Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

31 липня 2018 року

справа №815/7093/14

адміністративне провадження №К/9901/2622/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Південної митниці Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року у складі судді Іванова Е.А. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у складі колегії суддів Кравченка К.В., Лук'янчук О.В., Градовського Ю.М. у справі №815/7093/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадіум-Імпорт» до Південної митниці Міндоходів, за участю третьої особи без самостійних вимоги на предмет спору Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадіум-Імпорт» (далі- Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Південної митниці Міндоходів (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2014/610206/2 від 26 вересня 2014 року, визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00617.

В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Південної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №500060001/2014/610206/2 від 26 вересня 2014 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00617.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесеного спірного акту індивідуальної дії.

У червні 2015 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 16 червня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Чалий С.Я.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №815/7093/14 з суду першої інстанції.

10 січня 2018 року справу №815/7093/14 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017 року).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме положень статей 52, 54, 55, 58 Митного кодексу України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.

Заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача не надходили, що не перешкоджає її розгляду.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

25 вересня 2014 року декларантом позивача подано митну декларацію форми МД-2 №500060001/2014/032422 разом з пакетом наступних документів: висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи, морська накладна, СMR, коносамент, банківський платіжний документ, прейскурант (прас-лист виробника товару), рахунок фактура (інвойс), пакувальний лист, зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу та додаток до нього, копія митної декларації країни відправлення.

Митним органом додатково витребувано у Товариства: виписку з бухгалтерської документації, каталоги виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та або інформація біржових організацій про вартість товару.

Підставами для вимоги про витребування додаткових документів стало спрацювання профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв'язку з тим, що у поданих документах містяться розбіжності, а саме: у платіжному дорученні від 15 вересня 2014 року №б/н відсутнє посилання на інвойс (комерційний документ), у копії митної декларації країни відправлення від 15 серпня 2014 року №310120140518103420 зазначені умови постачання інші ніж у товаросупровідних документах (CFR та С&о).

Декларантом додатково подано митному органу: специфікацію на поставку давальницької сировини (додаток №2 до договору підряду №г-39), та п'ять видаткових накладних (у переробку), а також письмово пояснено, що більше ніяких додаткових документів надати не мається можливості.

Митний орган відмовив у митному оформленні товару, прийнявши 26 вересня 2014 року оскаржувані рішення та картку відмови. Митна вартість визначена на рівні 1569302,50 грн, замість визначеної декларантом 1231630,48 грн, та відповідно сума податку на додану вартість що підлягає сплаті збільшилась на 67534,40 грн.

Підставою для прийняття спірного рішення, яким митну вартість визначено за другорядним методом (резервний) за наявною в митного органу інформації, стали сумніви відповідача щодо можливості визначення складових митної вартості товару без надання Товариством додатково запитаних митним органом документів, а також посилання на те, що надані Товариством пояснення не спростовують сумнівів щодо правильності її визначення.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, крім того, надано оцінку доводам митного органу щодо необхідності надання запитаних ним у Товариства додаткових документів. Суди дійшли висновку, що запитані додаткові документи не є необхідними для перевірки заявленої митної вартості, а поданий пакет документів є достатнім. Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

З такими висновками погоджується Суд.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що додатково запитані відповідачем документи жодним чином не впливають на числові значення складових митної вартості товару і що, за умовами поставки СFR, які аналогічні C&н, продавець несе всі ризики до моменту доставки товару в порт призначення, навантаження і морський фрахт, відтак митна вартість правильно визначена за ціною договору, подані до митного оформлення документи містили всі необхідні відомості для перевірки правильності її складових. Безпідставними та недоречними є також і решта доводів митного органу щодо неможливості підтвердити правильність митної вартості на основі поданих документів, розбіжності між якими, ознаки підробки тощо відсутні.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Південної митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі №815/7093/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер