Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.03.2019 року у справі №904/2187/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/2187/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "Дніпро-Контракт"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів Подобєд І.М., Кощеєв І.М., Широбокова Л.П.

від 14.01.2019

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "Дніпро-Контракт"

про стягнення штрафу в розмірі 632 862,20 грн, неустойки в розмірі 2786485,01 грн

за участю представників:

позивача: Скиба О.С.

відповідача: Прилєпов О.А., Жукова Л.А.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Дніпро-Контракт" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3419347,21 грн, з яких: 632862,20 грн - штраф, 2786485,01 грн - неустойка.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.12.2016 між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (надалі - позивач, замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Дніпро-Контракт" укладений договір підряду №3446-ПУ-УМТС (надалі - договір), відповідно до умов якого підрядник приймає на себе зобов'язання на свій ризик і за завданням замовника виконати з власних матеріалів ремонт (надалі - роботи) обладнання, його вузлів та комплектуючих (надалі - обладнання), зазначених у Специфікаціях, підписаних сторонами, що є невід'ємною частиною даного договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити підряднику виконані у відповідності з умовами даного договору роботи.

Сторони уклали специфікації до Договору: №5 від 31.03.2017, №6 від 31.03.2017, №7 від 31.03.2017, №8 від 03.04.2017, №9 від 03.04.2017, №10 від 03.04.2017, №11 від 03.04.2017, №12 від 05.04.2017, №13 від 01.06.2017, №15 від 15.06.2017, №16 від 23.06.2017, №17 від 23.06.2017, №18 від 28.07.2017, №19 від 28.07.2017, №20 від 04.07.2017, №21 від 04.07.2017, №24 від 12.07.2017, №26 від 12.07.2017, №27 від 01.08.2017, №29 від 23.08.2017, №32 від 11.10.2017.

В порушення встановлених вищезазначеними специфікаціями строків виконання робіт, відповідач взяті на себе зобов'язання по виконанню ремонту переданого обладнання здійснив несвоєчасно.

На підставі п. 6.4 Договору, яким передбачена відповідальність підрядника за порушення строків виконання своїх зобов'язань, визначених п. 2.1.2 даного договору, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 632862,20 грн штрафу, 2786485,01 грн неустойки, а всього: 3419347,21 грн.

Тобто, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №3446-ПУ-УМТС від 20.12.2016, в частині несвоєчасного виконання робіт.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

20.12.2016 між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (Замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Дніпро-Контракт" (Підрядник) укладений договір підряду №3446-ПУ-УМТС (надалі - Договір), відповідно до умов якого Підрядник приймає на себе зобов'язання на свій ризик і за завданням Замовника виконати з власних матеріалів ремонт (надалі - роботи) обладнання, його вузлів та комплектуючих (надалі - обладнання), зазначених у Специфікаціях, підписаних сторонами, що є невід'ємною частиною даного Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Підряднику виконані у відповідності з умовами даного договору роботи.

Пунктом 1.3. Договору сторони визначили, що безпосередній перелік робіт, обсяг, вартість робіт узгоджуються сторонами у додатках, що є невід'ємними частинами Договору.

Місце виконання робіт: м. Павлоград, вул. Преображенська, 1 (пункт 1.5. Договору).

Згідно з пункту 2.1. Договору Підрядник, зокрема, зобов'язується:

- виконати роботи протягом 20 календарних днів з моменту передачі обладнання в ремонт та підписання відповідного акту приймання-передачі обладнання в ремонт, якщо інший строк не обумовлений сторонами у додатках до даного Договору (пункт 2.1.2.);

- після закінчення виконання робіт своєчасно, однак, не пізніше 2 календарних днів до дати прогнозованого передавання обладнання з ремонту, повідомити Замовника про готовність обладнання для передачі з ремонту (пункт 2.1.10.);

- здати Замовнику виконані роботи із оформленням акту приймання-передачі виконаних робіт та наданням акту випробування обладнання у відповідності із розробленою програмою випробувань (пункт 2.1.11.);

- після виконання робіт передати Замовнику за актом приймання-передачі обладнання з ремонту. В акті приймання-передачі обладнання в обов'язковому порядку зазначається кількість, наявність зовнішніх пошкоджень, комплектність обладнання, переданого з ремонту (пункт 2.1.13.).

За умовами пункту 2.2. Договору Замовник, зокрема, зобов'язується:

- передати Підряднику обладнання за актом приймання-передачі обладнання. В акті приймання-передачі обладнання в обов'язковому порядку зазначається кількість, наявність зовнішніх пошкоджень, комплектність, заставна вартість обладнання, переданого в ремонт (підпункт 2.2.1.);

- своєчасно оплатити роботи у строки, визначені даним договором (підпункт 2.2.2.);

- прийняти від Підрядника виконані роботи за актом приймання-передачі виконаних робіт (підпункт 2.2.3.);

- прийняти від Підрядника обладнання з ремонту за актом приймання-передачі. В акті приймання-передачі в обов'язковому порядку зазначається кількість, наявність зовнішніх пошкоджень, комплектність обладнання, переданого з ремонту (підпункт 2.2.4.).

У пункті 3.1. Договору сторони визначили, що загальна сума Договору визначається загальною сумою всіх додатків, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Вартість виконаних Підрядником робіт формується на підставі калькуляції (кошторису) та узгоджується сторонами у додатках, що є невід'ємними частинами даного Договору (пункт 3.2. Договору).

Згідно з пунктом 3.4. Договору розрахунки за даним Договором здійснюються Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника протягом 5 робочих днів з 60-го календарного дня з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Замовника.

За умовами пункту 4.1. Договору передача обладнання для виконання робіт за даним Договором та його повернення з ремонту здійснюється сторонами із оформленням відповідного акту приймання-передачі обладнання. Допускається передача у ремонт обладнання у розібраному стані. Допускається не комплектувати обладнання частинами, які у відповідності із технічним завданням підлягають заміні.

Доставка обладнання до місця проведення ремонту та з ремонту здійснюється автотранспортом Підрядника за його рахунок та входить у вартість робіт, що виконуються Підрядником. Підрядник надає ТТН за операціями доставки обладнання у/з ремонту (пункт 4.2. Договору).

Умовами пункту 6.4. Договору передбачена відповідальність Підрядника за порушення строків виконання своїх зобов'язань, визначених підпунктом 2.1.2. даного Договору, а саме:

- за невиконання зобов'язання в строк, передбачений в підпункті 2.1.2. цього Договору, Підрядник виплачує Замовнику неустойку у вигляді штрафу в розмірі 10% від вартості робіт згідно з відповідним додатком (підпункт 6.5.1. Договору);

- у разі, якщо невиконання зобов'язання в строк, передбачений в підпункті 2.1.2. цього Договору, становить більше 10 календарних днів, Підрядник, починаючи з 11 дня, виплачує Замовнику неустойку у розмірі 0,5% від вартості робіт згідно відповідного додатку за кожен день прострочки (підпункт 6.5.2. Договору).

Відповідно до пункту 8.1. Договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії Договору встановлюється до 31.12.2017 включно. У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за даним Договором, строк дії Договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Матеріалами справи підтверджено, що сторони уклали специфікації до Договору: №5 від 31.03.2017, №6 від 31.03.2017, №7 від 31.03.2017, №8 від 03.04.2017, №9 від 03.04.2017, №10 від 03.04.2017, №11 від 03.04.2017, №12 від 05.04.2017, №13 від 01.06.2017, №15 від 15.06.2017, №16 від 23.06.2017, №17 від 23.06.2017, №18 від 28.07.2017, №19 від 28.07.2017, №20 від 04.07.2017, №21 від 04.07.2017, №24 від 12.07.2017, №26 від 12.07.2017, №27 від 01.08.2017, №29 від 23.08.2017, №32 від 11.10.2017.

За твердженням позивача, в порушення встановлених вищезазначеними Специфікаціями строків виконання робіт, відповідач взяті на себе зобов'язання по виконанню ремонту переданого обладнання здійснив несвоєчасно.

Керуючись пунктом 6.4. Договору, яким передбачена відповідальність Підрядника за порушення строків виконання своїх зобов'язань, визначених підпунктом 2.1.2. даного Договору, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 632862,20 грн штрафу, 2786485,01 грн неустойки, а всього: 3419347,21 грн.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2018 у справі №904/2187/18 (суддя Петренко Н.Е.) позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Дніпро-Контракт" про стягнення штрафу в розмірі 632862,20 грн, неустойки в розмірі 2786485,01 грн - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Дніпро-Контракт" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" неустойку в розмірі 1978262,68 грн, штраф у розмірі 632862,20 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 39166,87 грн.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт невиконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій відповідно до вимог закону. Вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки за загальний період з 03.05.2017 по 20.05.2017 в сумі 193401,00 грн визнані судом такими, що не підлягають задоволенню зі спливом строку позовної давності.

Постановою центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Дніпро-Контракт" задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2018 у справі №904/2187/18 змінено, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Дніпро-Контракт" про стягнення штрафу в розмірі 632862,20 грн, неустойки в розмірі 2786485,01 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Дніпро-Контракт" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" неустойку в розмірі 1978262 грн 68 коп., штраф в розмірі 368142 грн 20 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 35195 грн 33 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Дніпро-Контракт" суму 24142 грн 29 коп. судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскаржене рішення суду першої інстанції є необґрунтованим в частині незастосування позовної давності до вимог про стягнення штрафу за специфікаціями №5 від 31.03.2017, №6 від 31.03.2017, №7 від 31.03.2017, №8 від 03.04.2017, №9 від 03.04.2017, №10 від 03.04.2017, №11 від 03.04.2017, №12 від 05.04.2017 до Договору підряду №3446-ПУ-УМТС від 20.12.2016 на загальну суму 264720,00 грн, а відтак оскаржене судове рішення є таким, що прийнято з порушення норм матеріального права (статті 256, частини 5 статті 261, частини першої та пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, статті 267 Цивільного кодексу України) та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю - Фірма "Дніпро-Контракт" 19.02.2019 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2019 (повний текст складено 22.01.2019) у справі №904/2187/18.

Товариство з обмеженою відповідальністю - Фірма "Дніпро-Контракт" просить касаційну скаргу задовольнити, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2019р. у справі № 904/2187/18 скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" відмовити повністю.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що під час розгляду спору господарським судом апеляційної інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2018, а саме ст. 546, ст. ст. 547, 594, 595, 610, 612, 613, 616, 856 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 219 Господарського кодексу України, тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові.

Господарський суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов помилкового висновку про те, що матеріали справи не містять доказів того, що від відповідача на адресу позивача надходили будь-які повідомлення про застосування ним права, встановленого статтею 856 Цивільного кодексу України. При цьому суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив надані до матеріалів справи докази в обґрунтування доводів Відповідача, а саме листи: №12/09 від 06.12.2017, №12/23 від №12/30 від 27.12.2017, №02/13 від 15.02.2018, №0/12 від №04/17 від 26.04.2018, №05/39 від 29.05.2018, зі змісту яких вбачається, що відповідач неодноразово повідомляв позивача про заборгованість, яка утворилась у ПрАт «ДТЕК Павлоградвугілля» по розрахунках із TOB Фірма «Дніпро-Контракт», у зв'язку з чим останнє вимушено тимчасово призупинити відвантаження готової продукції до повного погашення простроченої заборгованості.

Судом апеляційної інстанції необґрунтовано проігноровано факт, який має суттєве значення, а саме: між Позивачем та Відповідачем тривалий період існують узвичаєні господарські відносини, що випливають з ряду господарських договорів, за якими у позивача перед відповідачем наявна значна заборгованість. Судами не було враховано, що звертаючись з позовом про стягнення штрафних санкцій в розмірі 3419347,21 грн позивач у період виникнення затримки у поверненні обладнання з ремонту відповідачем мав заборгованість за виконані роботи по ремонту обладнання перед Відповідачем на загальну суму 4909784,85 (чотири мільйони дев'ятсот дев'ять тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні 85 копійок).

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2019 у справі №904/2187/18 залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у зв'язку із виконанням сторонами договору підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина перша статті 216 Господарського кодексу України зазначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тобто, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до стаття 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодекс України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Положеннями пункту 6.4.1. Договору врегульовано умови виникнення у відповідача обов'язку зі сплати неустойки у вигляді штрафу та відповідно виникнення у позивача права на отримання суми штрафу, а саме: у разі прострочення виконавцем згідно з пунктом 2.1.2. Договору повернення обладнання з ремонту

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок штрафу і неустойки, наданий позивачем, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог частково з таких підстав.

При здійсненні розрахунку неустойки позивач правильно нарахував її за весь період прострочення, а не лише за 6 місяців, відповідно пункту 6.9. Договору.

Висновки господарських судів щодо незастосування до нарахування неустойки Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" є обґрунтованими, оскільки в даному випадку нарахування штрафних санкцій здійснюється за прострочення виконання відповідачем саме негрошового зобов'язання.

Разом з цим при здійсненні розрахунку штрафних санкцій позивачем не враховані приписи частини п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України: якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так, у специфікаціях №5 від 31.03.2017, №6 від 31.03.2017, №7 від 31.03.2017, №12 від 05.04.2017, №18 від 28.07.2017, №19 від 28.07.2017, №29 від 23.08.2017, №32 від 11.10.2017 останній день строку виконання ремонту припадав на вихідний день, тому днем закінчення строку за цими специфікаціями слід вважати перший за ним робочий день.

Матеріалами справи встановлено, що позивач здійснив розрахунок штрафних санкцій, помилково врахувавши до періоду прострочення дні виконання зобов'язання за актами здачі-прийняття робіт.

Зі змісту підпунктів 6.5.1., 6.5.2. Договору вбачається, що сторони узгодили розраховувати штраф і неустойку, виходячи з вартості робіт за кожен день прострочення, тобто від вартості невиконаних робіт. Разом з цим позивач при здійсненні розрахунку безпідставно нарахував штраф і пеню від загальної вартості робіт за специфікаціями, без врахування строків виконаних робіт за актами здачі-прийняття робіт.

Відтак, за перерахунком суду штрафні санкції за несвоєчасне виконання робіт за вищезазначеними специфікаціями складають: неустойка - 2171663,68 грн.; штраф - 673257,20 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався також на своє право як кредитора, передбачене статтею 594 Цивільного кодексу України, на притримання речі.

В обґрунтування таких доводів позивачем надані до матеріалів справи листи: №12/09 від 06.12.2017, №12/23 від 13.12.2017, №12/30 від 27.12.2017, № 02/13 від 15.02.2018, №0/12 від 19.03.2018, №04/17 від 26.04.2018, №05/39 від 29.05.2018, зі змісту яких вбачається, що відповідач неодноразово повідомляв позивача про заборгованість, яка утворилась у ПрАт "ДТЕК Павлоградвугілля" по розрахунках із ТОВ Фірма "Дніпро-Контракт", у звязку з чим останнє вимушено тимчасово призупинити відвантаження готової продукції до повного погашення простроченої заборгованості.

Відповідно до статті 856 Цивільного кодексу України, якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.

Як вірно відзначено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідач не прийняв до уваги, що загальний правовий зміст такого способу забезпечення зобов'язань визначається статтями 594-597 Цивільного кодексу України.

Загальний цивільно-правовий зміст права підрядника на притримання має такі суттєві ознаки:

- підрядник повинен правомірно володіти майном замовника;

- порушення замовником строків виконання своїх зобов'язань за договором підряду;

- підрядник повинен повідомити замовника про притримання певних речей чи майна.

За приписами статті 595 Цивільного кодексу України кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.

Матеріалами справи не містять доказів того, що від відповідача на адресу позивача надходили будь-які повідомлення про застосування ним права, встановленого статтею 856 Цивільного кодексу України.

Отже листи, на які посилається відповідач, не можуть слугувати доказом належного повідомлення про притримання результату роботи, оскільки в листах не зазначено, яке саме відремонтоване обладнання притримане відповідачем (та за якими Специфікаціям чи Актом прийому-передачі передано обладнання в ремонт) та відсутні докази направлення листів позивачу.

Доказів про те, що позивач був повідомлений належним чином про застосування відповідачем права, передбаченого статтею 856 Цивільного кодексу України не надано.

Листи №12/09 від 06.12.2017, №12/23 від 13.12.2017, №12/30 від 27.12.2017, №02/13 від 15.02.2018, №0/12 від 19.03.2018, №04/17 від 26.04.2018, №05/39 від 29.05.2018, які відповідач додав до справи не можуть вважатися доказами належного повідомлення про притримання результату роботи, оскільки: - частина з них датується вже після настання строку виконання ремонту обладнання; - листи не містять доказів того, що заборгованість є простроченою; - в листах не зазначається, яке саме відремонтоване обладнання притримане відповідачем; - також не додані докази їх направлення на адресу позивача.

В умовах пункту 3.3. Договору відповідач окремо зазначив, що Підрядник підтверджує, що всі матеріали, необхідні для виконання Робіт за цим Договором, придбані до початку узгодження вартості Робіт за відповідним Додатком і їх вартість включена в калькуляцію (кошторис).

Відтак доводи відповідача про те, що неповна та несвоєчасна оплата виконаних робіт перешкоджала йому в дотриманні строків її виконання не спростовують наведених вище обставин та правових висновків.

Суди попередніх інстанції дійшли правомірного висновку про обґрунтованість частини позовних вимог, а саме: неустойки - в розмірі 2171663,68 грн, штрафу - в розмірі 632862,20 грн, оскільки в частині стягнення штрафу суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог.

21.08.2018 відповідач подав до суду заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки, яка обґрунтована тим, що за специфікаціями №5 від 31.03.2017, №6 від 31.03.2017, №7 від 31.03.2017, №8 від 03.04.2017, №9 від 03.04.2017, №10 від 03.04.2017, №11 від 03.04.2017, №12 від 05.04.2017 позивачем пропущено встановлений законом річний строк позовної давності. Враховуючи цю обставину позивач просив застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки, нарахованої за вказаними специфікаціями за загальний період з 03.05.2017 по 20.05.2017.

У відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно пункту 2 частини другої стаття 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Позивач нарахував неустойку за спірними специфікаціями наступним чином: - за специфікацією №5 від 31.03.2017 - з 03.05.2017 по 27.06.2017, - за специфікацією №6 від 31.03.2017 - з 03.05.2017 по 28.07.2017, - за специфікацією № 7 від 31.03.2017 - з 03.05.2017 по 18.08.2017,- за специфікацією № 8 від 03.04.2017 - з 08.05.2017 по 18.08.2017;- за специфікацією №9 від 03.04.2017 - з 08.05.2017 по 30.08.2017,- за специфікацією №10 від 03.04.2017 - з 08.05.2017 по 30.08.2017,- за специфікацією №11 від 03.04.2017 - з 02.05.2017 по 27.09.2017,- за специфікацією № 12 від 05.04.2017 - з 10.05.2017 по 30.08.2017.

Позовна заява подана до суду 22.05.2018, проте позивач просив застосувати строк позовної давності по 20.05.2017.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач не просив поновити пропущений строк, не навів поважних причин пропуску строку позовної давності, не надав доказів наявності обставин, що зумовили пропуск ним строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки та заяви про поновлення строку позовної давності.

Нормами частини першої статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Оскарження будь-яких дій або ініціювання спору в судовому порядку є правом, а не обов'язком сторони договору, яким остання може скористатися на свій розсуд в межах строку позовної давності. Невикористання цього права не може вважатися дією, що свідчить про визнання боргу зі штрафних санкцій.

Умовами п. 6.9 Договору, на який посилається позивач, врегульоване питання щодо строку нарахування штрафних санкцій. Водночас, строк нарахування штрафних санкцій не впливає на строк позовної давності, який, відповідно до приписів частини першої, пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, є скороченим і становить один рік для вимог про стягнення неустойки.

Лист відповідача № 02/13 від 15.02.2018 на який позивач посилається для обґрунтування визнання відповідачем боргу за штрафними санкціями, не підтверджує визнання боргу відповідачем, оскільки останній в листі лише наголошує на наявності простроченої заборгованості позивача перед ТОВ Фірма "ДНІПРО-КОНТРАКТ" на значну суму - 1421706,23 грн, у зв'язку з чим попереджає позивача про можливе призупинення робіт за Договором та відвантаження готової продукції.

Стаття 267 Цивільного кодексу України встановлює наслідки спливу позовної давності

Так частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України встановлює, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, господарські суди правильно відхилили доводи позивача про необґрунтованість заяви про застосування строку позовної давності та визнали, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки за вищезазначеними специфікаціями за загальний період з 03.05.2017 по 20.05.2017 в сумі 193401,00 грн. є такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом позовної давності.

За висновком суду першої інстанції, з урахуванням заяви про застосування строку позовної давності, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: неустойка - в розмірі 1978 262,68 грн, штраф - в розмірі 632862,20 грн.

Так за специфікаціями №№5-12 до договору підряду позовна давність підлягає застосуванню не лише до вимог про стягнення неустойки, нарахованої відповідно до підпункту 6.4.2 Договору, але й до вимог про стягнення неустойки у вигляді штрафу, нарахованого позивачем відповідно до пункту 6.4.1. Договору неустойка у вигляді штрафу в розмірі 10% вартості робіт відповідно до Додатку (специфікації) за невиконання зобов'язання у строк, встановлений підпунктом 2.1.2 договору, за специфікаціями:

№5 від 31.03.2017 за прострочення відповідачем виконання зобов'язання з 24.04.2017 в сумі 57660,00 грн.;

№6 від 31.03.2017 за прострочення відповідачем виконання зобов'язання з 24.04.2017 в сумі 33840,00 грн;

№7 від 31.03.2017 за прострочення відповідачем виконання зобов'язання з 24.04.2017 в сумі 26940,00 грн;

№8 від 03.04.2017 за прострочення відповідачем виконання зобов'язання з 28.04.2017 в сумі 6900,00 грн.;

№9 від 03.04.2017 за прострочення відповідачем виконання зобов'язання з 28.04.2017 в сумі 50760,00 грн.;

№10 від 03.04.2017 за прострочення відповідачем виконання зобов'язання з 28.04.2017 в сумі 32760,00 грн;

№11 від 03.04.2017 за прострочення відповідачем виконання зобов'язання з 22.04.2017 в сумі 33840,00 грн.;

№12 від 05.04.2017 за прострочення відповідачем виконання зобов'язання з 30.04.2017 в сумі 22080,00 грн, а всього на загальну суму 264780,00 грн.

Як було вірно зазначено судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що позовна давність була пропущена не лише в частині вимог щодо пені, але й за вимогами позивача про стягнення штрафу (неустойки) за специфікаціями №№5-12 до вказаного договору підряду.

Отже, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим в частині незастосування позовної давності до вимог про стягнення штрафу за специфікаціями №5 від 31.03.2017, №6 від 31.03.2017, №7 від 31.03.2017, №8 від 03.04.2017, №9 від 03.04.2017, №10 від 03.04.2017, №11 від 03.04.2017, №12 від 05.04.2017 до Договору підряду №3446-ПУ-УМТС від 20.12.2016 на загальну суму 264780,00 грн, а відтак оскаржене судове рішення є таким, що прийнято з порушення норм матеріального права (статті 256, частини 5 статті 261, частини першої та пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, статті 267 Цивільного кодексу України) та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, Центральний апеляційний господарський суд дійшов цілком вірного та обґрунтованого висновку, що рішення підлягає скасуванню в частині про стягнення суми 264780,00 грн штрафу, право вимоги сплати якого виникло у позивача до відповідача в період з 24.04.2017 по 30.04.2017, але про заявлення таких вимог сплинула спеціальна позовна давність, про застосування наслідків якої суду була подана відповідна заява відповідача, тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про зміну рішення місцевого господарського суду в частині розміру належної до стягнення суми штрафу та розміру грошових вимог, у стягненні яких відмовлено за спливом позовної давності.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно змінив прийняте місцевим господарським судом рішення.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

9. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "Дніпро-Контракт" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2019 у справі №904/2187/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець