Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Ухвала КАС ВП від 06.03.2018 року у справі №817/2331/16 Ухвала КАС ВП від 06.03.2018 року у справі №817/23...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.03.2018 року у справі №817/2331/16

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2018 року

Київ

справа №817/2331/16

адміністративне провадження №К/9901/28195/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №817/2331/16

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Державної служби України з питань праці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Б.С. Моніча, суддів - М.М. Капустинського, І.Г. Охрімчук,

в с т а н о в и в :

У грудні 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної служби України з питань праці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №000140 від 14 грудня 2016 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління державної служби України з питань праці у Рівненській області про накладення штрафу №000140 від 14 грудня 2016 року.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року апеляційну скаргу Управління Державної служби України з питань праці у Рівненській області задоволено, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року скасовано, прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Суди встановили, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, види діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; постачання інших готових страв.

Позивач здійснює підприємницьку діяльність у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі наказу №697 від 21.11.2016 та направлення на перевірку №817-Н/01-26 від 21.11.2016 Управлінням Державної служби України з питань праці у Рівненській області 22 листопада 2016 року проведено позапланову перевірку додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_1.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №39А/04-14.

Як вбачається з Акту перевірки, перевіркою виявлено наступне порушення - допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Так, під час перевірки, а саме 22 листопада 2016 року, у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» який знаходиться в АДРЕСА_1 де здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_1, в присутності заступника начальника відділу з питань праці Управління Держпраці у Рівненській області ОСОБА_6, заступника голови Зарічненської райдержадміністрації ОСОБА_9., старшого лейтенанта поліції ДОП СП Зарічненської ВП Штунди С.Л., дільничого офіцера поліції сектору превенції Зарічненського ВП майора поліції Дерія Ю.М., встановлено виконання трудових обов'язків на робочому місці продавцем ОСОБА_7

Згідно пояснень ОСОБА_7 вона з 1 листопада 2016 року проходить стажування за домовленістю з ФОП ОСОБА_1

23 листопада 2016 року відповідачем складено припис №27П/04-14/35А, яким позивача зобов'язано усунути порушення вимог ч.1, 3 ст.24 та ст.253 КЗпП України.

Також, відповідач повідомив позивача про розгляд 14 грудня 2016 року справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1

14 рудня 2016 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу, згідно з якою встановлено, що в порушення вимог частин 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 допущено працівника ОСОБА_7 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В порушення вимог статті 253 Кодексу законів про працю України працівник ОСОБА_7, яка допущена до роботи без укладання трудового договору, не підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

У зв'язку з наведеним, на позивача накладено штраф у розмірі 43500 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що з досліджених пояснень та показів свідків не можливо встановити ознак роботи ОСОБА_7 як найманого працівника. Таким чином, суд дійшов висновку, що посадовими особами Управління Держпраці у Рівненській області при розгляді правопорушення не враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та необґрунтовано прийнято постанову про накладення штрафу.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що допитані свідки чітко вказують, що ОСОБА_7 здійснювала виконання трудових обов'язків, а тому, враховуючи покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9. та ОСОБА_6 у сукупності з іншими доказами, зібраними у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 фактично здійснювала обов'язки продавця в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", в якому здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 без оформлення трудового договору.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідачем до суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника. Відповідач просить залишити касаційну скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з огляду на таке.

Статтею 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено статтею 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, згідно письмових пояснень ОСОБА_7, остання з 1 листопада 2016 року проходила стажування за домовленістю з ФОП ОСОБА_1 Крім того, ОСОБА_7 особисто підтвердила проходження нею стажування у ФО-П ОСОБА_1 та вказала на відсутність документів, які б підтверджували її офіційне працевлаштування чи проходження стажування у ФО-П ОСОБА_1

Враховуючи надані гр. ОСОБА_7 пояснення, беручи до уваги фактичний допуск посадових осіб відповідача до проведення перевірки, Суд вважає вірними висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності в діях ФОП ОСОБА_1 ознак порушень трудового законодавства.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Проте, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки досліджених судом доказів, про перевагу одних доказів над іншими, а тому касаційний суд не приймає їх до уваги.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні апеляційним судом рішення, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 КАС України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року у справі №817/2331/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду

logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати