Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.05.2018 року у справі №465/1619/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 серпня 2018 року

Київ

справа №465/1619/17

адміністративне провадження №К/9901/43216/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова

про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії

за касаційною скаргою Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова

на постанову Франківського районного суду м. Львова від 31 травня 2017 року (в складі судді Марків Ю.С.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року (в складі колегії суддів Глушка І.В., Ільчишина Н.В., Судової-Хомюк Н.М.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

17 березня 2017 року ОСОБА_2 (далі за текстом - позивач або скаржник) звернулася з позовом до Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова (далі за текстом - Управління або відповідач), в якому з урахування уточнених позовних вимог просила:

- визнати неправомірною відмову пенсійного органу щодо врахування сум індексації, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань, з яких нараховувались внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, до заробітної плати для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1991 року № 3723-ХІІ (далі за текстом - Закон № 3723-ХІІ);

- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ із розрахунку 80% заробітної плати згідно наданої довідки Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 12 серпня 2013 року № 2605-вих-1111, включивши до складу заробітної плати, з якої нараховується пенсія, суми індексації, матеріальної допомоги та допомоги на вирішення соціально-побутових питань, з яких нараховувались внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В обґрунтування позову зазначила, що позивач з 12 серпня 2013 року отримує пенсію, призначену відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ розмірі 80% від сум заробітної плати, на які нараховувалися та сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. При цьому, всупереч вимог статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі за текстом - Закон № 1788-ХІІ), Управлінням Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова безпідставно не включено до розрахунку заробітку, з якого визначається пенсія, суми індексації, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань, з яких нараховувались внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Франківського районного суду міста Львова від 31 травня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова щодо не включення до середньомісячного заробітку державного службовця сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань, сум індексації під час обчислення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ протиправними. Зобов'язано Залізничне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова провести перерахунок та виплачувати пенсію державного службовця з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації доходу починаючи з 15 березня 2017 року, згідно довідки Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 2605-вих-1111 від 12 серпня 2013 року в розмірі 80% середньомісячного заробітку державного службовця, на який нараховано та утримано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, із збереженням індексації пенсії з наростаючим підсумком за весь період з врахуванням фактично виплачених сум. Позовні вимоги про зобов'язання провести перерахунок пенсії державного службовця за період з 12 серпня 2013 року по 16 вересня 2016 року включно залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року апеляційну скаргу Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова задоволено частково, а постанову Франківського районного суду міста Львова від 31 травня 2017 року змінено в частині дати початку періоду перерахунку та виплати пенсії, зазначивши 01 березня 2017 року замість 15 березня 2017 року. В решті постанову суду залишив без змін.

Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є покладення обов'язку на відповідача провести перерахунок пенсії у розмірі 80 % від заробітної плати з включенням до заробітку, з якого визначалася пенсія, інших видів виплат, з яких справлялись страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати), починаючи з 01 березня 2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Франківського районного суду м. Львова від 31 травня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, як такі, що винесені на основі порушень норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 04 серпня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 465/1619/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі за текстом - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 14 травня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 465/1619/17 та призначив її до розгляду ухвалою від 30 серпня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 31 серпня 2018 року.

Відповідачем 04 серпня 2017 року заявлено клопотання про розгляд справи за його участі, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 12 серпня 2013 року позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова як одержувач пенсії по віку відповідно до Закону № 3723-ХІІ. Стаж державної служби складає 11 років та 15 днів.

Пенсію визначено на умовах статті 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 80 відсотків заробітної плати.

Водночас інші виплати, зокрема суми індексації заробітної плати, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, з яких утримувались внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до розрахунку пенсії не включено.

На звернення позивача щодо перерахунку призначеної пенсії з урахуванням індексації, сум допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, з яких було сплачено внески на обов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням довідки про заробітну плату № 2605-вих-1111 від 12 серпня 2013 року, виданої Управлінням соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Управлінням Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова рішенням від 15 березня 2017 року № 4363/0320 у такому перерахунку відмовлено. Рішення мотивоване відсутністю правових підстав для проведення перерахунку пенсії.

Вважаючи незаконними дії Пенсійного фонду щодо відмови здійснити перерахунок пенсії, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанції незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, частково задоволено позовні вимоги. Відповідач наголошує, що до складу заробітної плати не входять «інші виплати», тобто матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, крім того, перерахунок вже призначеної пенсії, відповідно до чинного законодавства не здійснюється.

Заперечення або відзиву на касаційну скаргу відповідача від позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 46 Основного Закону України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, який був чинний на момент призначення пенсії. Зокрема, відповідно до статті 37 цього Закону позивачу у цій справі призначено пенсію: пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Відповідно до статті 33 цього Закону, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Статтею 2 Законом України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі за текстом - Закон № 108/95-ВР) визначено структуру заробітної плати, до якої входять:

- Основна заробітна плата як - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), що встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- Додаткова заробітна плата як - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, що включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно частини першої статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі за текстом - Закон № 1788-ХІІ) до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 червня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон № 1058-IV) нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Статтею 41 Закону № 1058-IV визначено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз зазначених вище положень актів законодавства дозволяє стверджувати, що:

1. Статтею 2 Закону № 108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входять: основна заробітна плати, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати;

2. Частиною першою статті 66 Закону № 1788-ХІІ визначено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

3. Статтею 41 Закону № 1058-IV визначено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату застрахованої особи при обчисленні пенсії: суми виплат, на які були фактично нараховані та сплачені страхові внески і суми виплат, на які нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Така позиція узгоджується з постановою Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі № 21-314а14, який, аналізуючи положення статті 37 Закону № 3723-XII, статті 41 Закону № 1058-IV та статті 66 Закону № 1788-XII, дійшов висновку, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань, сума індексації заробітної плати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових потреб та індексація, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються при обчисленні розміру пенсії.

Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що відповідачем неправомірно відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку з не включенням до її складу матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових потреб та індексації, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідач при призначенні пенсії позивачу зобов'язаний був врахувати суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

У цій справі позивач просить суд визнати рішення відповідача протиправним та зобов'язати вчинити дії спрямовані на реалізацію права на перерахунок йому призначеної пенсії, з метою включення до розміру пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових потреб та індексації, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Суд вважає, що рішення пенсійного органу стосовно позивача у цій справі не відповідає чинному законодавству та принципу верховенства права, який гарантований статтею 8 Конституції України.

Аналогічна позиція вже висловлена Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2018 року у справі № 468/1212/16-а, у постанові від 14 серпня 2018 року у справі № 127/15400/17.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Крім того, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним; вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; надавати перевагу одних доказів над іншими; збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази; приймати та розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; допускати зміну предмета або підстав позову.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у пунктах 16, 17 рішення від 24 листопада 2016 року у справі "ТОВ "Полімерконтейнер" проти України" (Заява N 23620/05) наголосив, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" [ВП], N 31107/96, п. 58, ЄСПЛ 1999-II). Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах "Хентріх проти Франції", від 22 вересня 1994 року, п. 42, серія A N 296-A, та "Кушоглу проти Болгарії", N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами даної справи й наявними у ній доказами, колегія суддів дійшла висновку про те, що державні службовці мають право на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з не включенням при обчисленні розміру пенсії сум виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, матеріальна допомога на оздоровлення, допомога на вирішення соціально-побутових питань, сума індексації заробітної плати.

Таким чином, відповідач приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії для включення сум виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань, суми індексації заробітної плати, позивача, діяв всупереч нормам чинного законодавства. Така відмова відповідача призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, і є звуженням змісту набутих ним прав та порушенням сутності його конституційного права на соціальний захист.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Франківського районного суду м. Львова від 31 травня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко