Історія справи

Ухвала КГС ВП від 30.01.2018 року у справі №927/467/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року

м. Київ

справа № 927/467/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп",

на рішення Господарського суду Чернігівської області

(суддя - Демидова М.О.)

від 23.05.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Сітайло Л.Г., судді - Баранець О.М., Пашкіна С.А.)

від 10.07.2017,

за позовом акціонерного товариства Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.",

до товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп",

про стягнення 257 439,23 грн

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року акціонерне товариство Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." звернулось Господарського суду Чернігівської області із позовом про стягнення із ТОВ "Транс Лайн Груп" заборгованості в розмірі 257 439,23 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ТОВ "Транс Лайн Груп" порушило взяті на себе за договором № КНR/ES/15-12/2/15 від 15.12.2015 зобов'язання з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення суму боргу, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні втрати, 3 % річних і пеню, передбачену умовами договору.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.05.2017 позов задоволено. Стягнуто заборгованість в сумі 199 291,78 грн, пеню в сумі 30 351,15 грн, 3% річних в сумі 5 276,33 грн, інфляційні нарахування в сумі 22 519,97 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 861,59 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.05.2017 залишено без змін.

ТОВ "Транс Лайн Груп" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції, а саме ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині нарахування інфляційних втрат, ст. ст. 4-3, 77, 105 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) щодо обґрунтованості судового рішення та позбавлення відповідача права на судовий захист.

У відзиві на касаційну скаргу акціонерне товариство Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." посилається на її безпідставність, оскільки господарські суди повно і всебічно з'ясували всі обставини справи і дали їм належну оцінку.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Господарюючі суб'єкти вправі самостійно визначати свої взаємовідносини через договори. Відповідно до положень ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали договір надання послуг, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись, що свідчить як про реалізацію сторонами свободи договору, так і недопущення порушення умов цього договору.

При цьому, сторони повинні розуміти, що виконання однієї умови договору є наслідком виконання іншої, а отже, що ці умови є взаємопов'язаними.

Реалізуючи свою свободу договору, 15 грудня 2015 року між акціонерним товариством Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." (виконавець) та ТОВ "Транс Лайн Груп" (замовник) укладено договір № КНR/ES/15-12/2/15 про надання послуг екскаваторами САТ 304 Е, САТ 329.

Договір № КНR/ES/15-12/2/15 від 15.12.2015 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який врегульований нормами глави 63 ЦК України.

Як передбачено положеннями ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Вартість послуг узгоджена сторонами у пунктах 3.2, 3.3 договору № КНR/ES/15-12/2/15 від 15.12.2015, за яким вартість надання послуг: екскаватор САТ 304Е, ціна без врахування вартості палива - 566,45 грн за 1 машино-годину роботи техніки; екскаватор САТ 304Е, ціна із врахуванням вартості палива - 944,36 грн за 1 машино-годину роботи техніки; екскаватор САТ 329, ціна із врахуванням вартості палива - 1840,00 грн за 1 машино-годину роботи техніки. Загальна вартість послуг за договором складає 5 000 000,00 грн.

Порядок оформлення наданих послуг та порядок розрахунків визначено у пунктах 2.2, 3.6 вказаного договору. За результатами наданих послуг сторони підписують акт виконаних робіт (наданих послуг). Сторони передбачили відстрочку платежу - 15 календарних днів з моменту затвердження обома сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг) за фактично відпрацьовані машино-години техніки.

Господарськими судами встановлено, що на виконання умов договору № КНR/ES/15-12/2/15 від 15.12.2015 позивач надав відповідачу послуги екскаваторами САТ 329 та САТ 304Е на загальну суму 199 291,78 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №оОУ-000007 від 30.05.2016 (а.с. 14).

Із врахуванням п. 3.6 договору № КНR/ES/15-12/2/15 від 15.12.2015 строк оплати за надані послуги по акту №оОУ-000007 від 30.05.2016 сплинув 14.06.2016.

Позивач направив відповідачу повідомлення №КНR/RВ/4/11290/16 від 04.10.2016 з вимогою про сплату заборгованості. Відповідач, в листі від 18.10.2016 №628, вимоги позивача за договором №КНR/ES/15-12/2/15 від 15.12.2015 визнав в повному обсязі, проте таких послуг не оплатив.

З огляду на те, що відповідачем до суду першої та апеляційної інстанцій не надано доказів оплати вартості отриманих послуг то висновки господарських судів про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №КНR/ES/15-12/2/15 від 15.12.2015 у розмірі 199 291,78 грн є законними і обгрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1ст. 218 ГК України).

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У справі, що переглядається, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені.

Так за умовами п. 7.2 договору №КНR/ES/15-12/2/15 від 15.12.2015, в разі прострочення строків оплати вартості наданих виконавцем послуг, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення оплати.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з правомірністю застосування судами норм матеріального права в частині нарахування заявлених до стягнення позивачем на суму боргу 5 276,33 грн 3% річних, 22 519,97 грн інфляційних втрат та 30 351,15 грн пені.

Щодо аргументу касаційної скарги про необґрунтоване задоволення позовних вимог в частині нарахування інфляційних втрат на основі хибного розрахунку (помилково використано індекс інфляції за березень 2017) наданого позивачем Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

При вирішені спору господарський суд мав з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку інфляційних втрат та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Зобов'язання ТОВ "Транс Лайн Груп" сплатити позивачу борг за договором №КНR/ES/15-12/2/15 від 15.12.2015 в сумі 199 291,78 грн виникло 14 червня 2016 року. Із цієї дати необхідно обраховувати час прострочення сплати боргу.

Позов у цій справі поданий до Господарського суду Чернігівської області 10 травня 2017 року. На момент подачі і задоволення позову борг не був оплачений. Позивач нарахував, а місцевий господарський суд задовольнив вимогу про стягнення 22 519,97 грн інфляційних втрат за період із липня 2016 року по березень 2017 року (включно), тобто при розрахунку інфляційних втрат судом взято до уваги індекси інфляції за місяці 2016 року в період наявного прострочення оплати боргу.

Отже, доводи відповідача про протиправне задоволення позовних вимог в частині нарахування інфляційних втрат за березень 2017 року судами першої та апеляційної інстанції не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та спростовуються вказаними вище матеріалами справи.

Твердження відповідача про порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. ст. 4-3, 77 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), в частині позбавлення відповідача права на судовий захист у зв'язку із відмовою у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи є необґрунтованим, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Ненаправлення позивачем до суду уповноваженого представника мало виключно суб'єктивний характер.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 у справі за № 927/467/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач