Історія справи

Постанова КГС ВП від 02.11.2021 року у справі №910/10579/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 910/10579/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Булгакової І. В.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Олега Володимировича (далі - приватний виконавець Мельниченко О. В., скаржник)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 (суддя Демидов В. О.),

постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021

(головуючий - суддя Сітайло Л. Г., судді: Пашкіна С. А., Кропивна Л. В. )

у справі № 910/10579/19

за заявою приватного виконавця Мельниченка О. В.

про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі

за позовом Фермерського господарства Тимофєєва Анатолія Федоровича (далі - ФГ Тимофєєва А. Ф., Фермерське господарство)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичний еквівалент" (далі - ТОВ "Енергетичний еквівалент")

про стягнення вартості попередньо оплаченого товару за договором постачання у розмірі 488 400 грн,

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ФГ Тимофєєва А. Ф. звернулося до суду з позовом до ТОВ "Енергетичний еквівалент" про стягнення 488 400 грн вартості попередньо оплаченого товару за договором поставки та судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання карбаміду щодо поставки позивачу товару.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Енергетичний еквівалент" на користь ФГ Тимофєєва А. Ф. заборгованість у розмірі 488 400 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 326 грн.

2.2. На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2019
14.04.2020 видано наказ.

2.3. Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком О. В.
25.05.2021 до канцелярії суду подано заяву про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником. У заяві приватний виконавець просить суд звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 545 498,60 грн на рахунках, що належать АТ "Одеський припортовий завод", яке має заборгованість перед ТОВ "Енергетичний еквівалент", у рахунок задоволення вимог стягувача та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка О. В. за виконавчим провадженням № 60021968 за наказом № 910/10579/19 виданим
14.04.2020 Господарським судом міста Києва про стягнення з ТОВ "Енергетичний еквівалент" на користь Фермерського господарства заборгованості у розмірі 488
400 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 362 грн та відповідно до постанови про стягнення з боржника основної винагороди від
07.05.2020 № 62021968 в сумі 49 572,60 грн, та відповідно до постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 07.05.2020 року № 62021968 в сумі 200 грн.

2.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021, у задоволенні заяви приватного виконавця Мельниченка О. В. відмовлено.

2.5. Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що АТ "Одеський припортовий завод" відноситься до об'єктів великої приватизації державної власності, частка держави у статутному капіталі якого перевищує 25 відсотків, тому враховуючи положення статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до якої виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, а також враховуючи, положення статті 53 ЗУ "Про виконавче провадження", суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні заяви приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду приватний виконавець Мельниченко О. В. просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 у справі № 910/10579/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву приватного виконавця Мельниченка О. В. про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції приватний виконавець Мельниченко О. В. вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме пункт 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" при визначенні правила щодо зупинення виконавчих дій та не враховано правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від
15.08.2019 у справі №908/2559/17, від 30.09.2019 у справі №908/948/16, від
10.04.2019 у справі №726/1538/16-ц, від 17.08.2020 у справі №925/1067/19. Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах.

5. Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу

5.1. Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" (далі - АТ "Одеський припортовий завод", Завод) 18.10.2021 направило до Верховного Суду через "Електронний суд" відзив на касаційну скаргу, у якому просило закрити касаційне провадження у частині посилання скаржника на неправильне застосування норм матеріального права у поєднанні з неврахуванням висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах та відмовити у задоволенні касаційної скарги.

5.2. Аналогічний за змістом відзив на касаційну скаргу направлено АТ "Одеський припортовий завод" 18.10.2021 на адресу Верховного Суду засобами поштового зв'язку, його було зареєстровано Верховним Судом 27.10.2021.

5.3. АТ "Одеський припортовий завод" вважає, що приватним виконавцем не зазначено чи була ним здійснена перевірка наявності у боржника іншого майна (крім грошових коштів) на яке відповідно до черговості, встановленої частинами 5 та 6 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", та чи була ним встановлена черговість звернення стягнення на таке майно.

5.4. АТ "Одеський припортовий завод" вважає, що звернення стягнення на майно боржника, яке перебуває в інших осіб в порядку статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" є окремою виконавчою дією (заходом примусового виконання), яка вчиняється відносно особи, яка має заборгованість перед боржником. Разом з тим, оскільки особа, яка має заборгованість перед боржником є державним підприємством, яке включене до переліку об'єктів великої приватизації, що підлягають приватизації, то в силу вимог, пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі дії щодо такого підприємства підлягають зупиненню. Викладене, на думку Заводу, виключає можливість звернення стягнення на грошові кошти, належні АТ "Одеський припортовий завод", які підлягають сплаті на користь боржника у виконавчому провадженні до завершення процедури приватизації АТ "Одеський припортовий завод", оскільки будь-які виконавчі дії відносно АТ "Одеський припортовий завод" підлягають зупиненню.

5.5. АТ "Одеський припортовий завод" зазначає, що не підлягає до застосування у спірних правовідносинах правові позиції, на які посилається скаржник - зокрема, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, постановах Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 908/2559/17 та від 30.09.2019 у справі № 908/948/16; від 10.04.2019 у справі № 726/1538/16-ц, від 17.08.2020 у справі № 925/1067/19, оскільки правовідносини, у яких робились висновки щодо застосування норм матеріального та процесуального права не є тотожними з правовідносинами у цій справі.

5.6. АТ "Одеський припортовий завод" звертає також увагу на те, що приватний виконавець взагалі не наділений повноваженнями щодо вчинення виконавчих дій відносно юридичних осіб, часткою у статутному капіталі яких володіє держава.

5.7. Від ФГ Тимофєєва А. Ф. та ТОВ "Енергетичний еквівалент" відзивів на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшло.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком О. В. подано заяву про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником. У заяві приватний виконавець просить суд звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 545 498,60 грн на рахунках, що належать АТ "Одеський припортовий завод", яке має заборгованість перед ТОВ "Енергетичний еквівалент", у рахунок задоволення вимог стягувача та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка О. В. за виконавчим провадженням № 60021968 за наказом № 910/10579/19 виданим 14.04.2020 Господарським судом міста Києва про стягнення з ТОВ "Енергетичний еквівалент" на користь Фермерського господарства заборгованості у розмірі 488 400 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 362 грн та відповідно до постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 07.05.2020 № 62021968 в сумі 49
572,60 грн, та відповідно до постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 07.05.2020 року № 62021968 в сумі 200 грн.

6.2. Згідно з розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р "Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності" ПАТ "Одеський припортовий завод" (код ЄДРПОУ 00206539) відноситься до об'єктів великої приватизації державної власності, частка держави у якому становить 99,5667 % акцій.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 15.09.2021 для розгляду касаційної скарги приватного виконавця Мельниченка О. В. у справі №910/10579/19 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючий, Булгакова І. В., Колос І. Б.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.10.2021 у зв'язку з перебуванням судді Колос І. Б. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №910/10579/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т. М. (головуючий), Бенедисюк І. М., Булгакова І. В.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/10579/19 за касаційною скаргою Приватного виконавця Мельниченко О. В. на підставі абзацу 2 частини 2 статті 287 ГПК України, у порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

7.3. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду міста Києва від 15.07.2021, залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021, якою відмовлено у задоволенні заяви приватного виконавця Мельниченка О. В. про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

8.2. Відповідно до статті 129-1 Конституції України, положень частини 1 статті 18, частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

8.3. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - ~law22~) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у ~law23~ органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, ~law24~, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ~law25~, а також рішеннями, які відповідно до ~law26~ підлягають примусовому виконанню.

8.4. Відповідно до ~law27~ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених ~law28~ та іншими нормативно-правовими актами.

8.5. Згідно з положеннями ~law29~ виконавець зобов'язаний вживати передбачених ~law30~ заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

8.6. ~law31~ передбачає низку заходів примусового виконання рішень, серед яких, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (~law32~).

8.7. За змістом позовної заяви та ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень позивач у цій справі звернувся за захистом свого майнового права до ТОВ "Енергетичний еквівалент", до господарського суду. Господарський суд розглянув спір у справі № 910/10579/19, ухвалив відповідне рішення та видав зазначений вище наказ про стягнення коштів на користь позивача з ТОВ "Енергетичний еквівалент".

8.8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.05.2020 приватним виконавцем Мельниченко О. В. відкрито виконавче провадження № 62021968 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 у справі №910/10579/19 про стягнення з ТОВ "Енергетичний еквівалент" на користь Фермерського господарства заборгованості у розмірі 495 726 грн, з яких, зокрема, 7 362 грн витрати зі сплати судового збору.

8.9. Також постановами про стягнення з боржника основної винагороди від
07.05.2020 № 62021968 постановлено стягнути з боржника основну винагороду в сумі 49 572,60 грн, та постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 07.05.2020 року № 62021968 визначено для боржника сума мінімальних витрат у сумі 200 грн.

8.10. Приватний виконавець Мельниченко О. В. 25.05.2021 звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, а саме на кошти АТ "Одеський припортовий завод".

8.11. Виконуючи рішення суду, виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому ~law33~ (~law34~).

8.12. Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 ГПК України. Так, суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником. Звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Тобто, особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

8.13. Системний аналіз приписів статті 53 Закону України "При виконавче провадження" та статті 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.

8.14. При цьому, за своєю правовою природою положення вказаних статей не є імперативними, судова дискреція, у даному випадку, передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підстав відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням всіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу.

8.15. З аналізу наведених статей вбачається, що до інших осіб (у розумінні ~law36~) виконавцями вчиняються такі ж заходи примусового виконання рішення як і до боржника, зокрема, звернення стягнення на кошти.

8.16. Права та обов'язки стягувача, боржника та виконавця у виконавчому провадженні, як і наслідки невиконання законних вимог виконавця, передбачені ~law37~ зокрема, ~law38~.

8.17. Відповідно до абзацу другого ~law39~ право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до ~law40~ віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

8.18. Відповідно до ~law41~ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених ~law42~ випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

8.19. Відповідно до статті 2 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, статті 2 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

8.20. Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

8.21. Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", крім, зокрема, рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.

8.22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ "Одеський припортовий завод" (код ЄДРПОУ 00206539) відноситься до об'єктів великої приватизації державної власності, частка держави у якому становить 99,5667% акцій.

8.23. З огляду на викладене, звернення стягнення на грошові кошти юридичної особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, перебуває поза межами компетенції приватного виконавця передбаченої відповідно до ~law49~, у тому числі і у порядку статті 53 Закону України "При виконавче провадження".

8.24. За таких обставин, відсутні правові підстави для задоволення заяви приватного виконавця Мельниченко О. В. про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, а саме на кошти АТ "Одеський припортовий завод", оскільки частка держави у названому товаристві становить 99,5667% акцій, а у приватного виконавця відсутні повноваження щодо звернення стягнення на грошові кошти такого товариства.

8.25. Відповідно до частини 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

8.26. За таких обставин враховуючи, що наявні підстави для відмови у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Олега Володимировича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, суд касаційної інстанції вважає, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 у справі №910/10579/19 слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

8.27. Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

8.28. Посилання в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 908/2559/17, від 30.09.2019 у справі № 908/948/16, від 10.04.2019 у справі № 726/1538/16-ц, від 17.08.2020 у справі № 925/1067/19, спростовуються наведеними вище висновками суду у цій справі стосовно застосування положень ~law51~ та статті 336 ГПК України. Наведені скаржником справи не є подібними з огляду на те, що, по-перше, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними; по-друге, у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин.

8.29. Питання щодо накладення/не накладення арешту перебуває за межами вирішення питання щодо задоволення/відмови у задоволенні заяви приватного виконавця Мельниченка О. В. про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

8.30. Судом касаційної інстанції приймаються доводи викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням викладеного у розділі 8 цієї постанови.

8.31. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.32. У справі "Трофимчук проти України" ( № 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.33. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні та ключові питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. За частинами 1 та 3 статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

9.2. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 309 ГПК України).

9.3. Оскільки встановлена під час касаційного провадження невідповідність висновків судів попередніх інстанцій не призвела до прийняття невірного по суті судового рішення, Верховний Суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити мотивувальні частини ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

9.4. З огляду на наведені вище приписи, здійснюючи перегляд судових рішень в межах доводів касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 300 ГПК України, ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 у справі №910/10579/19 слід змінити в їх мотивувальній частині з підстав, викладених у цій постанові.

10. Судові витрати

10.1. Зважаючи на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальних частин ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанцій і залишення без змін їх резолютивних частин судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 300, 304, 308, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Олега Володимировича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 у справі № 910/10579/19 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. В іншій частині зазначені ухвалу та постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова