Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.07.2019 року у справі №910/13695/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/13695/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 (судді:

Козир Т. П., Коробенко Г. П., Кравчук Г. А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 (суддя Удалова О. Г. ) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

до Київської міської організації товариства сприяння обороні України,

про стягнення ~money0~,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У жовтні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської організації товариства сприяння обороні України (далі - Київська міська організація ТСО України) про стягнення ~money1~, з яких: ~money2~ - заборгованість зі сплати орендних платежів; ~money3~ - індекс інфляції за весь час прострочення; ~money4~ - пеня за період прострочення; ~money5~ - 3 % річних від простроченої суми заборгованості та ~money6~ - неустойка у розмірі подвійної плати за користування обладнання (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, прийнятої судом).

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 526, 530, 549, 625, 759, 762, 763, 785 Цивільного кодексу України, статей 193, 232, 283, 285, 286, 291 Господарського кодексу України обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором оренди обладнання від
01.04.2016 щодо повернення обладнання.

1.3. У відзиві на позовну заяву Київська міська організація ТСО України просила відмовити у задоволенні цієї зазви, наголошуючи на припиненні укладеного між сторонами договору оренди обладнання від 01.04.2016 із 30.06.2016, а сам позивач навмисно затягував процес повернення обладнання, оскільки перебував у процесі ліквідації, не реагував на звернення Київської міської організації ТСО України про повернення обладнання орендодавцеві.

Крім того, відповідач зазначив, що у складеному сторонами 05.12.2017 описі вивозу майна згідно з договорами оренди обладнання № б/н від 01.04.2016, чітко зазначено, що орендодавець своєчасно не прийняв обладнання, а отже підстав для стягнення неустойки немає.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суди, встановивши, що строк дії договорів оренди обладнання від 01.04.2016 закінчився, дійшли висновку про відсутність у позивача правових підстав для стягнення орендної плати за період з липня 2016 по грудень 2016 року включно, а отже і про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів і похідних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних і пені.

Крім того, щодо позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування обладнанням за період із 01.01.2017 по 05.12.2017 на підставі статті 785 Цивільного кодексу України суди установили умисне невиконання позивачем свого обов'язку щодо прийняття обладнання, що унеможливлює задоволення вимог про стягнення неустойки.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 скасувати, а справу передати на новий розгляд з підстав порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Так, скаржник акцентує, що суди при прийнятті судових рішень не на користь ПАТ
"Банк "Фінанси та Кредит" послалися на встановлення факту отримання позивачем листа Київської міської організації ТСО України від 17.06.2016 на підставі підписаного співробітниками позивача 05.12.2017 опису вивозу майна, що, на переконання судів, підтверджує факт припинення з 31.06.2016 дії договорів оренди обладнання від 01.04.2016.

Водночас, як зауважує заявник касаційної скарги, суди не взяли до уваги факту ненадання відповідачем розрахункового документа на підтвердження надсилання листа від 17.06.2016.

Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки поданим у справі доказам, а саме їх відсутності, не надали належної оцінки запереченням позивача щодо підписання уповноваженими особами опису вивозу майна, на який послалися суди, а також безпідставно виклали у судових рішеннях лише доводи та докази відповідача, на користь якого ухвалено рішення, не повністю дослідили докази, не надали їм належної оцінки.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу Київська міська організація ТСО України просила відмовити у задоволенні цієї скарги, наголошуючи на правомірності висновків судів, зроблених на підставі наявних у справі доказів і положень чинного законодавства, з урахуванням установлених обставин справи, зокрема щодо навмисного затягування позивачем процесу повернення орендованого обладнання.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувані у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 01.04.2016 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (орендодавець) і Київською міською організацією ТСО України (орендар) укладено два договори оренди обладнання, ідентичних за змістом, якими передбачено, що:

- орендодавець передає у строкове платне користування (оренду) майно згідно з переліками, наведеними у додатках № 1 до договорів, які є невід'ємними їх частинами, а орендар зобов'язується прийняти в оренду зазначене обладнання та своєчасно сплачувати орендодавцеві орендну плату в порядку і розмірі, визначеному у договорі (пункти 1.1);

- відповідно до пунктів 2.1 договорів оренди передача обладнання орендодавцем в оренду орендареві здійснюється за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана, 27 (8-й та 9-й поверх) на підставі акта приймання-передачі обладнання в оренду, який уповноважені представники сторін мають підписати протягом трьох робочих днів із дати укладення договору та який є невід'ємною частиною договору;

- згідно з актами приймання-передачі обладнання в оренду від 01.04.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду обладнання у кількості 521 одиниць (офісні меблі (стільці, шафи, столи, тумби, крісла, антресолі), кондиціонери, жалюзі, вогнегасники тощо);

- за змістом пунктів 2.3 договорів протягом 3-х робочих днів з моменту закінчення встановленого у договорі строку орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві обладнання за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана, 27 (8-й та 9-й поверх) на підставі акта приймання-передачі обладнання з оренди, який мають підписати уповноважені представники сторін;

- згідно з пунктами 3.1 договорів за оренду обладнання орендар вносить орендну плату в національній валюті України у розмірі, встановленому у договорі, що становить ~money7~ і ~money8~ відповідно за місяць користування обладнанням;

- відповідно до пункту 3.3 договорів початком перебігу строку, за який вноситься орендна плата, є день підписання сторонами акта приймання-передачі обладнання в оренду, а закінченням цього строку - день підписання сторонами акта приймання-передачі обладнання з оренди;

- згідно з пунктами 9.1 договорів вони набирають чинності із дати підписання договору уповноваженими представниками сторін і діють до 30.06.2016 включно;

- у випадку якщо протягом останніх 10 календарних днів місяця дії договорів жодна зі сторін не заявить про припинення договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний місяць (пункти 9.7 договорів).

4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення з Київської міської організації ТСО України, зокрема, заборгованості зі сплаті орендних платежів за період із липня 2016 року по грудень 2016 року у сумі ~money9~, інфляційних втрат у сумі ~money10~, 3 % річних від простроченої суми заборгованості у сумі ~money11~, а також пені за період прострочення у сумі ~money12~

4.4. За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статті 11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.5. За змістом частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, яка кореспондує положенням частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України. за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільного кодексу України (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частина 6 статті 283 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України, зміст якої кореспондує положенням статті 764 Цивільного кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

4.6. Суди попередніх інстанцій установили, що за умовами укладених між сторонами договорів оренди обладнання від 01.04.2016 ці договори діють до 30.06.2016 включно; у випадку якщо протягом останніх 10 календарних днів місяця дії договору жодна зі сторін не заявить про його припинення, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний місяць (пункти 9.1,9.7 договорів).

Київська міська організація ТСО України (орендар) наголосила, що відповідно до умов договору підтвердила закінчення терміну дії договорів із 30.06.2016 та відсутність наміру пролонгації цих договорів, зокрема направила на адресу орендодавця лист від 17.06.2016 вих. № 9/127, факт отримання якого позивач заперечує.

Водночас, суди попередніх інстанцій установили, що зі змісту наявного у матеріалах справи опису вивозу майна від 05.12.2017, який з боку ПАТ "Банк " Фінанси та Кредит" підписано Ущаповським І. П. (начальник адміністративно-господарського управління), ОСОБА_4 (начальник складу) і ОСОБА_2 (провідний фахівець адміністративно-господарського відділу), сторони підтвердили, що орендар передав, а орендодавець прийняв обладнання на підставі договорів від 01.04.2016, які припинили свою дію 30.06.2016, згідно з вихідними листами орендаря від 17.06.2016 № 9/127, від 29.11.2016 № 9/199, від 24.02.2017 № 9/24.

Зазначених обставин позивач не спростовує, а суди визнали недоведеними доводи позивача про відсутність повноважень в осіб, які підписали опис вивозу майна від
05.12.2017.

4.7. Отже, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки позивач не спростовує факту отримання листа орендаря від 17.06.2016 № 9/127 про відсутність наміру подальшої пролонгації договорів оренди обладнання від 01.04.2016, договори оренди обладнання припинили діяти з 30.06.2016, тому суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення з Київська міська організація ТСО України заборгованості зі сплаті орендних платежів за період із липня 2016 року по грудень 2016 року, інфляційних втрат, 3 % річних від простроченої суми заборгованості та пені.

4.8. Щодо позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення з Київської міської організації ТСО України неустойки у розмірі подвійної плати за користування обладнанням у сумі ~money13~ на підставі статті 785 Цивільного кодексу України колегія суддів зазначає про таке.

4.9. Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 2 зазначеної норми, на підставі якої заявлено позовні вимоги про стягнення неустойки, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

4.10. Суди попередніх інстанцій установили, що Київська міська організація ТСО України повідомляла позивачеві про припинення договору з 30.06.2016 і додала до нього акти приймання - передачі (лист від 17.06.2017 вих. № 9/127) (том 1, а. с. 89).

Згідно з листом від 29.11.2016 № 9/199 (отримано 02.12.2016) Київська міська організація ТСО України повторно повідомила про припинення дії договорів
30.06.2016, при цьому зазначила про відсутність наміру підписувати акти прийому-передачі послуг з оренди обладнання (які позивач надіслав кур'єром) у зв'язку із припиненням дії договорів оренди обладнання від 01.04.2016 (том 1, а. с. 90).

24.02.2017 Київська міська організація ТСО України направила Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" лист № 9/24 (отримано 27.02.2017), в якому зазначила про ігнорування листів орендаря обладнання, непідписання актів прийому-передачі на повернення майна за договорами від 01.04.2016, просила підписати ці акти та негайно забрати майно (том 1, а. с. 91). До цього листа відповідач долучив копії раніше надісланих листів та акти приймання-передачі.

Суди також установили, що зі змісту листа Київської міської організації ТСО України від 27.07.2017 вих. № 9/104 убачається, що у період із березня 2017 року по липень 2017 року орендодавець (позивач) частково вивіз своє майно, у зв'язку з чим орендар просив у термін до 10.08.2017 забрати залишок майна та підписати акти приймання-передачі (том 1, а. с. 92).

4.11. За змістом статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно з статті 613 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яку позивач визначив як підставу вимог про стягнення неустойки, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої наведеною нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов'язку (постанова Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі № 927/1215/13).

Суди попередніх інстанцій установили, що із наявного у матеріалах справи опису вивозу майна від 05.12.2017, який з боку позивача підписали ОСОБА_5 (начальник адміністративно-господарського управління), ОСОБА_4 (начальник складу) і ОСОБА_2 (провідний фахівець адміністративно-господарського відділу), убачається, що саме позивач як орендодавець своєчасно не прийняв обладнання. При цьому суди установили, що зазначені представники позивача мали відповідні повноваження підписувати такий документ, а зворотного позивач не довів.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 у справі № 910/13695/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак