Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.12.2020 року у справі №320/7209/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року

м. Київ

справа №320/7209/19

адміністративне провадження №К/9901/32190/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шишова О. О.,

суддів: Дашутіна І. В., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Київської митниці Держмитслужби на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Черпицької Л. Т., суддів: Пелипенко О. Є., Собківа Я. М. ),

УСТАНОВИЛ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МТІ" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - митний орган, відповідач у справі) в якому просить:

- визнати протиправними дії Київської митниці Державної фіскальної служби щодо відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" від
15.05.2019 №540/02/2019 про внесення змін до граф 12,22,42,45,46,47, В митної декларації від 22.08.2018 №UA125120/2018/477359 та у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" від 15.05.2019 №541/02/2019 про внесення змін до граф 12,22,42,45,46,47, В митної декларації від 17.01.2017 №12530014/2017/470524;

- зобов'язати Київську митницю Державної фіскальної служби повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" від 15.05.2019 №540/02/2019 про внесення змін до граф 12,22,42,45,46,47, В митної декларації від
22.08.2018 №UA125120/2018/477359 та у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" від 15.05.2019 №541/02/2019 про внесення змін до граф 12,22,42,45,46,47, В митної декларації від 17.01.2017 №12530014/2017/470524;

- зобов'язати Київську митницю Державної фіскальної служби внести зміни до граф 12,22,42,45,46,47, В митної декларації від 22.08.2018 №UA125120/2018/477359, зазначені у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" від 15.05.2019 №540/02/2019, та внести зміни до граф 12,22,42,45,46,47, В митної декларації від 17.01.2017 №12530014/2017/470524, зазначені у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" від 15.05.2019 №541/02/2019.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2020 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково.

Указане рішення оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали з огляду на те, що апелянтом в порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Згідно з повідомленням, копію вказаної ухвали представником митниці отримано 09 жовтня 2020 року (а. с. 226 т.2), натомість, докази усунення недоліків апеляційної скарги станом на 26 жовтня 2020 року (з урахуванням можливих затрат часу на пересилання поштової кореспонденції) апелянт не надав.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року апеляційна скарга Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, була повернута заявнику (а. с. 227, т.2).

Відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року, у якій із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Зазначає, що ухвалу про залишення апеляційної скарги отримав 12 жовтня 2020 року, проте виконати ухвалу суду у встановлений строк не було можливості, оскільки сплата судового збору займає певний час.

Також скаржник указує, що суд апеляційної інстанції вже 26.10.2020 року виніс ухвалу, якою повернув апеляційну скаргу митниці, при цьому, не взяв до уваги ті обставини, що ухвала суду від 22.09.2020 була направлена митниці лише 07.10.2020 та не врахував, що до визначеного судом строку додається час поштового обігу, необхідний для доставлення до суду заяви про усунення недоліків, а відтак, на дату винесення ухвали не міг врахувати подану митницею заяву та передчасно повернув апеляційну скаргу митниці.

Верховний Суд ухвалою від 04 грудня 2020 року відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача, справу № 320/7209/19 витребував з суду першої інстанції.

10 грудня 2020 року справа № 320/7209/19 надійшла на адресу Верховного Суду.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України. Проте, таке право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов'язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї.

Статтею 296 КАС України встановлено вимоги до апеляційної скарги, зокрема, у ній зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції; обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права; дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується; перелік матеріалів, що додаються.

Відповідно до частини 2 статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 2 статті 298 КАС України, застосовуються правила частини 2 статті 298 КАС України, відповідно до яких, апеляційна скарга залишається без руху і скаржнику надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.

У постановах Верховного суду від 24.02.2020 у справі № 182/1768/17 (6-а/0182/50/2018) і від 14.08.2020 у справі №420/4676/19 зроблено висновок про те, що залишення скарги без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання. Тривалість строку для усунення недоліків визначається з урахуванням необхідного часу для повідомлення сторони про залишення заяви без руху у зв'язку з допущеними недоліками та їх виправлення.

У цій справі підставою для повернення апеляційної скарги слугувало те, що недоліки апеляційної скарги не були усунуті скаржником у строк, визначений судом.

Суд зазначає, що копію вказаної ухвали представником митниці отримано 09 жовтня 2020 року (а. с. 226 т.2), натомість, докази усунення недоліків апеляційної скарги станом на 26 жовтня 2020 року (з урахуванням можливих затрат часу на пересилання поштової кореспонденції) апелянт не надав.

Відповідно до штемпелю на поштовому конверті відповідач 26 жовтня 2020 року (дата ухвали про повернення апеляційної скарги) надіслав до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків, які були зареєстровані судом апеляційної інстанції 28 жовтня 2020 року.

Тобто, вказані усунення були надіслані до суду після спливу десятиденного строку, які були визначені в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 22 вересня 2020 року, яка була отримана відповідачем 09 жовтня 2020 року (останнім днем усунення недоліків було 20 жовтня 2020 року).

Суд, звертає увагу відповідача на те, що пунктами 6 та 7 частини 5 статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.

Отже, учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов'язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо надання копії обґрунтувань вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому саме полягає неправильність чи неповнота застосування судом першої інстанції норм права, неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі відповідно до кількості учасників справи.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 806/2707/18, від 14.08.2020 у справі №420/4676/19.

Крім того, Суд зазначає, що відповідачем до суду апеляційної інстанції не надавались клопотання щодо продовження процесуального строку у відповідності до статті 121 КАСУ.

Ураховуючи те, що позивачем недоліки апеляційної скарги не були усунуті, суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку про повернення апеляційної скарги.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Разом з тим, повернення апеляційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі апеляційного оскарження судового рішення.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії ", справа "Креуз проти Польщі ", "МШ "Голуб" проти України") оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

У свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (п. 109 рішення у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" від
07.07.1989).

З урахуванням того, що позивач не виконав вимог процесуального закону при поданні апеляційної скарги та на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції не було допущено порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги про обмеження права скаржника на апеляційне оскарження судового рішення є необґрунтованими, оскільки конституційне право на оскарження судових рішень поставлено в залежність від вимог процесуального законодавства, яких позивач не дотримався. Крім того, Верховним Судом зазначено, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду з апеляційної скарги, але за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

Отже, право позивача на доступ до суду у цьому випадку не порушено.

Посилання в обґрунтування касаційної скарги на те, що після отримання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, сплата судового збору становить певний період часу, а 21 жовтня 2020 року на виконання ухвали суду сплачено судовий збір, є безпідставними, оскільки у період з дня отримання ухвали про залишення без руху по дату повернення апеляційної скарги (09 жовтня 2020 року по 26 жовтня 2020 року), відповідачем, жодних доказів, які б свідчили що ним вчинялись такі дії надано не було.

Стосовно доводів скаржника щодо передчасності повернення апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги було 20 жовтня 2020 року, а вказану апеляційну скаргу повернуто 26 жовтня 2020 року, із значним проміжком для поштового перебігу.

Навіть, якщо брати до уваги посилання відповідача стосовно отримання ним копії ухвали 12 жовтня 2020 року, то останнім днем для усунення недоліків було 23 жовтня 2020 року (14 жовтня 2020 року вихідний день).

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі №320/7209/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко