Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.05.2020 року у справі №461/6241/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

Київ

справа №461/6241/17

адміністративне провадження №К/9901/16933/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м.Львова від 10.10.2017 (суддя Городецька Л.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 (головуючий суддя Мікула О.І., судді: Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) у справі №461/6241/17 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною і скасування постанови у справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби (далі - Митниця, відповідач) про скасування постанови у справі про порушення митних правил №3483/20900/17 від 07.07.2017, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500грн.

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 10.10.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.12.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №461/6241/17.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №461/6241/17 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 30.04.2020

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, невірно встановлено об`єктивні обставини справи. На думку позивача, оскаржувані судові рішення залишають поза увагою факт пропуску строку притягнення до відповідальності Позивач вважає, що строк накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил на момент розгляду справи про порушення митних правил сплинув та вказує, що вчинене ним правопорушення, яке проявилося у перевищенні встановленого статтею 95 Митного кодексу України строку транзитних перевезень більше ніж на десять діб, є закінченим на одинадцятий день та не може розглядатись, як триваюче.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.08.2017 постановою заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням Скоромним Я.І. у справі про порушення митних правил №3483/20900/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладено на нього стягнення у виді штрафу розміром п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500грн. Вказана постанова була винесена на підставі протоколу про порушення митних правил від 16.07.2017.

Оскаржуваною постановою встановлено, зокрема, що 16.07.2017 о 19год. у зону митного контролю пункту пропуску «Рава-Руська-Гребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС з Польщі до України в`їхав автомобіль марки «Opel Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_1 , країна реєстрації Естонія, у якому ОСОБА_1 повертався із приватної поїздки. У процесі митного контролю виявлено, що ОСОБА_1 13.10.2013 о 20год. 59хв. через пункт пропуску «Доманове - Мокрани» Ягодинської митниці було ввезено на митну територію України автомобіль марки «VAZ2110» VIN № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 без письмового декларування та сплати усіх митних платежів.

Не погодившись з прийнятим митним органом рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду про скасування постанови 07.08.2017 у справі про порушення митних правил №3483/20900/17 у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Позивач вважає постанову незаконною та необґрунтованою з огляду на те, що автомобіль мав покинути територію України, чи бути переведений в інший митний режим, у строк до 23.10.2013 року, згідно з 10-денним терміном митного режиму транзит для даного виду транспортних засобів. Стверджує, що відповідачу стало відомо про порушення ОСОБА_1 строків встановлених статтею 470 Митного кодексу України 16.07.2017. Відтак, з часу вчинення та виявлення проступку та на момент розгляду справи сплило шість місяців - передбачений законом строк давності накладення адміністративного стягнення. Також зазначає, що правопорушення передбачене частиною третьою статті 370 Митного кодексу України не є триваючим.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що триваючими визначаються правопорушення, які розпочавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно, шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активні дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином. Таким чином, протиправні дії позивача, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, є триваючими, правопорушення, яке розпочалося 24.10.2013 тривало до моменту його виявлення 16.07.2017. Оскільки у справі відсутні будь-які інші дані щодо більш раннього виявлення вчиненого позивачем правопорушення, саме з цієї дати слід починати відлік шестимісячного строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Правовідносини у справі регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).

Спірним питанням у даній справі є правомірність застосування до позивача адміністративного стягнення за порушення митних правил.

Згідно з частинами першою - шостою статті 380 МК України тимчасове ввезення громадянами - нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів, Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Частиною першою статті 381 МК України встановлено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Згідно зі статтею 71 Митного кодексу України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Судовим розглядом попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 13.10.2013 через пункт пропуску «Доманове - Мокрани» Ягодинської митниці було ввезено на митну територію України автомобіль марки «VAZ2110» VIN № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 без письмового декларування та сплати усіх митних платежів.

16.07.2017 у зону митного контролю пункту пропуску «Рава-Руська-Гребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС з Польщі до України в`їхав автомобіль марки «Opel Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_1 , країна реєстрації Естонія, у якому ОСОБА_1 повертався із приватної поїздки.

У відповідності до положень статті 95 МК України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - п`ять діб.

На підставі вказаних обставин митний орган дійшов висновку, що позивачем вчинено порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України. Спірною у справі постановою на позивача накладено штраф.

Об`єктивною стороною порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 МК України є, зокрема, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб.

Відповідно до положень статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Частина третя статті 470 МК України встановлює, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на десять діб, але не більше ніж на двадцять діб, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих документів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною 1 статті 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що перелік триваючих правопорушень не є вичерпним, а лише конкретизуючим щодо окремих статей.

При цьому, в положеннях Митного кодексу України не міститься визначення триваючого правопорушення.

Разом з тим, триваючими адміністративними проступками є проступки, пов`язані з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, припиняються або виконанням регламентованих обов`язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності.

Такі правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Триваючими слід вважати правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов`язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.

Діяння (бездіяльність) позивача щодо перевищення встановленого статтею 95 Кодексу строку доставки товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення характеризуються тривалим невиконанням встановленого МК України обов`язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані триваючого, безперервного порушення закону, яке проявляється у вигляді протиправної бездіяльності через невиконання свого обов`язку, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер. Правопорушенням, яке розпочалося 24.10.2013 тривало до моменту його виявлення 16.07.2017 під час перевірки баз даних ЄАІС ДФС України. За таких обставин, оскільки з моменту виявлення відповідачем вчинення правопорушення до моменту притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил оскаржуваною постановою не пройшло 6 місяців, підстави для скасування оскаржуваної постанови з цих мотивів відсутні.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 250, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Галицького районного суду м.Львова від 10.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду