Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2019 року

Київ

справа №813/1041/18

адміністративне провадження №К/9901/4795/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року (суддя Брильовський Р.М.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року (судді: Шевчук С.М. (головуючий), Кухтей Р.В., Нос С.П.)

у справі 813/1041/18

за позовом Приватного підприємства «Автоінтерлогістік»

до Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року Приватне підприємство «Автоінтерлогістік» (далі - ПП «Автоінтерлогістік») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування наказу від 20 лютого 2018 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Автоінтерлогістік».

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуваний наказ є протиправним та таким, що не відповідає вимогам податкового законодавства, оскільки відповідач не мав законних підстав для призначення документальної позапланової виїзної перевірки. Так, запити ГУ ДФС у Львівській області, направлені на адресу ПП «Автоінтерлогістік», не відповідали вимогам Податкового кодексу України, що звільняло позивача від обов`язку надавати відповідь на такі запити.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 12 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року, адміністративний позов ПП «Автоінтерлогістік» задовольнив: визнав протиправним та скасував наказ ГУ ДФС у Львівській області від 20 лютого 2018 року № 1053 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Автоінтерлогістік».

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не доведено суду обставин, які слугували підставою для прийняття наказу від 20 лютого 2018 року № 1053.

Не погодившись із такими судовими рішеннями, ГУ ДФС у Львівській області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову ПП «Автоінтерлогістік».

При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що судами не взято до уваги той факт, що позивач не виконав письмові запити ГУ ДФС у Львівській області в повному обсязі, а саме не надав документи бухгалтерського обліку, товарно-транспортні документи, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а відтак оскільки документи, які витребовувались запитами, платником не було надано в повному обсязі, контролюючий орган мав підстави, передбачені підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, для призначення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Автоінтерлогістік».

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС у Львівській області направило на адресу позивача запити про надання інформації (пояснень) та її документального підтвердження від 06 грудня 2017 року № 23424/10/13-01-14-14, від 18 грудня 2017 року № 24614/10/13-01-14-14, від 04 січня 2018 року № 404/10/13-01-14-14, від 05 січня 2018 року № 529/10/13-01-14-14.

На вказані запити ПП «Автоінтерлогістік» у листах від 30 січня 2018 року, від 01 лютого 2018 року, 09 січня 2018 року, 18 січня 2018 року надало письмові пояснення щодо запитуваної інформації та копії договорів купівлі-продажу і видаткових накладних по операціям позивача з ТОВ «ТЕКС ХАУС», ТОВ «Лембуд», ТОВ «ТЕЙРЕКС».

Також контролюючий орган направив на адресу ПП «Автоінтерлогістік» запити від 28 вересня 2017 року № 15592/10/13-01-14-14 та від 23 жовтня 2017 року №18176/10/13-01-14-14, однак, як встановили суди попередніх інстанцій (та не заперечується відповідачем), вказані запити складені з порушенням пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (оскільки не містять печатки податкового органу), а відтак відповідно до положень названої норми платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

20 лютого 2018 року ГУ ДФС у Львівській області прийнято наказ № 1053 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Автоінтерлогістік», зі змісту якого вбачається, що підставою для його видання є підпункти 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та доповідна записка про неотримання запитуваних у позивача документів у повному обсязі.

Правомірність прийняття ГУ ДФС у Львівській області вказаного наказу є предметом розгляду цієї справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено право контролюючих органів проводити документальні перевірки в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Кодексом.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 78.1.1 названої норми документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Положення підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначають такою підставою недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надають пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підпункти 78.1.1 та 78.1.4 передбачають абсолютно різні підстави для проведення позапланових перевірок, проте спільним для обох підстав є обставина ненадання або надання не у повному обсязі пояснень та документальних підтверджень протягом п`ятнадцяти календарних днів на письмовий запит податкового органу.

Водночас у разі надсилання запиту, де зазначено порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та в разі недотримання платником податків вимог щодо надання пояснень та документальних підтверджень, відповідна перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

У випадку надсилання запиту, в якому містяться відомості про виявлення недостовірностей даних щодо відповідної декларації та не вжиття особою дій щодо надання у встановленому порядку відповіді на вказаний запит, перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» (далі - Порядок). Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Так, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

За змістом пункту 10 Порядку встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Колегія суддів зазначає, що вимоги, які висуваються до змісту запиту є нормативно визначеними і поширювальному тлумаченню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для надіслання запитів контролюючого органу стали результати аналізу показників, що містяться у податкових декларації з податку на додану вартість, поданих платником податків за відповідні періоди та податкової інформації, отриманої та опрацьованої відповідно до положень Податкового кодексу України, а саме даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних показників поданих до контролюючого органу декларацій та звітів.

При цьому правовою підставою для направлення вищеперелічених запитів, відповідач вказав положення підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що у запитах відповідачем не зазначено в чому саме полягає порушення формування податкового зобов`язання (завищення чи заниження податкового зобов`язання), допущене ПП «Автоінтерлогістік» при здійсненні господарських операцій з контрагентами, не наведено жодних фактів, які свідчать про порушення ПП «Автоінтерлогістік» податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Тобто у запитах відсутні чітко окреслені обставини, які вказують на нереальність господарських операцій Товариства з його контрагентами.

Відповідно до статті 81 Податкового кодексу України у наказі на проведення документальної позапланової перевірки повинно бути зазначено підставу для її проведення із зазначенням відповідного підпункту пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Як вище зазначено, однією з підстав для проведення перевірки позивача визначено підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, реалізація якого передбачає необхідність наведення податковим органом у змісті запиту конкретних порушень, вчинених цим платником податків, а не лише вживання загальних формулювань та суто посилання на норми податкового законодавства.

З метою застосування такого підходу необхідно, щоб зі змісту спірного наказу вбачалося за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу, а не юридичну для призначення відповідної перевірки, тобто конкретні обставини податкового правопорушення.

Відповідно до змісту пунктів 74.2, 74.3 статті 74 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на дату призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача), в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Використання податкової інформації як привід для направлення запиту платнику податків є правомірним, разом з тим наявність такої інформації сама по собі не позбавляє податковий орган обов`язку дотримуватися законодавчо встановлених вимог щодо форми та змісту відповідного запиту. Призначаючи перевірку з підстав ненадання відповіді на такі обов`язкові запити, податковий орган також зобов`язаний наводити конкретний підпункт та пункт статті 78 Податкового кодексу України, а не підміняти один підпункт іншим.

У разі наявності обставин для подання інформаційного запиту, що передбачені підпунктами 1 та 3 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, контролюючим органом має бути вказано в такому запиті, які саме факти, що свідчать про порушення платником податків законодавства, виявлено контролюючим органом. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не в змозі надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що зі змісту запитів неможливо встановити яким чином на підставі аналізу податкової декларації можна встановити відсутність реального здійснення операцій, як і конкретні обставини, на підставі яких контролюючий орган встановив порушення позивачем податкового законодавства. Вимога про надання відповідної інформації має визначати у запиті саме фактичні дані підстави, тобто наявність конкретних обставин, а не покликання на відповідні норми Податкового кодексу України.

Щодо правомірності прийнятого ГУ ДФС у Львівській області наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, то як вбачається зі змісту надісланих на адресу позивача запитів, положення вказаного підпункту не було правовою підставою для надіслання таких запитів, а відтак призначення перевірки у зв`язку з неналежним виконанням вказаного підпункту є безпідставним.

Крім того, Суд враховує, що на запити ГУ ДФС у Львівській області про надання інформації (пояснень) та її документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕКС ХАУС» та ТОВ «Лембуд» позивач надавав первинні бухгалтерські документи, однак відповідач не проаналізував їх, не зазначив конкретних недоліків поданих ПП «Автоінтерлогістік» пояснень або документів, а також обґрунтованих причин, чому поданих позивачем документів є недостатньо, та не конкретизував, яких саме документів не вистачає.

Доводи касаційної скарги відповідача не спростовують правильність доводів, якими мотивовані судові рішення та не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова