Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.05.2019 року у справі №440/3614/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа №440/3614/18

адміністративне провадження №К/9901/13632/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Міністерства оборони України

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 (головуючий суддя Канигіна Т.С.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Бартош Н.С., суддів Григорова А.М., Тацій Л.В.)

у справі №440/3614/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

третя особа Полтавський обласний військовий комісаріат

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Полтавський обласний військовий комісаріат, в якому просив:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов`язків військової служби;

- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не вирішенні заяви ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням висновків суду та вирішити питання про призначення або відмову у призначенні Підтоптаному одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

3. У касаційній скарзі Міністерство оборони України із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення.

4. У відзиві на касаційну скаргу позивач просив відмовити Міністерству оборони України у задоволенні касаційної скарги, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 залишити без змін.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 31.09.1993 по 19.03.1994 проходив строкову військову службу в складі діючої армії під час бойових дій у складі Миротворчих сил ООН на території колишньої Югославії в м. Сараєво.

6. У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 3121 від 11.12.2013) зазначено, що поранення, контузія та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН.

7. Позивачу з 27.05.2014 вперше встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із тим, що поранення, контузія і захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН, про що видано довідку до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 198773.

8. З 24.05.2017 позивачу повторно встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із тим, що поранення, контузія і захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН, про що видано довідку до акта огляду МСЕК серії АВ № 0563609.

9. ОСОБА_1 вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Тому звернувся до Міністерства оборони України із відповідною заявою.

10. 10.09.2018 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив позивача про необхідність надання до військового комісаріату документ, що свідчить про причини та обставини поранення або лікування у військово-медичному закладі з цього приводу, тобто документ, який підтверджує факт його поранення під час бойових дій. Зазначено, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Крім того, відповідач зазначив, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи та висновок Центральної військової-лікарської комісії Міністерства оборони України, які подані разом із іншими документами, не є документами, що свідчить про обставини поранення.

11. Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу № 3121 від 11.12.2013 р. є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що позивач не подав документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а тому вважає, що діяв правомірно.

14. У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

16. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

17. Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

18. Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

19. Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. Водночас, відповідно до статті 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

20. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

21. На виконання вимог цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» затвердив Порядок № 975.

22. Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

23. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

24. Аналіз зазначених норм права діє підстави для висновку, що законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16-2 Закону № 2011-XII.

25. Подання зазначених у пункті 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

26. При цьому, Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

27. Водночас, подання до Міноборони відповідного рішення військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

28. Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов`язку щодо їх витребовування.

29. У зазначеній справі, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

30. Відтак, у контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що акт судово-медичного дослідження № 306 від 09.09.2013 Полтавського обласного бюро СМЕ, вказує лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі пораненням, яке могло мати місце у у грудні 1993 року під час проходження військової служби у складі миротворчих сил ООН.

31. Водночас, як свідчить зміст витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міноборони від 11.12.2013 № 3121, він постановлений на підставі акту акт судово-медичного дослідження № 306 від 09.09.2013 Полтавського обласного бюро СМЕ, у якому відомості про обставини поранення, встановлені зі слів позивача.

32. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не додав документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а рішення Центральної військово-лікарської комісії Міноборони від 11.12.2013 № 2880, викладене у формі протоколу від 11.12.2013 № 3121, не є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.

33. Таким чином, рішення відповідача прийнято в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень та підстави для скасування цього рішення відсутні.

34. Отже, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

35. Відповідно до ч.1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

36. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

37. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

2. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі № 440/3614/18 скасувати.

3. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Полтавський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб