Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.04.2019 року у справі №911/1497/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 911/1497/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.

за участю секретаря судового засідання - Гогуся В. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 (головуючий суддя Михальська Ю. Б., судді Євсіков О. О., Скрипка І. М. ) та ухвалу Господарського суду Київської області від
04.09.2019 (суддя Сокуренко Л. В. ) про залишення позовної заяви без розгляду

усправі

за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської міської ради та Північного офісу Держаудитслужби

до 1) Комунального підприємства "Бучанське управління житлово-комунального господарства", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Утілсервіс"

про визнання недійсними результатів проведення процедури закупівлі та договору про надання послуг з розміщення побутових відходів,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2018 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Бучанської міської ради (надалі - позивач-1) та Північного офісу Держаудитслужби (надалі - позивач-2) звернувся до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Бучанське управління житлово-комунального господарства" Бучанської міської ради (надалі - КП "Бучанське УЖКГ", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Утілсервіс" (надалі - ТОВ "Утілсервіс", відповідач 2) про визнання недійсними результатів проведення процедури закупівлі, що оформлені протоколом № 20 від 01.03.2018 проведення переговорів з ТОВ "Утілсервіс" щодо закупівлі послуг з розміщення твердих побутових відходів та визнання недійсним Договору про надання послуг з розміщення твердих побутових відходів на полігоні № 66 від 07.03.2018 (далі - Договір № 66 від 07.03.2018), укладеного між відповідачами.

2. Прокурором позовні вимоги обґрунтовано порушенням при укладенні Договору № 66 від 07.03.2018 положень Закону України "Про публічні закупівлі", з посиланням на те, що подана ТОВ "Утілсервіс" пропозиція та документація конкурсних торгів не відповідала кваліфікаційним критеріям конкурсних торгів по закупівлі послуг утилізації сміття, оскільки у ТОВ "Утілсервіс" відсутні такі кваліфікаційні критерії для проведення процедури закупівель як матеріально-технічна база для надання послуг з розміщення твердих побутових відходів, а саме, земельна ділянка. Факт відсутності у відповідача-2 земельної ділянки встановлено рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2797/17. Отже, прокурор вважає, що укладаючи Договір № 66 від 07.03.2018 відповідачі діяли всупереч інтересам держави та суспільства, що є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до положень статті 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст прийнятих у справі судових рішень судів

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 21.11.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019, позов задоволено. Визнано недійсними результати проведення процедури закупівлі, що оформлені протоколом №20 від 01.03.2018 проведення переговорів з ТОВ "Утілсервіс" щодо закупівлі послуг з розміщення твердих побутових відходів на полігоні. Визнано недійсним Договір про надання послуг з розміщення побутових відходів на полігоні №66 від 07.03.2018, укладений між відповідачами. Стягнуто з КП "Бучанське УЖКГ" Бучанської міської ради та ТОВ "Утілсервіс" на користь прокуратури Київської області по 1 762,00 грн судового збору.

4. Судові рішення щодо повноважень прокурора на представництво мотивовано тим, що прокуратурою здійснюється представництво в суді інтересів держави в особі позивача-2 через порушення інтересів держави, що виражається в порушенні норм законодавства під час проведення тендерних процедур, неналежного здійснення позивачем-2 своїх обов'язків щодо контролю за дотриманням законодавства про закупівлі та відсутність державного фінансового контролю з цих питань. Щодо позивача-1, то він, як орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями розпоряджатися комунальною власністю від імені громади. Відповідач-1 є комунальним унітарним підприємством, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста Буча, і в силу вимог статті 136 Господарського кодексу України, власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. У даному випадку прокуратура здійснює представництво інтересів держави в особі позивача-1 у зв'язку з неналежним контролем позивачем-1 за використанням фінансових і матеріальних ресурсів підпорядкованого йому комунального підприємства відповідача-1. При цьому, апеляційним господарським судом встановлено, що у матеріалах справи наявні докази дотримання прокурором частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення з даним позовом до суду, в яких позивачі повідомлялися про те, що прокуратурою буде подано позовну заяву в інтересах держави в особі позивачів до ТОВ "Утілсервіс" та КП "Бучанське УЖКГ" Бучанської міської ради про визнання недійсними результатів проведення процедури закупівлі, оформлених протоколом №20 від 01.03.2018 проведення переговорів з ТОВ "Утілсервіс" щодо закупівлі послуг з розміщення твердих побутових відходів, та визнання недійсним Договору про надання послуг з розміщення твердих побутових відходів на полігоні №66 від 07.03.2018.

5. За висновками судів прокуратурою належним чином було обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та визначені законом підстави для звернення до суду прокурора.

6. Задовольняючи позовні вимоги по суті спору, суди виходили з того, що пропозиція відповідача-2 не відповідала критеріям, які встановлюються законом для тендерної документації, а отже, в силу положень статті 30 Закону України "Про публічні закупівлі", підлягала відхиленню, що є підставою для визнання недійсними результатів проведення процедури закупівлі та відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України також недійсним є оспорюваний договір як такий, що суперечить актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

7. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
15.05.2019 касаційну скаргу ТОВ "Утілсервіс" задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 скасовано; справу №911/1497/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

8. Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що висновок судів попередніх інстанцій по суті спору є передчасним, здійсненим без належного з'ясування і встановлення підставності звернення до суду прокурора.

Суд зазначив, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатнє для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва. Враховуючи викладене, судами хоч і було правильно визначено належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави, однак не було належним чином встановлено причини, які перешкоджали захисту інтересів держави цим належним суб'єктом і які ж є підстави для звернення прокурора до суду з цим позовом.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

9. Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.09.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020, позовну заяву заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської міської ради та Північного офісу Держаудитслужби на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України залишено без розгляду.

10. Залишаючи позов прокурора без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме ним, а також не обґрунтовано підстав звернення до суду від імені суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; прокурором під час звернення до суду не доведено належними доказами нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави Бучанською міською радою та Північним офісом Держаудитслужби в межах своїх повноважень та функцій, а також факту їх обізнаності про порушення відповідачами інтересів держави та не вжиття ними заходів захисту інтересів держави у розумні строки з моменту їх повідомлення (обізнаності) щодо таких порушень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги поданої Прокурором

11. Заступник керівника Київської обласної прокуратури подав касаційну скаргу на ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, в якій просить їх скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, з підстав порушення судами норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, положень статті 131-1 Конституції України, частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53, пунктів 1, 2 статті 226 ГПК України без урахування численних висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та постановах Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи Прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

12. В касаційній скарзі прокурор стверджує, що судами не враховано того, що при пред'явленні позову до суду, прокуратурою області у повному обсязі виконано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та повідомлено Північний офіс Держаудитслужби про порушення законодавства під час здійснення процедури державних закупівель та укладення відповідного договору з порушенням законодавства, як орган уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах. Проте, компетентний орган протягом розумного строку після отримання такого повідомлення не повідомив прокурора про свою позицію щодо захисту інтересів держави, самостійно з позовом до суду не звернувся, що у свою чергу є його бездіяльністю та є достатньою підставою для звернення прокурора з позовною заявою для здійснення захисту інтересів держави.

13. Прокурор акцентує увагу також на тому, що оскільки уповноваженими органами не здійснюється належний захист інтересів держави у спірних правовідносинах, тому прокурор у даному випадку виконує субсидіарну роль, змінює у судовому провадженні відповідних суб'єктів владних повноважень, які не здійснюють жодних заходів на захист порушеного права, не можуть і не бажають захищати інтереси держави, що також не було враховано судами попередніх інстанцій.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

14. Учасники справи (позивачі та відповідачі) відзиви на касаційну скаргу прокурора не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

15. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

16. Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

17. Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме, Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

18. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

19. Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

20. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015.

21. Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

22. У справі, що переглядається, прокурор, звертаючись до суду з позовом відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини 4 статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Як зазначив прокурор, спірні правовідносини пов'язані з порушенням норм законодавства під час проведення тендерних процедур за державні кошти, контроль за використанням яких, через перевірки та моніторинг державних закупівель, здійснюється Держаудитслужбою через її міжрегіональні територіальні органи. Також, прокурором обґрунтовано, що у цих правовідносинах органом місцевого самоврядування Бучанською міською радою Київської області неналежним чином здійснюється контроль підпорядкованого останній комунального підприємства (відповідача-1), яким допущено порушення порядку проведення публічних закупівель та укладено договір з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі". У цих правовідносинах інтереси держави та позивачів, які уповноваженні здійснювати від її імені та в її інтересах функції і повноваження, повністю збігаються.

23. Крім того, прокурор, обґрунтовуючи підстави для представництва в суді інтересів держави, зазначив, що у даних спірних правовідносинах уповноваженими на виконання функцій держави органами не вживались заходи щодо здійснення перевірок та виявлення порушень у сфері державних закупівель, а також звернення до суду з відповідним позовом для відновлення порушених прав держави, що вказує на відсутність з боку цих органів будь-яких намірів захистити порушені інтереси держави та свідчить про пасивність їх дій, що є підставою для представництва прокурором цих інтересів у суді.

24. Розглядаючи подану позовну заяву, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Бучанської міської ради Київської області та Північного офісу Держаутислужби у даній справі є передчасним, оскільки до позову не надано доказів про те, що визначені прокурором органи державної влади у справі були обізнаними про допущені порушення, усвідомлювали порушення інтересів держави, мали відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернулися.

25. Посилання прокурора на лист-запит за № 9559 вих. -18 від 05.06.2018 направлений Позивачу-2, яким останнього було повідомлено про порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, судом відхилено, оскільки, за висновком суду, в зазначеному листі прокуратура просить позивача-2 тільки повідомити про здійснення або не здійснення перевірок стосовно діяльності відповідача-1. Також, судами вказано на не дотримання прокурором, встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", процедури щодо належного повідомлення уповноваженого органу про факт порушення інтересів держави та не вжиття таким органом протягом розумного строку дій на захист інтересів держави, що повинно передувати зверненню прокурора до суду з відповідним позовом, оскільки докази відправлення листів-повідомлень Києво-Святошинської місцевої прокуратури ( №648вих (ж)18 вих. та №649вих (ж)18 від 02.07.2018 щодо звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Позивачів) Бучанській міській раді та Північному офісу Держаудитслужби відповідно, надано тільки щодо Північного офісу Держаудитслужби, якому відправлення такого листа здійснено лише 09.07.2018, що підтверджується поштовим штемпелем, який міститься на поштовому конверті; втім з позовом до суду прокурор звернувся 03.07.2018.

26. За таких обставин, суди дійшли висновку, що прокурор фактично підмінив уповноважені органи, перебравши на себе їх функції та повноваження без наявних на те причин, що має ознаки порушення принципу розподілу повноважень між органами виконавчої влади.

27. Колегія суддів Касаційного господарського суду не може погодитися з вказаним висновком судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними та такими, що зроблені без урахування правової позиції Верховного Суду, яку було викладено у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 щодо правильного застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

28. Так, виходячи із встановлених обставин цієї справи та позицій її учасників, на переконання колегії суддів Касаційного господарського суду, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Позивачів, мав обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Проте, окрім встановлення обставин "бездіяльності компетентного органу" судам належало також врахувати і значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через таку бездіяльність, а також потребу у невідкладності відповідного захисту.

29. Згідно з частинами 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

30. У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду, надаючи висновок щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", вказала, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

31. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави тощо), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

32. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

33. В ході розгляду цієї справи судами установлено, що листом-запитом за № 9559 вих. -18 від 05.06.2018, який було надано Позивачем-2 під час нового розгляду до суду першої інстанції, з поясненнями щодо відсутності у органів Держаудитслужби повноважень на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, прокурор поінформував орган Держаудитслужби про виявлені порушення законодавства під час здійснення процедури державних закупівель та невідповідність укладеного Договору № 66 від 07.03.2018 чинному законодавству, а також повідомив щодо наявності підстав у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави, якщо такий захист не здійснює або не належним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні функції, та просив поінформувати щодо здійснених перевірок та виявлених порушеннях.

34. Проте, викладеному в зазначеному листі-запиту судами не було надано належної правової оцінки, і зокрема, щодо повідомлення прокурором про виявлені порушення та необхідності вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави, у разі неналежного виконання уповноваженим органом функцій та повноважень для захисту порушених інтересів держави, а також відсутності будь-якої інформації у відповіді цього органу щодо вжиття ним належних та ефективних заходів для усунення порушень, про які повідомлено прокурором.

35. При цьому, надаючи правову оцінку доводам Позивача-2 у відзиві щодо відсутності у нього повноважень на захист інтересів держави, судами, з урахуванням приписів Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, вірно встановлено, що Держаудитслужба наділена повноваженням самостійно звертатися до суду в інтересах держави у разі виявлення під час планових перевірок або зі звернень (в тому числі до правоохоронних органів) порушень у сфері закупівель.

Однак суди попередніх інстанцій не з'ясували чи не свідчать такі заперечення Позивача-2 про вияв пасивної поведінки уповноваженого суб'єкта після отримання повідомлення про порушення інтересів держави та необхідності захисту цих інтересів прокурором.

36. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва (Пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

37. З огляду на зазначене, суд зобов'язаний був дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи вживались таким компетентним органом передбачені законом заходи для виявлення таких порушень, чи здійснювався належним чином захист порушених інтересів держави компетентним органом та наявність підстав для представництва таких інтересів прокурором.

38. Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

39. Частиною 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

40. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

41. Разом з тим, без дослідження і з'ясування наведених вище обставин ухвалені у справі судові рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованим.

42. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

43. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

44. Натомість суди попередніх інстанцій в межах наданих їм повноважень статтями 86, 269 ГПК України не перевірили наведені прокурором доводи, які, на його думку, перешкоджають захисту інтересів держави належними суб'єктами, у зв'язку з чим прокурор звернувся до суду.

45. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

46. З урахуванням вищевикладеного висновки судів попередніх інстанцій про не підтвердження прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді є передчасними, зробленими судом без належної оцінки обставин справи, зазначених прокурором підстав представництва та норм права, які підлягають застосуванню до цих відносин.

47. Враховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури.

Висновки Верховного Суду

48. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

49. Відповідно до частини 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

50. Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що подана касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі ухвала і постанова - скасуванню з направленням справи до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду.

Щодо судових витрат

51. Оскільки колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про направлення справи для продовження розгляду до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат буде здійснено за результатом розгляду спору.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 та ухвалу Господарського суду Київської області від 04.09.2019 у справі № 911/1497/18 скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В. Г.

Судді Берднік І. С.

Міщенко І. С.