ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/1459/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Вронська Г.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Агрикова О.В., Козир Т.П., Мальченко А.О.

від 18.12.2024

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА"

до Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України"

за участю Переяславського відділу Державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області

про стягнення 1 875 560,00 грн попередньої оплати за договором купівлі-продажу № 12/20 від 24.03.2020.

1. Історія справи

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" про стягнення 1 875 560,00 грн попередньої оплати за договором купівлі-продажу № 12/20 від 24.03.2020.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.01.2023 у справі № 911/1459/22 позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" 1 875 560,00 грн попередньої оплати за договором купівлі-продажу № 12/20 від 24.03.2020 та 28 133,40 грн судового збору.

02 травня 2023 року Господарським судом Київської області на виконання вказаного рішення було видано відповідний наказ.

29 липня 2024 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду Київської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, відповідно до якої просив суд: визнати неправомірною бездіяльність начальника Переяславського відділу Державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Соколова Григорія Олексійовича у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 та зобов`язати начальника Переяславського відділу Державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Соколова Григорія Олексійовича вчинити дії, передбачені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", спрямовані на виконання судового наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/1459/22 від 02.05.2023 за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.09.2024 у справі № 911/1459/22 відмовлено у задоволенні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" на бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового рішення.

Не погодившись із прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.09.2024 у справі № 911/1459/22.

2. Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Ухвалою від 25.11.2024 у справі № 911/1459/22 Північний апеляційний господарський суд залишив без руху апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА", надавши скаржнику строк, не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою від 18.12.2024 Північний апеляційний господарський суд повернув апеляційну Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.09.2024 у справі № 911/1459/22 відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у встановлений судом строк скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, вказані в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у даній справі Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду та відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, постановивши ухвалу про повернення апеляційної скарги з підстав несплати судового збору за подання апеляційної скарги, порушив статтю 1522 Конституції України та не врахував рішення Конституційного Суду України від 13.05.2024 за конституційною скаргою ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини 2 статті 3, підпункту 9 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (справа про обов`язковість судового рішення) № 6-р(II)/2024, справа № 3-187/2023(351/23).

Інші учасники справи відзив на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового рішення.

4. Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

З огляду на положення статті 254 Господарського процесуального кодексу України реалізація особою права на апеляційне оскарження рішення (ухвали, постанови) суду першої інстанції здійснюється шляхом подання апеляційної скарги, вимоги до форми та змісту якої встановлені статтею 258 цього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Тобто, положеннями статей 174 260 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення апеляційної скарги без руху для забезпечення скаржнику можливості у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом апеляційної інстанції до розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 6 статті 260 Господарського процесуального кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що з метою реалізації права на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 05.09.2024 у справі № 911/1459/22 про відмову у задоволенні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" на бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового рішення, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на зазначене судове рішення.

Під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі № 911/1459/22 суд апеляційної інстанції встановив, що до матеріалів апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції ухвалою від 25.11.2024 залишив апеляційну скаргу без руху на підставі статей 174 260 Господарського процесуального кодексу України, встановивши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги - не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою від 18.12.2024 суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.09.2024 у справі № 911/1459/22 повернув скаржнику, оскільки скаржник не виконав вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 25.11.2024 та не усунув недоліки апеляційної скарги, а саме не надав до суду докази сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн.

Однак, такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, з огляду на таке.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України, яка міститься у Розділі VI "СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ", передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Тобто, розгляд судом скарги сторони виконавчого провадження на, зокрема, дії або бездіяльність державного виконавця, є судовим контролем за виконанням судового рішення.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Розміри ставок судового збору передбачено статтею 4 Закону України "Про судовий збір".

Водночас, ставка судового збору за подання скарги в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України статтею 4 Закону України "Про судовий збір" не передбачена. Тобто за подання до суду скарги на дії або бездіяльність державного виконавця судовий збір не підлягав сплаті.

Як вбачається з матеріалів справи, залишаючи без руху апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" суд апеляційної інстанції посилаючись на приписи підпункту 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", якою передбачено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду передбачено сплату судового збору в розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначив про необхідність заявнику апеляційної скарги сплатити 3 028,00 грн.

Водночас, розв`язуючи питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини другої статті 3, підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір" в контексті необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про залишення без розгляду скарги на бездіяльність виконавчої служби Конституційний Суд України в рішенні № 6-р(II)/2024 від 13.05.2024, справа № 3-187/2023(351/23) (справа про обов`язковість судового рішення) дійшов наступних висновків:

"Ураховуючи, що за подання до суду першої інстанції скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця не встановлено справляння судового збору, Конституційний Суд України зазначає, що обов`язок сплати судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, визначений приписом статті 4 Закону, не можна вважати зрозумілим і справедливим елементом механізму контролю за виконанням судового рішення як невіддільного складника права на доступ до суду.

Ураховуючи, що згідно з приписами Закону, що їх оспорює ОСОБА_1., розгляд апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду за наслідками розгляду скарги, поданої відповідно до статті 447 ЦПК України, пов`язаний із потребою сплати особою судового збору, Конституційний Суд України констатує, що має місце необґрунтоване втручання в право стягувача на доступ до суду, оскільки особі, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви й отримала доступ до суду та домоглася ухвалення на її користь обов`язкового судового рішення, доводиться додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Наведене свідчить про те, що держава не створила належних юридичних механізмів реалізації права на доступ до суду, а також про брак реального судового контролю на стадії виконання судового рішення, оскільки має місце ускладнення практичної реалізації особою (стягувачем у виконавчому провадженні) її права на доступ до суду, що є порушенням конституційних засад судочинства та принципів цивільного процесуального права.

З огляду на наведене, ураховуючи те, що особа, оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції, намагається насамперед усунути наслідки порушення її прав, спричинені невиконанням судового рішення, Конституційний Суд України зазначає, що законодавець не діяв відповідно до принципів справедливості, розумності, пропорційності, забезпечення балансу між інтересами держави в стягненні судового збору та інтересами особи щодо доступу до суду та виконання судового рішення, а також не забезпечив доконечної мети чинення правосуддя - захисту прав і свобод.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що частина друга статті 3, підпункт 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору під час подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України.".

Відповідно до статті 1512 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

У даному випадку, оскаржувана ухвала стосується питань апеляційного оскарження Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" (позивачем у справі, стягувачем у виконавчому провадженні) ухвали суду першої інстанції з питань судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, можливість апеляційного оскарження, постановленої в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, як і у наведеному вище рішенні Конституційного Суду України, також поставлена у залежність від сплати судового збору, що також створює необґрунтоване втручання в право стягувача на доступ до суду і є порушенням конституційних засад та принципів господарського судочинства.

Таким чином, враховуючи юридичну позицію Конституційного Суду України у рішенні № 6-р(II)/2024 від 13.05.2024, у даному випадку судовий збір не підлягав сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги, поданої в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане твердження також підтверджується тим, що Законом України від 31.10.2024 №4056-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з Рішенням Конституційного Суду України від 13.05.2024 № 6-р(II)/2024 щодо забезпечення принципу обов`язковості судового рішення», який набрав чинності 14.11.2024, внесені зміни, зокрема, в частину другу статті 3 Закону України "Про судовий збір" та викладено її в новій редакції, і відповідно до пункту 19 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» (нова редакція) судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 25.11.2024 про залишення апеляційної скарги без руху помилково визначив обов`язок скаржника сплатити судовий збір, та як наслідок, помилково ухвалою від 18.12.2024 повернув без розгляду відповідну апеляційну скаргу, у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги, вказаних в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 (обов`язку сплати судового збору).

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм процесуального права (стаття 310 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції зі стадії прийняття до розгляду апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.09.2024 у даній справі.

6. Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300 301 304 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" задовольнити.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 911/1459/22 скасувати.

3. Справу № 911/1459/22 направити до Північного апеляційного господарського суду зі стадії прийняття до розгляду апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.09.2024.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді С.В. Бакуліна

Г.О. Вронська