Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.08.2019 року у справі №640/5643/19
Ухвала КАС ВП від 30.07.2019 року у справі №640/5643/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2020 року

Київ

справа №640/5643/19

адміністративне провадження №К/9901/20085/19, №К/9901/21112/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Рибачука А.І., Чиркіна С.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 у складі судді Добрівської Н.А. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 у складі колегії суддів: Сорочка Є.О. (головуючий), Коротких А.Ю., Федотова І.В. та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 у складі колегії суддів: Сорочка Є.О. (головуючий), Коротких А.Ю., Федотова І.В. у справі №640/5643/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Топілко Оксани Олександрівни, за участю третіх осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Публічне акціонерне товариство "Айбокс Банк" (далі - ПАТ "Айбокс Банк") звернулося до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Топілко Оксани Олександрівни (далі - нотаріус Топілко О.О.), за участю третіх осіб - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому просило визнати незаконним і скасувати рішення нотаріуса Топілко О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30528481 від 19.01.2016 15:34:48 і вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності №15484439 (дата, час державної реєстрації: 15.07.2016 17:32:40).

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019, яку залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019, відмовлено у відкритті провадження у справі за даним позовом.

3. Крім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 відмовлено у задоволенні заяви представника третьої особи ОСОБА_1 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 29400,00 грн.

4. Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини:

4.1. Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 19.01.2016 індексний номер 30528481, яке прийняте нотаріусом Топілко О.О., проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 59,91 кв., за адресою: АДРЕСА_1 , за фізичною особою - ОСОБА_2 .

4.2. Позивач зазначає, що до прийняття оспорюваного рішення вказана квартира на підставі договору дарування квартири від 30.01.2003 належала на праві власності громадянину ОСОБА_1 , який виступає боржником ПАТ "Айбокс Банк" за декількома виконавчими провадженнями.

4.3. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №160128437 від 19.03.2019, підставою виникнення права власності зазначено мирову угоду, що затверджена ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30.04.2013 у справі №754/6412/13. Проте, ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 30.04.2013 року у справі №754/6412/13 скасована ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.10.2013 (провадження №22-ц/796/13283/2013).

5. Приймаючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки законність набуття особою права власності на нерухоме майно, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. Тому, суди дійшли висновку, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та мають місце підстави, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі. Також, відмовляючи у стягненні судових витрат на користь третьої особи, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні підстави для їх стягнення, визначені статтями 134, 139 КАС України.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

6. Позивач - ПАТ "Айбокс Банк", подав касаційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

6.1. Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Скаржник наполягає, що суди не з`ясували, що позивач попередньо звертався до місцевого загального суду з цивільним позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30528481 від 19.01.2016, проте провадження у справі за цим позовом було закрито з тих підстав, що така справа підлягає розгляду за правилами КАС України. Тому, на думку скаржника, у судів попередніх інстанцій не було підстав для відмови у відкритті провадження у справі. Також, скаржник посилається на те, що оспорюване рішення відповідача є протиправним, оскільки на об`єкт нерухомого майна, що якого здійснено реєстраційні дії, було накладено обтяження у вигляді арешту в межах виконавчого провадження, в якому позивач виступає стягувачем.

7. Представником третьої особи ОСОБА_1 - адвокатом Оберемком Д.О., подано касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати в частині відмови у задоволенні його заяви про стягнення судових витрат та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

7.1. Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Скаржник наполягає, що надання адвокатом професійної правничої допомоги третій особі підтверджується доказами, які подані до суду у визначені КАС України строки та вважає, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування відповідних витрат.

8. Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не подали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

10. Згідно з пунктами 1-2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а під публічно-правовим спором розуміється спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

11. Пунктом 7 частини 1 статті 7 КАС України передбачено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

12. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

13. Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням останнім владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

14. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не є підставою для того, щоб ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.

15. Тобто, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами щодо їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги цього суб`єкта владних повноважень.

16. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.

17. Поряд з цим, приватноправові відносини відрізняються від публічно-правових наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, визначений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

18. Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ПАТ "Айбокс Банк", у заявленому позові просить визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано перехід права власності на спірний об`єкт нерухомого майна - квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , від третьої особи - ОСОБА_1 , який виступає боржником позивача в межах відкритого виконавчого провадження, до третьої особи - ОСОБА_2

19. Тобто, предметом позову є рішення відповідача, пов`язане зі стверджуваним порушенням прав позивача на це майно іншою особою, до якої перейшло право власності на таке майно.

20. Таким чином, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оспорюване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем і прийняте відповідачем рішення стосувалось державної реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

21. Позовні вимоги про визнання протиправними та скасування такого рішення відповідача спрямовані на захист прав позивача на спірний об`єкт нерухомого майна і позивач, фактично, обґрунтовує ці позовні вимоги відсутністю підстав для набуття третьою особою права власності на такий об`єкт нерухомого майна.

22. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від справ адміністративної юрисдикції є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору.

23. Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

24. Згідно з частиною 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

25. З урахуванням того, що спір у справі пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, до якої перейшло право власності на це нерухоме майно, то належним відповідачем у цій справі є особи, право на майно яких оспорюється та щодо яких здійснено записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому, участь державного реєстратора як співвідповідача у справі не змінює цивільно-правового характеру спору.

26. Також, оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваної реєстраційної дії, тобто, остання була вчинена за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право, незалежно від того, чи було здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням нотаріусом, як державним реєстратором, вимог законодавства.

27. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо цього майна з особою, яка не заперечує законності дій нотаріуса, як державного реєстратора, з реєстрації за ними права на спірне майно. Такий спір має приватноправовий характер та має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

28. Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 23.05.2018 року у справі №914/2006/17, від 07.08.2019 у справі №826/15145/16, від 06.11.2019 у справі №826/3731/18 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

29. Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 346 КАС України, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

30. Тому, колегія суддів касаційного суду не вбачає процесуальних підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, навіть попри те, що касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами попередніх інстанцій під час її вирішення правил предметної юрисдикції.

31. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на ту обставину, що позивач уже звертався до місцевого загального суду з цивільним позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, проте провадження у справі за таким позовом було закрито. Слід наголосити, що вимоги щодо скасування державної реєстрації розглядаються та вирішуються у порядку ЦПК України лише у разі, якщо вони є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав на таке майно. Водночас, позивач не надав доказів звернення ним до суду з позовом на захист своїх майнових прав та заявленим саме до тієї особи, до якої перейшло право власності на спірне нерухоме майно. Тому, зазначені обставини не дають підстав вважати переданий на вирішення суду спір публічно-правовим і розглядати його за правилами адміністративного судочинства.

32. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

33. За практикою Європейського Суду з прав людини "<…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).

34. Пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

35. Отже, суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не допустили порушень норм процесуального права і доводи касаційної скарги цього не спростовують.

36. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 25.06.2019, до закінчення судових дебатів у справі, представником третьої особи ОСОБА_1 - адвокатом Оберемком Д.О., подано до суду апеляційної інстанції заяву про стягнення з позивача судових витрат, за змістом якої просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 29400,00 грн.

37. Заявлені до стягнення представником третьої особи витрати складалися з наступного: участь у судовому засіданні - 5000,00 грн. за 1 засідання, разом - 10000,00 грн.; ознайомлення з матеріалами справи в суді, вивчення матеріалів справи та зустріч з клієнтом і узгодження правової позиції - 6000,00 грн.; підготовка заяв, клопотань - 700,00 грн. з одну заяву, клопотання, разом - 1400,00 грн.; підготовка, направлення сторонам і подання пояснення третьої особи - 12000,00 грн. До заяви представником третьої особи було додано: договір про надання правової допомоги від 04.06.2019 №04/06; копію прайс-листа; акт про надання послуг від 25.06.2019 №1; рахунок-фактура від 25.06.2019 №25/06.

38. Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

39. Згідно із частиною 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

40. Частиною 3 цієї статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

41. Частинами 4-5 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

42. Частиною 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

43. Поряд з цим, відповідно до частини 11 статті 139 КАС України, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

44. Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується нею за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така третя особа заявлені позовні вимоги.

45. Проте, нормою статті 139 КАС України не передбачено обов`язку суду щодо здійснення розподілу судових витрат, в тому числі, витрат на професійну правничу допомогу, в разі відмови судом у відкритті провадження в адміністративній справі.

46. Крім того, конструкція норми частини 11 статті 139 КАС України визначає в якості передумови для компенсації на користь третьої особи судових витрат, необхідність висловлення нею своєї позиції щодо позовних вимог шляхом їх підтримання чи заперечення проти них.

47. Частиною 2 статті 49 КАС України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

48. Відтак, у разі відмови у відкритті провадження у справі, вирішення судом питання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у справі та/або вступ такої третьої особи у справу не здійснюються. Відповідно, у даному випадку третя особа не може висловлювати своєї позиції з приводу заявлених позовних вимог під час розгляду справи та не набуває права на компенсацію на її користь судових витрат за наслідками розгляду такої справи.

49. Отже, суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення в частині розподілу судових витрат не допустив порушень норм процесуального права, які б унеможливили встановлення фактичних обставин, що мали значення для правильного вирішення справи або призвели до ухвалення незаконного рішення і доводи касаційної скарги цього не спростовують.

50. За приписами частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

51. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 344, 349, 355-356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк" та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі №640/5643/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Топілко Оксани Олександрівни, за участю третіх осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя Шарапа В.М.

Судді Рибачук А.І.

Чиркін С.М.