Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.07.2019 року у справі №905/2149/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/2149/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Огородніка К. М., суддів: Банаська О. О., Жукова С. В.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г. Є.;

за участі представників:

АТ "НАК "Нафтогаз України" - адвокат Іоннікова Ю. В. (дов. від 26.12.2018),

ПрАТ Великоанадольський вогнетривкий комбінат" - адвокат Рахильчук О. В. (договір про надання правової допомоги від 25.02.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2019

та рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2019 (в частині відмови у стягненні пені у сумі 849 080,31 грн та штрафу у сумі 199 815,43
грн)

у справі № 905/2149/18

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Приватного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат"

про стягнення 10471246,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" (далі - ПрАТ "Великоанадольський вогнетривкий комбінат", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 10471246,00 грн, у тому числі основний борг в сумі 5459012,28 грн, три проценти річних в сумі 482126,55 грн, інфляційних в сумі 2432316,42 грн, пеня в сумі 1698160,62 грн та штраф в сумі 399630,86 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №404/15-ПР-Юр-20/15 купівлі-продажу природного газу від 24.12.2014 в частині оплати вартості переданого природного газу протягом січня - березня 2015 року.

З посиланням на норми ст.ст. 193, 202, 216, 217, 232, 264, 265 ГК України, ст.ст. 258, 525, 526, 530, 549, 625, 611 ЦК України позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.03.2019 у справі №905/2149/18 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 5459012,28 грн, три проценти річних в сумі 482126,55 грн, інфляційних в сумі 2322851,98 грн, пені в сумі 849080,31 грн та штрафу в сумі 199815,43 грн та судового збору у розмірі 155426,73 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судом встановлено та прийнято до уваги обставини, які є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, врахувавши які, задовольнив частково позовні вимоги в цій частині та зменшив пеню та штраф на 50%.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 у справі №905/2149/18 апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2019 у справі №905/2149/18 залишено без змін.

Правова позиція судів першої та апеляційної інстанції

Рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2019 у справі №905/2149/18 обґрунтоване посиланням на норми ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 625, 655 ЦК України, ст.ст. 173, 174, ч. 2 ст. 231 ГК України та мотивоване тим, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими, оскільки відповідач своїх зобов'язань за договором №404/15-ПР-Юр-20/15 купівлі-продажу природного газу від 24.12.2014 в частині оплати вартості переданого природного газу повністю не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість.

Водночас, враховуючи клопотання ПрАТ "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" про зменшення розміру пені та штрафу, місцевий господарський суд на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України дійшов висновку про часткове його задоволення та зменшив розмір пені та штрафу на 50%.

При цьому місцевий господарський суд врахував, що відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості за спірний період та обставини перебування відповідача та ведення ним господарської діяльності в зоні проведення АТО, а також те, що позивачем не доведено обставин настання для нього збитків, зумовлених несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань за договором.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками Господарського суду Донецької області щодо наявності виняткових підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені та штрафу на 50%, при цьому, врахував інтереси позивача, а також обставини знаходження підприємства відповідача та здійснення ним господарської діяльності в умовах антитерористичної операції, та зазначив, що зменшення штрафних санкцій є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором та з урахуванням справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, оскільки пеня це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2019 у справі №905/2149/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 849080,31 грн та штрафу у сумі 199815,43 грн та направити в цій частині справу на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Касаційну скаргу мотивовано порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та процесуального права, а саме ст.ст. 2, 7, 11, 13, 15, 76, 77, 79, 80, 118, 236, 238, 282 ГПК України.

Також скаржник зазначає про відсутність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, оскільки суд вправі зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають до стягнення зі сторони, що порушила зобов'язання лише у виняткових випадках.

Позивач стверджує, що судами при зменшенні розміру штрафних санкцій не враховано інтереси позивача, оскільки суди взяли до уваги лише доводи відповідача, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ні з матеріалів справи, ні з тексту самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки.

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У додаткових поясненнях ПрАТ "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу повністю на новий розгляд до суду першої інстанції, при цьому посилається на висновок Донецької торгово-промислової палати від 20.08.2014 №2255/12.12-03, Науково-практичний висновок торгово-промислової палати України № 940/21-10.6 від 12.04.2019.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

24.12.2014 між ПАТ "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" (покупець) та ПАТ
"НАК "Нафтогаз України" (продавець) укладений договір №404/15-ПР-Юр-20/15 купівлі-продажу природного газу.

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору, сторони визначили по місяцях обсяги природного газу, що передаються покупцеві продавцем з 01.01.2015 по 31.12.2015.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу (п. п. 2.1.1,2.1.2 договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

За умовами пункту 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюється уповноваженим державною владою України органом (п. 5.1 договору).

Згідно пункту 5.2 договору до сплати за 1000 куб. м. природного газу - 6384,70
грн, крім того ПДВ - 20% - 1276,94 грн, всього з ПДВ - 7661,64 грн.

27.02.2015 між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу №404/15-ПР-Юр-20/15, якою викладено з 01.02.2015 п. 5.2 статті 5 "Ціна газу" у наступній редакції, зокрема, до сплати за 1000 куб. м. природного газу - 6180,70 грн, крім того ПДВ - 20% - 1236,14 грн, всього з ПДВ - 7416,84 грн.

27.03.2015 між сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу природного газу №404/15-ПР-Юр-20/15, якою викладено з 01.03.2015 пункт 5.2 статті 5 "Ціна газу" в наступній редакції, зокрема, до сплати за 1000 куб. м. природного газу - 9444,70 грн, крім того ПДВ - 20% - 1888,94 грн, всього з ПДВ - 11333,64 грн.

20.03.2015 між сторонами підписано додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу природного газу №404/15-ПР-Юр-20/15, якою викладено з 01.04.2015 п. 5.2 статті 5 "Ціна газу" в наступній редакції, зокрема, до сплати за 1000 куб. м. природного газу - 9734,20 грн, крім того ПДВ - 20% - 1046,84 грн, всього з ПДВ - 11681,04 грн.

20.04.2015 між сторонами підписано додаткову угоду №4 до договору купівлі-продажу природного газу №404/15-ПР-Юр-20/15, якою викладено з 01 квітня 2015 року п. 5.2 статті 5 "Ціна газу" в наступній редакції, зокрема, до сплати за 1000 куб. м. природного газу - 8000,20 грн, крім того ПДВ - 20% - 1600,04 грн, всього з ПДВ - 9600,24 грн.

Пунктом 6.1 договору сторони визначили, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% (тридцяти відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі 35% (тридцяти п'яти відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.

У пункті 6.3 договору сторони обумовили необхідність зазначення у платіжних дорученнях покупцем номеру договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

За приписом пункту 11.1 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки природного газу з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування до повного погашення заборгованості.

На виконання умов спірного договору протягом січня-березня 2015 року у власність відповідача передано природного газу на загальну суму 12539012,28 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу від
31.01.2015 на суму 4604645,64 грн (за січень 2015 року), від 28.02.2015 на суму 3990259,92 грн (за лютий 2015 року), від 31.03.2015 на суму 3944106,72 грн (за березень 2015 року), які підписані сторонами без будь-яких зауважень та скріплені печатками підприємств.

Відповідач частково сплатив кошти за поставлений природний газ в сумі 7080000,00
грн.

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом стало часткове невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №404/15-ПР-Юр-20/15, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 5459012,28
грн.

Звертаючись до суду з позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зазначило, що у зв'язку із несвоєчасним розрахунком відповідачем за отриманий природний газ позивачем відповідачу нараховані пеня, 3% річних, інфляційні втрати та штраф у зазначених у позовній заяві сумах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувалися суди

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11, статті 629 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, які є обов'язковими для виконання сторонами.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між сторонами спору існують договірні відносини, які виникли з Договору № 404/15-ПР-Юр-20/15 купівлі-продажу природного газу, укладеного 24.12.2014.

На порушення умов договору відповідач за поставлений природний газ не розрахувався частково, що визнав та підтвердив представник відповідача під час судового розгляду.

За приписами частини 1 статті 230 ГК України, пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції в касаційному порядку оскаржені лише в частині зменшення розміну пені та штрафу на 50%.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Водночас товариство зазначає, що спірна заборгованість утворилась у період лютого-березня 2015 року та припадає на час проведення на території Донецької області активної фази антитерористичної операції, зокрема, в населеному пункті, в якому зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність відповідач.

Тобто, відповідач зіткнувся з непередбачуваними обставинами - повномасштабними військовими діями на території Донецької області, які обумовили настання негативних наслідків при здійсненні господарської діяльності підприємства.

При цьому, відповідач посилається на додані до заяви лист Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 04.08.2015 №8774, висновок Донецької торгово-промислової палати від 20.08.2014 №2255/12.12-03, Сертифікат Торгово-промислової палати України від 05.09.2014 №2887/05-4, та лист до НАК "Нафтогаз" від 06.08.2014 №Юр-64/14.

Також відповідач зазначає про скрутне фінансове становище підприємства, додаючи при цьому довідку № 365 від 04.03.2019, з якої вбачається, що у відповідача існує заборгованість із заробітної плати в сумі 4163390,35 грн, з єдиного соціального внеску 6763885,26 грн, за газ НАК "Нафтогаз України" 7527621,62 грн.

Судами встановлено, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, офіційним місцезнаходженням підприємства відповідача є Донецька область, селище міського типу Володимирівка, Волноваський район, вулиця Заводська, будинок №1.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" від 2 грудня 2015 року № 1275-р смт. Володимирівка Волноваського району віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відповідно до листа Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/2/1-8774 від 04.08.2015, територія смт. Володимирівка Волноваського району визначена районом проведення антитерористичної операції з 07.04.2015.

Також судами враховано, що відповідач є містоутворюючим підприємством на території смт. Володимирівка, та відповідно, соціально відповідальним підприємством перед працівниками. Здійснення господарської діяльності підприємством на території проведення антитерористичної операції спричиняється відповідними труднощами, зокрема, пов'язаними з транспортуванням вантажів з сировиною та з готовою продукцією автомобільним та залізничним транспортом.

Крім того, нестабільність в роботі та неможливість в повному обсязі забезпечити сировиною підприємство призвели до скорочення обсягів виробництва та споживання газу, а технологічний процес виробництва передбачає безперервну подачу природного газу для виробництва вогнетривких виробів.

Зазначені обставини призвели до неможливості здійснення своїх зобов'язань за укладеними контрактами на поставку готової продукції та відповідно, отримання грошових коштів.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій встановили, що заявлена до стягнення сума пені та штрафу не є співрозмірними по відношенню до суми основного боргу. Так, позивачем до стягнення заявлено 1698160,00 грн пені та 399630,00 грн, що разом складає 2097791,48 грн, а отже, очевидним є, що заявлений розмір неустойки, який дорівнює майже половину від суми основної заборгованості, є явно завищеним та занадто великим, неадекватним та неспіврозмірним по відношенню до порушеного відповідачем зобов'язання.

До того ж відповідачем протягом лютого-липня 2015 року частина заборгованості погашена, тобто він не ухилявся від виконання договірних зобов'язань, а вчиняв дії щодо задоволення вимог позивача.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18.

Враховуючи викладене, а також часткове погашення заборгованості за спірним договором та обставини перебування відповідача та ведення ним господарської діяльності з зоні проведення АТО, які неможливо вважати звичайними умовами господарювання для товариства, суди дійшли висновку про винятковість обставин, на які посилається товариство та можливості застосування статті 233 ГК України до спірних правовідносин.

Таким чином, судами застосовано власні повноваження щодо зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій при повному дослідженні усіх необхідних на те умов, а тому й підстав для зміни чи скасування судових рішень у цій частині Верховний Суд не вбачає.

Посилання в касаційній скарзі на те, що: судами не враховано інтереси Компанії та особливі обставини її діяльності; матеріалами справи не доведено важкого фінансового стану товариства; посилання товариства на важкий фінансовий стан не можуть вважатися винятковими обставинами для зменшення пені та штрафу в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, Верховним Судом не приймаються, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Досліджуючи питання можливості зменшення штрафних санкцій, суди правильно прийняли до уваги обставини, що вплинули на виконання зобов'язання, поведінку винної сторони, причини неналежного виконання зобов'язання та відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження завдання позивачу збитків та те, що відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем газ.

Додаткові пояснення відповідача, в яких він просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, інші доводи, викладені в касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України", Верховний Суд вважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та, передусім, зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу ч. 2 ст.300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно із ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 849080,31 грн та штрафу у сумі 199815,43 грн прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2019 у справі №905/2149/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 849080,31 грн та штрафу у сумі 199815,43 грн залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К. М.

Судді Банасько О. О.

Жуков С. В.