ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2020 року

Київ

справа №726/549/19

адміністративне провадження №К/9901/22135/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №726/549/19

за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти № 3 батальйону УПП в Чернівецькій області лейтенанта поліції Борлодяна Вадима Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Замерзляка Олександра Васильовича як представника інспектора взводу №1 роти № 3 батальйону УПП в Чернівецькій області лейтенанта поліції Борлодяна Вадима Володимировича на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді- Моніча Б.С., суддів: Охрімчук І.Г. Капустинського М.М.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

1. В березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 3 батальйону УПП в Чернівецькій області лейтенант поліції Борлодяна Вадима Володимировича, в якому просив скасувати постанову №252982 від 09 березня 2019 року за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 182 КУпАП та стягнути з відповідача судові витрати та витрати на правову допомогу.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

2. Судами встановлено, що відповідно до копії постанови про адміністративне правопорушення № 024733, 09 березня 2019 року ОСОБА_1 близько 01 години 20 хвилин, перебуваючи на робочому місці в закладі ресторану " Хюстон " по вул . Чайковського , 5 у м Чернівці , де працює адміністратором, порушував тишу, а саме: в ресторані голосно грала музика, чим порушувався спокій громадян та вимоги статті 24 Закону України "Про санітарне та епідеміологічне благополуччя населення".

2.1. Згідно вказаної постанови № 024733, на ОСОБА_1 було накладене стягнення в розмірі 85 гривень.

2.2. Позивач, не погоджуючись з вищевказаною постановою, звернувся з даним позовом до суду.

2.3. Під час розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача подано клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 5239,50 грн.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівців від 22 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

3.1. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ГО № 024733 від 09 березня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 182 КУпАП, винесену інспектором роти № 3 батальйону УПП в Чернівецькій області лейтенантом поліції Борлодяном Вадимом Володимировичем.

3.2. Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушень передбачених частиною 1 статті 182 КпАП України закрито.

3.3. Одночасно суд відмовив у стягненні на користь позивача понесених судових витрат на оплату правової допомоги.

4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року скасовано рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 22 квітня 2019 року в частині відмови в задоволенні клопотання представника позивача про стягнення понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

4.1. Прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500 (п`ятсот) грн.

4.2. В іншій частині рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 22 квітня 2019 року залишено без змін.

IV. Касаційне оскарження

5. У касаційній скарзі Замерзляк Олександр Васильович як представник інспектора взводу №1 роти № 3 батальйону УПП в Чернівецькій області лейтенанта поліції Борлодяна Вадима Володимировича, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

6. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що сторону відповідача не було ознайомлено з доказами, які представник позивача подав до суду першої інстанції для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

6.2. Зокрема, скаржник зазначає, що стороні відповідача не відомо чи містять квитанція і розрахунок судових витрат, акт прийому-передачі посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати на відшкодування правничої допомоги.

7. У відзиві позивач просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

8. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

10. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

11. Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

12. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

13. Статтею 19 вказаного Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

14. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

15. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

16. Згідно з статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

17. Згідно з частина 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

18. Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

19. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

VI. Позиція Верховного Суду

20. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).

21. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

25. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

26. Адміністративне судочинство спрямоване на зміцнення законності, правопорядку та попередження правопорушень, а також сприяє активному та ініціативному виявленню порушень прав, свобод та інтересів осіб з боку влади та поновлення цих прав чи запобігання їх порушенню, а тому суди адміністративної юрисдикції повинні захищати такі права фізичних і юридичних осіб (зокрема й право на відшкодування витрат на правову допомогу) усіма передбаченими й дозволеними законодавством України способами.

27. Одночасно, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

28. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

29. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

30. Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

31. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

32. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

33. Згідно з частинами 6 та 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

34. Судами встановлено, що представником позивача до суду першої інстанції для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу було подано наступні документи: договір про надання правничої допомоги від 01 березня 2019 року №5/19, додаток №1(розрахунок) до договору від 01 березня 2019 року №5/19; оригінал квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 11 квітня 2019 року; копію прибуткового касового ордера №б/н від 11 квітня 2019 року; копію акту прийому-передачі виконаних робіт від 11 квітня 2019 року; копію судової повістки з відміткою перебування адвоката в суді 11 квітня 2019 року з 10:25 по 13:00 год.; копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю від 31 серпня 2018 року; копію ордеру від 12 березня 2019 року №27880; попередній розрахунок витрат від 18 березня 2019 року.

35. Згідно розрахунку судових витрат останні складаються з суми консультації та узгодження правової позиції перед зверненням з позовом до суду протягом двох годин в сумі 998,00 грн., складання адвокатського запиту в сумі 499 грн.; складання позовної заяви протягом п`яти годин 2495,00 грн. та прийняття участі в судовому засіданні протягом 2 годин 30 хв. 1247,50 грн. на загальну суму 5239,50 грн.

36. Відповідно до квитанції від 11 квітня 2019 року позивач сплатив адвокату грошові кошти в сумі 5239,50 грн.

37. Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, що справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності не є складними. Сума накладеного штрафу на позивача є незначною. Водночас це не може бути безумовною підставою для відмови у стягненні витрат на правову допомогу.

38. Навіть у справах незначної складності та у справах, де розмір накладених санкцій є невеликим, особа не може бути обмежена у можливості звернутися за правовою допомогою, а у подальшому до суду для захисту своїх порушених прав.

39. Разом з тим, вона не може розраховувати, що сума витрачених коштів буде їй відшкодована судом у повному обсязі без урахування вищевказаних обставин.

40. При розрахунку вартості послуг вартість однієї години роботи адвоката визначена в розмірі 768,40 грн., що складає 122 тис. 175 грн. 60 коп. за місяць, виходячи з норм тривалості робочого часу у березні 2019 року (159 годин) при 40 годинному робочому тижні.

41. Проте, у даному випадку не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару в погодинному обрахунку була врахована складність справи та інші істотні обставини (в даному випадку розмір накладеного штрафу).

42. Отже, слід дійти висновку, що сплачена позивачем сума на професійну правничу допомогу не є співмірною із складністю справи та іншими істотними обставинами, а тому, вартість такої послуги, а саме 5239,50 грн., в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною.

43. Судом апеляційної інстанції було враховано, що предметом розгляду у даній справі є встановлення правомірності постанови від 09 березня 2019 року серії №252982 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 182 КУпАП, якою на позивача накладено штраф у розмірі 85 грн.

44. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення заяви відповідача про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 500 грн., понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, які підлягають стягненню з Управління патрульної поліції в Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

45. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

46. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

47. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

VIІ. Судові витрати

48. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Замерзляка Олександра Васильовича як представника інспектора взводу №1 роти № 3 батальйону УПП в Чернівецькій області лейтенанта поліції Борлодяна Вадима Володимировича - залишити без задоволення.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська ,

Судді Верховного Суду