ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 913/785/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б. Ю. (головуючий), Булгакової І. В. і Селіваненка В. П.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) - Мицька Р. М.,

відповідача - акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" (далі - Товариство) - Коваленко М. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства і Компанії

на рішення господарського суду Луганської області від 30.03.2021 (суддя Тацій О.

В. )

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 [колегія суддів: Стойка О. В. (головуючий), Попков Д. О., Пушай В. І.]

зі справи № 913/785/17

за позовом Компанії

до Товариства

про стягнення 273 542 795,97 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Компанія звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 273 542 795,97 грн., з яких 136 123 228,08 грн. основного боргу, 33 492
381,88 грн. пені, 81 484 069,57 грн. інфляційних втрат, 22 443 116,44 грн. 3 % річних.

1.2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 № 13-202-ВТВ (далі - Договір).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Справа в господарських судах розглядалась неодноразово.

2.2. Рішенням господарського суду Луганської області від 30.03.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2021, позов задоволено частково: стягнуто з Товариства на користь Компанії 136 123
228,08 грн. основного боргу, 22 443 116,44 грн. 3 % річних і 81 484 069,57 грн. інфляційних втрат; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.3. Прийняті зі справи судові рішення мотивовані доведенням факту порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасної і повної оплати поставленого позивачем газу, внаслідок чого у Компанії виникло право вимагати від відповідача сплати заявлених до стягнення сум основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат. Водночас суди, посилаючись на існування обставин непереборної сили - форс-мажорних обставин, підтверджених висновком Торгово-промислової палати України від 19.09.2014 № 583, дійшли висновку про звільнення відповідача від сплати пені за неналежне виконання зобов'язань з оплати вартості газу, отриманого у період з лютого до грудня 2015 року.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. Товариство, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи в частині задоволення позову скасувати, ухваливши нове рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

3.2. Компанія, в свою чергу, не погоджуючись з відмовою в стягненні пені, подала касаційну скаргу з проханням скасувати судові рішення зі справи в зазначеній частині і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі

4.1.1. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, а саме: частини 1 статті 212, частини 1 статті 530, частини 1 статті 612, статей 627, 628, 629, частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати", статей 10, 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". При цьому, за твердженням Товариства, на сьогодні відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування відкладальної обставини у договорі за доведеності існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що за змістом касаційної скарги є підставою для оскарження судових рішень відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.1.2. Товариство, посилаючись на те, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для нього настали 07.04.2014 та тривають осі, вважає, що в такому випадку строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого газу за Договором у відповідача не настав, а тому у позивача відсутнє право для стягнення з Товариства основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

4.2. Доводи Компанії, викладені у касаційній скарзі

4.2.1. Компанія вважає, що підставами для касаційного оскарження судових рішень є випадки, передбачені пунктами 1 і 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

4.2.2. Суди попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішень не врахували висновку Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 219 Господарського кодексу України (далі - ГК України), викладеного у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 зі справи № 924/80/19.

4.2.3. На думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 614, 617 ЦК України і статті 218 ГК України "до відповідальності, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, за порушення грошового зобов'язання з урахуванням положень ч. 1 ст. 229 ГК України".

5. Доводи учасників справи, викладені у відзивах на касаційні скарги

5.1. Компанія у відзиві на касаційну скаргу Товариства зазначила про безпідставність її доводів та просила в задоволенні касаційної скарги відмовити.

5.2. Товариство у відзиві на касаційну скаргу Компанії заперечує її доводи і просить у задоволенні скарги відмовити, залишивши без змін оскаржувані судові рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

6.1. Компанія (продавець) і Товариство (покупець) уклали Договір, за умовами якого:

продавець зобов'язаний передати у власність покупцю у 2013 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору (пункт 1.1);

газ, що продається за Договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця (пункт 1.2);

ціна (граничний рівень ціни) на газ установлюються Національною комісією регулювання енергетики України (НКРЕ; пункт 5.1).

у будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим Договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу (пункт 6.1 у редакції додаткової угоди від 22.12.2014 № 11);

за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором і чинним законодавством України. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу (пункти 7.1 і 7.2);

сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків щодо Договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства (пункти 8.1-8.3);

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (пункт 11 у редакції додаткової угоди від 22.12.2014 № 11);

6.2. На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 654 258 774,60 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

6.3. За твердженням Компанії, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання. З урахуванням внесених Товариством оплат розмір основного боргу відповідача за Договором становить 136 123 228,08
грн.

6.4. Товариство на підтвердження факту виникнення обставин непереборної сили посилається на сертифікати Торгово-промислової палати:

від 19.09.2014 № 583, у якому зазначено: Указом Президента України від
14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України"; прийняття цього Указу зумовило проведення антитерористичної операції (АТО) на сході України; зазначені події на території Луганської області є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що унеможливлюють здійснення господарської діяльності Товариства, зокрема й виконання зобов'язань за Договором, укладеним з Компанією; початок дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) - 07.04.2014, які продовжують діяти до цього часу; дату закінчення терміну дії обставин форс-мажору (обставини непереборної сили) на момент видачі цього сертифіката встановити неможливо;

від 09.04.2016 № 6224 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - на підтвердження настання форс-мажорних обставин, що полягають у дії / бездіяльності третіх осіб / органів державної влади, які призвели до унеможливлення виконання відповідачем зобов'язання, визначеного пунктом 6.1 Договору з оплати придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, які не були враховані у встановленні тарифів на розподіл природного газу, які настали з
01.05.2014 та тривають досі.

6.5. Викладені обставини стали підставою для звернення Компанії з позовом у цій справі.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

7. Законодавство України

7.1. ЦК України:

пункт 1 частини другої статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини;

стаття 525:

- одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

частина друга статті 526:

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

частина перша статті 614:

- особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання;

частина перша статті 617:

- особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

7.2. Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні":

стаття 141:

- Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно;

- форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

7.3. ГПК України:

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина четверта статті 236:

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

частини перша та друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною звернення з касаційною скаргою Компанії стала незгода з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови в стягненні пені, оскільки суди дійшли висновку про наявність підстав для звільнення Товариства від відповідальності за порушення грошового зобов'язання за Договором у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин. Відповідач, у свою чергу, звернувшись з касаційною скаргою на судові рішення зі справи в частині задоволення позовних вимог, виходить з того, що зазначені форс-мажорні обставини тривають до цього часу, а тому, на думку Товариства, строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого газу за Договором не настав, відповідно, у позивача відсутнє право на стягнення з відповідача основного боргу, нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

8.2. Аналіз приписів частини 1 статті 617 ЦК України та частин 1 і 2 статті 218 ГК України дозволяє дійти висновку, що учасник господарських відносин, який вчинив правопорушення у сфері господарювання, звільняється від відповідальності за порушення господарського зобов'язання, якщо доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підставою для звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за порушення господарського зобов'язання є обставини непереборної сили, що одночасно мають ознаки надзвичайності та невідворотності. Водночас у частині 2 статі 218 ГК України передбачено, що не вважаються надзвичайними і невідворотними обставинами порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

8.3. У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від
26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

8.4. Відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". Прийняття зазначеного Указу Президента України обумовлено проведенням антитерористичної операції (АТО) на Сході України.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

8.5. За результатами розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що: відповідач звернувся до Торгово-промислової палати України стосовно засвідчення форс-мажорних обставин; сертифікатом від 19.09.2014 № 583 підтверджено факт виникнення у період дії Договору форс-мажорних обставин, які до того ж впливають на можливість виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором; зазначені обставини пов'язані саме із здійсненням антитерористичної операції на території Луганської області; обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) хоча і були відомі сторонам в момент укладання додаткових угод до Договору та його виконання, проте є такими, що існують без вини, всупереч волі та бажанню відповідача.

8.6. Отже, доведення Товариством наявності обставин непереборної сили у розумінні частини 2 статті 218 ГК України, частини 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", з урахуванням статті 3 ЦК України та приписів статті 617 ЦК України виключає покладення на відповідача відповідальності за порушення зобов'язання.

8.7. З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що висновки місцевого і апеляційного господарських судів про відмову в позові в частині стягнення пені ґрунтуються на встановлених обставинах і оцінених ними доказах та повністю узгоджуються з приписами чинного законодавства.

8.8. За змістом касаційної скарги Компанії підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій є приписи пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішення застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Оцінюючи наведені в касаційній скарзі доводи скаржника (пункт 4.2.2 цієї постанови), Касаційний господарський суд виходить з такого.

8.8.1. Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

8.8.2. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 зі справи № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

8.8.3. Так, постанова Верховного Суду від 30.10.2019 зі справи № 924/80/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про стягнення 1 831 935,00 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення, 15 385,06 грн. інфляційних втрат та 4 083,29 грн. 3 % річних.

Проаналізувавши зміст зазначеної постанови Верховного Суду, Касаційний господарський суд відхиляє помилкові доводи Компанії про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 зі справи № 924/80/19, оскільки висновок у зазначеній справі та у справі № 913/785/17, що розглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

Крім того, скаржник не зазначає, щодо застосування якої саме норми права суди не врахували висновок Верховного Суду, наведений у зазначеній справі № 924/80/19.

8.9. Стосовно відсутності підстав для звільнення відповідача від відповідальності (стягнення пені) і порушення судами, на думку Компанії, положень статей 614, 617 ЦК України і статті 218 ГК України з урахуванням положень частини 1 статті 229 ГК України, щодо застосування яких, за доводами скаржника, відсутній висновок Верховного Суду (пункт 4.2.3 цієї постанови), колегія суддів зазначає таке.

Суди попередніх інстанцій на підставі з'ясованих ними умов Договору, а також інших обставин справи, пов'язаних з виконанням цього правочину, дійшли висновків про наявність підстав для звільнення відповідача від сплати пені. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і в цій частині фактично зводяться до встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів та обставин, що відповідно до статті 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

8.10. Товариство підставою оскарження рішень місцевого і апеляційного господарських судів вважає приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.10.1. За своїм змістом норма пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання про необхідність застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

8.10.2. Водночас викладені у касаційній скарзі аргументи Товариства зводяться передусім до заперечень встановлених судами обставин щодо строку виконання зобов'язання з оплати поставленого за Договором газу і переоцінки доказів у справі та спрямовані на доведення необхідності встановлення інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про порушення норм матеріального права.

8.10.3. Так, перевіряючи доводи відповідача щодо наявності підстав для відкладення строку виконання основного грошового зобов'язання на строк дії форс-мажорних обставин згідно з умовами пунктів 8.1 і 8.2 Договору, суди виходили з такого:

за змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);

додатковою угодою від 22.12.2014 № 11 до Договору сторони змінили порядок розрахунків (пункт 6.1) та строк дії Договору (пункт 11), зокрема погодили, що: остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за Договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу; Договір поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015;

отже, датою остаточного розрахунку за використаний природний газ є 20.01.2016.

8.10.4. За таких обставин Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що настання форс-мажорних обставин у цьому випадку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату отриманого газу і не відтерміновує його, особливо з урахуванням того, що заборгованість стосується газу, отриманого відповідачем у 2015 році, тобто вже після настання обставин, засвідчених сертифікатом від 19.09.2014 № 583.

8.10.5. Доводи касаційної скарги Товариства не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки викладені у касаційних скаргах доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення і постанову судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

10. Судові витрати

З огляду на те, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, витрати зі сплати судового збору згідно зі статтею 129 ГПК України покладаються на скаржників.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Луганської області від 30.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 зі справи № 913/785/17 залишити без змін, а касаційні скарги акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко