Історія справи

Ухвала КГС ВП від 29.07.2019 року у справі №910/4491/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/4491/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

у складі судді Головіної К. І.

від 24.04.2019 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Агрикова О. В., Чорногуз М. Г., Хрипун О. О.

від 13.06.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Діалог Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс"

про стягнення 10 165 000,00 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Діалог Плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" про стягнення 10 165 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов кредитного договору від 24.01.2018 № 11/18 не повернув надані у кредит грошові кошти та відсотки за користування ними. Право на отримання заявлених до стягнення коштів позивач набув на підставі договору відступлення права вимоги від 28.02.2019 № 63/19, укладеного із Акціонерним товариством "Банк Січ".

2. Хід розгляду справи

19 квітня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Діалог Плюс" подало до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову, в якій просить: накласти арешт на все належне боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" на праві приватної власності рухоме та нерухоме майно у межах суми ціни позову; заборонити вчинення будь-яких дій будь-якими особами, спрямованих на набуття, зміну або припинення речових прав, у тому числі передачу/отримання в оренду, найм, заставу, іпотеку, рухомого та нерухомого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" на праві приватної власності; заборонити вчинення будь-якими суб'єктами державної реєстрації прав усіх реєстраційних дій щодо відчуження, передачі в оренду, найм, заставу, іпотеку, а також будь-які інші дії із об'єктами рухомого та нерухомого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" на праві приватної власності; заборонити ОСОБА_1, Товариству з обмеженою відповідальністю "Імідж Фінанс Груп" та/або іншим фізичним та юридичним особам вчиняти дії щодо розпорядження їх частками учасника у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс"; заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації (державним реєстраторам, державним і приватним нотаріусам) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Заява позивача про забезпечення позову обґрунтована тим, що боржником вчиняються дії, що свідчать про ухилення ним від виконання умов кредитного договору та відчуження майна, на яке може бути звернуто стягнення у майбутньому, у зв'язку із чим невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та позбавити позивача ефективного захисту його порушених прав.

3. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Діалог Плюс" про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" на праві приватної власності рухоме та нерухоме майно в межах суми позову - 10 165 000,00 грн.

Заборонено будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження, передачі в оренду, найм, заставу, іпотеку, а також будь-які інші дії із об'єктами рухомого та нерухомого майна, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс".

Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що вжиті заходи забезпечення позову не перешкоджають господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" та не порушують права інших осіб, а лише запроваджують тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 у даній справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- відповідач не порушував умов кредитного договору, тому у позивача були відсутні об'єктивні обставини щодо подання позову. Таким чином позивач позбавив відповідача скористатись законним правом виконати умови договору відступлення права вимоги від 28.02.2019 № 63/19 та вимоги від 26.02.2019 №165/11;

- застосування заходів забезпечення позову є передчасним та необґрунтованим, оскільки заявник надав недостовірну інформацію та не надав жодного вагомого доказу щодо наявності обставин, викладених у частині 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, так як мав всі юридичні підстави звернути стягнення на предмет іпотеки, а замість цього намагається стягнути з відповідача всі і одразу кошти до моменту виникнення права вимоги за зобов'язанням;

- суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

6. Доводи інших учасників справи

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 136 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно із статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, предметом спору у даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" кредитної заборгованості за договором від 24.01.2018 № 11/18 у сумі 10 165
000,00 грн, право вимоги на яке позивач набув на підставі договору відступлення права вимоги від 28.02.2019 № 63/19.

Листом від 01.03.2019 №189/11 Товариство з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги від Акціонерного товариства "Банк Січ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Діалог Плюс" за договорами від 28.02.2019 №63/19 та №64/19 та про виникнення обов'язку щодо виконання зобов'язань з погашення заборгованості на користь нового кредитора з дня отримання повідомлення. Крім того, у зазначеному листі були повідомлені банківські реквізити нового кредитора, на які починаючи з дня отримання повідомлення Товариство з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" повинно було здійснювати платежі, визначені кредитним договором від 24.01.2018 №11/18.

Станом на 19.03.2019 та на дату звернення з заявою про забезпечення позову на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Діалог Плюс" коштів на виконання вимоги про сплату заборгованості не надходило.

Відповідач ухиляється від сплати заборгованості у добровільному порядку, що підтверджується, зокрема, невиконанням вимог позивача про повернення кредитних коштів, наявністю у Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" численних боргових зобов'язань з іншими контрагентами у значних розмірах.

Стосовно майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс", яке може бути використано для погашення перед позивачем кредитної заборгованості, існує ймовірність його відчуження за іншими боргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс", про що свідчать зареєстровані під час виконавчих дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження та заборони стосовно майна боржника, зокрема, арешт усього нерухомого майна відповідача, накладений постановою приватного виконавця Білан С. В. у межах суми заборгованості 4718860,00 грн, а також наявність інших боргових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" перед третіми особами, розгляд яких здійснювався або здійснюється у судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що вжитими заходами забезпечення позову забезпечено збалансованість інтересів сторін, між вжитими заходами забезпечення позову і предметом позову наявний прямий зв'язок, обраний захід спроможний забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів заявника, натомість, у випадку його невжиття, відсутня змога запобігти можливим порушенням прав заявника.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Діалог Плюс" про забезпечення позову у даній справі.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо відсутності у позивача об'єктивних обставин подання позову та наявності у позивача можливості звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки такі обставини не відносяться до предмету доказування у даній справі, так як судами вирішувалось виключно процесуальне питання щодо наявності чи відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а не спір по суті.

Також суд касаційної інстанції відхиляє як неспроможні доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки доводам, викладеним в апеляційній скарзі, оскільки такі твердження спростовуються постановою суду апеляційної інстанції, яка містить обґрунтування відхилення доводів скаржника.

Таким чином аргументи скаржника, наведені у касацій скарзі, є такими, що не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані ухвала та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

10. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 у справі №910/4491/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н. М. Губенко

Судді О. А. Кролевець

В. І. Студенець