Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №825/93/14

адміністративне провадження №К/9901/2707/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року (суддя Смірнова О.Є.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року (колегія у складі суддів: Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Літвіна Н.М.) у справі № 825/93/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач або ФОП) звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - відповідач або ДПІ), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій № 00000952100 від 12 вересня 2013 року.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що не здійснює господарську діяльність в сфері продажу підакцизної групи товару, не зобов'язана отримувати на це ліцензію (дозвіл) в органах державної влади, що в подальшому б призвело до внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, де б вона здійснювала зберігання даної групи товарів.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, позов задоволено повністю.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не здійснювала господарську діяльність у сфері продажу підакцизної групи товару та не зобов'язана була отримувати на це ліцензію (дозвіл) в органах державної влади, цигарки, вилучені податковим органом, були придбані для власного вжитку, а не для продажу, а тому в діях позивача відсутнє порушення ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Доводи касаційної скарги повністю повторюють доводи апеляційної скарги.

У якості підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції відповідач посилається на порушення ними норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем зазначено, що приймаючи рішення суд не врахував доводів ДПІ. В якості доводів відповідач цитує акт перевірки, рішення про застосування фінансових санкцій, та статті закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції правильно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в ході перевірки встановлено факт зберігання позивачем тютюнових виробів в кількості 22 пачки у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в магазині, що належить позивачу.

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 жовтня 2013 року закрито провадження у справі № 3/2523/976/13 відносно позивача за ч. 1 ст. 164 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Дана постанова набрала законної сили. Суд, розглядаючи протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1.за ч.1 ст.164 КУпроАП щодо зберігання тютюнових виробів, які не внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання, встановив відсутність складу адміністративного правопорушення в зв'язку з тим, що тютюнові вироби, вилучались з власних речей ОСОБА_1., а факт роздрібної торгівлі не підтвердився.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95-ВP (далі - Закон № 481).

Відповідно до частини 33 статті 15 Закону України № 481 зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами державної податкової служби України і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по-батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб'єкту господарювання, що здійснює господарювання за наявності ліцензії, що є підтвердженням реєстрації місця зберігання підакцизної групи товарів як алкогольних, так і тютюнових виробів.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач не має ліцензії на оптову чи роздрібну торгівлю тютюновими виробами та не здійснює торгівлю вказаними видами продукції. Дані факти не підставлені під сумнів ДПІ в апеляційній та касаційній скаргах.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції підтримує висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що позивач не здійснювала господарську діяльність у сфері продажу підакцизної групи товару та не зобов'язана була отримувати на це ліцензію (дозвіл) в органах державної влади, цигарки, вилучені податковим органом, були придбані для власного вжитку, а не для продажу, а тому в діях позивача відсутнє порушення ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

............................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду