Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.12.2018 року у справі №800/665/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2018 року

Київ

справа №800/665/16

адміністративне провадження №А/9901/95/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_3 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2017 року в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_3

до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 26 грудня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення від 17 листопада 2016 року №1907/дп-16 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Приморського районного суду м. Одеси Івченка Віталія Борисовича та внесення подання до Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Приморського районного суду м. Одеси.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Постановою Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2017 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення від 17 листопада 2016 року про внесення подання до Вищої ради юстиції про його звільнення з посади судді Приморського районного суду міста Одеси відмовлено.

3. Таке рішення вмотивовано тим, що істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтування обов'язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев'ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ). Суд дійшов висновку, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України правомірно застосувала до ОСОБА_3 дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді, оскільки останній допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя внаслідок необґрунтованого поновлення процесуальних строків у цивільній справі №2-5151/09, а також не вжив заходів щодо розгляду заяви Відділу ДВС від 28 квітня 2015 року №10491 щодо роз'яснення порядку відрахування із середньомісячного заробітку податків та обов'язкових платежів протягом строку, встановленого законом. Крім того, було порушено інтереси державного підприємства внаслідок примусового виконання прийнятого позивачем рішення в частині стягнення середнього заробітку. Також суд зазначив, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 листопада 2016 року №1907/дп-16 є аргументованим та містить мотиви, які стали підставою для його прийняття. Суд зауважив, що Комісія не перевіряла законності судового рішення і не робила жодних правових висновків з питань, що належать до компетенції відповідного суду. Предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України були лише дії судді Івченка В.Б. щодо неналежного виконання покладених законом на суддю службових обов'язків у процесі розгляду цивільної справи №2-5151/09. До того ж, оспорюване рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було прийнято після того як рішення, винесене під головуванням позивача, було скасовано судом касаційної інстанції. Також суд зазначив, що оскільки рішення у цивільній справі №2-5151/09 суддею Івченком В.Б. було ухвалено 4 липня 2014 року, то посилання позивача на сплив строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованими.

Короткий зміст вимог заяви про перегляд судового рішення та заперечень

4. 26 липня 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2017 року, в якій скаржник просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове про задоволення адміністративного позову.

5. Як на підставу звернення до Верховного Суду України позивач послався на п. 4 ч. 1 статті 237 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року). ОСОБА_3 вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме зазначає про:

5.1. позбавлення його права на справедливий суд через відсутність «незалежного та неупередженого» суду, оскільки судді Пасічник С.С., Стародуб О.П., Швець В.В., яким позивачем неодноразово заявлявся відвід, не відповідають критерію «незалежності та неупередженості» суду, оскільки вказані судді претендують на посади до Верховного Суду та стосовно них у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України існували дискреційні повноваження щодо скасування і врахування висновків Громадської ради доброчесності; позивач вказує на наявність у цього складу суду реального конфлікту інтересів;

5.2. порушення принципу правової визначеності, який виразився у неіснуванні на момент розгляду скарги щодо нього такого дисциплінарного стягнення як внесення подання про звільнення судді, оскільки позивач не міг передбачити, що його дисциплінарна справа Комісією буде розглядатись більше, ніж 2 роки і Верховною Радою України буде прийнято новий закон, який погіршить його становище;

5.3. сплив строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності, передбачений ч.ч. 4, 5 статті 87 Закону №2453-VI, ще до відкриття дисциплінраного провадження внаслідок застосування Вищою кваліфікаційною комісією суддів України зворотної сили Закону всупереч статті 58 Конституції України;

5.4. перевищення повноважень відповідачем при перевірці «законності та обґрунтованості» судового рішення в частині посилань на скасування рішення щодо позову ОСОБА_5 ухвалою ВССУ та зазначень про допущення суддею порушень цивільно-процесуального закону внаслідок неналежного ставлення до службових обов'язків, адже судами вищий інстанцій при скасуванні судового рішення не було встановлено умисного порушення позивачем норм права та його неналежного ставлення до своїх службових обов'язків;

5.5. порушення таємниці нарадчої кімнати та Регламенту ВККС України, оскільки член Комісії ОСОБА_6, якою проводилась перевірка, всупереч абзацу 3 пункту 14.6.1 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України приймала участь у нарадчій кімнаті та голосувала, що підтверджується протоколом засідання ВККС України;

5.6. неправомочність члена Комісії ОСОБА_7 при прийнятті оскаржуваного рішення. Позивач зазначає, що ОСОБА_7 надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1, яке йому не видавалось та не підписувалось, що підтверджується листом Національної асоціації адвокатів України від 12.07.2017 року. Крім того, позивач зазначає, що ОСОБА_7 не виконує вимоги законодавства щодо несумісності, оскільки є одночасно Головою Ради адвокатів Рівненської області;

6. Ухвалою Верховного Суду України від 14 вересня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення.

7. Відповідачем до суду надано заперечення на заяву ОСОБА_3, в яких вказано на те, що ухвалюючи рішення у цивільній справі №2-5151/09 суддя Івченко В.Б. оцінив надані ОСОБА_5 пояснення як достатні для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, що призвело до ухвалення рішення про стягнення на користь останнього середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 2377897,95грн. Повертаючи справу на новий розгляд Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй ухвалі від 23 вересня 2015 року зазначив, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на наявність в матеріалах справи акта від 26 квітня 1989 року про ознайомлення гр. ОСОБА_5 з наказом від 25 квітня 1989 року №496-к про його звільнення за скороченням штату, згідно з яким останньому роз'яснено право на звернення за проведенням повного розрахунку, отримання трудової книжки, від реалізації якого ОСОБА_5 відмовився . Однак, станом на квітень 2015 року рішення суду першої інстанції в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 2377897,95грн. виконано у повному обсязі шляхом списання цієї суми з рахунку відповідача. Крім того, Комісією встановлено, що відділ ДВС 28 квітня 2015 року звернувся до Приморського районного суду міста Одеси із заявою за №10491 про роз'яснення подальшого порядку виконання виконавчого листа від 16 березня 2015 року №2-5151/09, втім вказана заява так і не була розглянута суддею Івченком В.Б., хоча і перебувала у його провадженні понад місяць до направлення справи 15 червня 2015 року для розгляду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Відповідач вказує на те, що встановлені ним в сукупності факти і обставини вказують на допущення суддею Івченком В.Б. істотних порушень норм процесуального закону, що суттєво порушує права учасників процесу і створює перешкоди в доступі їм до правосуддя, порочить звання судді, викликає сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності. Таким чином, Комісія вважає, що рішення від 17 листопада 2016 року №1907/дп-16 прийнято нею обґрунтовано, а Вищим адміністративним судом України надано належну правову оцінку всім обставинам справи, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

8. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Указом Президента України від 28 грудня 2010 року № 1290/2010 ОСОБА_3 призначено на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду строком на п'ять років.

10. Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 194/2012 позивача переведено на посаду судді Приморського районного суду міста Одеси.

11. У жовтні 2014 року, квітні-листопаді 2015 року до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшли скарги директора Державного підприємства (далі - ДП) «Одеський морський торговельний порт» ОСОБА_8 стосовно неналежної поведінки судді Приморського районного суду міста Одеси Івченка В.Б. при розгляді цивільної справи №2-5151/09 за позовом ОСОБА_5

12. На виконання вимог статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VІ членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_6 було проведено перевірку даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді Івченка В.Б. до дисциплінарної відповідальності, за результатами якої 11 травня 2016 року складено висновок з викладенням виявлених фактів та обставин.

13. На підставі цього висновку рішенням відповідача від 27 травня 2016 року №1071/дп-16 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Івченка В.Б. за скаргами директора ДП «Одеський морський торговельний порт» ОСОБА_8

14. Вищою кваліфікаційною комісією суддів України під час дисциплінарного провадження встановлено наступне.

14.1. ОСОБА_5 у лютому 2007 року звернувся до суду з позовом до ДП «Одеський морський торговельний порт» про визнання наказів незаконними, їх скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25 квітня 1989 року. Вказана справа перебувала в провадженні судді Приморського районного суду міста Одеси Івченка В.Б. з 29 січня 2014 року.

14.2. Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 04 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 04 березня 2015 року, визнано поважними причини пропуску ОСОБА_5 строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, поновлено цей строк та задоволено його позов: визнано незаконними та скасовано накази директора ДП «Одеський судноремонтний завод «Україна» (відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 02 жовтня 2006 року №971 ДП «Одеський судноремонтний завод «Україна» реорганізоване шляхом приєднання до ДП «Одеський морський торговельний порт» на правах відокремленого структурного підрозділу) від 18 листопада 1988 року № 1197-к та від 25 квітня 1989 року № 496-к; поновлено ОСОБА_5 на посаді начальника цеху судноверфі ДП «Одеський морський торговельний порт»; стягнуто з ДП «Одеський морський торговельний порт» середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2377897,95 гривень; зобов'язано ДП «Одеський морський торговельний порт» через бухгалтерію порту здійснити відрахування із середньомісячного заробітку начальника цеху податки та обов'язкові платежі до фондів соціального страхування, Пенсійного фонду України за триста два місяці, тобто з 25 квітня 1989 року по теперішній час. В частині поновлення ОСОБА_5 на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць рішення суду допущено до негайного виконання.

14.3. Поновлюючи строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, суддя Івченко В.Б. виходив з того, що ОСОБА_5 тривалий час перебував під тиском політичного, юридичного та економічного характеру, що зумовило пропуск ним зазначеного строку; водночас, буль-яких мотивів щодо визначення природи такого тиску (в чому ж саме полягав означений тиск, що позбавив ОСОБА_5 можливості своєчасно звернутися з позовом до суду) не навів.

14.4. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ 23 вересня 2015 року своєю ухвалою скасував рішення Приморського районного суду міста Одеси від 04 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 березня 2015 року, прийняті у цивільній справі №2-5151/09, і передав її на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції не погодився із висновками судів попередніх інстанцій про поновлення строку звернення до суду з огляду на наявність таких поважних причин його пропуску, а саме: моральний, психологічний та політичний тиск за місцем проживання позивача та його сім'ї; боротьба за належні житлові умови у 90-х роках; утримання 9-річного сина, батька - інваліда Великої Вітчизняної війни І групи та брата - інваліда І групи; хвороба доньки у 2000 році; народження синів (двійнят) у 2001 році; безсонні ночі, великий обсяг роботи вдома та перебування у лікувальних закладах. Суд касаційної інстанції у своєму рішенні вказав, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд; у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені в обґрунтуванні клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку; судами не враховано, що з позовом до суду за захистом свого порушеного права на працю позивач звернувся майже через 18 років.

14.5. Станом на квітень 2015 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 04 липня 2014 року в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 2377897,95 гривень виконано в повному обсязі.

14.6. Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі - Відділ ДВС) в порядку статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV звернувся до Приморського районного суду міста Одеси із заявою від 28 квітня 2015 року № 10491 (надійшла до суду 6 травня 2015 року) про роз'яснення подальшого порядку виконання виконавчого листа від 16 березня 2015 року №2-5151/09, виданого Приморським районним судом міста Одеси, про зобов'язання ДП «Одеський морський торговельний порт» через бухгалтерію порту здійснити відрахування із середньомісячного заробітку начальника цеху податки та обов'язкові платежі до фондів соціального страхування, Пенсійного фонду України за триста два місяці, тобто з 25 квітня 1989 року по теперішній час.

14.7. Неодноразові запити Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (від 27 липня 2015 року, 12 березня 2016 року, 18 квітня 2016 року) з пропозицією надати інформацію щодо повідомлення осіб, які брали участь у справі, державного виконавця про дату, час і місце розгляду цієї заяви та копію судового рішення, прийнятого за результатами її розгляду, або ж інформацію про надсилання копії цього рішення ДП «Одеський морський торговельний порт» і Відділу ДВС, у разі нез'явлення їх в судове засідання, залишилися без реагування.

14.8. У своїх письмових поясненнях суддя Івченко В.Б. зазначив, що у березні 2015 року до Приморського районного суду міста Одеси надійшла заява Відділу ДВС про роз'яснення подальшого порядку виконання виконавчого листа від 16 березня 2015 року №2-5151/09, виданого Приморським районним судом міста Одеси, про зобов'язання ДП «Одеський морський торговельний порт» через бухгалтерію порту здійснити відрахування із середньомісячного заробітку начальника цеху податки та обов'язкові платежі до фондів соціального страхування, Пенсійного фонду України за триста два місяці, тобто з 25 квітня 1989 року по теперішній час, однак на виконання запиту суду касаційної інстанції справа була направлена для її перегляду в касаційному порядку. Повернулася справа до суду 3 листопада 2015 року і була передана в провадження судді Загороднюку В.І., у зв'язку з закінченням 28 грудня 2015 року у нього повноважень судді. З цих підстав, як вказав суддя, заява ним не розглядалась.

14.9. Копії заяви Відділу ДВС, що, з пояснень судді, надійшла до суду у березні 2015 року, він Комісії не надав. Разом з тим, надав копію заяви Відділу ДВС від 28 квітня 2015 року №10491, однак без будь-яких пояснень щодо її розгляду.

14.10. На думку Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, пояснення та матеріали, надані суддею Івченком В.Б., не дають розуміння чи є заява Відділу ДВС від 28 квітня 2015 року №10491 щодо роз'яснення порядку відрахування із середньомісячного заробітку податків та обов'язкових платежів повторною відносно заяви, поданої у березні 2015 року (з його слів), та чому суддя не розглянув її в десятиденний строк, як це передбачено законом, враховуючи те, що згідно з довідкою про рух справи, її направлено для розгляду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ лише 15 червня 2015 року, тобто в провадженні судді ця заява перебувала понад місяць.

15. 17 листопада 2016 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення №1907/дп-16 про внесення подання до Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси. Вища кваліфікаційна комісія суддів України з огляду на положення статей 56, 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ, який набрав чинності на час прийняття Комісією рішення, дійшла висновку, що допущені позивачем порушення вимог процесуального закону є істотними та такими, що суттєво порушують права учасників процесу і створюють перешкоди в доступі їм до правосуддя, порочать звання судді, викликають сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

16. Частина 1 статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 7 липня 2010 року (далі - Закон №2453-VI, в редакції, чинній на час вчинення ОСОБА_3 дій, які стали підставою для здійснення щодо нього дисциплінарного провадження): до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді догани.

17. Частина 4 статті 87 Закону №2453-VI: дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

18. 12 лютого 2015 року прийнято Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII, яким з метою підвищення національних стандартів судоустрою і судочинства та забезпечення права на справедливий суд постановлено внести зміни до законодавчих актів України та викласти Закон №2453-VI в новій редакції. Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII був опублікований 26 лютого 2015 року, тому пункти 6 та 8 розділу І та пункти 1, 3 і 4 розділу II цього Закону набрали чинності з 27 лютого 2015 року, а всі інші його положення - з 28 березня 2015 року.

19. Пункт 1 частини 1 статті 94 Закону №2453-VI (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII):: дисциплінарне провадження щодо суддів місцевих та апеляційних судів здійснює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

20. Частина 4 статті 96 Закону №2453-VI (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII): дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці &?ь;…&?о;.

21. Пункт 31 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VІІІ, в редакції, чинній на час набрання ним чинності): заяви (скарги) щодо поведінки суддів місцевих та апеляційних судів, отримані Вищою кваліфікаційною комісією суддів України до набрання чинності цим Законом, передаються для розгляду Вищій раді правосуддя, якщо на день набрання чинності цим Законом Комісією не прийнято рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Якщо на день набрання чинності цим Законом Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи, така справа розглядається колегіями Комісії, визначеними за її рішеннями, у порядку, що діяв на день відкриття дисциплінарної справи.

Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, Вища кваліфікаційна комісія суддів України застосовує дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.

22. Пункти 1, 2 частини 1 статті 106 Закону №1402-VІІІ: суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: &l ;…&?ю; незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду &?е;…&?ь;;

безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

23. Частина 1 статті 109 Закону №1402-VІІІ: до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді: 1) попередження; 2) догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; 3) суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців; 4) подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; 5) подання про переведення судді до суду нижчого рівня; 6) подання про звільнення судді з посади.

24. Пункт 1 частини 8 статті 109 Закону №1402-VІІІ: дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

25. Пункт 1 частини 9 статті 109 Закону №1402-VІІІ: істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтування обов'язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

26. Частина 11 статті 109 Закону №1402-VІІІ: дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Перевіривши заяву ОСОБА_3 та матеріали справи, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення і скасування оскаржуваного судового рішення виходячи з наступного.

28. Щодо доводів позивача про позбавлення його права на справедливий суд через відсутність «незалежного та неупередженого» суду Суд зазначає наступне.

29. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

30. Наявність безсторонності (неупередженості) визначається за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Суд вважає, що позивачем не наведено ознак особистої упередженості суддів в цій справі. Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що суддя є небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.

31. Скаржник посилається на наявність у складу суду Вищого адміністративного суду України реального конфлікту інтересів через обставини участі суддів Пасічник С.С., Стародуба О.П., Швеця В.В., яким позивачем неодноразово заявлявся відвід, у конкурсі на зайняття посад до Верховного Суду та існування стосовно них у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України дискреційних повноваження щодо скасування і врахування висновків Громадської ради доброчесності.

32. Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» під потенційним конфліктом інтересів слід розуміти наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

33. Згідно статті 2 Порядку здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів та інших представників судової системи та його врегулювання, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 року №2, суб'єкт конфлікту інтересів - судді судів загальної юрисдикції та інші представники судової системи; приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях

34. Тобто, під реальним конфліктом інтересів, на наявність якого посилається позивач, слід розуміти суперечність між приватним інтересом (майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами) суддів та їх службовими повноваженнями. Отже, як потенційний, так і реальний конфлікт інтересів існує при умові наявності в особи, яка виконує свої службові повноваження, приватного інтересу, що може вплинути або впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень.

35. Водночас, в розроблених Національним агентством з питань запобігання корупції рекомендаціях з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів зазначено, що Законом не встановлюється заборон чи обмежень на наявність приватного інтересу (приватного життя), як такого. Йдеться про дотримання правил етичної поведінки службовця та відповідну оцінку приватних інтересів через призму можливого їх негативного впливу на об'єктивність прийняття рішень чи діянь службовця при реалізації своїх службових повноважень.

36. Колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 92 Закону №1402-VІІІ Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Частиною 3 статті 94 цього Закону передбачено, що організаційними формами діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є засідання у складі колегій, палат або у пленарному складі Комісії - залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом Комісії.

37. Отже, під час проходженні суддями конкурсу на зайняття посад у Верховному Суді Вища кваліфікаційна комісія суддів України діє як колегіальний орган, рішення якого ухвалюються шляхом голосування. Палати та колегії Комісії ухвалюють свої рішення безпосередньо від імені Комісії. Таким чином, встановлення наявності чи відсутності конфлікту інтересів у правовідносинах, на які посилається позивач, є можливим вже на стадії розгляду Вищою кваліфікаційною комісією суддів України певних питань відносно конкурсанта відповідною колегією.

38. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджує висновки Вищого адміністративного суду України щодо відсутності конфлікту інтересів, оскільки здійснення розгляду даної справи суддями Вищого адміністративного суду України, які беруть участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, саме по собі не може свідчити про їх упередженість і не може бути підставою для відводу, а посилання позивача на ймовірність існування такого конфлікту не підтверджуються обґрунтованими доводами.

39. Також колегія суддів вважає безпідставними доводи ОСОБА_3 про протиправність застосування відповідачем до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, яке передбачене пунктом 6 частини першої статті 109 Закону №1402-VІІІ, що не був чинним на час вчинення дій, подання скарги та відкриття дисциплінарного провадження, з огляду на положення пункту 31 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Так, пунктом 31 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ чітко визначено порядок розгляду заяв (скарг) щодо поведінки суддів місцевих та апеляційних судів, стосовно яких на день набрання чинності цим Законом Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи, який передбачає застосовування Комісією дисциплінарних стягнень, визначених Законом №1402-VІІІ.

40. Щодо строку притягнення позивача до відповідальності, Суд зазначає, що після набрання чинності Законом №2453-VI в редакції Закону №192-VIII уповноважений орган має вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в тому числі вчинені до набрання цим Законом чинності, протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 96 зазначеного Закону (не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці). Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного суду України від 10 травня 2016 року у справі №П/800/514/15, від 12 квітня 2016 року у справі №П/800/485/15. Оскільки рішення у цивільній справі №2-5151/09 суддею Івченком В.Б. було ухвалено 04 липня 2014 року, то посилання позивача на сплив строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованими.

41. Також колегія суддів зауважує, що при прийнятті оскаржуваного рішення Комісія не перевіряла законності судового рішення і не робила жодних правових висновків з питань, що належать до компетенції відповідного суду. Предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України були лише дії судді Івченка В.Б. щодо неналежного виконання покладених законом на суддю службових обов'язків у процесі розгляду цивільної справи №2-5151/09. До того ж, оспорюване рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було прийнято після того як рішення, винесене під головуванням позивача, було скасовано судом касаційної інстанції.

42. Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

43. Враховуючи викладене, Суд погоджує виноски Вищого адміністративного суду України щодо того, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України правомірно застосувала до ОСОБА_3 дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді, оскільки останній допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя внаслідок необґрунтованого поновлення процесуальних строків у цивільній справі №2-5151/09, а також не вжиття заходів щодо розгляду заяви Відділу ДВС від 28 квітня 2015 року №10491 про роз'яснення порядку відрахування із середньомісячного заробітку податків та обов'язкових платежів протягом строку, встановленого законом. Зазначені обставини призвели до порушення інтересів державного підприємства внаслідок примусового виконання ухваленого позивачем рішення в частині стягнення середнього заробітку.

44. Доводи ОСОБА_3 про порушення таємниці нарадчої кімнати та Регламенту ВККС України внаслідок прийняття участі у нарадчій кімнаті та голосування членом Комісії ОСОБА_6, якою проводилась перевірка, колегія суддів оцінює критично, оскільки наявним в матеріалах справи витягом із протоколу Комісії №267 від 17 листопада 2016 року такі доводи спростовуються.

45. Також колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на обставини неправомочності члена Комісії ОСОБА_7 при прийнятті оскаржуваного рішення внаслідок надання ним свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1, яке йому не видавалось та не підписувалось, що, як вказує позивач, підтверджується листом Національної асоціації адвокатів України від 12.07.2017 року.

46. Суд зазначає, що в зазначеному листі Національної асоціації адвокатів України від 12.07.2017 року дійсно зазначається про наведені позивачем обставини. Однак, в цьому ж листі вказано на те, що станом на 12.07.2017 року до Ради адвокатів України та/або Національної асоціації адвокатів України не надходили складені висновки членів робочої групи з даного питання. Таким чином, висновки ОСОБА_3 про неправомочність члена Комісії ОСОБА_7 не гуртуються на належних та допустимих доказах.

47. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2017 року.

48. Керуючись пп. 1 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), ст.ст. 235, 236, 237, 244 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), Суд, -

п о с т а н о в и в:

49. В задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2017 року - відмовити.

50. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа