Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.07.2020 року у справі №826/17188/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/17188/14

касаційне провадження № К/9901/8197/18

Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л. І.,

суддів: Шипуліної Т. М., Хохуляка В. В.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тема Мода Юкрейн" (далі - Товариство) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2015 (суддя Іщук І. О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 (головуючий суддя - Лічевецький І. О., судді - Грищенко Т. М., Мацедонська В. Е.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тема Мода Юкрейн" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

У листопаді 2014 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 № 0008382203.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що до проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 23.07.2014 № 311/1-26-50-22-03-34349259, на підставі висновків якої Інспекцією було прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, зокрема, податкова накладна та платіжне доручення, які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій згідно договору підряду на виконання будівельних (ремонтних) робіт від 10.10.2013, укладеного з ТОВ "Сілк Констракшн", з урахуванням того, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а лише фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 22.01.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивачем не було доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції ТОВ "Сілк Констракшн" мали реальний характер, оскільки:

Товариством не були подані до перевірки акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт; штат ТОВ "Сілк Констракшн" у кількості 4 осіб не міг виконувати контроль за виконанням робіт субпідрядними організаціями та приймати такі робіти від субпідрядників, з урахуванням того, що надані суду копії договорів, укладених між ТОВ "Сілк Констракшн" та субпідрядними організаціями, не містить посилань на договори між позивачем та ТОВ "Сілк Констракшн", що унеможливлює зробити висновок, що такі договори укладалися на виконання робіт для Товариства, з огляду на що покази свідка - ОСОБА_1 (директора ТОВ "Сілк Констракшн") про підтвердження факту виконання господарських зобов'язань суд оцінює критично; матеріали справи не містять жодних доказів узгодження між позивачем та його контрагентом предмету договору, зокрема, проекту (архітектурного, електричного та механічного), технічної специфікації торгового центру, програми робіт.

Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.05.2015 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: на момент проведення невиїзної позапланової перевірки акти приймання-передачі виконаних робіт складені не були, з огляду на що позивач і не надав їх до перевірки, проте такі акти були подані ним в суд першої інстанції; технічна специфікація та програма робіт була надіслана ТОВ "Сілк Констракшн" позивачем в електронному вигляді та затверджене так само в електронному вигляді, що не суперечить вимогам законодавства; проект робіт та фотографії кожного етапу проведення ремонтних робіт на будівельному майданчику, фотографії функціонуючого магазину були надані до суду апеляційної інстанції; умовами договору, укладеного з ТОВ "Сілк Констракшн", було передбачено, що ТОВ "Сілк Констракшн" може виконувати свої зобов'язання за договором із залученням третіх осіб і на підтвердження зазначеного ТОВ "Сілк Констракшн" надало відповідні договори із субпідрядними організаціями; факт реального здійснення господарських операцій з ТОВ "Сілк Констракшн" підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, а висновки податного органу не підтверджені жодними належними доказами та ґрунтуються на припущеннях; суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що сума, сплачена Товариством на користь ТОВ "Сілк Констракшн", перевищила загальну вартість послуг, визначену у договорі, оскільки сума перевищення була сплачена за ремонті робіти, проведені у ТРЦ "Скай Молл", про що зазначено у графі призначення платежу.

Інспекція не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.07.2020 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на
21.07.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань повноти нарахувань та достовірності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Сілк Констракшн" за період з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 р., результатами якої оформлені актом перевірки № 311/1-26-50-22-03-34349259 від 23.07.2014, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пункту 44.1 статті 44, пунктів
198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10, 201.11 статті 201 Податкового Кодексу України, що в результаті чого Товариством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за лютий 2014 року на 581196грн.

Зокрема, у акті перевірки вказано, що Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту лютого 2014 року податок на додану вартість на підставі податкової накладної № 12 від 21.02.2014, складеної ТОВ "Сілк Констракшн" на виконання договору підряду на виконання будівельних (ремонтних) робіт від
10.10.2013, оскільки: згідно акту ДПІ у Печерськомй районі ГУ Міндоходів у м.

Києві від 14.05.2014 № 1349/26-55-22-07/38389405 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сілк Констракшн" щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період діяльності з 01.01.2013 по 30.04.2014" ТОВ "Сілк Констракшн" за податковою адресою не знаходиться, стан платника податків ТОВ "Сілк Констракшн" - 9 "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням", засновником ТОВ "Сілк Констракшн" являється громадянин ОСОБА_1, який зареєстрований в Туреччині, додатково проведено почеркознавче дослідження по документах, що містяться в матеріалах реєстраційної справи ТОВ "Сілк Констракшн", згідно висновку експерта №211 від 05.05.2014 підписи від імені керівника ТОВ "Сілк Констракшн" громадянина ОСОБА_1 в матеріалах реєстраційної справи були виконані двома різними особами, згідно даних АС "Податковий блок" та звітів про суми нарахованої заробітної плати, поданих до податкового органі за період, що перевірявся, у штаті ТОВ "Сілк Констракшн" обліковувалось 2 особи, в ході аналізу податкової звітності, поданої штаті ТОВ "Сілк Констракшн" до податкового органу, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні основні засоби, а також устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

На підставі висновків акта перевірки 12.08.2014 Інспекція прийняла податкое повідомлення-рішення № 0008382203, яким зменшила Товариству розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2014 року на 581196,00 грн.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Підпунктами "а ", "б" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об'єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем, а саме: податкова накладна № 12 від 21.02.2014, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, платіжне доручення № 153 від 21.02.2014, договірна ціна (кошторис будівництва (ф. № 9), підсумкові відомості ресурсів, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-4 на системи вентиляції, кондиціювання та пожежогасіння, локальний кошторис на будівельні роботи, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-3 на електромонтажні роботи, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-3 на електромонтажні роботи, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-2 на інтер'єр магазину та встановлення вивісок, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-2 на інтер'єр магазину та встановлення вивісок, підсумкова відомість ресурсів, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 9-1-1 на пусконалагоджувальні роботи, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на загально-будівельні роботи, акти приймання-передачі будівельних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, не являються такими, що реальність господарських операцій між Товариством та ТОВ "Сілк Констракшн", з огляду на обставини, зазначені в акті ДПІ у Печерськомй районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.05.2014 № 1349/26-55-22-07/38389405 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сілк Констракшн" щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період діяльності з 01.01.2013 по 30.04.2014", а також з огляду на ненадання Товариством до перевірки актів приймання-передачі будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Також, з аналогічних підстав суди критично оцінили покази директора ТОВ "Сілк Констракшн" - ОСОБА_1 про підтвердження факту виконання господарських зобов'язань перед Товариством та надані ним докази, зокрема: договір підряду між ТОВ "Сілк Констракшн" (замовник) з ТОВ "ДП Центр Буд-Інвест" від 21.10.2013 року № 2 відповідно до умов якого підрядник у межах договірної ціни виконує власними й залученими силами будівельно-ремонтні роботи, електричні, механічні роботи, пуско-налагоджувальні роботи, які мають виконуватись підрядником на вказаній замовником території (пункт 7.1 договору - два магазини "LC WAIKIKI", розташовані в ТРК "Район Молл", що розташований за адресою: м. Київ, вул Лаврухіна, буд. 4) згідно з умовами, встановленими цим договором; договір купівлі-продажу дерев'яно-алюмінієвих меблів, арматури, рекламних вивісок № 13UK03 від 04.11.2013, укладений між ТОВ "Сілк Констракшн" (покупцем) та ЗІРВЕ МАМАРЛИК ІШШ. ВЕ САН. ЛТД. ШТІ (продавцем); договір № 002.2013 від 24.10.2013 укладений між ТОВ "Сілк Констракшн" (покупцем) та С. Ц. СІТІ ІНСТАЛ INTERNATIONAL С. Р. Л. (продавцем), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти для покупця в магазин "LC WAIKIKI", розташований в м. Києві, устаткуванні і матеріали, виконання механічних та монтажних робіт; договір № 218 від 17.10.2013, укладений між ТОВ "Сілк Констракшн" (покупцем) та S.C. TEKNOVENT GROUP SRL GROUP S.R.L. (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти для покупця в магазин "LC WAIKIKI", розташований в м.

Києві, устаткуванні і матеріали, виконання механічних та монтажних робіт; підсумкові відомості ресурсів, локальні кошториси на будівельні роботи, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних робіт, вантажні митні декларації, міжнародні транспортні накладні.

Разом з цим, висновок про відсутність факту здійснення господарських операцій може ґрунтуватися лише на встановлених обставинах щодо повної відсутності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції).

При цьому, суди, погоджуючись з доводами податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сілк Констракшн", суди не надали належної правової оцінки тому, що в силу абзацу 1 пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою).

Крім іншого, суд апеляційної інстанції не надав будь-якої правової оцінки обставинам, встановленим у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 у справі № 826/13637/14, предметом спору у якій були податкові повідомлення-рішення, прийняті податковим органом за наслідками перевірки дотримання Товариством вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Сілк Констракшн" за лютий 2014 року.

При цьому, Верховним Судом враховано, що за інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 у справі № 826/13637/14 була скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.03.2017 із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, за результатами якого Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив рішення від 18.09.2018 про задоволення позову Товариства. Вказане рішення набрало законної сили 19.10.2018.

Поверховий підхід та неповнота при з'ясуванні обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2015 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 підлягають скасуванню із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тема Мода Юкрейн" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ. І. Бившева Т. М. Шипуліна В. В. Хохуляк