Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.07.2020 року у справі №160/12729/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року

м. Київ

справа №160/12729/19

адміністративне провадження №К/9901/17088/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О. В.,

суддів: Білак М. В., Губської О. А.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №160/12729/19

за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року (прийняте у складі головуючого судді - Царікової О. В. ) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Сухарова А. В., суддів: Головко О. В., Ясенова Т. І.)

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1.17 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", про визнання протиправною та скасування постанови від 13.11.2019 ВП № 60421362 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною при примусовому виконанні виконавчого напису №24352 від 15.10.2019, виданого приватним нотаріусом КМНО Хара Н. С.

2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що при відкритті виконавчого провадження відповідачем порушені вимоги частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження". Боржник проживає в місті Покров Дніпропетровської області та ніякого майна в місті Києві не має.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1).

3.1.24 жовтня 2019 року Акціонерне Товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О. А. з заявою про примусове виконання рішення, в якій просив:

- відкрити за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною за № 24352 від 15 жовтня 2019 року про стягнення із боржника, яким є: ОСОБА_1 коштів у розмірі 13543,56 гривень;

- звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яким є: ОСОБА_1, ідентифікаційний № платника податків: НОМЕР_1, без застосування заходів примусового звернення стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) Боржника.

3.2. На підставі заяви стягувача на виконання вищевказаного виконавчого напису № 24352 від 15 жовтня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О. А. відкрито виконавче провадження №60421362 по стягненню з боржника ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості в розмірі 13543,56 грн.

3.3. У вказаному виконавчому провадженні 13 листопада 2019 року відповідачем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1, що отримує дохід у Покровському міському комунальному підприємстві "ДОБРОБУТ" (м. Покров, вул. Тітова, буд. 1А).

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року позов задоволено.

4.1. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13 листопада 2019 року по виконавчому провадженню № 60421362 щодо примусового виконання виконавчого напису № 24352 від 15 жовтня 2019 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Сергіївни про стягнення з ОСОБА_1, як боржника, на користь АТ "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості в розмірі 13543 грн. 56 коп.

4.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при відкритті виконавчого провадження порушені вимоги частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження". Боржник проживає в місті Покров Дніпропетровської області та ніякого майна в місті Києві не має.

5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

5.1. Визнано протиправними і скасовано, винесені приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О. А.:

- постанову від 28 жовтня 2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП №60421362 за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н. С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Перший український міжнародний банк" заборгованості в розмірі 13543 грн. 56 коп. ;

- постанову ВП №60421362 від 13 листопада 2019 року про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1, які вона отримує в Покровському міському комунальному підприємстві "Добробут".

5.2. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позову суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Перший український міжнародний банк" заборгованості в розмірі 13543 грн. 56 коп. В зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції, для ефективного захисту прав та інтересів позивача вийшов за межі позовних вимог та скасував постанову від 28 жовтня 2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП №60421362.

IV. Касаційне оскарження

6. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

6.1. Посилаючись на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідач зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 905/3542/15 щодо відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника.

6.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує, що дії приватного виконавця в частині звернення стягнення є правомірними, а постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13 листопада 2019 року була винесена приватним виконавцем відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження".

6.3. Також вказує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо виходу за межі позовних вимог та скасування постанови від 28 жовтня 2019 року про відкриття виконавчого провадження.

6.4. У зв'язку із наведеним відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

7. У відзиві на касаційну скаргу, позивач посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягають скасуванню.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

8. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

10. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі-Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі-Закон №1404-VІІІ органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі-Закон №1404-VІІІ, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі-Закон №1404-VІІІ, а також рішеннями, які відповідно до частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі-Закон №1404-VІІІ підлягають примусовому виконанню.

11. Відповідно до ~law22~ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

12. ~law23~ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених ~law24~ випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

12.1. Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

13. Згідно з ~law27~ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

14. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII ""Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - ~law29~).

15. Згідно зі ~law30~ примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

16. Відповідно до ~law32~ у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

17. ~law33~ визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

18. Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802; далі - Інструкція № 512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

19. Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.

20. ~law35~ передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

21. Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

22. Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

VI. Позиція Верховного Суду

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

25. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

26. З положень ~law36~ вбачається, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

27. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у справі № 804/6996/17 від 08 квітня 2020 року.

28. За статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження", статтею 9, статтею 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", статтею 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", пунктом 1 розділом ІІ Інструкції № 512/5 відповідач був наділений можливістю перевірити відомості, зокрема, про місцезнаходження боржника та був зобов'язаний при відкритті виконавчого провадження пересвідчитися у наявності своєї компетенції на примусове виконання рішення за місцем знаходження боржника, виходячи із його зазначення стягувачем у заяві. Між тим, відповідачем, як встановлено судами, не доведено, що у заяві стягувача було зазначено адресу боржника, яка відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що приватний виконавець Клітченко О. А. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, що підтверджується отриманою з Єдиного реєстру приватних виконавців України інформаційною довідкою №43431420191212 від 12 грудня 2019 року.

30. Відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13 листопада 2019 року боржником у виконавчому провадженні № 60421362 є фізична особа - ОСОБА_1.

31. За приписами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

32. В касаційній скарзі відповідач обґрунтовуючи правомірність винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 60421362 посилається на те, що у даному випадку виконавчий документ було прийнято не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, а за місцезнаходженням його майна - грошових кошів на картковому рахунку, відкритому в АТ "Перший Український Міжнародний Банк", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, що підпадає під виконавчий округ, на території якого приватний виконавець Клітченко О. А. здійснює свою діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

33. Колегія суддів Верховного Суду вважає необгрунтованими вказані доводи скаржника, оскільки наявність будь-якого майна у позивача (боржника) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача) судами не встановлено.

34. При цьому, як встановлено судами, стягувачем при поданні заяви про примусове виконання рішення не зазначено та не надано доказів, які б підтверджували, що боржник дійсно має власні грошові кошти (майно) на зазначеному вище рахунку, а відповідачем при прийнятті виконавчого документа до виконання це не перевірено.

35. Посилання відповідача на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 10 вересня 2018 року у справі №905/3542/15 є необґрунтованим, оскільки вказана постанова ухвалена за інших фактичних обставин. У вказаній справі у боржника, на відміну від ОСОБА_1, дійсно були наявні кошти на банківських рахунках, що відкриті у банку, який знаходиться у місті Києві.

36. За змістом статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

37. Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до частиною 2 статті 9 КАС України, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

38. Частиною 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

39. Суд апеляційної інстанції під час ухвалення нового рішення не обмежений у повноваженні вийти за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина або обрати на свій розсуд найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин.

40. Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, в обгрунтування виходу за межі позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко О. А. протиправно відкрила виконавче провадження №60421362 по стягненню з боржника ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості в розмірі 13543,56 грн., що стало підставою для винесення приватним виконавцем постанови від 13 листопада 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Зокрема, приватним виконавцем не доведено, що виконавчий документ прийнято до виконання за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача). В свою чергу, твердження відповідача про те, що виконавчий документ прийнято ним до виконання за місцезнаходженням майна боржника також є безпідставними та спростовуються встановленими обставинами по справі.

41. За конкретно встановлених по цій справі обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні.

42. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку доводам, наведеним під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

43. За такого правового регулювання, предмета і підстави позову в даному адміністративному спорі, Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого та законного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

44. Що стосується вимог касаційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції, Верховний Суд зазначає, що в результаті його перегляду в апеляційному порядку постановою апеляційного суду зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, а тому підстави для його перегляду Верховним Судом як судом касаційної інстанції в адміністративних справах відсутні.

45. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

46. Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, підстави для її скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадане судове рішення - без змін.

VIІ. Судові витрати

47. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни - залишити без задоволення.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіО. В. Калашнікова М. В. Білак О. А. Губська