Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2019 року

Київ

справа №813/593/17

адміністративне провадження №К/9901/30068/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 813/593/18

за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Житомирської області, за участі третьої особи - Державна казначейська служба України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року (суддя Гавдик З.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року (судді Кухтей Р.В., Нос С.П., Яворський І.О.),

І. Суть спору

1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ), в якому із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з ГПУ середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 140679,00 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у справі №813/1167/15 (залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року) ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора Житомирської області з 27 лютого 2015 року, стягнуто з ГПУ на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 182882,70 грн.

3. Зазначене рішення суду про поновлення позивача на посаді підлягало негайному виконанню, проте ГПУ свого обов`язку не виконало. Тому позивач вважає, що період з 30 березня 2016 року по 28 лютого 2017 року є періодом невиконання рішення суду щодо поновлення позивача на роботі, у зв`язку з чим заявлено цей позов.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 30 березня 2016 року у справі № 813/1167/15 задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 до ГПУ, прокуратури Житомирської області, за участі третьої особи - Державна казначейська служба України; поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора Житомирської області з 27 лютого 2015 року; стягнув з ГПУ на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 182882,70 грн.

5. Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць суд звернув до негайного виконання.

6. Ухвалою від 27 вересня 2016 року Львівський апеляційний адміністративний суд залишив зазначену постанову без змін.

7. Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року не була виконана, у зв`язку з чим позивач, з посиланням на статтю 236 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі протягом періоду з 31 березня 2016 року по 28 лютого 2017 року.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 14 вересня 2017 року задовольнив позовні вимоги частково.

8.1. Стягнув з ГПУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду № 813/1167/15 про поновлення на роботі в сумі 146708,10 грн.

8.2. В іншій частині адміністративного позову відмовив.

9. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 червня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

10. Суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідач не надав суду доказів виконання рішення суду у справі № 813/1167/15 в частині поновлення позивача на посаді, яке підлягало негайному виконанню, то позовні вимоги про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виконання судового рішення в сумі 146708,10 грн. за період з 31 березня 2016 року по 12 лютого 2017 року (219 днів вимушеного прогулу) є обґрунтованими.

11. При прийнятті такого рішення суд першої інстанції взяв до уваги правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 23 червня 2015 року у справі № 21-63а15.

12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 13 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року в сумі 8038,08 грн. суд першої інстанції виходив з того, що провадження в цій справі відкрито 13 лютого 2017 року, тому правової оцінки правовідносинам, які виникли після вказаної дати суд не надає.

13. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, з такими висновками погодився.

IV. Касаційне оскарження

14. У касаційні скарзі ГПУ просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

15. Касаційну скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що підставою для виплати середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі є факт затримки виконання такого рішення з вини власника або уповноваженого ним органу. Однак визначення періоду затримки пов`язується з датою виконання судового рішення. Тому позивач має право вимагати стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення, але після того, як буде видано наказ про його поновлення та допущено до роботи.

16. Крім того відповідач зауважив, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що позивач не вчинив жодних дій, які б свідчили про його бажання поновитися на роботі. Зокрема ГПУ зазначила, що позивач не звертався до органів державної виконавчої служби і остання не вживала заходів примусового виконання судового рішення.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Відповідно до частини сьомої статті 235 КЗпП рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

19. За правилами пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України (у попередній редакції цього Кодексу) постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

20. Відповідно до частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (у попередній редакції цього Кодексу) судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

21. Відповідно до статті 236 КЗпП у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

VI. Позиція Верховного Суду

22. В контексті обставин цієї справи і правового регулювання спірних відносин колегія суддів правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що наведені положення КЗпП, на які покликається позивач як на підставу звернення з цим позовом до суду, не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, в цьому випадку - пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

23. У постанові від 23 травня 2015 року у справі № 21-63а15 Верховний Суд України, усуваючи неоднакове застосування положень статті 236 КЗпП у подібних правовідносинах, зазначив, що правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

24. З урахуванням наведеного, позаяк на дату звернення з цим позовом до суду ГПУ не виконала постанови Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у справі № 813/1167/15, тобто допустила затримку виконання цього судового рішення (яке в частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню), висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог є правильними.

25. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у чинній редакції) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

27. В обсязі встановлених обставин справи і правового регулювання спірних відносин колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

28. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

29. Зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

30. У цій справі судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич