Історія справи

Постанова КАС ВП від 31.07.2024 року у справі №200/625/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 200/625/23

адміністративне провадження № К/990/27389/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Смоковича М. І.,

суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,

розглянув у порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрите

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка Андрія Володимировича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року (суддя Куденков К. О.) і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року (судді: Блохін А. А., Гаврищук Т. Г., Сіваченко І. В.), та

у с т а н о в и в:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність / дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у розмірі 100000,00 грн, у зв`язку з безпосередньою участю у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій області в період з 26 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 100000,00 грн у зв`язку з безпосередньою участю у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій області в період з 26 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі бойового наказу був направлений в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідно - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (військова частина НОМЕР_2 ), де виконував бойові завдання. Це має означати, з погляду позивача, що він здійснював заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, за які, відповідно до пункту 1 Постанови № 168, належить виплата збільшеної додаткової винагороди.

Обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, стисло можна викласти так.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3 , виданого 16 серпня 2021 року.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 01 березня 2023 року № 12/615 старший сержант ОСОБА_1 11 липня 2022 року вибув у службове відрядження на ділянку НОМЕР_4 прикордонного загону Південного регіонального управління, а з 28 вересня 2022 року по 07 січня 2023 року - перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, за тією самою довідкою, з 15 листопада 2022 року по 19 листопада 2022 року позивач був у відпустці.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Держприкордонслужби від 09 січня 2023 року № 7-ВВ позивач 08 січня 2023 року прибув зі службового відрядження зі ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з наказами начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Держприкордонслужби про виплату додаткової винагороди від 02 жовтня 2022 року № 397-ОС, від 03 листопада 2022 року № 456-ОС, від 02 грудня 2022 року № 503-ОС позивач за період вересень-грудень 2022 року отримав додаткову винагороду із розрахунку 30000,00 грн на місяць пропорційно часу виконання обов`язків військової служби. За текстом судових рішень, це підтверджується архівною відомістю № 14947; водночас, як зауважили суди попередніх інстанцій, додаткова винагорода у [збільшеному] розмірі до 100000,00 грн за окреслений [спірний] період не нараховувалася.

На адвокатський запит від 03 січня 2023 року відповідач повідомив (листом від 13 січня 2023 року № 14-259-23-вих), що підвищена додаткова винагорода за період перебування військовослужбовця у відрядженні на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_4 не нараховувалася і не вплачувалася, позаяк начальник цього прикордонного загону не надав інформації про дні безпосередньої участі в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 наказу [Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року] № 392/0/81-22-АГ [«Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168»], за формою, наведеною в додатку 2 до вказаного Наказу.

Крім того, начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 04 грудня 2022 року № 22/4928-22-вих. повідомив, що не має інформації, яка би підтверджувала факт безпосередньої участі військовослужбовця в бойових діях або в забезпечені здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення бойових дій. З цієї причини відповідач не має підстав для нарахування ОСОБА_1 підвищеної додаткової винагороди за період перебування у відрядженні.

У відповідь на адвокатський запит від 03 січня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_5 листом від 12 січня 2023 року № 22/281-23-вих. повідомив, що позивач у складі 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_5 прикордонного загону Держприкордонслужби приступив до виконання завдань в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_4 ; додав також, що документи, передбачені додатком 2 до наказу [Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року] № 392/0/81-22-АГ [«Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168»] на адресу відповідача не направлялися.

ІНФОРМАЦІЯ_5 листом від 29 листопада 2022 року № 22/4820-22 повідомив також, що підрозділи Держприкордонслужби, які перебувають в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойових завдань на лінії бойового зіткнення. Довідки про військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які брали участь у бойових діях або заходах, за вересень та жовтень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_2 , не опрацьовувалися.

Отож, як підсумували суди попередніх інстанцій, спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що позивач у період з 26 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року не отримав додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн відповідно до пункту 1 Постанови № 168, хоча, як він вважає, мав на це право, виконуючи бойові завдання у складі ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 10 квітня 2023 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 11 липня 2023 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зауважив, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі також - накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ), позаяк є нормативними актами, підлягали державній реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку, якої, однак, не пройшли. Додали також, що зазначені накази не є регуляторними актами у значенні Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1160-IV). На основі наведених міркувань суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначені акти не можуть застосовуватися до правовідносин на кшталт тих, з яких виник спір в цій справі.

Відтак суди попередніх інстанцій, з покликанням на статтю 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII), виснували, що до спірних правовідносин має застосовуватися Інструкція про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року № 188 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31 березня 2016 року за № 488/28618; далі - Інструкція № 188).

Апелюючи до приписів названого нормативного акта суд першої інстанції, а з ним і суд апеляційної інстанції у вимірі обставин цієї справи зазначили, що протягом спірного періоду позивач не отримував додаткової винагороди у «збільшеному» розмірі до 100000,00 грн.

У цьому зв`язку додали, що протягом періоду, про який мовиться в цій справі, позивач перебував у складі ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно саме ця військова частина мала надати документи, які підтверджують участь позивача в бойових діях або у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії . Але позаяк ця військова частина повідомила, що її підрозділи не виконували бойових завдань на лінії бойового зіткнення, то документи щодо позивача за цей період не надходили, відповідно й підстав для нарахування йому додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн не було.

З погляду судів попередніх інстанцій, посилання відповідача на відсутність документів, передбачених наказами Адміністрації Держприкордонслужби № 392/0/81-22-АГ та/або № 628/0/81-22-АГ, не вплинуло на вирішення цієї справи, адже ІНФОРМАЦІЯ_5 взагалі не підтвердив участі позивача протягом спірного періоду в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

Спираючись на наведені міркування суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Касаційне оскарження

У касаційній скарзі представник позивача - адвокат Кириленко А. В. просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційну скаргу її автор подав з підстави, яка передбачена пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з чим зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: (1) пункту 1 Постанови № 168; (2) загалом Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 - у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин у зв`язку із невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168; пункту 2-1 Постанови № 168; в цілому Інструкції № 188 - у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку із застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168, а саме: визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування і виплати збільшеної додаткової винагороди; необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває); (3) пункту 2-1 Постанови № 168; в цілому наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ - у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку із застосуванням положень зазначених наказів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168.

Щодо мотивів застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин приписів Інструкції № 188 представник позивача, з-поміж іншого, зауважив, що подібна інтерпретація хибна, тому що зазначений нормативний акт має іншу сферу регулювання. У цьому зв`язку звернув увагу на те, що згадуваний нормативний акт виданий задовго до введення в Україні воєнного стану, тож не може регулювати правовідносин, які виникли у зв`язку з дією цього правового режиму.

Стосовно згаданих вище наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ представник позивача зауважив, що ці акти, позаяк стосуються прав, свобод та інтересів військовослужбовців, мали б бути зареєстровані й оприлюднені у встановленому законом порядку. Та оскільки цих процедур недотримано, то зазначені накази не можуть створювати юридичних наслідків, відповідно і слугувати підставою для позбавлення військовослужбовця додаткової винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.

З аргументації скаржника, зокрема й тієї, яка наведена у клопотанні від 19 лютого 2024 року про передання цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, можна зрозуміти також, що підстави / умови виплати додаткової винагороди регулює тільки Постанова № 168, але ніяким чином не накази Адміністрації Держприкордонслужби, про які мовиться вище.

У згадуваному клопотанні представник позивача - адвокат Кириленко А. В. просить передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для того, щоб відійти від висновків, які висловлені у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, позаяк вважає, що вони основані на неправильному застосуванні норм підзаконних актів. Мотиви, якими головно керувався автор клопотання, подібні до тих, які висловлені у касаційній скарзі.

Відзиву на касаційну скаргу суд не отримав.

Нормативне регулювання

За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; .

За пунктом 1 Положення про Адміністрацію Держприкордонслужби, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 533 (далі - Положення № 533), Адміністрація Держприкордонслужби є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до пункту 5 Положення № 533 Адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності: 3) організовує планово-фінансову роботу в апараті Адміністрації Держприкордонслужби, органах Держприкордонслужби, на підприємствах, в установах, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; 4) забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; 5) контролює діяльність органів Держприкордонслужби, підприємств, установ, що належать до сфери її управління; .

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 661-IV, до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Згідно зі статтею 16 Закону № 661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За текстом пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, .

У частині другій статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 (затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який був введений строком на 30 діб, але згодом продовжувався й діє дотепер.

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 (у редакції, яка діяла у період виникнення спірних відносин) військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_6 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

За пунктом 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у пункті 1 якої зазначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відтак Кабінет Міністрів України постановою від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова № 793) вніс низку змін до Постанови № 168, зокрема: в абзаці першому пункту 1 Постанови № 168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнив також Постанову № 168 [новим] пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

На підставі цього пункту Адміністрація Держприкордонслужби видала Наказ від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, який був уведений в дію з 01 серпня 2022 року.

Відповідно до пункту 2 Наказу від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ заходами, передбаченими абзацом другим пункту 1 цього наказу, визначається виконання у відповідні дні військовослужбовцем: 1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України; 2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійна розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами; 3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з і виявлення та огневого ураження повітряних цілей; 4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; 5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником; 6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження; 7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому » числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; 8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які: виконують завдання у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням 3 противником.

У пункті 4 Наказу від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 Наказу від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього Наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 Наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзаци другий, третій пункту 5 Наказу).

Відповідно до пункту 10 Наказу від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

Відповідно до пункту 11 Наказу від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 Наказу).

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 Наказу).

Згідно з пунктом 12 наказу № 392-/0/81-22-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

З 01 грудня 2022 року був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ [«Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168»], яким був дещо змінений перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, але залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

Висновки Верховного Суду

У вимірі питань, які порушив скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів має висловитися з приводу застосування пункту 1 Постанови № 168 у зіставленні з іншими підзаконними актами, які стосуються виплати винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, в аспекті порядку (умов, підстав) виплати додаткової винагороди під час дії воєнного стану.

Під «іншими» підзаконними актами у контексті цієї справи маємо на увазі згадувану Інструкцію № 188, а також накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ. Останні, повторимося, видані для реалізації приписів пункту 2-1 Постанови № 168 і були покликані регламентувати порядок та умови виплати додаткової винагороди, яка встановлена цією Постановою (пункт 1), зокрема у «збільшеному» розмірі до 100000,00 грн, і обумовлена участю військовослужбовця у бойових діях або здійсненням заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, .

Варто зауважити, що питання, які окреслив автор касаційної скарги у цій справі, уже почасти були предметом розгляду Верховного Суду у справі № 200/193/23, за наслідками якого [розгляду] цей суд ухвалив постанову від 21 грудня 2023 року.

У цій постанові суд касаційної інстанції, з-поміж іншого, зупинився на питанні про застосовність до правовідносин, на кшталт тих, з яких виник спір у цій справі, приписів Інструкції № 188. З цього приводу касаційний суд у згадуваній постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 зауважив таке: « Інструкція про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 № 188 (далі - Інструкція № 188), була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду.

Отже, як зазначив Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, Інструкція № 188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18, тому колегія суддів вважає помилковим застосування судами першої та апеляційної інстанцій її положень при визначенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України №168, яка власне також не передбачала можливості такого застосування».

Щодо застосовності наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ до правовідносин, пов`язаних з виплатою додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, то позиція Верховного Суду з цього приводу, яка висловлена у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, стисло полягає у такому: « документування (фіксація) у спірний період органами Держприкордонслужби безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях і заходах та фактична виплата їм додаткової винагороди до 100000 гривень відповідно до приписів наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ унеможливлює застосування іншого механізму реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 до правовідносин, що вже відбулися.

За відсутності цих відомчих нормативно-правових актів не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям.

Таким чином, відповідаючи на поставлені перед судом касаційної інстанції питання (пункти 2 і 3 аргументів касаційної скарги), Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, у спірний період підлягають накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди».

Наприкінці Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 зазначив, що «передбачений пунктами 4 і 5 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ (пунктами 3 і 7 наказу від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ) перелік документів, що в сукупності підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах (у тому числі довідка (список), складена керівником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії, про безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі), майже повністю дублює відповідний перелік документів, визначений пунктом 3 розділу IV Інструкції № 188, тому застосування судами в цій частині Інструкції № 188 замість наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ не призвело до неправильного вирішення справи».

Отож, можна стверджувати, що у вимірі подібних обставин Верховний Суд висловив позицію, за якою: Інструкція № 188 не може застосовуватися до правовідносин, які стосуються додаткової винагороди, виплата якої встановлена Постановою № 168 і пов`язана з дією воєнного стану; воднораз накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, позаяк встановлюють порядок і умови виплат, які передбачені Постановою № 168, можуть застосовуватися до правовідносин, які виникають у зв`язку із застосуванням/реалізацією приписів пункту 1 цієї Постанови.

Зазначеної позиції (підходу) щодо застосовності наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ до правовідносин, які, подібно до спірних, виникли у зв`язку з (не)виплатою військовослужбовцям Держприкордонслужби додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у період вересень-грудень 2022 року Верховний Суд дотримувався також під час розгляду інших справ такої самої категорії, як ця.

Приміром, у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 200/216/23 Верховний Суд, слідуючи позиції, яка була започаткована у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, звернув увагу іще на умови (контекст), за яких (якого) Адміністрація Держприкордонслужби видала згадувані накази, а також на мету їх видання, позаяк у тій справі скаржник теж наполягав на тому, що згадувані акти Адміністрації Держприкордонслужби не можуть застосовуватися до відносин, пов`язаних з виплатою додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

Висловивши свої міркування з цього приводу касаційний суд у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 200/216/23 підсумував, що в наказах Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ виписані ті умови і порядок, які покликані були сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови № 168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань / заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

З цієї позиції, за текстом постанови Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 200/216/23, видання зазначених наказів [Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ] не можна вважати (сприймати) як вияв свавілля чи як неправомірний спосіб обмежити (позбавити) отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168. Знову таки, накази, про які йде мова, видані для того, щоб реалізувати приписи пункту 1 Постанови № 168, адже виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн передбачена за участь у бойових діях або здійсненні заходів, які, аби військовослужбовець був належно і заслужено винагороджений, повинні мати документальне оформлення. Відповідно приписи, які містять згадувані накази Адміністрації Держприкордонслужби, проєктовані передовсім на органи (військові частини) і їхніх посадових осіб, на яких покладається таким чином обов`язок вести облік військовослужбовців, документувати факти їхньої залученості до бойових дій та/або заходів, за які встановлена додаткова винагорода у розмірі до 100000,00 грн, а також надсилати ці документи за належністю з метою виплати військовослужбовцям заслуженої винагороди.

Інакше кажучи, як зазначено далі у цій постанові касаційного суду, приписи наказів Адміністрації Держприкордонслужби не встановлюють додаткових зобов`язань чи правил поведінки для тих військовослужбовців, які мають (набули) право на додаткову винагороду у розмірі до 100000,00 грн, передбачену пунктом 1 Постанови № 168, яке [право] виникає у них з настанням відповідних обставин (ситуацій, умов), які, в значенні згадуваних приписів Постанови № 168, є підставою для виплати цієї винагороди. Тому уніфікація розуміння (з містовного наповнення) цих «обставин» не покладає на військовослужбовців - у відносинах, що виникають у зв`язку з виконанням наказів командирів (начальників), надто в умовах воєнного стану - додаткових обов`язків (вимог) як умови для отримання додаткової винагороди. Приписи згадуваних наказів Адміністрації Держприкордонслужби, якщо зважити також на підстави і мету їх видання, виконують радше забезпечувальну роль (функцію) щодо норм, які встановлюють право на додаткову винагороду (у цьому контексті мовиться про пункт 1 Постанови № 168), або, іншими словами, є похідними від останніх.

Наприкінці касаційний суд у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 200/216/23 зазначив, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання наказів від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн. З тих самих міркувань касаційний суд, вторуючи позицію Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, вважав правомірним застосування зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби до правовідносин, які пов`язані з виплатою додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн військовослужбовцям Держприкордонслужби, зокрема у період з 26 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Повертаючись до обставин цієї справи [№ 200/625/23] колегія суддів зазначає, що з мотивувальної частини судових рішень можна зрозуміти, що суди попередніх інстанцій побудували свої висновки - за наслідками оцінювання доказів, які є у справі, - на приписах Інструкції № 188, у зв`язку з чим доводи відповідача про відсутність документів, які передбачені наказами Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ ці суди інтерпретували такими, що не варті уваги, позаяк ІНФОРМАЦІЯ_5 взагалі не підтвердив участі позивача протягом спірного періоду у бойових діях або у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

З аргументації судів попередніх інстанцій видно, що «належність» доказів зіставлялася з приписами Інструкції № 188 (а саме: пунктів 2, 3, 4, 6 розділу IV), а не наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, які, з погляду цих судів, не могли застосовуватися до правовідносин, які вони [накази] були покликані регламентувати.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, а також на наведені вище мотиви з цього приводу колегія суддів вважає, що подібне правозастосування було хибне, що таким чином вплинуло й на висновки, яких ці суди дійшли за наслідками оцінювання обставин справи, а головно доказів, якими сторони їх підтверджували.

Тобто оцінювання доказів, які стосувалися наявності підстав для виплати додаткової винагороди, відбулося через призму приписів нормативного акта, який до цих правовідносин не може застосовуватися. Водночас саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) слугує для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168. Позаяк протягом спірного в цій справі періоду умови і підстави для реалізації приписів зазначеного пункту визначали накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, то саме вони [накази] мали бути застосовані за описаної в цій справі ситуації під час оцінювання того, чи мав позивач право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн у період з 26 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Пригадаємо, що виплата додаткової винагороди у [збільшеному] розмірі до 100000,00 грн обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення / здійснення (пункт 1 Постанови № 168). З цієї позиції повнота судового розгляду передбачала б з`ясування (у сукупності): таких обставин: чи пов`язувалася виплата позивачеві як військовослужбовцю Держприкордонслужби додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн з перебуванням на території Чернігівської області, а конкретно - на ділянці державного кордону з росією, відповідальність за охорону якої було покладено на ІНФОРМАЦІЯ_5 , куди був відряджений позивач; що має розумітися під територією «бойових дій» чи «можливих бойових дій» й у чому відмінність цього «статусу» території від умовно «мирної» території України (в умовах збройної агресії росії) або від території, де ведуться (велися) бойові дії, в контексті перебування там підрозділів (загонів) прикордонної служби в умовах воєнного стану (і виконання покладених на них завдань) як умови для отримання додаткової винагороди, яка встановлена Постановою № 168; які завдання (накази, розпорядження) виконував позивач як військовослужбовець у складі ІНФОРМАЦІЯ_4 протягом спірного періоду, зокрема чи охоплюються (могли охоплюватися) вони (тобто їхній зміст) тими умовами (обставинами), які визначені у наказах Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, за яких командування військової частини, куди був відряджений військовослужбовець, мало б видати довідки встановленої форми для нарахування додаткової винагороди у «збільшеному» розмірі; чи були випадки нарахування/виплати (за спірний період) додаткової винагороди у «збільшеному» розмірі іншим прикордонникам, які в той самий період, що й позивач, були у складі ІНФОРМАЦІЯ_4 й несли військову службу на тій самій території (ділянці), що й він [позивач]; якщо так, то чим це було продиктовано; зрештою чи документи, які надало командування військової частини, куди був відряджений позивач, діяло правомірно, коли не направило відповідачу довідок, зокрема щодо позивача, про виплату додаткової винагороди у «збільшеному» розмірі (до 100000,00 грн) за період вересень-грудень 2022 року.

Суд касаційної інстанції, за правилами статті 341 КАС України, зокрема її частини другої, не має можливості з`ясувати окреслене коло питань, адже це вимагає вдаватися до оцінювання доказів. Водночас, якщо залишити цей спектр правовідносин поза увагою, то вирішення цієї справи по суті не відповідатиме критеріям законності та обґрунтованості, відповідно й завданням і основним засадам адміністративного судочинства, які визначені у статті 2 КАС України.

З цих міркувань та керуючись приписами частин другої, четвертої статті 353 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій справі підлягають скасуванню, а справа, відповідно, має бути направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка Андрія Володимировича задовольнити частково.

2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року в цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М. І. Смокович

Судді О. В. Кашпур

В. Е. Мацедонська