Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.02.2018 року у справі №927/718/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 927/718/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Росток-Трейд"

представник - адвокат Максюк С.В. (договір про надання правових (адвокатських) послуг від 12.03.2018, ордер серії КС №400808 від 13.03.2018)

кредитор - ОСОБА_5

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аратта-Агро"

представник - адвокат Старіков Є.О. (ордер серії КС №347455 від 28.09.2018)

розпорядник майна - арбітражний керуючий Штельманчук Михайло Сергійович

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росток-Трейд"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 21.06.2018

у складі колегії суддів: Остапенка О.М. (головуючий), Верховець А.А., Доманська М.Л.

у справі № 927/718/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Росток-Трейд"

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аратта-Агро"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 13.07.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Київського апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аратта-Агро" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 у справі №927/718/17 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №927/718/17 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.08.2018.

3. У зв'язку з відпусткою судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №927/718/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.08.2018.

4. Ухвалою від 30.08.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. відкрив касаційне провадження у справі №927/718/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Росток-Трейд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 та призначив розгляд касаційної скарги на 02.10.2018.

5. Від кредитора ОСОБА_5 надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росток-Трейд".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

6. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.08.2017 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аратта-Агро" (далі - ТОВ "Аратта-Агро", боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Штельманчука М.С., визнано безспірні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Росток-Трейд" (далі - ТОВ "Росток-Трейд") до боржника на суму 5 559 856, 8 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

7. Ухвалою від 22.11.2017 Господарський суд Чернігівської області визнав вимоги конкурсних кредиторів ТОВ "Аратта-агро": ОСОБА_5 на суму 24 708 293, 30 грн., Головного управління ДФС у Чернігівській області на суму 121 066, 48 грн., Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" на суму 15 172 573, 42 грн., затвердив реєстр вимог кредиторів ТОВ "Аратта-агро" на загальну суму 48 458 422 грн., встановив дату проведення перших зборів кредиторів та комітету кредиторів боржника та зобов'язав розпорядника майна арбітражного керуючого Штельманчука М.С. забезпечити їх проведення.

7.1. За наслідками розгляду у попередньому засіданні поданих до суду заяв з кредиторськими вимогами до боржника та реєстру вимог кредиторів ТОВ "Аратта-Агро", місцевий суд встановив таке:

- з кредиторськими вимогами до боржника звернувся ОСОБА_10 про визнання грошових вимог на суму 18 255 750, 10 грн. основного боргу, 450 142 грн. - 3% річних, 2 006 443, 60 грн. інфляційних втрат та 3 992 757, 60 грн. пені. Згідно з реєстром вимог кредиторів, розпорядником майна вимоги ОСОБА_5 не визнані в повному обсязі. У письмових запереченнях розпорядник майна зазначив про те, що укладення договору поруки після настання строку виконання зобов'язання суперечить чинному законодавству. Також, на думку розпорядника майна, перш ніж звертатися до поручителя, боржник мав пред'явити вимогу до основного боржника, чого не було зроблено. Також, порука на час судового розгляду є припиненою, оскільки сплив як шестимісячний строк звернення з вимогою до поручителя, так і річний строк на пред'явлення позову до поручителя;

- 25.06.2015 між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець надає позичальнику безвідсоткову позику - 700 000 доларів США, що станом на день підписання договору еквівалентно 14 824 614 гривень, а позичальник зобов'язується повернути позику позикодавцю у визначений цим договором строк (пункт 1.2 Договору);

- на забезпечення виконання зобов'язань за договором від 25.06.2017 між ОСОБА_5 та ТОВ "Аратта-Агро" укладено 17.08.2016 договір поруки, згідно з яким боржник зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання фізичною особою ОСОБА_11 за всіма його зобов'язаннями перед кредитором, що виникають з договору позики від 25.06.2015, укладеного між кредитором та боржником;

- кредитор виконав свої зобов'язання, що підтверджується наданою копією заяви від 03.08.2015, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованої в реєстрі за №797, згідно з якою ОСОБА_11 отримано від ОСОБА_5 грошові кошти на суму 700 000 доларів США, що станом на 25.06.2017 еквівалентно 14 824 614 гривень. Разом з тим, боржник за основним договором не виконав взяті на себе зобов'язання, не повернув отриману позику. Кредитор звернувся до боржника з вимогою 14.11.2016 про сплату заборгованості за договором поруки, яка станом на дату вимоги склала 17 941 280 грн. (еквівалентно 700 000 доларів США згідно з офіційним курсом НБУ станом на дату вимоги);

- згідно з копією листа-відповіді від 15.11.2016 №15/11-18, адресованої ТОВ "Аратта-Агро" кредитору, поручитель визнав вимогу про сплату заборгованості на суму 17 941 280 грн., однак повідомив про неможливість у зв'язку із значним розміром заборгованості погасити її упродовж трьох днів, як це передбачено пунктом 2.2. Договору поруки, та запропонував розстрочити погашення боргу на 10 років рівними частинами.

7.2. Ухвала місцевого суду мотивована таким:

- в пункті 3.2. договору поруки сторони передбачили саме строк дії цього договору - 10 років, а не термін, прямо зазначивши про це в умові і визначивши, що він встановлюється протягом того ж періоду часу, що і строк дії договору (т. 2, а.с. 174-зворот);

- заперечення розпорядника майном про відсутність підписів та печаток сторін на трьох із чотирьох сторінок договору поруки суд визнав такими, що не спростовують досягнення згоди між сторонами щодо істотних умов договору поруки та не можуть бути підставою його недійсності. При цьому, пункт 7.7. договору поруки, яким сторони погодили необхідність завізувати кожну сторінку договору, має відношення лише до способу фіксації форми договору, а отже не може вважатися істотною умовою, з якою закон пов'язує неукладення або недійсність договору;

- згідно з повним розрахунком за договором поруки від 17.08.2016, заборгованість ТОВ "Аратта-Агро" становить 24 705 093, 3 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 700 000 долари США, що у гривневому еквіваленті становить 18 255 750, 10 грн. згідно з офіційним курсом НБУ гривні до долара США станом на 14.09.2017; 450 142 грн. - 3% річних за період з 18.11.2016 по 14.09.2017; 2 006 443, 60 грн. - інфляційних втрат за період з 18.11.2016 по 14.09.2017 та 3 992 757, 60 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за період з 17.08.2016 по 14.09.2017. Викладені у заяві кредитора грошові вимоги підтверджуються доданими до неї письмовими доказами, які суд визнав достатніми та належними відповідно до статті 23 Закону про банкрутство, що є підставою для їх визнання у зазначеній судом черговості задоволення вимог.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

8. Постановою від 21.06.2018 Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Росток-Трейд" задовольнив частково, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.11.2017 в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_5 на суму 2 006 443, 60 грн. скасував, прийняв в цій частині нове рішення про відмову у визнанні вимог спірного кредитора на зазначену суму інфляційних втрат; прийняв нове рішення в частині розгляду спірних вимог кредитора ОСОБА_5, яким визнав та включив вимоги ОСОБА_5 до боржника на суму 22 701 849, 70 грн., з яких 18 705 892, 10 грн. у четверту чергу, 3 992 757, 60 грн. у шосту чергу та 3200 грн. у першу чергу, зобов'язав розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Штельманчука М.С. внести зміни до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Аратта-Агро".

8.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- суд погодився з висновками місцевого суду про те, що зобов'язання за договором позики від 25.06.2015 станом на момент укладення договору поруки 17.08.2016 не припинилися, незважаючи на порушення позичальником строку повернення позики, обумовленого в договорі позики, а тому сторони уклали договір поруки з дотриманням приписів статей 598, 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зазначені норми права не забороняють укладення договору поруки після прострочення основного зобов'язання, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду у Постановах від 22.02.2018 у справі №44/497-б та від 23.01.2018 у справі №760/16916/14-ц;

- доводи розпорядника майном про те, що кредитором не надано доказів звернення кредитора до фізичної особи, яка отримала позику, апеляційний суд визнав необґрунтованими, оскільки цивільним законодавством не встановлено обов'язку кредитора спочатку пред'являти вимогу до боржника, а потім до поручителя, який до того ж перебуває у процедурі банкрутства;

- твердження скаржника про встановлення договором терміну, а не строку припинення поруки є помилковими, оскільки вказівка на подію, яка має неминуче настати, в даному випадку мала б місце лише тоді, коли б сторони послались на закінчення дії договору, а не строку такої дії, тому правомірним є висновок місцевого суду про те, що порука за договором поруки від 17.08.2016 не припинилась;

- суд зазначив, що відсутність підписів та печаток сторін на трьох із чотирьох сторінок договору поруки не може бути підставою для відмови у визнанні заявлених кредиторських вимог, оскільки сторони можуть досягти згоди щодо інших істотних умов договору, однак, такі умови будуть істотними лише тоді, коли будуть спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також, договір має підписи та печатки сторін у Розділі 8 "Підписи та реквізити сторін" на останній четвертій сторінці. При цьому, пункт 7.7. договору поруки, яким сторони погодили необхідність завізувати кожну сторінку договору, має відношення лише до форми договору, а отже не може вважатися істотною умовою, з якою закон пов'язує неукладення або недійсність договору;

- апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про визнання та включення цих вимог до четвертої черги реєстру вимог кредиторів боржника в еквіваленті гривні до долара США по курсу НБУ станом на 14.09.2017, що складає 18 255 750, 10 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 450 142 грн. за період з 18.11.2016 по 14.09.2017 та визнання їх у четверту чергу задоволення вимог кредиторів, а також пені на суму 3 992 757, 60 грн. як вимог шостої черги, що в цілому становить 22 701 849, 70 грн.;

- разом з тим, апеляційний суд не погодився з висновками місцевого суду про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів інфляційних втрат за період з 18.11.2016 по 14.09.2017 на суму 2 006 443, 60 грн., оскільки грошові вимоги кредитора до боржника визначені в іноземній валюті, а право на індексацію від знецінення передбачено цивільним законодавством України тільки грошової одиниці України, що виключає можливість проведення індексації заборгованості за спірним договором, яка визначена у доларах США.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (ініціюючий кредитор у справі)

9. Скаржник доводив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статей 192, 202, частини 1 статті 212, статей 509, 524, 533, 553-559, 628, 638 ЦК України, статей 180, 198 Господарського кодексу України (далі - ГК України). При цьому, скаржник зазначив, що сторони в договорі поруки передбачили дві взаємно суперечні умови договору, які унеможливлюють визначення валюти виконання зобов'язання. Також, суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, не встановили, що в договорі поруки відсутнє визначення обсягу і змісту основного зобов'язання, а наявність суперечливих умов щодо визначення валюти його визначення та виконання дає підстави вважати договір поруки неукладеним з огляду недосягнення сторонами згоди за однією з його істотних умов. Скаржник аргументував, що укладення договору поруки після порушення боржником основного зобов'язання суперечить самій суті інституту забезпечення в цілому та акцесорному характеру поруки зокрема.

Доводи інших учасників справи

10. У відзиві кредитора ОСОБА_5 на касаційну скаргу ТОВ "Росток-Трейд" зазначено, що скаржником лише цитуються норми ЦК України та відповідні пункти договору поруки, а висновків щодо відсутності істотних умов чи зазначення про невідповідність таких умов в договорі нормам чинного законодавства не наводиться. При цьому, з касаційної скарги в цій частині взагалі не можна зробити висновок, які ж саме дефекти має договір поруки і в чому полягає неправильне тлумачення судами норм Цивільного кодексу України та порушення основних положень договірного права.

10.1. У відзиві кредитора ОСОБА_5 на касаційну скаргу також зазначено, що твердження скаржника про неукладення договору у зв'язку з неправильним викладенням в умовах договору поруки змісту основного зобов'язання в частині валюти та твердження про те, що договір позики має якусь відкладну обставину, яка не була досліджена судами, проте існування якої свідчить про відсутність прострочення боржника за основним договором, є надуманими та безпідставними.

10.2. Кредитор ОСОБА_5 зазначив, що системний аналіз статей 598-601, 604-609 ЦК України, статті 202 ГК України дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке залишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору, а тому поручитель вправі укласти з кредитором договір поруки і по закінченню строку дії договору, оскільки зобов'язання, за яким він поручається, є дійсним.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

11. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011

Частина 1 статті 23 - конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Абзац 3 частини 2 статті 23 - склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

12. Цивільний кодекс України

Стаття 192 - законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 202 - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 212 - особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладна обставина).

Частина 1 статті 509 - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 524 - зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частина 3 статті 533 - використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Частина 1 статті 553 - за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частина 1 статті 559 - порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Частина 4 статті 559 - порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Частина 1 статті 628 - зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 638 - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

13. Господарський кодекс України

Частина 1 статті 180 - зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частина 2 статті 180 - господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частина 3 статті 180 - при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частина 5 статті 180 - ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Частина 7 статті 180 - строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Частина 1 статті 198 - платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 статті 198 - грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Частина 3 статті 198 - відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 192, 201 частини статті 212, статей 509, 524, 533, 553-559, 628, 638 ЦК України та статей 180, 198 ГК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

15. Виходячи з приписів частини 6 статті 23 та частини 2 статті 25 Закону про банкрутство, обов'язком господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, є розгляд у попередньому засіданні вимог кредиторів, в тому числі щодо яких були заперечення боржника та які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Конкурсний кредитор зобов'язаний подати суду у тридцятиденний строк не тільки заяву з кредиторськими вимогами, але й документи, які їх обґрунтовують. У справі про банкрутство суд здійснює оцінку поданих кредитором на підтвердження його грошових вимог доказів на предмет їх повноти, належності та достатності для підтвердження дійсності таких вимог.

16. За змістом частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 ЦК України, за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем; поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов'язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.06.2015 між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 укладено договір позики, на забезпечення виконання зобов'язань за яким між ОСОБА_5 та ТОВ "Аратта-Агро" 17.08.2016 укладено договір поруки, згідно з яким боржник зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання фізичною особою ОСОБА_11 всіх його зобов'язань перед кредитором, що виникають з договору позики від 25.06.2015, укладеного між кредитором та боржником. Строк поруки визначено 10 років. З огляду на дійсність зобов'язань за основним договором позики, суди дійшли висновку про обґрунтованість доводів конкурсного кредитора про наявність у нього грошових вимог до боржника за договором поруки від 17.08.2016.

Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що в договорі поруки відсутнє визначення обсягу та змісту основного зобов'язання, а наявність суперечливих умов щодо визначення валюти вираження та виконання зобов'язання дає підстави вважати договір поруки неукладеним з огляду недосягнення сторонами згоди за однією з його істотних умов, оскільки до компетенції касаційного суду не входить здійснення оцінки та переоцінки доказів у справі.

Як встановлено судами сторонами договору чітко визначено предмет договору (зобов'язання ТОВ "Аратта-Агро" відповідати перед ОСОБА_5 за виконання ОСОБА_11 всіх його зобов'язань перед кредитором), ціну договору (обсяг поруки складає 700 000 доларів США), строк дії договору поруки (10 років з моменту підписання). Судами не встановлено припинення зобов'язання за основним договором на момент укладення договору поруки, а тому Суд відповідно до положень частини 3 статті 180 ГК України не вбачає порушення обов'язкових вимог при укладенні договору.

17. Приймаючи оскаржувану постанову щодо часткового задоволення апеляційної скарги та включення грошових вимоги ОСОБА_5 до боржника на суму 22 701 849, 70 грн. до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Аратта-Агро", апеляційний суд виходив з того, що нормами чинного законодавства не заборонено укладення договору поруки після прострочення основного зобов'язання і не встановлено обов'язку кредитора спочатку пред'являти вимогу до боржника, а потім до поручителя.

Також, суди дійшли висновку про те, що встановлення договором строку дії договору поруки у десять років та факту дійсності на момент укладення такого договору основного зобов'язання за договором позики не підтверджують порушення приписів статті 203 ЦК України при укладенні оспорюваного правочину, а тому грошові вимоги кредитора є обґрунтованими.

18. Колегія судів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з правильністю висновків апеляційного суду про виключення із спірної суми кредиторських вимог грошових вимог на суму 2 006 443, 60 грн., оскільки грошові вимоги кредитора до боржника визначені в іноземній валюті, а право на індексацію від знецінення відповідно до статті 625 ЦК України передбачено тільки щодо грошових зобов'язань визначених у національній валюті України, що виключає можливість проведення індексації заборгованості за зобов'язаннями в даному випадку, які визначені в доларах США.

19. В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов'язку щодо мотивації прийнятої судом апеляційної інстанції постанови, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

20. Доводи скаржника, зазначені в пункті 9 мотивувальної частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 15-19 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення судом апеляційної інстанції, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Росток-Трейд" та залишення без змін постанови апеляційного суду від 21.06.2018 у справі №927/718/17.

В. Судові витрати

22. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росток-Трейд" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 у справі №927/718/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк