ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

Київ

справа №580/3311/19

адміністративне провадження №К/9901/1021/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 580/3311/19

за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пімахової Діни Вікторівни про визнання протиправною та скасування постанови,

за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пімахової Діни Вікторівни на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року (прийняте головуючим суддею Гаращенка В.В.), на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Бабенка К.А., суддів: Бараненка І.І., Степанюка А.Г.)

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пімахової Діни Вікторівни (далі - відповідач, Виконавець), в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Київського виконавчого округу Пімахової Д.В. про відкриття виконавчого провадження №59523532 від 10 липня 2019 року.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Виконавцем статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та відкриття виконавчого провадження не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або знаходження її майна , тобто з порушенням правил територіальної діяльності, в іншому виконавчому окрузі.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. 16 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим М.Ю. вчинено виконавчий напис №901 та запропоновано звернути стягнення на суму 64773 грн. 48 коп. з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «Платінум Фінанс».

3. 10 липня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пімаховою Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59523532 з виконання виконавчого напису №901 від 16 квітня 2019 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим М.Ю., про стягнення з позивача на користь ТОВ «Платінум Фінанс» заборгованості в розмірі 64773 грн. 48 коп.

4. Не погоджуючись із постановою Виконавця, ОСОБА_1 звернулась до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

5. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року, позовні вимоги задоволено.

5.1. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пімахової Д.В. про відкриття виконавчого провадження №59523532 від 10 липня 2019 року.

5.2. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

6. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач протиправно, всупереч чинного законодавства України, прийняла до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в неї достовірної інформації про місце проживання та перебування позивача (боржника) в іншому виконавчому окрузі. А тому оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята відповідачем поза межами наданих повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

7. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Виконавець звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

8. У касаційній скарзі Виконавець зазначає суперечливі доводи щодо банківських рахунків боржника. Вказуючи про відсутність у ОСОБА_1 відкритих рахунків в банківських установах, стверджує про зазначення у заяві про примусове виконання рішення ТОВ «Платинум Фінанс» (стягувачем) щодо наявності у позивача (боржника) рахунків у банківських установах, які зареєстровані та знаходяться у місті Києві. А тому, на думку відповідача, враховуючи положення частини четвертої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника.

9. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач послався на судову практику Верховного Суду у справі №905/3542/15 в постанові від 10 вересня 2018 року та у справі №910/13508/15 в постанові від 01 серпня 2019 року.

10. Позивачем не подано до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу Виконавця.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

11. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

13. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

14. Частинами першою, другою статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

15. Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1404-VIIІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

16. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII ««Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII).

17. Згідно зі статтею 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

18. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

19. Частинами першою, другою статті 25 Закону № 1403-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

20. Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802; далі - Інструкція № 512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

21. Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

22. Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

23. Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

24. Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).

26. Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пімахової Д.В. на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року, на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року у справі № 580/3311/19 подана до Верховного Суду 28 грудня 2019 року.

27. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

28. Предметом спору в даній справі є постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва про відкриття виконавчого провадження, в якому боржником є особа, що проживає в м. Корсунь-Шевченківський, Черкаської області.

29. З положень Закону №1404-VIII вбачається, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

30. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у справі № 804/6996/17 від 08 квітня 2020 року.

31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 (боржник) зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1 . У виконавчому написі нотаріуса №901 від 16 квітня 2019 року, який підлягав примусовому виконанню, зазначено наступне місце проживання позивача (боржника): АДРЕСА_2 (п/б).

33. Наявність будь-якого майна у позивача (боржника) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача) судами не встановлено.

34. Також в касаційній скарзі Виконавець зазначив про відсутність відкритих рахунків боржника в банківських установах.

35. Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

36. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що відповідач порушив правила територіальної діяльності приватних виконавців, оскільки, знаючи місце проживання позивача (боржника), що не належить до його виконавчого округу, прийняв виконавчий документ з іншого виконавчого округу.

37. Отже, Верховний Суд встановив, що суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого та законного висновку про задоволення позовних вимог.

38. Посилання Виконавця на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 10 вересня 2018 року у справі №905/3542/15 та від 01 серпня 2019 року у справі №910/13508/15 є необґрунтованими, оскільки ухвалені за інших фактичних обставин. У вказаних справах у боржника, на відміну від ОСОБА_1 , дійсно були наявні кошти на банківських рахунках, що відкриті у банку, який знаходиться у місті Києві.

39. Доводи та аргументи відповідача зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду. Водночас, за приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

40. Суди попередніх інстанцій надали повну юридичну оцінку встановленим обставинам справи і правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

41. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

42. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

СУДОВІ ВИТРАТИ

43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

О.В. Калашнікова

О.А. Губська

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду