Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.01.2020 року у справі №580/1873/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року

м. Київ

справа № 580/1873/19

адміністративне провадження № К/9901/35356/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Черкаській області

третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 (головуючий суддя - Собків Я. М., судді - Земляна Г. В., Степанюк А. Г. )

ВСТАНОВИВ:

І. Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправним і скасувати наказ відповідача від 27.12.2018 №538 о/с в частині, що стосується звільненого 07.11.2018 позивача зі служби в поліції згідно з п.2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу), а також визнати протиправним та скасувати наказ від 03.05.2019 №108 о/с в частині зміни стажу служби позивача;

- зобов'язати відповідача направити документи до ГУ ПФУ в Черкаській області для призначення пенсії звільненому 07.11.2018 зі служби в поліції позивачу за п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу): коректний атестат та довідку із зазначенням відповідної вислуги;

- постановити окрему ухвалу про факт вчинення злочину службовими особами відповідача та встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у цій справі.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення прийняті після припинення трудових відносин і не враховують фактичне проходження позивачем служби та набуття відповідного стажу з часу його поновлення згідно з рішенням суду та переведення на іншу посаду до часу його звільнення через хворобу. Вказані обставини вплинули на призначення та розрахунок його пенсії з інвалідності, отримання якої пов'язане з проходженням ним такої служби. Тому позивач вважає, що спірні рішення порушують його права на належний соціальний захист і свідчать про перевищення відповідачем повноважень, оскільки прийняті поза межами встановлених судом обставин.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним і скасовано накази Головного управління Національної поліції в Черкаській області:

від 27.12.2018 №538 о/с в частині щодо:

- скасування пунктів наказу ГУНП від 23.07.2018 №288 о/с в частинах поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Катеринопільського ВП Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області та призначення його на посаду заступника начальника Монастирищенського ВП Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області;

- скасування пункту наказу ГУНП від 07.11.2018 №451 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.2 (через хворобу);

від 03.05.2019 №108 о/с в частині щодо змін та доповнень до наказу ГУНП від
27.12.2018 №538 о/с відносно ОСОБА_1.

Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Черкаській області скласти та направити Головному управлінню Пенсійного Фонду України в Черкаській області для призначення пенсії ОСОБА_1 його грошовий атестат, розрахунок вислуги років на пенсію та довідку про щомісячні додаткові види його грошового забезпечення та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.

Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали та направлення її в органи Державного Бюро Розслідувань та встановлення окремих заходів судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що передумовою виникнення підстав спору стало скасування рішення суду першої інстанції, а отже - судова помилка, негативні ризики якої покладено на позивача. Отже, видання відповідачем спірного наказу №288о/с в частині щодо поновлення позивача на посаді згідно з рішенням суду першої інстанції, що у відповідній частині згідно з вимогами процесуального закону підлягало негайному виконанню, було та є правомірними діями відповідача, які не залежали від дій позивача та не містять його вини.

5. Разом з тим, суд зазначив, що відповідач не спростував жодним доказом факту отримання позивачем захворювання, пов'язаного зі службою, що стало підставою видачі наказу №451о/с, дійсності виданих з цього приводу документів про інвалідність позивача, законність отриманого грошового забезпечення, хоча такий обов'язок покладений на відповідача-суб'єкта владних повноважень, що заперечує проти задоволення позову, відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України. На підставі цього суд першої інстанції дійшов висновку про те, що скасування
27.12.2018 відповідачем наказу від 07.11.2018 №451о/с про звільнення позивача через хворобу не є виправданим втручанням відповідача у приватне життя позивача.

6. Крім того, судом вказано на те, що набуття позивачем стажу у спірних правовідносинах мало добросовісний та законний характер, неврахування його є порушенням ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію". Також вислуга років поліцейського враховується для призначення йому пенсії відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Оскільки на час видачі спірних наказів відносини служби між сторонами спору були припинені, суд дійшов висновку, що обраний відповідачем спосіб їх зміни не відповідає вимогам закону, а тому спірні накази є протиправними та підлягають скасуванню у відповідних частинах, що стосуються позивача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

8. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновок суду першої інстанції про те, що на час видачі спірних наказів відносини служби між сторонами спору були припинені, а тому обраний відповідачем спосіб їх зміни не відповідає вимогам закону є необґрунтованим. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач, виносячи спірні накази, діяв у межах та спосіб, встановлені нормами чинного законодавства, та відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб, і підлягало виконанню на всій території України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

9. У грудні 2019 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019. У касаційний скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.08.2019.

10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від
18.12.2018 було неможливим, оскільки позивач міг бути звільнений не раніше дня скасування судового рішення суду першої інстанції, тобто не раніше 18.12.2018.

Позивач вказує, що саме після поновлення його на роботі рішенням суду, яке в подальшому було скасовано, він набув хворобу, яка мала наслідком встановлення позивачу інвалідності ІІ групи, що є підставою для призначення йому пенсії по інвалідності.

11. У касаційній скарзі позивач стверджує, що на момент прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом постанови про скасування рішення суду першої інстанції позивач був звільненим з поліції через хворобу, тобто не перебував з відповідачем у трудових правовідносинах, а тому згадана постанова не мала для позивача юридичних наслідків.

12. Відзиву на касаційну скаргу не подано, що у відповідності до ч. 4 ст. 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

13. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2019 для розгляду справи №580/1873/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Стародуб О. П., судді - Кравчук В. М., Желєзний І. В.

14. Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2019 задоволено заяви суддів Стародуба О. П., Кравчука В. М., Желєзного І. В. про самовідвід. Відведено суддів Стародуба О. П., Кравчука В. М., Желєзного І. В. від розгляду справи №580/1873/19. Матеріали передано касаційної скарги №К/9901/35356/19 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду.

15. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду №2243/0/78-19 від 28.12.2019 призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги.

16. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2019 для розгляду справи №580/1873/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А. В., судді - Білак М. В., Калашнікова О. В.

17. Ухвалою Верховного Суду від 03.01.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, встановлено строк для надання відзиву на касаційну скаргу.

18. Ухвалою Верховного Суду від 28.01.2021 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

19.28 лютого 2018 року відповідач згідно з наказом №564 притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог ч.1 ст.6, ч.ч. 2, 3 ст. 91 Закону України "Про Національну поліцію", ст.1,4 та п. п. п1-5,7-10.1 ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС, ч. ч.1-4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, наказу Катеринопільського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУНП від 01.12.2016 №59 "Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та робітників Катеринопільського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області".

20. Відповідно до наказу від 02.03.2018 №80 о/с позивача звільнено з посади заступника начальника Катеринопільського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУНП за п.6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) з 02.03.2018.

21. Позивач оскаржив вказані накази до Черкаського окружного адміністративного суду (справа №823/1487/18). Так, рішенням вказаного суду від 04.07.2018 всі спірні накази визнані протиправними та скасовані. Вирішено поновити позивача на вказаній вище посаді з 02.03.2018. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

22. Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді допущено до негайного виконання. З цією метою відповідач видав наказ від 23.07.2018 №288 о/с, згідно з яким поновив позивача на вказаній посаді та водночас відповідно до п. 2 ч.1 ст.65 Закону України "Про Національну поліцію" призначив його заступником начальника Монастирищенського відділення поліції Уманського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області у порядку переведення, встановивши йому посадовий оклад в розмірі 3000 грн та звільнивши з посади заступника начальника Катеринопільського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ЗУНП в Черкаській області - з 24.07.2018.

23.07 листопада 2018 року відповідач видав наказ №451 о/с, згідно з яким звільнив позивача зі служби відповідно до п.2 (через хворобу) ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", визначивши, що його стаж служби в поліції для виплати відсоткової надбавки за вислугу років становив 16 років 02 місяці та 06 днів, а вислуга років на пільгових умовах - 00 років, 03 місяці та 09днів.

24.18 грудня 2018 року Шостий апеляційний адміністративний суд у вказаній вище справі виніс постанову, якою скасував рішення суду першої інстанції щодо поновлення позивача на службі, визнав спірні накази відповідача щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з таких підстав - правомірними.

25.27 грудня 2018 року відповідач прийняв спірний наказ №538 о/с, яким скасував пункти: наказу ГУНП від 23.07.2018 №288 о/с в частинах поновлення позивача на посаді заступника начальника Катеринопільського ВП Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області та призначення його на посаду заступника начальника Монастирищенського ВП Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області; наказу ГУНП від 07.11.2018 №451 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції за п.2 (через хворобу), встановивши зарахувати до вислуги років період його служби з 23.07.2018 до 07.11.2018.

26.19 лютого 2019 року позивачу видано довідку до акту огляду МСЕК №133723 про встановлення йому інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції.

27.21 лютого 2019 року позивач подав начальнику ГУНП в Черкаській області заяву про призначення йому пенсії через інвалідність.

28.03 травня 2019 року відповідач видав спірний наказ №108 о/с, згідно з яким вніс зміни та доповнення до наказу №538 о/с в частині щодо позивача, виклавши його в редакції: "На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі №823/1487/18 скасувати пункт наказу ГУНП від
23.07.2018 №288о/с в частині призначення майора поліції ОСОБА_1 (0057780) - на посаду заступника начальника Монастирищенського відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області; скасувати пункт наказу ГУНП від 07.11.2018 №451 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за п.2 (через хворобу) ч.1 ст.77 майора поліції ОСОБА_1 (0057780) - заступника начальника Монастирищенського відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області. Стаж служби в поліції для виплати відсоткової надбавки за вислугу років станом на 02.03.2018 складає - 15 років 06 місяці 09 днів; вислуга на пільгових умовах - 00 років 03 місяці 09 днів. Підстава: постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі №823/1487/18".

29.17 травня 2019 року відповідач склав розрахунок позивачу його вислуги років, яка враховується для призначення пенсії, згідно з якою вона станом на 02.03.2018 вказана: у календарному обчисленні -15р.06м.01д., у пільговому обчисленні - 00р. 03м. 09д. Для призначення пенсії вислуга позивача вказана станом на 03.03.2019-15р 09м 10д. У вказаному розрахунку не відображено проходження позивачем служби, яку позивач ніс згідно зі вказаним вище наказом від 23.07.2018 №288 до
07.11.2018 на посаді заступника начальника Монастирищенського відділення поліції Уманського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області.

30. Того ж дня відповідач склав грошовий атестат №57 для позивача, у пункті 4 якого вказано стаж його служби, що відповідає даним згаданого вище розрахунку, та довідку про щомісячні додаткові види його грошового забезпечення та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в якій зазначене грошове забезпечення виключно за період з 01.03.2016 до 28.02.2018.

31. Зі вказаними документами позивач ознайомився 24.05.2019, зазначивши в них про заперечення щодо обчисленого стажу.

ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

32. Конституція України

32.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32.2. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

32.3. Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

33. Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015

33.1. Частиною 1 статті 78 Закону встановлено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

34. Закон України ""Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992

34.1. За приписами статті 12 Закону стаж служби враховується при призначенні пенсії поліцейському.

IV. Позиція Верховного Суду

35. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

37. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.07.2018 у справі №823/1487/18 видав наказ від 23.07.2018 №288 о/с, згідно з яким поновив позивача на посаді та відповідно до п. 2 ч.1 ст.65 Закону України "Про Національну поліцію" призначив його заступником начальника Монастирищенського відділення поліції Уманського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області у порядку переведення.

07 листопада 2018 року відповідач видав наказ №451 о/с, згідно з яким звільнив позивача зі служби відповідно до п.2 (через хворобу) ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".

Однак, після прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом постанови про скасування вищевказаного судового рішення відповідач скасував пункт наказу ГУНП від 23.07.2018 №288о/с в частині призначення позивача на посаду заступника начальника Монастирищенського відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, а також скасував пункт наказу ГУНП від 07.11.2018 №451 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції за п.2 (через хворобу) ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".

38. Разом з тим, Верховний Суд констатує, що незважаючи на прийняття відповідачем спірних наказів, позивач в період з 24.03.2018 по 07.11.2018 фактично проходив службу в поліції, отримував грошове забезпечення, та саме у цей період отримав хворобу, внаслідок якої він став непридатним до служби в поліції. Вказані обставини встановлені судами попередніх інстанцій на підставі належних доказів, та не заперечуються сторонами.

39. Судом першої інстанції було вірно враховано, що видання відповідачем наказу №288о/с в частині щодо поновлення позивача на посаді згідно з рішенням суду першої інстанції, що у відповідній частині згідно з вимогами процесуального закону підлягало негайному виконанню, є правомірними діями, які не залежали від дій позивача, а тому набуття позивачем стажу у спірних правовідносинах мало добросовісний та законний характер. Верховний Суд погоджується з такими висновками та зауважує, що з огляду на встановлені обставини справи, враховуючи отримання позивачем хвороби під час проходження ним служби в поліції, яка надає позивачу право на отримання пенсії по інвалідності, дії відповідача щодо внесення змін до наказу ГУНП від 23.07.2018 №288 о/с, є такими, що впливають на отримання позивачем пенсії по інвалідності, та такими, що порушують принципи Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме становлять втручання у право особи на мирне володіння майном, та, як правильно зазначено судом першої інстанції, заперечують дійсність правових відносин служби, які фактично відбулися.

40. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відповідач, приймаючи спірні накази, діяв у межах та спосіб, встановлені нормами чинного законодавства, та відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили. Однак, колегія суддів Верховного Суду не може погодитися з такими висновками, оскільки резолютивна частина постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі №823/1487/18 не містить способу її виконання, у зв'язку з чим зазначене судове рішення підлягає виконанню в порядку, що має відповідати закону та засадам, встановленим ст. 2 КАС України, зокрема дії мають бути вчинені відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані дії.

41. На переконання Верховного Суду, прийняття відповідачем спірних наказів не відповідає зазначеним вище вимогам обґрунтованості та пропорційності, оскільки, як було зазначено вище, не є виправданим втручанням відповідача у приватне життя позивача, який добросовісно розраховував на виконання рішення суду першої інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує також те, що трудові відносини між позивачем та відповідачем на дату прийняття спірних наказів припинилися, оскільки позивач з
07.11.2018 не проходить службу в поліції.

Верховний Суд вважає за необхідне також зазначити, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі №823/1487/18 визнано правомірним звільнення позивача з посади заступника начальника Катеринопільського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУНП у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту з 02.03.2018, та виконання цієї постанови вимагало звільнення позивача зі служби в поліції, яке, втім, фактично відбулося до дати прийняття зазначеної постанови.

42. Враховуючи вищенаведене, Суд дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог, та не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення першої інстанції, в той час як судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до скасування законного судового рішення.

43. Відповідно до частин 1 -3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Приписами частини 1 статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

45. Згідно статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

46. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування прийнятого ним рішення у суду апеляційної інстанції були відсутні, у зв'язку з чим касаційну скаргу слід задовольнити, постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись статтями 341, 343, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі № 580/1873/19 скасувати повністю.

3. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року у справі № 580/1873/19 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіА. В. Жук М. В. Білак О. В. Калашнікова