Історія справи

Постанова КГС ВП від 02.12.2025 року у справі №925/1552/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2025 року

м. Київ

cправа № 925/1552/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), , Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 (головуючий суддя: Коробенко Г.П., судді: Тищенко А.І., Тарасенко К.В.)

у справі №925/1552/23

за позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу (далі - Інспекція, позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб сиру" (далі - ТОВ "Клуб сиру", відповідач)

про стягнення 811 724,50 грн.

ВСТУП

Причиною звернення до Верховного Суду є перевірка дотримання норм права щодо закриття апеляційного провадження.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень

Інспекція звернулася до суду з позовом до ТОВ "Клуб сиру" про стягнення збитків в сумі 811 724,50 грн., заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок використання відповідачем в період з 01.09.2019 по 08.09.2020 без дозволу на спеціальне водокористування 258 100 м.куб. підземних вод.

Господарський суд міста Києва рішенням від 20.06.2024 у справі № 925/1552/23 позов задовольнив повністю, стягнув з відповідача на користь держави в особі позивача збитки у розмірі 811 724,50 грн, та 12 175,87 грн витрат по сплаті судового збору.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.10.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Клуб сиру" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 925/1552/23 залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 925/1552/23 - без змін.

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2024, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 28.08.2025 закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі №925/1552/23.

Судове рішення мотивоване тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі №925/1552/23 не є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі - ОСОБА_1 , а тому наявні підстави для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав касаційну скаргу (нова редакція), в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 про закриття апеляційного провадження, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі (в новій редакції) ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження покликається на абзац 6 частини другої статті 287, частини другу та третю статті 311 ГПК України. При цьому скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права: яке полягає в закритті провадження у зв`язку з відсутністю суб`єкта апеляційного оскарження та правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі (частини перша та третя статті 92 ЦК України, частини першої статті 254 ГПК України; яке знайшло вираження у ненаданні оцінки обставинам, викладеним в апеляційній скарзі, а також неврахуванні доводів скаржника та наданих доказів (пункт 3 частини першої статті 267 ГПК України, частини другої статті 269 ГПК України).

А також з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: неврахування норм, які регулюють регрес (частина перша статті 1191 ЦК України) та похідний позов (частина четверта статті 99-1 ЦК України, пункт 12 частини першої статті 20 ГПК України).

Позиція інших учасників справи

Державною екологічною інспекцією Центрального округу подано до Верховного Суду через "Електронний суд" 14.11.2025 документ під назвою "Додаткові пояснення у справі", зі змісту якого вбачається, що цей документ є відзивом на касаційну скаргу. Державна екологічна інспекція Центрального округу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Зазначений відзив на касаційну скаргу підлягає залишенню без розгляду на підставі статей 118 295 ГПК України, адже він поданий після закінчення строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Апеляційний суд у цій справі, зокрема, зазначив, таке.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 поновлено ОСОБА_1 строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі №925/1552/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі №925/1552/23. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі №925/1552/23 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Судове засідання призначено на 17.07.2025.

Судом встановлено, що в апеляційній скарзі скаржник посилався на те, що питання, які були розглянуті судом при вирішенні справи №925/1552/23, щодо стягнення з відповідача (ТОВ "Клуб Сиру") суми збитків, через використання відповідачем в період з 01.09.2019 по 08.09.2020 без дозволу на спеціальне водокористування 258 100 м. куб. підземних вод, безпосередньо вплинуло на права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 , та мало наслідок для нього у вигляді обвинувачення його у вчиненні злочинів, оскільки останній перебував на посаді директора ТОВ "Клуб Сиру" в період з 01.09.2019 по 08.09.2020.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши подані докази зазначила, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення відсутні висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки безпосередньо ОСОБА_1 , також у резолютивній частині оскаржуваного рішення суду прямо не вказано про права, інтереси та (або) обов`язки зазначеної особи.

Суд апеляційної інстанції врахувавши те, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі №925/1552/23 не є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі - ОСОБА_1 , виходячи з приписів пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі №925/1552/23.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Верховний Суд ухвалою від 28.10.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з урахуванням перебування судді Булгакової І.В. на лікарняному, справа розглядається Судом у розумні строки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Питання додержання судом апеляційної інстанції під час закриття апеляційного провадження положень чинного процесуального законодавства, законність та обґрунтованість ухвали апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження є предметом перевірки під час розгляду касаційної скарги судом касаційної інстанції.

Ураховуючи приписи частин другої та третьої статті 304 ГПК України та доводи касаційної скарги, Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України.

Приписами статті 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, а також законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Зазначена норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, особа, яка не брала участь у справі та вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки і в зв`язку з цим звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, зобов`язана довести наявність у неї правового зв`язку із сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування такого: судом вирішено питання про її права, інтереси чи обов`язки; відповідний зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинне безпосередньо стосуватися прав/інтересів та/або обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у відносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або в рішенні має міститися судження про права/інтереси та/або обов`язки такої особи у спірних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права/інтереси та/або обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права/інтереси та/або обов`язки цієї особи або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права/інтереси та/або обов`язки особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси (тобто може мати потенційний вплив, зокрема через виникнення в інших осіб прав регресу чи інших вимог до особи) або обов`язки, то це не може бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31.07.2025 у справі № 916/4168/24, від 09.10.2025 у справі № 916/812/24, від 03.11.2025 у справі №910/17011/23).

Водночас зазначення в тексті рішення суду про те, що перевірка та складення акта проведено за участю директора товариства, є встановленням обставини підписання акта особою, що займає певну посаду, однак, із зазначеної обставини не вбачається що вона впливає на права/інтереси та/або обов`язки такої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права/інтереси та/або обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права/інтереси та/або обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права/інтереси та/або обов`язки скаржника і які конкретно.

Установивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права/інтереси та/або обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо ж після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права/інтереси та/або обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права/інтереси та/або обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі й тому відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення такої особи як третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Такі ж висновки Верховного Суду неодноразово викладалися в його судових рішеннях, зокрема, в постановах від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, від 08.12.2021 у справі № 914/2259/17, від 17.04.2023 у справі № 914/1643/19, від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 12.05.2021 у справі № 910/11213/20 тощо.

Закриваючи апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції у цій справі дійшов висновку, що оскаржуване рішення (його мотивувальна чи резолютивна частини) не містить будь-якого посилання на права, інтереси чи обов`язки ОСОБА_1 у відповідних правовідносинах, рішення з цього приводу судом також не приймалося.

Верховний Суд погоджується з такими правозастосуванням норм права судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд зауважує, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.08.2010 у справі "Пелевін проти України", заява № 24402/02)).

Отже, правильно встановивши, що рішенням господарського суду першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника не вирішувалися, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

Відповідно, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, необґрунтованими є доводи скаржника про прийняття господарським судом першої інстанції рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Судові витрати

Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 у справі №925/1552/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Ю. Власов

Суддя Т. Малашенкова