Історія справи

Постанова КГС ВП від 01.11.2023 року у справі №914/4018/21
Постанова КГС ВП від 01.11.2023 року у справі №914/4018/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 914/4018/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Вронська Г.О., Кондратова І.Д.

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача - Курилича А.Я.,

відповідача - Шниря О.Б.,

третьої особи-1 - не з`явились,

третьої особи-2 - не з`явились,

третьої особи-3 - не з`явились,

третьої особи-4 - не з`явились,

третьої особи-5 - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 (головуючий суддя - Марко Р.І., судді: Скрипчук О.С., Матущак О.І.) про залишення без змін рішення від 27.02.2023 Господарського суду Львівської області в частині відмови визнати відсутнім право на отримання вартості частини майна, на рішення від 27.02.2023 Господарського суду Львівської області в частині відмови визнати відсутнім право на отримання вартості частини майна (суддя Матвіїв Р.І.), на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 (головуючий суддя - Марко Р.І., судді: Скрипчук О.С., Матущак О.І.) про залишення без змін додаткового рішення від 19.04.2023 Господарського суду Львівської області, на додаткове рішення від 19.04.2023 Господарського суду Львівської області (суддя Матвіїв Р.І.), на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 (головуючий суддя - Плотніцький Б.Д., судді: Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.) про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги під час оскарження додаткового судового рішення та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 (головуючий суддя - Плотніцький Б.Д., судді: Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.) про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції

у справі №914/4018/21

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача:

1. ОСОБА_3 ,

2. ОСОБА_4 ,

3. ОСОБА_5 ,

4. ОСОБА_6 ,

5.Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту",

про визнання недійсною заяви про вихід з товариства, визнання відсутнім права на отримання вартості частини майна товариства,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 14.09.2023 №29.2-02/2651 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи" у зв`язку з відпусткою судді Студенця В.І. та запланованим відрядженням судді Кібенко О.Р. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №914/4018/20, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Вронська Г.О., Кондратова І.Д.

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту" (далі - ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту", Товариство) про визнання недійсною заяви про вихід з товариства, визнання відсутнім права на отримання вартості частини майна товариства (з урахуванням заяви про зміну предмета позову).

1.2.Обґрунтовуючи порушення своїх прав, позивач зазначає, що якщо ОСОБА_2 вийде зі складу учасників товариства із часткою у 23,27% статутного капіталу та отримає пропорційно цій частці частину чистих активів, то наступне включення бувших акціонерів буде відбуватись за рахунок існуючих учасників, у тому числі позивача. Тобто, надлишкових 2 143 335,04 грн (5,06 % чистих активів), які хоче отримати ОСОБА_2 , необхідно буде забирати від позивача та інших учасників. Також звертає увагу, що наслідком виходу є зменшення розміру статутного капіталу. У свою чергу зменшенням статутного капіталу є задоволення вимог кредитора за рахунок існуючих учасників або формування статутного капіталу за рахунок коштів товариства, що мали б бути виплачені на користь учасників. Позивач вважає, що предметом спору за цим позовом є вирішення питання, чи має ОСОБА_2 право на 5,06% чистих активів ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту", які за заявою ОСОБА_2 становлять 2 143 335,04 грн. Позивач зазначає, що право на вихід ОСОБА_2 із товариства з часткою 18,21% не заперечується. Але вихід із часткою 23,27% не може бути таким, що відповідає засадам справедливості та розумності.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" засноване шляхом перетворення (зміни організаційно-правової форми) Приватного акціонерного товариства "Будівельно-монтажне підприємство побуту" відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 26.04.2014 (протокол №б/н) та діє згідно з Конституцією України Цивільним кодексом України Господарським кодексом України, Законами України "Про господарські товариства", Законом України "Про акціонерні товариства", іншими законодавчими актами України (пункт 1 статуту товариства, затвердженого Загальними зборами учасників ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту", протокол №2 від 10.03.2015).

2.2.Відповідно до протоколу чергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Будівельно-монтажне підприємство побуту" від 26.04.2014 затверджено порядок денний, зокрема про зміну організаційно-правової форми Приватного акціонерного товариства "Будівельно-монтажне підприємство побуту" шляхом перетворення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту", про призначення комісії з перетворення юридичної особи в товариство з обмеженою відповідальністю, про порядок та умови перетворення.

2.3.Відповідно до протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" від 23.09.2014 затверджено порядок денний, зокрема про затвердження розміру статутного капіталу товариства, прийняття рішення про затвердження установчих документів товариства (статуту), затвердження передавального акта від ПрАТ "БМП побуту" до ТОВ "БМП побуту", прийняття рішення про обрання уповноваженої особи з правом підписувати установчі документи (статут) товариства, прийняття рішення про обрання (призначення) органів управління товариства, уповноваження особи на подання документів та здійснення державної реєстрації створення ТОВ "БМП побуту". Прийнятими рішеннями, зокрема, затверджено статутний капітал у розмірі 114 777 грн, затверджено статут ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту".

2.4.Відповідно до статуту ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" учасниками товариства виступають такі особи: ОСОБА_4 (володіє часткою в сумі 117,43 грн, що становить 0,10 % статутного капіталу), ОСОБА_3 (володіє часткою в сумі 87 811,74 грн, що становить 76,51 % статутного капіталу), ОСОБА_2 (володіє часткою в сумі 26 707,01 грн, що становить 23,27% статутного капіталу), ОСОБА_1 (володіє часткою в сумі 140,73 грн, що становить 0,12% статутного капіталу).

2.5.Одним із прав учасників товариства, передбачених пунктом 4.2.4 статуту товариства, є право вийти з товариства, отримавши при цьому вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

2.6.У справі є копія нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 09.11.2016 про вихід з товариства, адресована Загальним зборам Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту", зареєстрована в реєстрі за номером 2364, номер бланку НВА 162192.

2.7.Вважаючи, що вихід ОСОБА_2 із товариства та отримання нею вартості частини майна, пропорційного її частці у статутному капіталі товариства у розмірі 23,27% порушить права ОСОБА_1 , останній звернувся до суду з цим позовом.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Львівської області рішенням від 27.02.2023 у справі №914/4018/21 у задоволенні позову відмовив повністю.

3.2.Суд першої інстанції, перевіривши наявні в справі докази, дійшов до висновку, що відповідачкою дотримано порядок виходу зі складу товариства та не встановлено порушення реалізацією останньою такого права інтересів позивача, адже ніяких змін у статусі та становищі позивача не відбулося ні на час виходу відповідачки, ні на час звернення з позовом до суду у цій справі.

3.3.Позивач оскаржив до суду апеляційної інстанції рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2023 в частині відмови визнати відсутнім у відповідачки права на отримання вартості частини майна. Західний апеляційний господарський суд постановою від 10.07.2023 залишив без змін рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2023 у вказаній частині, обґрунтувавши постанову тим, що статутом ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" передбачено участь ОСОБА_2 з часткою в сумі 26 707,01 грн, що становить 23,27 % статутного капіталу. Статут товариства затверджений загальними зборами учасників ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" відповідно до протоколу №2 від 10.03.2015. Докази оскарження процедури перерозподілу часток у момент перетворення товариства чи в момент затвердження статуту, як і докази визнання установчого документа чи рішення загальних зборів товариства незаконними, недійсними, сторонами не подано. Правомірність рішень, змін по перетворенню та перерозподілу часток у період з 2014 по 2016 роки, факти сплати чи несплати внеску учасником ОСОБА_2 не є предметом оскарження в цій справі.

3.4.Господарський суд Львівської області додатковим рішенням від 19.04.2023 у справі №914/4018/21 заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цій справі - задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 45 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.5.Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2023 мотивовано тим, що заявлені відповідачем до стягнення витрати в розмірі 178 215,00 грн не відповідають критеріям, визначеним у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), з огляду на що, дотримуючись принципів пропорційності та рівності всіх учасників процесу, забезпечуючи дотримання балансу в інтересах та обов`язках сторін, суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 45 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.6.Західний апеляційний господарський суд погодився із вказаними висновками місцевого господарського суду щодо відшкодування відповідачці витрат на правову допомогу та постановою від 10.07.2023 залишив без змін додаткове рішення від 19.04.2023 у справі №914/4018/21.

3.7.Західний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 13.09.2023 заяву представника ОСОБА_2 (від 14.07.2023 вх. №01-05/2325/23) про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги під час оскарження додаткового судового рішення у справі №914/4018/21 задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 14 490,00 грн.

3.8.Зазначена додаткова постанова мотивована тим, що позивачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу або заперечень щодо співмірності таких, не зазначено яку саме суму необхідно було стягнути на користь заявниці. Натомість відповідачкою документально підтверджено суму витрат на професійну правничу допомогу, які вона понесла під час оскарження додаткового судового рішення у справі №914/4018/21 у суді апеляційної інстанції.

3.9.Західний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 13.09.2023 заяву представника ОСОБА_2 (від 14.07.2023 вх. №01-05/2326/23) про ухвалення додаткового рішення по стягнення судових витрат за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у справі №914/4018/21 задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 12 780,00 грн.

3.10.Зазначена додаткова постанова мотивована тим, що правова позиція відповідачки була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору в суді першої та апеляційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а адвокатське об`єднання "Адвокатська компанія "А.З. ПАРТНЕРИ" надавало правову допомогу у суді першої та апеляційної інстанцій, тому, відповідно, було обізнане у справі з усіма деталями, що з неї випливають. Отже підготовка цієї справи до розгляду в суді апеляційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи. Надавши оцінку доводам позивача про неспівмірність заявлених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши обсяг виконаних робіт представником відповідачки по наданню правової допомоги у суді апеляційної інстанції у цій справі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що доводи відзиву на апеляційну скаргу частково співпадають з доводами, які було надано до місцевого господарського суду, а відтак прийшла до висновку про зменшення розміру витрат відповідачки на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на позивача цих витрат у розмірі 12 780 грн.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2023 у справі №914/4018/21 в частині відмови визнати відсутнім право у ОСОБА_2 на отримання вартості частини майна ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту", яка пропорційна зареєстрованій за нею частці статутного капіталу ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" у розмірі 23,27%; скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 у справі №914/4018/21 - повністю; скасувати додаткове рішення суду першої інстанції від 19.04.2023 та постанову суду апеляційної інстанції від 10.07.2023; скасувати додаткові постанови суду апеляційної інстанції від 13.09.2023 про розподіл судових витрат; справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд в частині перегляду вимоги про визнання відсутнім права у ОСОБА_2 на отримання вартості частини майна ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту", яка пропорційна зареєстрованій за нею частці статутного капіталу ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" у розмірі 23,27%.

4.2.Скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, посилається на пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи, що:

- судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.09.2020 у справі №910/17473/16, від 11.08.2020 у справі №910/13193/19, від 04.07.2023 у справі №910/24550/13, від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 14.05.2019 у справі №910/11511/18, щодо застосування статті 148 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 54 Закону України "Про господарські товариства", статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування статей 144 та 155 ЦК, статті 13 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній до 06.02.2018), статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" при визначенні форми та порядку здійснення вкладу учасником до статутного капіталу товариства у випадку перетворення (реорганізації) акціонерного товариства у товариство з обмеженою відповідальністю;

- суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).

4.3.Скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження постанов Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції під час оскарження рішення місцевого господарського суду та про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції під час оскарження додаткового судового рішення, посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи, що судом апеляційної інстанції при прийнятті додаткової постанови від 13.09.2023 про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги під час оскарження додаткового судового рішення не враховано правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 22.03.2018 у справі №910/9111/17, від 14.01.2019 у справі №927/26/18, щодо застосування частини восьмої статті 129 ГПК; при прийнятті додаткової постанови від 13.09.2023 про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції не враховано правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 02.03.2023 у справі №910/18611/21, щодо застосування частини четвертої статті 126 ГПК та частини п`ятої статті 129 ГПК.

4.4.Відповідачка подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначаючи про безпідставність викладених у скарзі доводів, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

4.5.У судових засіданнях, що відбулися 20.09.2023 та 18.10.2023, колегія суддів дійшла висновку про необхідність в оголошенні перерви.

5.Позиція Верховного Суду

Щодо постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2023 в частині відмови визнати відсутнім право на отримання вартості частини майна

5.1.Посилаючись на неврахування судами висновків Верховного Суду, наведених у пункті 4.2 цієї постанови, скаржник вказує, що без достовірного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суди апеляційної та першої інстанцій не могли встановити чи порушені права та інтереси позивача. Отже їх висновок про відсутність порушених прав та інтересів є передчасним.

5.2. ОСОБА_1 обґрунтовує порушення своїх прав тим, що:

- наразі існує спір про різне юридичне трактування одних і тих самих юридичних фактів, що мали місце при створенні і діяльності Товариства. Та які породжують, та встановлюють права і обов`язки дійсних та бувших учасників Товариства. Різне трактування призводить до правової невизначеності та до необґрунтованого зменшення активів Товариства шляхом виплати бувшій учасниці надмірної суми коштів, на яку вона не має права. Зменшення активів Товариства відбудеться не за наслідком здійснення господарської діяльності, а за наслідком реалізації корпоративних прав і обов`язків та різного трактування корпоративних правовідносин;

- цей спір, між учасником та бувшим учасником, стосується створення та діяльності Товариства, та розподілу між цими особами активів Товариства. ОСОБА_1 має "охоронюваний законом інтерес" щодо уникнення безпідставного зменшення активів Товариства у якому він є учасником або іншими словами має інтерес у збереженні активів Товариства та "охоронюваний законом інтерес" щодо вимоги належного виконання іншими учасниками своїх корпоративних обов`язків щодо внесення вкладів;

- спір у цій справі можна прирівняти із оскарженням учасником товариства укладення договору купівлі-продажу частки іншим учасником з підстав недотримання вимог частини четвертої статті 53 Закону України "Про господарські товариства" чинної на 30.11.2016 (час заявленого відповідачкою виходу із складу учасників). Згідно цієї норми частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.

5.3.Щодо зазначених доводів колегія суддів зазначає таке.

5.4.Відповідно до статті 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

5.5.Згідно з частиною першою статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

5.6.Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК).

5.7.Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.02.2021 у справі №925/642/19, порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

5.8.Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23).

5.9.Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду 24.06.2021 у справі №910/6613/20 акцентував, що суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі №910/11511/18).

5.10.Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

5.11.Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18).

5.12.Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 зазначено, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

5.13.Разом з тим, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (провадження №12-204гс19).

5.14.Відповідно до частини першої статті 2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Отже, звертатися з позовом може не будь-яка, а лише заінтересована особа.

5.15.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц зазначено, що ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

5.16.Загальний аналіз наведених вище норм права та висновків Верховного Суду свідчить про те, що такий спосіб захисту як визнання відсутнім права є належним способом захисту права/інтересу позивача, який може бути обраний для усунення юридичної невизначеності у конкретних зобов`язальних відносинах, для визнання відсутнім як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку.

5.17.Водночас зазначеним способом захисту може скористатись не будь-яка особа, а лише та, що є учасником зобов`язальних відносин, у яких може існувати юридична невизначеність, тоді як пред`явлення такої вимоги особою, що не є учасником зобов`язальних відносин, буде мати наслідком не усунення юридичної невизначеності, а лише встановлення певного факту, який безпосередньо не стосується захисту прав позивача.

5.18.Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд вказав на те, що позовні вимоги, які за своєю суттю є встановленням певних фактів, не можуть бути самостійним предметом розгляду (постанова Верховного Суду від 04.08.2020 у справі №910/10764/19).

5.19.У цій справі №914/4018/21 позивач заявляє вимоги про визнання відсутності права ОСОБА_2 на отримання вартості частини майна ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту", яка пропорційна зареєстрованій за нею частці статутного капіталу Товариства у розмірі 23,27%, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вихід відповідачки з такою часткою призведе до безпідставного зменшення активів Товариства у якому він є учасником.

5.20.Разом з тим, між позивачем та відповідачкою відсутні взаємні права та обов`язки, як щодо визначення розміру частки відповідачки у статутному капіталі Товариства, так і щодо виплати цієї частки, а тому у відносинах між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відсутня й правова невизначеність, для усунення якої й може бути використаний такий превентивний спосіб захисту як визнання відсутнім права у кореспондуючому обов`язку. Щодо захисту корпоративного інтересу, про який зазначає позивач, то: по-перше, внаслідок задоволення такого позову у статуті Товариства змін не відбудеться; по-друге, не буде припинено обов`язок Товариства з виплати відповідачці частки. На захист своїх корпоративних прав та/або інтересів позивач має діяти у спосіб участі у загальних зборах Товариства з пропонуванням на вирішення зборами тих питань, які будуть стосуватися діяльності самого Товариства, питань правильності його установчих документів, наслідків припинення участі у ньому, а не у спосіб звернення до суду з вимогами не до Товариства, а до учасника, який є кредитором Товариства.

5.21.Відтак, фактично, заявлений у справі позов містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (встановлення факту відсутності права за вимогою особи, що не є учасником зобов`язальних правовідносин з виплати вартості частки, оскільки виплату вартості частки здійснює саме Товариство), який не є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності, тобто, задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача. Натомість дослідження та встановлення обставин щодо належності відповідачці частки в Товаристві (її розміру), стосується прав саме юридичної особи та підлягає доведенню в справі з такими вимогами де позивачем є Товариство, а не його окремий учасник, або у спорі про стягнення вартості частини майна Товариства, де останнє є відповідачем.

5.22.Такий спір існує у справі №914/1693/18, де предметом спору є стягнення вартості частини майна Товариства, а сторонами є ОСОБА_2 (позивач) та ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" (відповідач). Проте ОСОБА_1 , ініціюючи розгляд справи №914/4018/21, намагається встановити за наслідком розгляду цієї справи обставини, які входять у входять у предмет доказування у справі №914/1693/18. Тобто, заявлений у справі №914/4018/21 позов спрямований не на захист та відновлення прав ОСОБА_1 , а на штучне створення доказової бази у справі №914/1693/18.

5.23.З огляду на викладене вище, позовна вимога про визнання відсутнім права ОСОБА_2 на отримання вартості частини майна ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" не є належним способом захисту прав/інтересів позивача у цій справі, у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення цієї частини заявлених вимог.

5.24.Указане, в свою чергу, є підставою для відхилення колегією суддів викладених у касаційній скарзі доводів на обґрунтування наявності підстав для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень, щодо необхідності формування Судом висновку про застосування норм права та щодо невстановлення судами усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Крім того, наведені обставини свідчать про неподібність правовідносин у справах, про неврахування висновків Верховного Суду в яких зазначає скаржник у касаційній скарзі, та цій справі №914/4018/21.

Щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2023 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 про перегляд зазначеного додаткового рішення.

5.25.У касаційній скарзі скаржник просить скасувати додаткове рішення про розподіл судових витрат та постанову апеляційної інстанції про перегляд цього додаткового рішення, посилаючись на незаконність прийнятих у справі судових актів по суті вирішення спору - постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2023 в частині відмови визнати відсутнім право на отримання вартості частини майна. При цьому скаржник не наводить жодних доводів про порушення чи неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права під час прийняття додаткового рішення та постанови про її перегляд.

5.26.З огляду на зазначене, оскільки доводи скаржника про наявність підстав для зміни чи скасування постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2023 в частині відмови визнати відсутнім право на отримання вартості частини майна, не знайшли підтвердження, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2023 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 про перегляд зазначеного додаткового рішення підлягають залишенню без змін.

Щодо оскарження додаткових постанов Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023

5.27.Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції у додатковій постанові від 13.09.2023 у справі №914/4018/21, якою прийнято додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14 490,00 грн витрат за надання правничої допомоги під час оскарження додаткового судового рішення Господарського суду Львівської області, не враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 14.01.2019 року у справі №927/26/18, щодо застосування частини восьмої статті 129 ГПК у подібних правовідносинах.

5.28.Відповідно до вказаних висновків, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

5.29.Скаржник зазначає, що у цій справі №914/4018/21 ОСОБА_2 подала заяву про стягнення (компенсацію) витрат на професійну правничу допомогу після закінчення розгляду справи, а саме 14.10.2023. При тому, що вона до закінчення судових дебатів у справі не робила відповідних заяв про подання доказів понесення витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

5.30.Вказані обставини, на думку скаржника, є підставою для відмови у розподілі витрат на правову допомогу, що безпідставно не було враховано апеляційним судом.

5.31.Однак, як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 05.05.2023 на додаткове рішення від 19.04.2023 у справі №914/4018/21 відповідачка на 12 сторінці зазначила про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. Відтак, твердження представника позивача є хибним та спростовується матеріалами справи.

5.32.Колегія суддів вважає, що зазначення стороною попереднього розрахунку витрат на правову допомогу засвідчує намір цієї сторони на компенсацію таких витрат за наслідками вирішення спору, а тому наведення розрахунку витрат на правову допомогу із наданням доказів понесення витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом свідчить про виконання стороною вимог частини восьмої статті 129 ГПК та є підставою для розподілу відповідних витрат.

5.33.Крім того скаржник вважає, що приймаючи додаткову постанову від 13.09.2023 у справі №914/4018/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, Західний апеляційний господарський суд при застосуванні частини четвертої статті 126, частини п`ятої статті 129 ГПК не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.03.2023 у справі №910/18611/21, відповідно до яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

5.34.Втім, як вбачається зі змісту додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції під час оскарження рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції врахував наведену правову позицію, відображену у постанові Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №910/18611/21 (хоча й прямо не посилався саме на цю постанову Верховного Суду), та керуючись принципами справедливості та верховенства права, оцінивши співмірність розміру заявлених до відшкодування витрат зі складністю справи та виконаною представником відповідачки роботою в суді апеляційної інстанції, пов`язаною з наданням правової допомоги, дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на позивача понесених відповідачкою судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у зв`язку з оскарженням в розмірі 12 780,00 грн, належним чином мотивувавши своє рішення.

5.35.Під час прийняття додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції щодо оскарження додаткового рішення місцевого господарського суду, апеляційний суд також врахував наведену позицію щодо можливості суду не присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, однак не встановив підстав, визначених частиною п`ятою статті 129 ГПК, для відмови у їх покладенні на позивача в повному обсязі.

5.36.Водночас, досліджуючи питання щодо зменшення розміру витрат на правову допомогу відповідно до критеріїв, визначених частиною четвертою статті 126 ГПК, суд апеляційної інстанції врахував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

5.37.З огляду на наведену правову позицію та те, що позивачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу або заперечень щодо співмірності таких, не зазначено яку саме суму необхідно було стягнути на користь заявниці, апеляційний суд дійшов правильного та належним чином мотивованого рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, понесених внаслідок оскарження додаткового рішення від 19.04.2023 у сумі 14 490,00 грн.

5.38.Відтак, наведені скаржником доводи для скасування додаткових постанов Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 не знайшли свого підтвердження.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

6.1.Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).

6.4.За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування в оспорюваних скаржником частинах, Суд не вбачає.

6.5.З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судовий збір за подання касаційних скарг в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2.Постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2023 в частині відмови визнати відсутнім право на отримання вартості частини майна, рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2023 в частині відмови визнати відсутнім право на отримання вартості частини майна, постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 про залишення без змін додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2023, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2023, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції під час оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2023 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції під час оскарження додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2023 у справі №914/4018/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді Г.О. Вронська

І.Д. Кондратова