Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2019 року

Київ

справа №807/3664/14

провадження №К/9901/20295/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 807/3664/14

за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Ужгородського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про зобов'язання нарахувати та виплатити кошти, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Ужгородського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Довгополова О. М., суддів: Гудима Л. Я., Святецького В. В.

І. Суть спору

1. У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі - УМВС України в Закарпатській області), Ужгородського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі - Ужгородський РВ УМВС України в Закарпатській області), в якому просив:

1.1. зобов'язати відповідача виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та провести виплати всіх сум, що належать на день звільнення позивача із служби в органах внутрішніх справ;

1.2. зобов'язати відповідача виплатити середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні з 24 вересня 2014 року, виходячи із середньоденного грошового забезпечення в розмірі 125,83 гривень.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що в період з 01 вересня 2003 року по 23 вересня 2014 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, обіймаючи посаду старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції в Ужгородському РВ УМВС України в Закарпатській області, маючи спеціальне звання капітана міліції. Наказом УМВС України в Закарпатській області від 18 вересня 2014 року № 186 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ з 23 вересня 2014 року за пунктом 64 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), за власним бажанням.

2.1. Позивач вказує, що на день його звільнення УМВС України в Закарпатській області не проведено виплати всіх сум, що належала йому при звільненні, а саме не проведено розрахунок під час звільнення позивача з органів внутрішніх справ та не виплачено грошової компенсації за час невикористаної відпустки при звільненні, що є порушенням ст. 24 Закону України "Про відпустки". Разом з цим відповідачем не виплачено вихідної допомоги при звільненні.

2.2. На переконання ОСОБА_1 відповідачі несуть відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України.

2.3. Вважаючи дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувсь до суду з метою захисту своїх законних прав.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. У період з 01 вересня 2003 року по 23 вересня 2014 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах, останньою з яких була старший дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області.

4. Наказом УМВС України в Закарпатській області від 18 вересня 2014 року № 186 о/с позивача з 23 вересня 2014 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) згідно з пунктом 64 "ж" Положення № 114, за власним бажанням. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає 11 років 00 місяців 22 дні.

5. При цьому, грошова компенсація за невикористані дні основної щорічної відпустки у 2007, 2009 та 2011 роках та виплата одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем не була проведена у день звільнення ОСОБА_1

6. Також встановлено, що лише 20 листопада 2014 року Ужгородським РВ УМВС України в Закарпатській області виплачено позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 10450,47 гривень.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року в позові відмовлено.

8. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 05 вересня 2017 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року скасував та прийняв нову, якою позов задовольнив частково.

8.1. Зобов'язано Ужгородський РВ УМВС України в Закарпатській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні основної щорічної відпустки у 2007, 2009 та 2011 роках.

8.2. Зобов'язати Ужгородський РВ УМВС України в Закарпатській області нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати належних йому при звільненні сум за період з 24 вересня 2014 року до 05 вересня 2017 року.

8.3. В решті позову - відмовлено.

9. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що Ужгородський РВ УМВС України в Закарпатській області є бюджетною установою і здійснює фактичні витрати на грошове утримання тільки у межах відповідних бюджетних асигнувань, а відтак був позбавлений можливості вчасно виплатити позивачу суми одноразової грошової допомоги при звільненні. Крім того суд дійшов висновку про незастосування до спірних правовідносин положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки порядок проходження служби в органах внутрішніх справ регулюється Положенням № 114 та Законом України "Про міліцію", тобто нормами спеціального законодавства, які в свою чергу є пріоритетними. Крім того суд дійшов висновку, що відповідно до норм спеціального законодавства працівники органів внутрішніх справ у випадку звільнення мають право на грошову компенсацію за невикористану лише у році звільнення відпустку, а за попередні роки такої компенсації не передбачено.

10. Львівський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що оскільки Положенням № 114, який визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки, не врегульовано питання виплати грошової компенсації особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану відпустку у роках, що передують року звільнення, а тому до спірних правовідносин в цій частині підлягають застосуванню загальні норми трудового законодавства, якими передбачено виплату грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки. Суд врахував, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю (постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-389а13), а тому застосував до даних правовідносин норми КЗпП України.

IV. Касаційне оскарження

11. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

12. В обґрунтування касаційної скарги вказує на відсутність заборгованості при звільненні позивача зі служби в органах внутрішніх справ. Разом з цим зазначає, що соціальна гарантія статті 24 Конституції України відповідачем дотримана, а жодна грошова компенсація навіть згідно зі статтею 24 Закону України "Про відпустки" не передбачено. Разом з цим відповідач стверджує, що судом апеляційної інстанції визначено помилковий період щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

13. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

14. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

15. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

19. Положеннями пункту 56 Положення № 114 передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

20. Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

21. Наведене положення кореспондується з частиною першою статті 24 Закону України "Про відпустки", в редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

22. За правилами встановленими частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

23. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

VI. Позиція Верховного Суду

24. З матеріалів справи вбачається, що 18 вересня 2014 року УМВС України в Закарпатській області видано наказ № 186 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено з 23 вересня 2014 року з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) згідно з пунктом 64 "ж" Положення № 114, за власним бажанням.

27. При цьому, фактичний розрахунок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 10450,47 грн. проведено 20 листопада 2014 року.

28. Верховний Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 1.18. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 31 грудня 2007 року № 499, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

29. Разом з тим, а ні Законом України "Про Національну поліцію", а ні Положенням № 114, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника з органів внутрішніх справ.

30. Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

31. Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

32. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

33. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

34. З огляду на викладене, враховуючи зміст статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо необхідності стягнення на користь позивача грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки у 2007, 2009 та 2011 роках та середнього заробітку за час затримки виплати належних йому при звільненні сум.

35. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

36. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

37. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Ужгородського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець