Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.09.2019 року у справі №804/4504/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 804/4504/18

адміністративне провадження № К/9901/25774/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л. О.,

суддів: Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у касаційній інстанції адміністративну справу № 804/4504/18

за позовом Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, треті особи: комунальний заклад освіти "Неповна середня загальноосвітня школа № 2" Дніпровської міської ради, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Дніпропетровської області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, ухвалене суддею Вроною О. В.

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року, ухвалене колегією суддів у складі: головуючого судді Кругового О. О., суддів Прокопчук Т. С., Шлай А. В.

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1.18 червня 2018 року керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (далі - Департамент, відповідач-1), Дніпровської міської ради (далі - відповідач-2), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, третя особа-1), комунальний заклад освіти "Неповна середня загальноосвітня школа - інтернат №2" Дніпровської міської ради (змінено на комунальний заклад загальної середньої освіти "Гімназія №2" Дніпровської міської ради, далі - третя особа-2, гімназія № 2), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради та Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради щодо невжиття заходів, спрямованих на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності навчального закладу комунального закладу освіти "Неповна середня загальноосвітня школа - інтернат № 2" Дніпровської міської ради, які зафіксовані ГУ ДСНС у Дніпропетровській області в актах планових та позапланової перевірок № 34 від 11 березня 2016 року; № 110 від 30 травня 2017 року; №727 від 13 листопада 2017 року;

1.2. зобов'язати Дніпровську міську раду та Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради в межах компетенції вжити заходи, спрямовані на усунення порушень протипожежної безпеки (виключаючи частково усунуті) в діяльності комунального закладу освіти "Неповна середня загальноосвітня школа - інтернат № 2" Дніпровської міської ради, встановлених ГУ ДСНС у Дніпропетровській області та зафіксованих в актах № 34 від 11 березня 2016 року; № 110 від 30 травня 2017 року; №727 від 13 листопада 2017 року планових та позапланової перевірок, в тому числі розглянути питання про виділення коштів для усунення виявлених порушень.

2. В обґрунтування позову зазначено, що Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 4 за результатами вивчення матеріалів планових та позапланових перевірок, проведених фахівцями ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, встановлено що комунальний заклад освіти "Неповна середня загальноосвітня школа - інтернат №2" Дніпровської міської ради упродовж тривалого часу функціонує з суттєвими порушеннями пожежної безпеки, а керівництвом закладу та посадовими особами Департаменту не вживаються належні та дієві заходи щодо їх усунення. Порушення вимог протипожежної безпеки були встановлені позаплановою перевіркою Дніпропетровським міським управлінням ГУ ДНС у Дніпропетровській області в акті № 34 від 11 березня 2016 року. У зв'язку з виявленими під час позапланової перевірки порушеннями ГУ ДНС у Дніпропетровській області винесено припис № 350 від 15 березня 2016 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. Однак, вказаний припис проігноровано керівництвом закладу. Порушення пожежної безпеки є такими, що можуть спричинити загрозу життю та здоров'ю дітей, які перебувають у закладі освіти. Про існування порушень пожежної безпеки в діяльності закладу керівництво обізнано. Позивач зазначає, що тривалий характер порушень свідчить про бездіяльність керівництва школи та Департаменту. Оскільки саме Департаменту підпорядковується комунальний заклад освіти "Неповна середня загальноосвітня школа - інтернат №2" Дніпровської міської ради, до компетенції Департаменту належать повноваження, зокрема здійснювати контроль за дотриманням правил техніки безпеки, протипожежної безпеки і санітарного режиму у закладах, які йому підпорядковуються. Фактично керівництво Департаменту самоусунулось від вирішення питань забезпечення протипожежної безпеки у закладі.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. У період з 22 лютого 2016 року по 11 березня 2016 року відповідно до наказу від 19 січня 2016 року № 1, посвідчення на перевірку №406 від 19 лютого 2016 року, фахівцями ГУ ДСНС у Дніпропетровській області проведено планову перевірку додержання вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки КЗО "Неповна середня загальноосвітня школа - інтернат №2" Дніпровської міської ради.

4. За результатами перевірки складено акт № 34 від 11 березня 2016 року.

4.1. В акті перевірки встановлено низку порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки.

5. На підставі акта перевірки у зв'язку з виявленими порушеннями посадовими особами ГУ ДСНС у Дніпропетровській області видано припис № 350 від 15 березня 2016 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

6. Проведеними перевірками на предмет виконання припису, оформленими актами № 110 від 30 травня 2017 року та № 727 від 13 листопада 2017 року встановлено невиконання в повному обсязі вимог припису.

7. Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 4 за результатами вивчення матеріалів планових та позапланових перевірок, проведених фахівцями ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, встановлено що КЗО "Неповна середня загальноосвітня школа - інтернат № 2" Дніпровської міської ради упродовж тривалого часу функціонує з суттєвими порушеннями пожежної безпеки, а керівництвом закладу та посадовими особами Департаменту не вживаються належні та дієві заходи щодо їх усунення.

8. Вказане стало підставою для звернення прокурором до суду із адміністративним позовом у даній справі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

9. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звернення прокурора до суду з даним позовом не сприяє задоволенню інтересів держави, оскільки наявний орган державної влади, який уповноважений та має можливість на здійснення контролю (нагляду) за дотриманням вимог пожежної та техногенної безпеки в навчальному закладі.

11. Залишаючи без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції додатково вказав, що прокурор звертаючись до суду з адміністративним позовом не зазначив конкретних позовних вимог до відповідачів, тобто не вказав, що саме він просить зобов'язати зробити відповідачів для умов усунення порушень та які саме конкретно порушення він вимагає усунути. Вимоги адміністративного позову прокурора, викладені таким чином, що покладають на відповідачів обов'язок вчинити невизначені дії на усунення порушень пожежної безпеки в цілому з посиланням на акти перевірок. Тобто, подання даного позову є фактично здійсненням контролю за діяльністю відповідачів в сфері забезпечення пожежної безпеки в навчальному закладі, виконання ними вимог приписів, усунення порушень викладених в акті перевірки. Однак, ані Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ані будь-якими іншими законодавчими актами не передбачено проведення такого контролю в судовому порядку за позовом прокурора.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

12.09 вересня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Першого заступника прокурора Дніпропетровської області, у якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року, а справу № 804/4504/18 передати на новий розгляд.

13. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи та надання оцінки зібраним у справі доказам, а висновки, викладені в цих судових рішеннях є необґрунтованими, зробленими внаслідок неправильної кваліфікації спірних правовідносин з ігноруванням підстав та предмету позову.

13.1. Зазначає, що предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога заявлена до суб'єкта владних повноважень (органів місцевого самоврядування) про зобов'язання виконати обов'язок, передбачений положеннями Закону України "Про освіту" та Законом України "Про місцеве самоврядування в України" щодо забезпечення права громадян на безпечні та нешкідливі умови здобуття освіти.

13.2. Наполягає на тому, що у органів ДСНС України відсутня можливість на законних підставах залучати органи місцевого самоврядування та їх уповноважені органи до вирішення питання усунення порушень вимог пожежної безпеки у підпорядкованих закладах освіти. Ані Кодексом цивільного захисту України, ані будь-яким іншим законом України, не встановлено права органів Державної служби з надзвичайних ситуацій подавати позов про зобов'язання фізичної та юридичної особи вчинити певні дії.

13.3. Вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно ототожнено обсяг повноважень органів ДСНС, визначений статтями 67 68 Кодексу цивільного захисту України з повноваженнями прокурора щодо представництва інтересів держави.

13.4. На переконання скаржника, зазначені обставини відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та частини 5 статті 53 КАС України є підставою для звернення прокурора до суду.

13.5. Зазначає, що право прокурора на звернення з даним позовом підтверджується висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 0440/7154/18, яка є аналогічною цій справі.

14.09 вересня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Тацій Л. В., судді Рибачука А. І., Стеценка С. Г.

15. Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

16. Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року задоволено заяви суддів Тацій Л. В., Рибачука А. І., Стеценка С. Г. про самовідвід, відведено суддів Тацій Л. В., Рибачука А. І., Стеценка С. Г. від участі у розгляді касаційної скарги Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року по справі № 804/4504/18 за позовом Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, треті особи: Комунальний заклад освіти "Неповна середня загальноосвітня школа № 2" Дніпровської міської ради, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

17. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 грудня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року № 2388/0/78-20 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л. О., судді Загороднюк А. Г., Соколов В. М.

18. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л. О. від 23 грудня 2020 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позиція інших учасників справи

19. Від інших учасників процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.

Релевантні джерела права

20. Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

21. Відповідно до частини 1 статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

22. Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

23. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

25. Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

26 Частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - ~law31~) визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

27. За змістом ~law32~ прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

28. ~law33~ передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

29. Згідно з пунктом 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року №5403-VI (далі - Кодекс № 5403-VI) до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

30. статтею 131-1 Конституції України № 5403-VI визначено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

31.8 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ" (далі - ~law35~).

32. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень ~law36~, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності ~law37~.

33. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

34. Згідно з частиною 4 статті 328 КАС України (в редакції до 8 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

35. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню в межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

36. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

37. Основний Закон та ординарні закони не визначають перелік випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Наприклад, таке право виникає тоді, коли прокурор діє в інтересах фізичних осіб, які за певних очевидних і об'єктивних причин не здатні захистити свої порушені або оспорювані права чи реалізувати процесуальні повноваження. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

38. Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки означенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього, або ж звертається в інтересах громадян, які за віком, станом здоров'я чи соціально-правовим статусом самі не спроможні захистити свої права. Підстави для такого обґрунтування повинні передбачати можливість виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

39. Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен обґрунтувати, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

40. У цій справі позовні вимоги, так само як і вимоги касаційної скарги, мотивовано відсутністю державного органу, який уповноважений на звернення до суду із позовом відповідного змісту.

41. Законодавцем пов'язано умови виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави із двома окремими умовами: наявністю умов виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави або відсутністю такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

42. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

43. У другому випадку законодавчо обумовлено відсутність органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

44. Відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16.

45. Судами попередніх інстанцій проаналізовано повноваження органів Державної служби з надзвичайних ситуацій та установлено, що на підставі статей 67 та 68 Кодексу № 5403-VI саме звернення до адміністративного суду органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, із позовом про застосування заходів реагування є як належним, так і ефективним способом для усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, і зобов'язує відповідний заклад виконати вимоги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

46. З огляду на наведене, колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги щодо відсутності органу, уповноваженого на звернення до суду з вимогою про спонукання суб'єктів владних повноважень до усунення порушень вимог пожежної безпеки у закладах освіти.

47. Скаржник обґрунтовує право керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави тим, що у органів ДСНС України відсутня можливість на законних підставах залучати органи місцевого самоврядування та їх уповноважені органи до вирішення питання усунення порушень вимог пожежної безпеки у підпорядкованих закладах освіти.

48. Проте, Верховний Суд зазначає, що представництво інтересів держави прокурором в суді не повинно мати на меті підміну суб'єкта виконання владних управлінських функцій, а спонукати до виконання у разі неналежного виконання таких функцій суб'єктом владних повноважень, якого представлятиме прокурор в суді.

49. Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень у належний спосіб. З метою захисту інтересів держави, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону, не здійснює захисту або робить це неналежно, або такий орган взагалі відсутній.

50. Враховуючи викладене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб'єкта владних повноважень.

51. Аналогічні висновки у подібних правовідносинах неодноразово висловлені у постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 24 вересня 2019 року у справі № 320/903/19, від 18 жовтня 2019 року у справі № 320/1724/19, від 05 червня 2020 року у справі № 804/2849/18.

52. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави.

53. Доводи та аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

54. Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 0440/7154/18, оскільки за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду 24 вересня 2019 року у справі № 320/903/19, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб'єкта владних повноважень.

55. Натомість, у постанові Верховного Суду, на яку посилається скаржник, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що заступник прокурора Дніпропетровської області може звертатись до адміністративного суду з позовом в інтересах держави саме в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, тобто вказана постанова Верховного Суду не містить висновку щодо вирішення справи по суті.

56. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

57. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

58. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

59. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

60. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

61. Отже, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

62. З огляду на результат касаційного розгляду Верховний Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року по справі № 804/4504/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ. О. Єресько А. Г. Загороднюк В. М. Соколов