коштами, та інфляційні нарахування, які є відшкодуванням втрат позивача, спричинених знеціненням грошових коштів, та які визнано судом обґрунтованими, що в свою чергу забезпечує захист майнових прав та інтересів скаржника.

12. Вирішуючи питання щодо розстрочення виконання рішення суд апеляційної інстанції врахував можливий негативний вплив виконання рішення суду (арештів рахунків, що вплине на вчасну виплату заробітної плати, звільнення працівників та банкрутство підприємства) в контексті їх мінімізації внаслідок розстрочення виконання даного рішення; розстрочення виконання судового рішення для ПрАТ «Тернопільміськгаз» є належним способом виконання, оскільки воно дозволяє відповідачеві поступово погасити заборгованість.

13. На думку суду апеляційної інстанції, розстрочуючи виконання рішення суду на 12 місяців рівними платежами, господарським судом не взято до уваги принцип співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав та інтересів стягувача і боржника з огляду на те, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за результатами конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 9217-р визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу; сумарна прострочена заборгованість перед постачальником на кінець 2022 становила 30,6 млрд. грн, що в тому числі опосередковано свідчить про нестачу коштів для здійснення поточної діяльності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

14. Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та на рішення господарського суду Тернопільської області від 15.07.2024 у справі № 921/238/24, в якій просить Суд скасувати судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 18 031 121,12 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

15. Позивач не погоджується із зазначеними рішеннями судів, в частині відмови у стягненні пені в розмірі 18 031 121,12 грн.

16. Підставою касаційного оскарження позивач зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

17. Скаржник у касаційній скарзі вказує на те, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах:

- від 04.05.2018 у справі № 908/1453/17 (щодо необхідності врахування судами майнового стану сторін та оцінки співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій з розміром збитків кредитора);

- від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20 (позивач не зобов`язаний доводити наявність у нього збитків; співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру штрафних санкцій);

- від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 (під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку; співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені);

- від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (щодо обов`язковості договору)

18. Позивач зазначає, що суди не надали належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не врахували співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру заявленої пені, не дослідили причини невиконання боржником грошового зобов`язання та строк такого невиконання, не виконали при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, не обґрунтували підстав для перерахунку нарахувань та не спростували правильність розрахунку наданого позивачем, а тому оскаржувані рішення в цій частині прийняті з порушенням норм матеріального права: ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 525 526 549 - 552 599 625 Цивільного кодексу України; процесуального права: ст. ст. 13, 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

19. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

20. Між товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз», керуючись Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 222, іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють відносини у сфері купівлі-продажу природного газу, укладено 22.03.2022 договір купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3151-ОГРМ .

21. Відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах та строки, що узгоджені сторонами у договорі, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені договором (п 1.1 договору).

22. Продавець передає покупцеві на умовах договору замовлений обсяг (об`єм) природного газу з 01.03.2022 по 30.04.2022 (включно) (п. 2.1 договору).

23. Загальний обсяг природного газу за договором складається із сум загальних обсягів на всі періоди протягом строку дії договору, а саме: обсяг І (фіксований) обсяг нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат, погоджених Національною комісією, що здійснює регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг на березень квітень 2022, а саме 2 872,310 тис.куб.м, в тому числі по місяцях: березень 1 741,740 тис.куб.м та квітень 1 130,570 тис. куб.м; обсяг ІІ обсяг втрат, зумовлених воєнними діями в Україні та понесених у зв`язку із запобіганням / врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, підтверджених операторами газорозподільних систем та оператором газотранспортної системи та погоджується НКРЕКП; обсяг ІІІ обсяг понад нормованих втрат та виробничо-технологічних витрат, за виключенням обсягу ІІ (п. 2.2 договору).

24. Відповідно до п. 4.3 договору покупець зобов`язаний здійснити оплату за реалізовані обсяги природного газу у періоди передачі не пізніше ніж через 45 календарних днів після закінчення періоду передачі, а саме: за ресурс березня 2022 - 15.05.2022; за ресурс квітня 2022 - 15.06.2022.

25. За порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше 30 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 6.3 договору).

26. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років (п. 8.3 договору).

27. Пунктом 9.1 договору передбачено, що у відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України та на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 222, зі змінами, умови договору поширюються на відносини, що фактично склалися між сторонами до його укладення, а саме з 01.03.2022 та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного виконання, а в частині передачі природного газу покупцю до 30.04.2022.

28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що продавець на виконання умов договору, протягом березня - квітня 2022 року поставив покупцю природний газ в кількості 5 801,13041 тис. куб. м на загальну суму 162 306 775,36 грн, що підтверджується актами приймання передачі природного газу, які підписані представниками сторін електронними підписами без заперечень.

На оплату отриманого природного газу позивач направив рахунки на оплату: № 13215 від 31.03.2022; № 13247 від 31.03.2022; № 15894 від 30.04.2022 та № 15915 від 30.04.2022, які оплачені частково на суму 41 781 308,37 грн.

Позивачем на адресу відповідача 15.02.2024 направлена вимога № 119/4.1.2-7618-2024 від 15.02.2024 про проведення оплати суми боргу - 120 525 466,99 грн та нарахованих річних - 6 179 314,47 грн, інфляційних нарахувань - 21 934 374,44 грн, пені - 36 062 242,23 грн, яка залишена без оплати.

29. Відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо оплати отриманого природного газу, у зв`язку із чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 120 525 466,99 грн, що стало підставою для звернення до суду про стягнення суми боргу, інфляційних нарахувань, 3% річних та пені.

30. Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 120 525 466,99 грн визнав у повному обсязі.

Позиція Верховного Суду

31. Частинами 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

32. Скаржник у касаційній скарзі просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 18 031 121,12 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

33. Таким чином, предметом касаційного оскарження є постанова в частині відмови у стягненні з відповідача пені в розмірі 18 031 121,12 грн.

34. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

35. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

36. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

37. Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

38. Згідно з ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

39. Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

40. Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

41. Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

42. Відповідно до п. 6.3 договору за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше 30 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

43. За наслідком несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань позивач нарахував пеню в розмірі 36 062 242,23 грн.

44. Як зазначалося вище, суд першої інстанції задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру пені, зменшив розмір пені до 60%.

45. Водночас апеляційний господарський суд, скасував рішення в частині стягнення пені та прийняв нове рішення в цій частині: зменшив розмір пені до 50%.

46. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

47. Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

48. Застосоване у ст. 551 ЦК та ст. 233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20, від 18.12.2024 у справі № 921/320/24).

49. Водночас вирішення цих питань, як правило, не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

50. Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

51. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (такий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22).

52. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі № 907/583/22, від 28.11.2023 у справі № 916/1504/22, від 03.12.2024 у справі № 904/872/24, від 03.12.2024 у справі № 909/321/24.

53. Реалізуючи свої повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

54. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86 210 237 ГПК України.

55. Вирішуючи питання зменшення пені у цій справі, суд апеляційної інстанції, оцінив ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру штрафних санкцій, дійшов висновку про можливість її зменшення до 50% від заявленої суми, при цьому виходив з такого:

- нарахування пені в розмірі 36 062 242,23 грн, що становить майже 30 % основної заборгованості, про що вказує і сам скаржник в апеляційній скарзі, свідчить про те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками скаржника;

- ПАТ «Тернопільгаз» є підприємством критичної інфраструктури, примусове стягнення надмірно великих штрафних санкцій вплине на здійснення ним ліцензованої діяльності з розподілу природного газу;

- відповідно до Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 рік, 2023 рік та за І квартал 2024 року у приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» фінансовий результат від операційної діяльності підприємства становить: 2022 рік 474 351 тис. грн, 2033 рік 77 665 тис. грн та 2024 рік 24 144 тис. грн. збитку;

- крім стягнення пені скаржник також заявив до стягнення 3% річних, які за своєю природою є компенсацією за користування належними до сплати позивачу коштами, та інфляційні нарахування, які є відшкодуванням втрат позивача, спричинених знеціненням грошових коштів, та які визнано судом обґрунтованими, що в свою чергу забезпечує захист майнових прав та інтересів скаржника.

56. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, забезпечуючи баланс інтересів сторін, з метою недопущення фактичного звільнення від сплати погоджених сторонами договору штрафних санкцій без належних правових підстав, зробив висновок про наявність підстав для зменшення розміру нарахованої на суму заборгованості пені на 50%.

57. На підставі викладеного вище, Верховний Суд зазначає, що право на зменшення розміру пені, надане ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, було обґрунтовано застосоване судом апеляційної інстанції у цій справі. Обсяг зменшення пені відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.

58. Верховний Суд вважає, що постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, ухвалені за схожого правового регулювання (зокрема щодо застосування ст. 233 ГК України і ст. 551 ЦК України) зі справою, яка переглядається. Водночас постановлені у справі судові рішення не суперечать висновкам Верховного Суду, що викладені у наведених скаржником у касаційній скарзі постановах. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм права, а неоднаковими юридично значущими фактами та обставинами, що визначають фактично-доказовий склад у справі, виходячи з підстав, вимог та заперечень сторін.

59. При цьому не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

60. Верховний Суд ураховує висновки, наведені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, за змістом якої чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини, що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

61. Водночас необхідно зауважити, що суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та прийняв відповідне рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог щодо стягнення пені.

62. З огляду на зазначене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

63. Частинами 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

64. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

65. Згідно з положеннями ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

66. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, касаційна скарга - залишається без задоволення.

Розподіл судових витрат

67. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір у порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі № 921/238/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

О. А. Кролевець