Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2020 року

Київ

справа №140/167/19

адміністративне провадження №К/9901/23462/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом Луцької міської ради до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Кухлевська Мирослава Валеріївна про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року (головуючий суддя: Ковальчук В.Д.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя: Попко Я.С., судді: Хобор Р.Б., Онишкевич Т.В.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Луцька міська рада звернулась до суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №3422/7 від 24.09.2018 року та зобов`язати повторно розглянути скаргу Луцької міської ради від 23.08.2018 року №1.1-2/6830.

2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає наказ Міністерства юстиції України від 24.09.2018 року №3422/7 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки розгляд скарги та видання наказу відбулось з порушенням норм чинного законодавства.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською Мирославою Валеріївною 25.06.2018 року здійснено державну реєстрацію права власності на торговий павільйон «Волиняночка» (літера Д-1) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером № 41831354 від 27.06.2018 року.

4. 23.08.2018 року Луцька міська рада звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою №1.1-2/6830 на дії приватного нотаріуса Кухлевської Мирослави Валеріївни щодо державної реєстрації права власності на торговий павільйон «Волиняночка» (літера Д-1) згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером № 41831354 від 27.06.2018 року, на підставі балансової довідки Волинської обласної спілки споживчих товариств від 01.06.2018 року №184/1.

5. 13.09.2018 року Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації скарга Луцької міської ради №1.1-2/6830 від 23.08.2018 року була розглянута та складено висновок про відмову в задоволенні скарги у зв`язку з тим, що скарга не містить обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

6. 24.09.2018 року Міністерством юстиції України, на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 13.09.2018 року, прийнято наказ №3422/7 «Про відмову у задоволенні скарги Луцької міської ради від 23.08.2018 року №1.1-2/6830 без розгляду її по суті», яким відмовлено у задоволенні скарги Луцької міської ради від 23.08.2018 року №1.1-2/6830, у зв`язку з тим, що скарга не містить обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

7. Позивач, вважаючи вказаний наказ відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року, позов задоволено повністю.

9. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що положеннями п.3 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, який визначає процедуру розгляду відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами, чітко визначено, що у скарзі мають бути зазначені відомості, зокрема, про бажання, якщо таке мало місце, скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд. Зі скарги Луцької міської ради №1.1-2/6830 від 23.08.2018 року на дії приватного нотаріуса Кухлевської Мирослави Валеріївни вбачається, що скаржник у прохальній частині скарги просив Міністерство юстиції України проводити розгляд скарги за участі представника скаржника. Однак, скаржник - Луцька міська рада, не був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду його скарги.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

10. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Луцької міської ради відмовити повністю.

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що ухвалюючи оскаржувані рішення, суди дійшли неправильного висновку, що Луцька міська рада не була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду її скарги. При цьому, відповідач зазначає, що на виконання частини 2 пункту 10 Порядку, суб`єктом оскарження 11 вересня 2018 року було розміщено оголошення про засідання Комісії.

12. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому факту, що з прохальної частини скарги Луцької міської ради не вбачається зазначення, що скаржник бажає щоб його повідомили про дату, місце та час розгляду скарги, як того передбачає пункт 9 Порядку №1128. На думку позивача, наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування законного наказу Міністерства юстиції України, оскільки оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем у межах наданої йому компетенції та не є таким, що порушує права та інтереси позивача шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов`язків. Скасування оскаржуваного наказу не тягне за собою правових наслідків у вигляді скасування рішення державного реєстратора. Разом з тим, відповідач звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не було надано оцінку тим підставам, які слугували прийняттю оскаржуваного наказу.

13. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її необґрунтованість та просить в задоволенні касаційної скарги відмовити повністю.

V. Джерела права й акти їх застосування

14. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

16. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

18. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

19. Згідно з частинами 1-2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

20.Пунктом 2 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 передбачено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Міністерством юстиції України або відповідним територіальним органом.

21. Згідно з п. 2 розділу І, п. 1, 8 розділу ІІІ Положення № 37/5 Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Порядком № 1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації. Формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її Голова. Рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії. З метою встановлення факту правомірності чи, навпаки, протиправності дій відповідачів щодо оформлення та видачі оскаржуваних висновків і наказів, необхідним є дослідження питання дотримання Комісією порядку розгляду скарг.

22. До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

23. Процедура розгляду скарги визначена статтею 37 Закону №1952-IV та Порядком №1128.

24. Так, частиною 3 статті 37 Закону №1952-IV визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

25. Відповідно до п. 3, 4 Порядку №1128, розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у п. 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Така скарга у день її надходження реєструється суб`єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах. Відсутність обов`язкових відомостей у скарзі та документів, що долучаються до скарги, передбачених Законами, не є підставою для відмови у її реєстрації.

Скаржник може відкликати подану скаргу на будь-якому етапі її розгляду. У такому випадку скарга залишається без розгляду.

Розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» з урахуванням особливостей, передбачених Законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб`єктом розгляду скарги.

26. Згідно з п. 8 Порядку № 1128, під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

27. При цьому, відповідно до пункту 9 Порядку №1128, під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

28. Згідно з пунктом 10 Порядку №1128, суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

29. Частиною 6 статті 37 Закону №1952-IV встановлено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

VI. Висновок Верховного Суду

30. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

31. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини між сторонами склались з приводу прийняття Міністерством юстиції України наказу від 24.09.2018 №3422/7 «Про відмову у задоволенні скарги Луцької міської ради від 23.08.2018 №1.1-2/6830 без розгляду її по суті». Позивач вважає наказ протиправним, оскільки був прийнятий з порушенням процедури розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а саме: Луцьку міську раду не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги, а також відмовлено у задоволенні скарги у зв`язку з тим, що скарга не містить обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

32. Міністерство юстиції України, у касаційній скарзі не погоджується з доводами позивача та висновками судів першої та апеляційної інстанції, зазначаючи про належне та завчасне повідомлення Луцької міської ради шляхом розміщення оголошення 11 вересня 2018 року на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України про дату, час і місце розгляду скарги.

33. Так, відповідно до пункту 9, 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

34. Суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту; засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

35. Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується відомостями, що містяться в матеріалах справи, всупереч вищевказаним вимогам Порядку, відповідач надіслав лист Луцькій міській раді з посиланням про місце розміщення оголошення про розгляд скарги лише 14.09.2018 (згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті), в той час як засідання Комісії відбулось 13.09.2018.

Використання у п. 9 Порядку прислівника "обов`язково" свідчить про істотність вимоги запрошення скаржника, суб`єкта оскарження та заінтересованих осіб для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.

35.1 З огляду на це, неповідомлення скаржника та / або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.

35.2 Також Верховний Суд звертає увагу на вимогу частини другої пункту 10 Порядку, яким визначено такий спосіб повідомлення осіб як розміщення оголошення на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України, проте, як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи (листи Міністерства юстиції України від 07.09.2018 №17180-26-18/19К; №2/17180-26-18/19К; №3/17180-26-18/19К), місцем опублікування повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги вказано сайт Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України. З іншої сторони, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи (лист Державного підприємства «Національні інформаційні системи» від 06.02.2019), що оголошення про засідання Комісії було розміщено на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України. З огляду на вищезазначене, є незрозумілим на якому із сайтів була розміщена інформація про дату, час та місце розгляду скарги і чи була вона розміщена взагалі.

36. Незважаючи на всі дії, вчинені відповідачем з метою повідомленням Луцької міської ради про дату, час та місце розгляду скарги, Верховний Суд не може погодитись з твердженням, що таке повідомлення було належним.

37. Посилання відповідача на той факт, що з прохальної частини скарги Луцької міської ради не вбачається зазначення, що скаржник бажає щоб його повідомили про дату, місце та час розгляду скарги, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки останнім пунктом прохальної частини Луцька міська рада просить розгляд скарги проводити за участю представника скаржника, а, отже, бажає знати про дату, час та місце розгляду скарги.

38. Отже, з огляду на вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Луцька міська рада не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду скарги.

39. На думку колегії суддів, посилання відповідача на те, що наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування законного наказу Міністерства юстиції України є необґрунтованими оскільки, важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов`язана із забезпеченням права особи на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому, невиконання суб`єктом владних повноважень вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.

40. Крім того, у відзиві на касаційну скаргу Луцька міська рада звертає увагу суду на те, що Міністерством юстиції України на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року, прийнято наказ від 02.07.2019 №2002/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». Згідно із зазначеним наказом скаргу Луцької міської ради від 23.08.2018 №1.1-2./6830 задоволено у повному обсязі. Отже, оскільки зміст заяви залишався незмінним та її було розглянуто по суті, відповідач сам визнав той факт, що скарга містила обставини, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

41. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами попередніх інстанцій рішень.

42. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

43. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

44. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

45. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі № 140/167/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О.В. Калашнікова