Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 910/17046/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Готель Жовтневий"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 (головуючий Коротун О.М., судді: Агрикова О.В. і Чорногуз М.Г.)

у справі № 910/17046/17

за позовом приватного акціонерного товариства "Готель Жовтневий" (далі - Товариство)

до: 1) Національного банку України (далі - НБУ);

2) публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі -Банк),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Міністерство фінансів України (далі - Міністерство),

про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до НБУ та Банку за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Міністерства про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2017 позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Банк виконати зобов'язання (погасити заборгованість) за кредитним договором від 03.03.2009 № 19, укладеним Банком та НБУ, шляхом перерахування на банківський рахунок НБУ грошових коштів у повній сумі заборгованості. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині не задоволених позовних вимог та у скасованій частині прийняти нове, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити, а в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 апеляційну скаргу Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2017 залишено без руху та запропоновано скаржнику вказати інші підстави для поновлення строку, доплатити судовий збір у встановленому законодавством порядку та розмірі (3 038,00 грн.) та надати відповідні докази такої сплати шляхом подання до суду відповідної заяви.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 відхилено клопотання Товариства про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Відмовлено у задоволенні заяви Товариства про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2017. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства. Апеляційну скаргу Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2017 з доданими до скарги матеріалами повернуто скаржнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що скаржником: до апеляційної скарги не додано жодних належних та допустимих доказів, з якими закон пов'язує обставини для надання судом відстрочення сплати судового збору; не усунуто недоліки, вказані в ухвалі суду від 03.12.2018 [не наведено інших (нових) підстав для поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою в межах процесуального строку та неможливості такого звернення до суду скаржником не зазначено (з урахуванням того, що саме позивач був ініціатором судового провадження, його представники були присутні у судовому засіданні при оголошенні вступної та резолютивної частин, а рішення господарського суду від 12.12.2017 оприлюднене в ЄДРСР 27.12.2017)].

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу передати для провадження до апеляційного суду.

У касаційній скарзі Товариство посилається на те, що апеляційним судом безпідставно відхилено клопотання Товариства про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання Товариства про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Від НБУ, Банку та Міністерства відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши повноту встановлення апеляційним судом обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали встановлено, що при зверненні з апеляційною скаргою Товариством було подано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 1 762,00 грн., тобто у меншому розмірі, ніж встановлено Законом. Разом з цим Товариством у клопотанні про усунення недоліків заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Обґрунтовуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, Товариство посилалось на те, що з огляду на введення воєнного стану в Україні воно має ускладнені господарські відносини з контрагентами, що призводить до погіршення фінансового стану Товариства та є причиною неможливості сплати повної суми судового збору за подання апеляційної скарги.

Водночас правові засади справляння судового збору, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно із статтею 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

За змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому апеляційним судом встановлено, що Товариством до апеляційної скарги не додано жодних належних та допустимих доказів, з якими закон пов'язує обставини надання судом відстрочення сплати судового збору, зокрема, доказів того, що на даний час його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом порядку та розмірі та така сплата стала б "надмірним тягарем" для заявника.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання про звільнення від сплати судового збору підлягає відхиленню, у зв'язку з його необґрунтованістю та з урахуванням принципу рівності сторін.

Також апеляційний суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що відповідно до статей 113, 116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Згідно із статтею 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Апеляційним судом встановлено, що, обґрунтовуючи причини пропуску встановленого законом процесуального строку для звернення з апеляційною скаргою, які вказані в клопотанні про усунення недоліків, Товариство посилається на те, що директор Товариства ОСОБА_6 не був присутній у судовому засіданні під час оголошення вступної та резолютивної частин рішення суду у даній справі, а також до цього часу не був ознайомлений з повним текстом оскаржуваного рішення, а лише 19.11.2018, за результатами аналізу судових рішень у ЄДРСР, директором Товариства ОСОБА_6 було виявлено повний текст рішення від 12.12.2017 у справі № 910/17046/17; тому, на думку скаржника, Товариство в особі директора ОСОБА_6 з поважних причин пропустило строк на подання апеляційної скарги у даній справі та повторно просило апеляційний суд розглянути вказані доводи поважності причин пропуску процесуального строку для подання апеляційної скарги.

Однак ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 ці доводи Товариства вже були визнані судом неповажними для поновлення пропущеного строку на звернення з апеляційною скаргою і відхилені судом як необґрунтовані та спростовані матеріалами справи.

Разом з цим апеляційним судом встановлено, що Товариством не усунуто недоліки, вказані в ухвалі суду від 03.12.2018 [не наведено інших (нових) підстав для поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою в межах процесуального строку та неможливості такого звернення до суду скаржником не зазначено (з урахуванням того, що саме позивач був ініціатором судового провадження, його представники були присутні у судовому засіданні при оголошенні вступної та резолютивної частин, а рішення господарського суду від 12.12.2017 оприлюднене в ЄДРСР 27.12.2017)].

Частиною четвертою статті 260 ГПК України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 ГПУ України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України та відмови у відкритті апеляційного провадження.

Посилання в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання Товариства про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання Товариства про поновлення строку на апеляційне оскарження, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки апеляційним судом було постановлено ухвалу з дотриманням норм процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постановлену у даній справі ухвалу суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 304, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Готель Жовтневий" залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 у справі № 910/17046/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко