Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.07.2019 року у справі №910/946/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/946/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. (головуючий), Мамалуй О. О., Стратієнко Л. В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Скрипка І. М., судді - Тищенко А. І., Чорна Л. В. )

від 15.05.2019

у справі за позовом Служби автомобільних доріг у Донецькій області

до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Данко"

про стягнення 451 399,75 грн,

Розпорядженням керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.09.2019 № 29.3-02/2617 у зв'язку з відпусткою судді Губенко Н. М. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/946/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Кондратова І. Д. (головуючий), Мамалуй О. О., Стратієнко Л. В.

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень проти позову.

1.1. Cлужба автомобільних доріг у Донецькій області звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" про стягнення коштів за банківською гарантією.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно відмовив позивачеві у задоволенні вимоги про стягнення грошового забезпечення за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 2-83 від 14.08.2017 у розмірі 451 399,75 грн, порушивши умов договору про надання гарантії № 4972/ЮГ-17 від
03.08.2017.

1.3. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на такі обставини:

1.3.1.14.08.2017 між позивачем та ТОВ "Данко" (виконавець) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 2-83 (далі - договір № 2-83), згідно з умовами якого виконавець взяв на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик надати послуги "ГБН Г.1-218-182:2011 "Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та перелік робіт", ДК 021:2015 (45233142-6 - ремонт доріг) - послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення Т-05-14 Добропілля - Красний Лиман, км 76+780 - км 83+409";

1.3.2. на підставі договору про надання гарантії № 4972/ЮГ-17 від 03.08.2017 банк видав гарантію виконання № 4972, відповідно до якої банк гарантував перед кредитором виконання зобов'язання виконання на підставі договору № 2-83;

1.3.3. відповідно до умов гарантії "гарантійна сума" складає 451399,75 грн;

1.3.4. згідно пункту 4.2 гарантії ця гарантія набуває чинності згідно та на умовах встановлених в договорі та діє до 31.12.2017;

1.3.5. ТОВ "Данко" порушило зобов'язання передбачені пунктами 3.1. та 18.3.1. договору № 2-83, зокрема, не завершило виконання робіт до 31.10.2017;

1.3.6.10.11.2017 позивач у письмовій формі пред'явив гаранту вимогу № 12-2764 про сплату грошової суми відповідно до гарантії № 4972, у зв'язку з недотриманням принципалом з його вини строків виконання робіт;

1.3.7.20.11.2017 листом від № 5482, відповідач посилаючись на пункт 4.3. гарантії № 4972 від 03.08.2017, звернувся до позивача з проханням надати письмові докази невиконання/неналежного виконання основного зобов'язання;

1.3.8.08.12.2017 листом від № 12-3006 позивач надав відповідачу додаткову інформацію до вимоги № 12-2764 від 10.11.2017 про сплату грошової суми, долучивши до нього документи на підтвердження порушення боржником зобов'язань за договором про закупівлю.

1.4. Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи, що:

1.4.1. пунктом 4.2 гарантії виконання №4972, яка була надіслана Службі автомобільних доріг у Донецькій області, визначено, що ця гарантія набуває чинності згідно та на умовах, установлених у договорі та діє до 31.12.2017;

1.4.2. відповідно до пункту 1.2 договору гарантії надана в межах договору гарантія є безумовною та безвідкличною та вступає в силу з моменту розміщення грошового покриття принципалом в розмірі суми гарантії на відповідних рахунках банка - гаранта;

1.4.3. у зв'язку із невиконанням принципалом (ТОВ "Данко") обов'язку щодо надання повного грошового покриття цієї гарантії вона не набрала чинності, а отже зобов'язання банку щодо сплати гарантії беніфіціару за нею не виникли;

1.4.4. позивач безпідставно не відхилив тендерну пропозицію ТОВ "Данко", яка не відповідала вимогам тендерної документації.

1.5. Третя особа проти позову заперечувала, стверджуючи, що:

1.5.1. позивач до вимоги № 12-2764 не додав жодних документів, які б підтверджували порушення боржником основного зобов'язання;

1.5.2. вина виконавця у порушенні строків виконання робіт відсутня, оскільки терміни виконання робіт змінювалися спочатку через несприятливі погодні умови, а потім за домовленістю сторін внесено зміни у частині фінансування та змінено строк виконання робіт до 30.08.2018;

1.5.3. листом № 12-3065 від 18.12.2017 позивач запропонував продовжити строк дії банківської гарантії за цими зобов'язаннями до 31.12.2018;

1.5.4.18.01.2018 між відповідачем та третьою особою укладено договір про надання гарантії № 6758/ЮГ-18 від 18.01.2018 та надано банком нову банківську гарантію № 6758.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 позов задоволено повністю.

2.1.1. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що порушення ТОВ "Данко" умов договору підряду в частині своєчасного та повного виконання робіт підтверджено матеріалами справи, а відповідач всупереч умовам гарантії неправомірно відмовив у виплаті гарантійного платежу та має перед позивачем заборгованість з його сплати у розмірі 451399,75 грн, а отже, позовні вимоги є обґрунтованими.

2.1.2. Доводи банку стосовно того, що гарантія № 4972 від 03.08.2017 не набрала чинності, оскільки ТОВ "Данко" не виконав умови п. 1.2. договору про надання гарантії №4972/ЮГ-17 від 03.08.2017, суд першої інстанції відхилив, зазначивши, що чинність договору гарантії не є предметом позову. Суд зауважив, що необхідність такого виду забезпечення виконання зобов'язань як гарантія безпосередньо випливає з положень договору закупівлі, та розцінювалася як обов'язкова передумова для укладення договору про закупівлю в межах тендерної процедури, про що банк достеменно знав, і у зв'язку з чим і був залучений до кола учасників спірних правовідносин.

2.1.3. Заперечення третьої особи суд першої інстанції також відхилив, зазначивши, що з наданих позивачем та не спростованих відповідачем доказів вбачається, що ТОВ "Данко" порушено зобов'язання, передбачені пунктами 3.1. та
18.3.1. договору, зокрема не завершило виконання робіт до 31.10.2017, укладення іншого договору гарантії у 2018 році не звільняє відповідача від необхідності виконання зобов'язань за раніше укладеним договором банківської гарантії.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

2.2.1. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до статті 561 Цивільного кодексу України, статті 200 Господарського кодексу України, пункту
4.2 гарантія № 4972 не вступила в силу, оскільки ТОВ "Данко" не виконало умови пункту 1.2 договору гарантії, сума гарантії не була розміщена на відповідних рахунках банку - гаранта (відповідача), тому визнав, що доводи відповідача про те, що він не є зобов'язаним за гарантією, є обґрунтованими.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи.

3.1.08.07.2019 Служба автомобільних доріг у Донецькій області звернулася з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від
15.05.2019 у справі №910/946/18, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 залишити в силі.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм статті 561 Цивільного кодексу України, а також на не врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів від 21.03.2019 у справі № 910/947/18.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ "КБ "Глобус" проти задоволення скарги заперечує, стверджуючи, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій статті 200 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення ЦК України.

4.2. У частинах 1 та 2 статті 561 Цивільного кодексу України врегульовано, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

4.3. Згідно із частиною 4 статті 563 Цивільного кодексу України кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

4.4. Отже, за загальним правилом гарантія вважається чинною з дня її видачі.

Норма частини 2 статті 561 Цивільного кодексу України є диспозитивною, сторони можуть визначити більш пізній термін набуття нею чинності порівняно із днем видачі.

4.5. Водночас, відповідно до абз. 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

4.6. Відповідно статей 251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

4.7. Водночас умови договори гарантії про розміщення грошового покриття принципалом у розмірі суми гарантії на відповідних рахунках банку-гаранта не можна вважати ні строком, ні терміном у розумінні цивільного законодавства, адже така умова не є подією, яка має неминуче настати, оскільки залежить від дій або бездіяльності принципала щодо внесення ним грошового покриття на рахунок банку (аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 910/2863/18, від 04.07.2019 у справі № 910/1586/18).

4.8. Отже, оскільки у цьому випадку сторони не визначили інший термін набуття нею чинності порівняно із днем видачі, а пункт 4.2 гарантії про те, що гарантія набуває чинності згідно та на умовах, встановлених в договорі, не свідчать про те, що гарантією установлено строк її дії в розумінні статей 251, частини 1 статті 561, частини 4 статті 563 Цивільного кодексу України, Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції, що договір гарантії не розпочав свою дію. У цьому випадку гарантія є чинною від дня її видачі, оскільки в ній не встановлено інше.

4.9. Посилання відповідача та суду апеляційної інстанції на те, що позивач як бенефіціар, отримавши гарантію з застереженнями стосовно умов набрання ним чинності мав можливість запросити у принципала чи гаранта договір гарантії та відповідне підтвердження про умови набуття нею чинності, однак, своїм правом не скористався, Верховний Суд відхиляє, оскільки позивач не є стороною договору гарантії, а необхідність забезпечення виконання зобов'язання у вигляді гарантії випливала з положень тендерної документації і умов договору підряду та розцінювалася як обов'язкова передумова для укладення договору в межах тендерної процедури, про що відповідач був обізнаний як гарант виконання зобов'язань ТОВ "Данко" за цим договором. Окрім того, як правильно зауважив суд першої інстанції, питання чинності гарантії у наданому суду листуванні позивача і банку банком жодного разу не підіймалося, а підставами для відмови у виплаті гарантії позивачу банк визначав лише відсутність документального підтвердження невиконання зобов'язань третьою особою, а також внесення змін до істотних умов договору про закупівлю (аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 910/947/18).

4.10. У будь-якому разі, як було зазначено вище у цій постанові, у гарантії не визначений інший момент набуття чинності гарантійного зобов'язання, тому вона є чинною від дня її видачі. Обставини щодо розміщення грошового покриття принципалом у розмірі суми гарантії на відповідних рахунках банку-гаранта не мають істотного значення для правильного вирішення спору та не є предметом доказування у цій справі.

4.11. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для виплати гарантійної суми та відмовив в задоволенні позову з мотивів нечинності гарантії.

4.12. Суд першої інстанції, встановивши обставини порушення підрядником своїх зобов'язань щодо термінів виконання робіт, належного виконання всіх дій необхідних для отримання спірного забезпечення, дійшов правильного висновку, що відповідач як банк-гарант, у зв'язку з порушенням принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, мав сплатити кошти бенефіціару за його вимогою у заявленому розмірі. При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такі обставини, як зміна строку надання послуг до 30.06.2018, так і укладення нового договору про надання банківської гарантії №6758/ЮГ-18 від
18.01.2018 та надання банком нової банківської гарантію №6758 про забезпечення саме цього договору, не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язання за гарантією № 4972 від 03.08.2017, оскільки ці обставини не спростовують факт порушення принципалом свого зобов'язання щодо строків виконання робіт, а додаткова угода від 10.04.2018 прямо містить умови, що сторони визначили строк надання послуг до 30.06.2018 у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань виконавцем, а саме: строку надання послуг.

4.13. Посилання АТ "КБ "Глобус" у відзиві на касаційну скаргу на практику Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/945/18 (постанова від
15.05.2019 у справі № 910/945/18, у касаційному перегляді якої суд касаційної інстанції відмовив з підстав малозначності справи), Верховний Суд відхиляє, оскільки відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у постановах суду апеляційної інстанції.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Пунктом 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

5.2. За правилами статті 312 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

5.3. З огляду на наведені вище висновки, Верховний Суд вважає касаційну скаргу обґрунтованою. Суд першої інстанції ухвалив по суті правильне судове рішення, яке відповідає закону. Тому постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 слід скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 залишити в силі.

6. Щодо судових витрат.

6.1. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

6.2. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на АТ "КБ "Глобус".

Керуючись статтями 129, 300, пунктом 4 частини 1 статті 308,ст. 309, статтями 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 у справі №910/946/18 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 залишити в силі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (04073, м. Київ, Куренівський провулок, 19/5, код 35591059) на користь Служби автомобільних доріг у Донецькій області (84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Уральська, 12, код 25946285) судовий збір у розмірі 13342,00 грн, понесений у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Мамалуй

Л. Стратієнко