Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/5162/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Погорєлова Руслана Володимировича на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 (Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Головей В.М.) у справі № 916/5162/15 Господарського суду Одеської області

за позовом Фізичної особи - підприємця Погорєлова Руслана Володимировича до Фізичної особи - підприємця Карлюги Дмитра Вадимовича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного підприємства "Альянс-2500" про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Погорєлов Руслан Володимирович (далі - Позивач) звернувся з позовом до Фізичної особи - підприємця Карлюги Дмитра Вадимовича (далі - Відповідач), Карлюги Вадима Анатолійовича (далі - Відповідач-2), Карлюги Ірини Анатоліївни (далі - Відповідач-3), третя особа Приватне підприємство "Альянс-2500" (далі - Третя особа) про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що стягненню у солідарному порядку з Відповідачів на відшкодування вартості належних Позивачу лікарських засобів та інших товарів медичного призначення і супутних товарів, наведених у додатку №6 до позову, підлягають кошти в сумі 133798,93 грн, якими Відповідачі 26.08.2015 незаконно заволоділи при самоправному захопленні належної Позивачу аптеки, розташованої в орендованому приміщенні квартири №2, що належить Карлюзі І.А., і з того часу, тобто, більше 7 місяців, спільно переховують у непридатних для зберігання товарів медичного призначення приміщеннях, у тому числі шляхом передачі без відома Позивача і згоди на зберігання ПП "Альянс-2500" у м. Білгород-Дністровський, внаслідок чого товари втратили свою придатність для реалізації і споживання.

Позовні вимоги про витребування з незаконного володіння Відповідачів виробничого обладнання аптеки, що знаходилось у володінні та користуванні Позивача на правах оренди за договорами, укладеними з ФОП Нетяга Є.Л. та ТОВ "ТД "МВК", перелік і вартість якого наведені у додатку №9 до позовної заяви, стосуються майна, загальною вартістю 23479,00 грн, яке було самоправно захоплене 26.08.2015 у незаконне володіння Відповідачів і переховується ними від повернення Позивачу, як законному орендарю і користувачу, для наступного повернення орендодавцям.

Позивач просив суд зобов'язати Відповідачів передати у визначений судом строк наведене у додатку №9 до позову обладнання у володіння і користування Позивача за двостороннім актом приймання-передачі та стягнути у солідарному порядку з Відповідачів завдані їх спільними та узгодженими діями Позивачу збитки у сумі 136054,00 грн, облікові дані про які наведені у додатку № 8 до позову, які були нанесені втратою прибутків із-за незаконного заволодіння товарами і неможливістю їх реалізації споживачам.

Крім того, Позивач посилався на завдання спільними та узгодженими незаконними діями Відповідачів по захопленню аптеки Позивача, її обладнання і товарів, їх незаконним утриманням у своєму володінні з 26.08.2015 і до часу звернення до суду з позовом, що підірвало ділову репутацію Позивача, перешкодило його подальшій підприємницькій діяльності і призвело до втрати доходів, як засобів його існування, дискредитувало його як підприємця, викликало тяжкі душевні страждання і переживання, потребувало додаткових морально-психологічних і фізичних зусиль для врегулювання конфліктів, просив стягнути у солідарному порядку з Відповідачів 50000,00 грн на відшкодування Позивачу моральної шкоди.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.05.2016 відмовлено у задоволенні позову в частині позовних вимог до Відповідача, припинено провадження у справі в частині заявлених позовних вимог до Відповідачів-2 та 3.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2016 скасовано, провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 скасовано, рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2016 про припинення провадження у справі в частині заявлених позовних вимог до Відповідачів-2 та 3 залишено в силі, рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2016 в частині відмови у задоволенні позову до Відповідача скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

16.01.2017 Позивачем подано заяву про зміну та уточнення позовних вимог, з урахуванням якої Позивач просив стягнути Відповідача 133798,93 грн на відшкодування вартості лікарських засобів, 23479,00 грн на відшкодування вартості виробничого обладнання, 26825,00 грн на відшкодування втрачених доходів через вилучення фармацевтичних товарів, 50000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2017 відмовлено у задоволенні позову до Відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення коштів. Рішення суду мотивоване тим, що вимоги Позивача до Відповідача будуються лише на показаннях Відповідача-2, даних у межах розслідування кримінального провадження відносно Відповідача-2 за заявою Позивача, і оскільки ці показання наданні в рамках розслідування кримінального провадження, тому не є належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України. Відповідно до статті 35 ГПК України, лише вирок суду в кримінальному провадженні є належним доказом в підтвердження обставин, які виникли у кримінальній справі, тобто показання особи, які дані в межах розслідування кримінального провадження, не можуть підтверджувати обставини, що майно Позивача знаходиться у Відповідача, а лише вирок суду, що набрав законної сили.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2017 скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що свої вимоги Позивач обґрунтував посиланнями на статті 22, 1166 ЦК України, які регулюють правовідносини з приводу відшкодування збитків та матеріальної шкоди і, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено фактів завдання йому шкоди в результаті вчинення саме Відповідачем певних дій, розміру такої шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Відповідача та завданою в результаті цього шкодою, що свідчить про незаконність та необґрунтованість заявлених позовних вимог на підставі статей 22,1166 ЦК України. Водночас, суд врахував, що господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення, в порушення вимог процесуального законодавства, не прийнято до уваги заяву Позивача про зміну та уточнення позовних вимог від 16.01.2017, з огляду на що, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з підстави розгляду по суті спору без урахування останніх змін позовних вимог.

Позивач подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в частині стягнення з Відповідача 133798,93 грн на відшкодування вартості лікарських засобів, 23479,00 грн на відшкодування вартості виробничого обладнання, 26825,00грн на відшкодування втрачених доходів через вилучення фармацевтичних товарів, 50000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

В касаційній скарзі Позивач не погоджується з мотивами, наведеними в оскаржуваному судовому рішенні апеляційної інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції невірно дослідив обставини справи та не врахував порушення норм законодавства та майнових прав Позивача з боку Відповідача; при прийнятті постанови судом не враховано положення статей 317, 319, 321, 398 ЦК України; висновки суду про оцінку наявності підстав для застосування до правовідносин норм статей 22, 1166 ЦК України, є неповними, оскільки судом залишено поза увагою факт розірвання договору оренди в односторонньому порядку і припинення договірних зобов'язань, а також порушення права власності Позивача.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу Позивача, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції у даній справі без змін з тих підстав, що договір оренди приміщення від 01.09.2012 припинив свою дію в результаті спливу терміну, на який його було укладено, а залишене Позивачем в приміщенні майно, яке він відмовився забрати, передано по договору складського зберігання №33 від 01.12.2015 на відповідальне зберігання ПП "Альянс-2500", проте дій щодо повернення свого майна Позивач не здійснив. ПП "Альянс-2500" листом від 16.01.2017 повідомлено Позивача про передачу його майна на відповідальне зберігання ТОВ "ОІЛ СЕРВІС ПЛЮС", оскільки договір №33 від 01.12.2015 визнано недійсним. Таким чином, Позивачем не доведено факту завдання Відповідачем шкоди в результаті вчинення Відповідачем певних дій, розмір шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між діями Відповідача та завданою, як безпідставно стверджує Позивач, шкодою, що свідчить про необґрунтованість заявлених на підставі статей 22, 1166 ЦК України вимог. Відносно вимоги про стягнення моральної шкоди, то Позивачем не доведено належними засобами доказування протиправної поведінки Відповідача.

Третя особа не надала відзив на касаційну скаргу Позивача, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у справі №916/5162/15 у касаційному порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що під час перегляду судових рішень попередніх інстанцій, постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 зазначено, що судове рішення апеляційного господарського суду в частині відмовити у задоволенні позову Відповідача не можна визнати законними та обґрунтованими. Суду слід з'ясувати чи повинен у господарському процесі Відповідач відповідати за вимогами про витребування та повернення майна, тобто, чи є він належним відповідачем. Для чого суду слід встановити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги (збереження Відповідачем спірного майна Позивача без достатньої правової підстави), і відповідно до встановлених обставин зробити висновок, чи слід позов до Відповідача в частині вимог про витребування та повернення майна задовольнити або в позові відмовити. Суду також слід з'ясувати чи має право Позивач на відшкодування за рахунок Відповідача збитків та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав і, в залежності від установлених обставин, зробити висновок, чи слід позов в цій частині до Відповідача задовольнити або в позові відмовити.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно з частиною 1 статті 11112 ГПК України (в редакції на час прийняття постанови Вищим господарським судом України від 07.12.2016, рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2017 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2017), вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

При цьому, вказівки повинні бути максимально конкретними й стосуватися виключно вчинення господарським судом певних процесуальних дій та/або встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з'ясовані у прийнятті рішення або постанови господарського суду.

Колегія суддів, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, врахувавши вказівки, надані судам в постанові суду від 07.12.2016, дійшла висновку, що приймаючи судові рішення у справі, суди попередніх інстанцій, фактично, самоусунулися від повторного розгляду позовних вимог по суті та від аналізу доказів, розмивши суть позовних вимог та вказівок Вищого господарського суду України формальними мотивами.

В результаті зазначеного, судами попередніх інстанцій не було виконано вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 07.12.2016 у даній справі, які, в силу положень статті 11112 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), є обов'язковими під час нового розгляду справи, у зв'язку з чим, неможливо зробити висновки щодо обґрунтованості позовних вимог до Відповідача у даній справі.

Так, апеляційний господарський суд вірно вказав, що під час нового розгляду справи судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги заяву Позивача від 16.01.2017 про зміну та уточнення позовних вимог, проте і суд апеляційної інстанції також не врахував, що, звертаючись із зазначеною заявою, Позивач обґрунтував свої вимоги не тільки, як зазначає суд, нормами статей 22, 1166 ЦК України. Пославшись виключно на норми статей 22, 1161 ЦК України, суд зробив висновок, що Позивачем не доведено жодним чином фактів завдання йому шкоди в результаті вчинення саме Відповідачем певних дій, розміру такої шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Відповідача та завданою в результаті цього шкодою. Водночас, апеляційний господарський суд не відобразив в своєму процесуальному документі на підставі дослідження яких доказів та встановлення яких обставин, суд дійшов зазначеного висновку.

Щодо висновку суду першої інстанції стосовно того, що вимоги Позивача до Відповідача, на думку суду, будуються лише на показаннях Відповідача-2, даних у межах розслідування кримінального провадження відносно Відповідача-2 за заявою Позивача, а тому, в силу статей 34, 35 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) такі показання не є належними доказами і на цій підставі суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки і судом першої інстанції належним чином не досліджено документи у справі в їх сукупності та не дано належної оцінки цим документам, окрім зазначених показів Відповідача-2, даних у межах розслідування кримінального провадження.

При новому розгляді справи, судам слід було здійснити повторний розгляд справи з урахуванням вказаної заяви Позивача і така заява не перешкоджала з'ясуванню обставин справи та виконанню вказівок суду касаційної інстанції, які чітко визначені в постанові від 07.12.2016.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України (в редакції після 15.12.2017), суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Враховуючи зазначене, рішення Господарського суду Одеської області від 24.07.2017 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Погорєлова Руслана Володимировича задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2017 у справі №916/5162/15 скасувати.

3. Справу №916/5162/15 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.