Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.09.2020 року у справі №821/952/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 821/952/17

адміністративне провадження № К/9901/21707/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №821/952/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, ухвалену в складі: головуючого судді Войтовича І. І., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Ступакової І. Г., суддів Бітова А. І., Лук'янчук О. В.,

УСТАНОВИЛ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ НП в Херсонській області) з вимогою стягнути середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 20666,90 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що наказом ГУ НП в Херсонській області від 01.02.2017 №32о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням. На день звільнення позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні. Однак указана грошова допомога йому була виплачена лише 28.04.2017. Позивач уважає дії відповідача щодо затримки виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні протиправними, що і стало підставою звернення до суду.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 наказом ГУ НП в Херсонській області від 07.09.2016 №162 о/с звільнений за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність) з посади старшого інспектора Олешківського відділення поліції Новокаховського відділу поліції ГУ НП в Херсонській області.

4. Наказом ГУ НП в Херсонській області від 11.01.2017 №8о/с скасовано пункт наказу ГУ НП від 07.09.2016 №162о/с в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 і поновлено на посаді старшого інспектора Олешківського відділення поліції Новокаховського відділу поліції ГУ НП в Херсонській області з
07.09.2016.

5. Наказом ГУ НП в Херсонській області від 18.01.2017 №14 о/с у зв'язку з реорганізацією штатів ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора з ювенальної превенції сектора превенції Високопільського відділення поліції Бериславського відділу поліції ГУ НП в Херсонській області з 11.01.2017.

6. Наказом ГУ НП в Херсонській області від 01.02.2017 №32о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).

7. Станом на 01.02.2017 позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, проте така йому була виплачена лише 28.04.2017.

8. Оскільки відповідачем порушені строки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Так, позивач уважає, що кількість календарних днів за період з 02.02.2017 по 27.04.2017, протягом яких відповідач затримав виплату одноразової грошової допомоги при звільненні складає 85 днів, а отже, сума, яка підлягає стягненню за затримку повного розрахунку становить: 243,14 грн х 85 днів = 20666,90 грн.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

9. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ГУ НП в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 18387,20 грн (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят сім грн 20 коп). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

10. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що одноразова грошова допомога відноситься до сум, які мають бути виплачені працівнику при звільненні, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), за якими підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

11. З матеріалів справи вбачається, що за січень 2017 року позивачу нараховане грошове забезпечення за фактично відпрацьований час після поновлення на посаді 4542,71 грн (у тому числі: грошове забезпечення - 4611,86 грн, компенсація ПДФО - 830,14 грн, утримано військовий збір - 69,18 грн, утримано ПДФО - 830,14 грн).

12. У розрахунковому періоді позивачем відпрацьовано 21 день, а тому середньоденна заробітна плата позивача складає 4542,71 грн/21 р. д. = 216,32 грн.

При цьому період затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з
02.02.2017 по 27.04.2017 складає 85 робочих днів, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 216,32 грн х 85 р. д. = 18387,20 грн.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

13. У касаційній скарзі ГУ НП в Херсонській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

14. Касаційну скаргу скаржник мотивує тим, що судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано до спірних відносин положення КЗпП України, тоді як застосуванню підлягають виключно норми спеціального законодавства.

15. Водночас скаржник стверджує, що КЗпП України передбачено стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто заробітної плати, а не одноразової грошової допомоги, яка виплачується один раз і не є складовою грошового забезпечення.

16. Проте з положень статті 102 Закону України "Про Національну поліцію" випливає, що виплата одноразової грошової допомоги проводиться після звільнення особи, при цьому чіткого строку, протягом якого повинна здійснюватися така виплата, не встановлено.

17. Отже, на думку скаржника, оскільки одноразова грошова допомога має разовий характер, не відноситься до складових грошового забезпечення працівників органів внутрішніх справ і поліцейських, а також чинними нормативно-правовими актами України не встановлені строки щодо її виплати, то правові підстави для задоволення позову відсутні.

18. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

19.15 грудня 2017 року, у зв'язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.

20.13 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

21. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Гриціву М. І., суддям Берназюку Я. О., Коваленко Н. В.

22. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 15 липня 2019 року №981/0/78-20, у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду Гриціва М. І., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

23. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Рибачуку А. І, суддям Стеценку С. Г., Тацій Л. В.

24. Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2019 року прийнято зазначену справу до провадження.

25. Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року задоволено заяви Рибачука А. І, Стеценка С. Г., Тацій Л. В. про самовідвід.

26. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.

27. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

28. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

29. За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

30. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

31.08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

32. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

33. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених ~law35~.

34. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - ~law37~; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), положеннями статті 94 якого встановлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає міністр внутрішніх справ України.

36. Відповідно до ~law38~ пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

37. Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - ~law41~; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України з числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, Державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за ~law42~.

38. Відповідно до ~law43~ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за ~law44~, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

39. Згідно з ~law45~ виплата зазначеної в ~law46~, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їхнє утримання.

40. Відповідно до ~law47~ поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

41. Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей".

42. Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

43. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

44. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в будь-якому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоскаржувану ним суму.

45. Згідно із статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статтею 117 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

46. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

VI. Позиція Верховного Суду

47. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, Суд виходить з такого.

48. Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення.

49. Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства - КЗпП України.

50. З аналізу зазначених норм трудового законодавства випливає, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

51. Водночас, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

52. Суд зазначає, що виплата поліцейським, які звільняються зі служби за власним бажанням, одноразової грошової допомоги при звільненні передбачена ~law48~, ~law49~, пунктом 10 Постанови №393.

53. ~law50~одавчі акти визначають, що така допомога виплачується особам, які "звільняються" зі служби. Отже, допомога при звільненні має бути виплачена не пізніше дня звільнення зі служби.

54. Таким чином, непроведення з вини відповідача виплати одноразової грошової допомоги у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

55. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі №440/4332/18, від 13 лютого 2020 року в справі №809/698/16, від 06 березня 2020 року в справі №1240/2162/18, від 27 квітня 2020 року в справі № 812/639/18, від 22 травня 2020 року в справі №320/1263/19 та інших і Суд не знаходить підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.

56. Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється Національною поліцією України, а не відповідачем, тому немає підстав для застосування до останнього положень статті 117 КЗпП України, Суд уважає необґрунтованими, оскільки саме на роботодавця - ГУ НП в Херсонській області покладено обов'язок повного та своєчасного розрахунку з працівником при звільненні, наслідки за неналежне виконання цього обов'язку, теж покладено на нього.

57. Здійснений судом першої інстанції розрахунок суми, що підлягає стягненню, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не є предметом касаційного оскарження.

58. Ураховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову. Скаржником не наведено доводів, які б указували на протилежне.

59. Положеннями частини 1 статті 341 КАС України (у редакції, чинній до
08.02.2020) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

60. Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України (у редакції, чинній до
08.02.2020) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

61. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (у редакції, чинній до
08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

62. За таких обставин, Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

63. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

64. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

65. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області залишити без задоволення.

66. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

67. Судові витрати не розподіляються.

68. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко