Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/8168/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

представники сторін і третьої особи у судове засідання не з'явились,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 (головуючий - Пархоменко Н.В., судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД"

до Дніпровської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради

про поновлення терміну дії договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У серпні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" (далі - ТОВ "Юкон Статус ЛТД", орендар) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовними вимогами до Дніпровської міської ради (далі - міська рада, орендодавець) про визнання укладеного між сторонами договору оренди землі від 19.04.2007 (державна реєстрація 23.05.2007 за №040710400204) поновленим на тих же самих умовах на строк три роки в редакції проекту додаткової угоди, запропонованого позивачем, і про визнання незаконним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 №230/12 в частині надання дозволу Комунальному підприємству "Міська інфраструктура" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у районі просп. Олександра Поля та просп. Пилипа Орлика (у районі просп. Кірова та просп. Ілліча), до складу якої входить вже сформована земельна ділянка загальною площею 1,4360га (кадастровий номер 1210100000:06:015:0179), яка розташована за адресою: просп. Ілліча, в районі буд. №21 для проектування та будівництва багатофункціонального торгівельно-офісного комплексу та яка знаходиться у користуванні ТОВ "Юкон Статус ЛТД", посилаючись на приписи частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній з 12.03.2011) та статтю 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК).

Позовна заява обґрунтовується тим, що орендар після закінчення 23.05.2013 та 23.05.2016 строку дії договору оренди землі від 19.04.2007 (далі - договір від 19.04.2007) продовжував і продовжує користуватись земельною ділянкою, сплачувати орендну плату та за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом встановленого місячного строку має право на поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, тоді як ТОВ "Юкон Статус ЛТД" не надавало письмової згоди на вилучення земельної ділянки площею 1,4360га, яка перебуває в користуванні позивача.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2017 (суддя Панна С.П.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що договір від 19.04.2007 діяв протягом 3 років до 19.04.2010 і позивач мав право як на продовження договору на наступні 3 роки шляхом підписання відповідної угоди до договору від 19.04.2007, так і переважне право на поновлення оренди після його закінчення за правилами, передбаченими статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 12.03.2011), але цим правом в належний спосіб не скористався. ТОВ "Юкон Статус ЛТД" не доведено, що у відповідь на його лист №ПС4/10 від 04.02.2010 про намір продовжити дію договору від 19.04.2007 було прийнято рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду шляхом переукладення договору та його державної реєстрації у встановленому порядку, як це передбачено пунктом 3.4 цього договору, а оскільки строк дії договору від 19.04.2007 закінчився 20.04.2010 і позивач протягом 3 наступних років не звернувся до суду за захистом своїх прав, то заява відповідача від 05.10.2017 про застосування позовної давності підлягає задоволенню.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 рішення скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Постанова апеляційного суду мотивована приписами статей 16, 267, 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 116, 124 ЗК, статей 18, 20, 31, 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 12.03.2011) та статей 269, 277 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК), з урахуванням яких суд дійшов висновку про припинення договору оренди 23.05.2010 за спливом строку, на який його було укладено, оскільки стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 12.03.2011) та пункт 3.4 договору від 19.04.2007 не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі, тоді як наявність самого лише факту звернення орендаря до орендодавця із повідомленням про намір продовжити строк дії договору оренди без прийняття міською радою рішення про поновлення договору та без укладення додаткової угоди, яка підлягає державній реєстрації, не є належним доказом продовження строку дії договору після 23.05.2010, внаслідок чого також не вбачається порушення прав та інтересів ТОВ "Юкон Статус ЛТД" рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 №230/12 і в позові слід відмовити з підстав недоведеності порушення прав та інтересів позивача як орендаря, а не з у зв'язку зі спливом позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, 31.01.2018 позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить постанову скасувати в частині відмови в позові та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 12.03.2011) та статті 282 ГПК, наголошуючи на тому, що: 1) до звернення ТОВ "Юкон Статус ЛТД" з позовом у цій справі земельна ділянка нікому не надана у користування, позивач з 2007 року по теперішній час сплачує орендну плату, будь-яких заперечень проти поновлення договору від 19.04.2007 від орендодавця не отримував, тому має переважне право на переукладення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на 23.05.2010) і обставин припинення такого права судом не встановлено; 2) висновок апеляційного суду про недоведеність порушення прав та інтересів позивача рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 №230/12 є незаконним з огляду на те, що ще майже за 3 місяці до прийняття 20.10.2016 міською радою рішення про відмову в наданні позивачу дозволу на розробку землевпорядної документації на спірну земельну ділянку, відповідачем прийнято оспорюване рішення щодо надання дозволу третій особі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, до якої повністю входить земельна ділянка, яка раніше перебувала у користуванні ТОВ "Юкон Статус ЛТД", і ці обставини вбачаються з рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 у справі №904/808/17; 3) до прийняття 20.10.2016 міською радою рішення стосовно надання дозволу на розробку землевпорядної документації на орендовану земельну ділянку позивач мав принаймні обґрунтоване законне сподівання на реалізацію передбаченого договором від 19.04.2007 права на поновлення цього договору зважаючи на позитивний проект рішення міської ради, який був розміщений на сайті відповідача та виносився на голосування.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

Дніпровська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення з тих мотивів, що належним доказом продовження дії договору оренди землі на наступні 3 роки є рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду шляхом переукладення договору та його державної реєстрації у встановленому законом порядку, як це передбачено пунктом 3.4 договору від 19.04.2007.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 07.02.2007 №117/10 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД", код ЄДРПОУ 33248776, земельної ділянки по просп. Ілліча в районі будинку №21 (Кіровський район) в оренду для проектування та будівництва багатофункціонального торгово-офісного комплексу" 19.04.2007 між міською радою (орендодавець) та ТОВ "Юкон Статус ЛТД" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами пунктів 1.1 та 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,4360 га, яка знаходиться за адресою: по просп. Ілліча в районі буд. №21 (Кіровський район), зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:015:0179. Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність.

Згідно з пунктами 2.1, 3.1, 3.2, 3.3, 6.12 договору від 19.04.2007 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,4360 га. Договір укладено на три роки. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Початком виникнення права користування земельною ділянкою, що передається в оренду згідно з пунктом 1.1 договору, є дата реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Оскільки державна реєстрація договору проведена 23.05.2007, то в силу приписів статті 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладання договору) строк його дії становить з 23.05.2007 по 23.05.2010.

Пунктом 3.4 договору від 19.04.2007 передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк здійснюється виключно на підставі рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду шляхом переукладення та державної реєстрації у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 12.3 договору від 19.04.2007 дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідація юридичної особи орендаря.

У лютому 2010 року ТОВ "Юкон Статус ЛТД" звернулося до міської ради з повідомленням про намір продовжити строк дії договору (лист №ПС4/10 від 08.02.2010). Відповідачем зазначене повідомлення отримане 08.02.2010 і на ньому міститься резолюція заступника міського голови: "Прошу розглянути".

Однак, доказів прийняття рішення міською радою про передачу земельної ділянки в оренду шляхом переукладення та державної реєстрації додаткової угоди про продовження строку дії договору (переукладення договору) у встановленому порядку матеріали справи не містять.

В подальшому, у лютому 2013 року та у лютому 2016 року ТОВ "Юкон Статус ЛТД" двічі зверталося до міської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі на новий строк з примірниками додаткових угод.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази укладання сторонами письмової угоди про продовження договору оренди від 19.04.2007 на наступні 3 роки та відповідної державної реєстрації такої угоди.

В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про сплив позовної давності для захисту переважного права позивача на поновлення договору від 19.04.2007, про застосування якої заявлено відповідачем, та відсутність рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду згідно з пунктом 3.4 цього договору.

В свою чергу, скасовуючи первісне рішення та приймаючи оскаржувану постанову про відмову в позові у зв'язку з його необґрунтованістю, апеляційний суд виходив з недоведеності порушення прав та інтересів ТОВ "Юкон Статус ЛТД", оскільки договір від 19.04.2007 припинив свою дію 23.05.2010 і відповідного рішення про його поновлення міською радою не приймалося, а чинна до 12.03.2011 редакція статті 33 Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі, позаяк реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

На спірні правовідносини щодо поновлення договору оренди землі від 19.04.2007, строк дії якого закінчився 23.05.2010, поширюється дія статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній до 12.03.2011 (далі - Закон №161), чим спростовується непослідовне твердження скаржника про подальше неодноразове автоматичне поновлення цього договору після 23.05.2013 та після 23.05.2016 на підставі частини 6 статті 33 Закону №161 (в редакції, чинній з 12.03.2011).

Адже, до спірних правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Частинами 1 та 2 статті 33 Закону №161 передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону №161 у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною першою статті 116 ЗК встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Зі змісту частини 1 статті 124 ЗК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради.

Отже, виходячи з того, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства (наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі №44/69).

У справі, яка розглядається, апеляційним судом достеменно встановлено та скаржником не заперечується той факт, що як у період з лютого 2010 року по 12.03.2011, так і до дати звернення ТОВ "Юкон Статус ЛТД" з позовом у цій справі міською радою відповідне рішення про поновлення договору від 19.04.2007 не приймалося, внаслідок чого договір від 19.04.2007 слід вважати припиненим з 23.05.2010, що виключає можливість його подальшого неодноразового поновлення на той же 3-річний строк з 23.05.2013 і з 23.05.2016 на підставі частини 6 статті 33 Закону №161 (в редакції, чинній з 12.03.2011).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 №230/12 в частині надання дозволу Комунальному підприємству "Міська інфраструктура" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у районі просп. Олександра Поля та просп. Пилипа Орлика (у районі просп. Кірова та просп. Ілліча), до складу якої входить вже сформована земельна ділянка загальною площею 1,4360га (кадастровий номер 1210100000:06:015:0179), яка розташована за адресою: просп. Ілліча, в районі буд. №21 для проектування та будівництва багатофункціонального торгівельно-офісного комплексу, яка (вимога) помилково залишилася нерозглянутою судом першої інстанції, оскільки факт припинення договору від 19.04.2007 ще у травні 2010 року переконливо свідчить про недоведеність ймовірного порушення оспорюваним рішенням відповідача, прийнятим у липні 2016 року, прав чи інтересів позивача ТОВ "Юкон Статус ЛТД", який до цього вже втратив статус законного орендаря зазначеної земельної ділянки.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю, а не з мотивів спливу позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем, оскільки за змістом частини 1 статті 261 ЦК позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що до звернення ТОВ "Юкон Статус ЛТД" з позовом у цій справі земельна ділянка нікому не надана у користування, позивач з 2007 року по теперішній час сплачує орендну плату, будь-яких заперечень проти поновлення договору від 19.04.2007 від орендодавця не отримував, тому має переважне право на переукладення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону №161 (в редакції, чинній станом на 23.05.2010) і обставин припинення такого права судом не встановлено, оскільки зазначені аргументи зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин по справі, тоді як згідно імперативних приписів частини 2 статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Крім того, зміст позовної заяви ТОВ "Юкон Статус ЛТД" переконливо свідчить про те, що орендарем позовні вимоги обґрунтовуються саме положеннями частини 6 статті 33 Закону №161 (в редакції, чинній з 12.03.2011), яка не має зворотної дії до спірних правовідносин, що виникли у лютому 2010 року.

Касаційна інстанція відхиляє як такі, що мають характер нічим не обґрунтованих припущень, доводи ТОВ "Юкон Статус ЛТД" про те, що до прийняття 20.10.2016 міською радою рішення стосовно надання дозволу на розробку землевпорядної документації на орендовану земельну ділянку позивач мав принаймні обґрунтоване законне сподівання на реалізацію передбаченого договором від 19.04.2007 права на поновлення цього договору зважаючи на позитивний проект рішення міської ради, який був розміщений на сайті відповідача та виносився на голосування, як зазначено вище, за змістом пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення питань регулювання земельних відносин відбувається на пленарному засіданні міської ради, в зв'язку з чим, передбачити результат колегіального голосування депутатів міської ради з питань порядку денного сесії не вбачається можливим.

Колегія суддів не приймає до уваги безпідставні посилання скаржника на незаконність висновку апеляційного суду про недоведеність порушення прав та інтересів позивача рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 №230/12, які (посилання) обґрунтовуються тим, що ще майже за 3 місяці до прийняття 20.10.2016 міською радою рішення про відмову в наданні позивачу дозволу на розробку землевпорядної документації на спірну земельну ділянку, відповідачем прийнято оспорюване рішення щодо надання дозволу третій особі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, до якої повністю входить земельна ділянка, яка раніше перебувала у користуванні ТОВ "Юкон Статус ЛТД", і ці обставини вбачаються з рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 у справі №904/808/17, оскільки, по-перше, як зазначено вище, недоведеність порушення оспорюваним рішенням прав позивача, як орендаря, підтверджується фактом припинення 23.05.2010 договору оренди землі від 19.04.2007. По-друге, зі змісту рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 у справі №904/808/17, залишеного без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2017, не вбачається встановлення судами обставин, які б могли доводити існування причинно-наслідкового зв'язку між рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 №230/12 та подальшим неприйняттям міською радою 20.10.2016 позитивного для позивача рішення з питання стосовно спірної земельної ділянки.

Разом з тим, касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами відповідача, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується висновками суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог у зв'язку з недоведеністю порушення прав позивача як орендаря, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права (статті 116, 124 ЗК, статті 31, 33 Закону №161 в редакції, чинній до 12.03.2011) та без порушення норм процесуального права (статті 269, 277 ГПК).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновок суду апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що не відноситься до повноважень касаційної інстанції, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 у справі №904/8168/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков