Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.05.2019 року у справі №804/14894/15

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 804/14894/15

провадження № К/9901/12241/19, № К/9901/12292/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини-польова пошта В0829, Військової частини-польова пошта В0927, Військової частини А0536, Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за участю третіх осіб: Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Штаб з управління антитерористичною операцією (Штаб АТО), про визнання дій протиправними, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду, постановлену 20 листопада 2018 року у складі головуючого судді - Тулянцевої І. В., постанову Третього апеляційного адміністративного суду, прийняту 28 березня 2019 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Прокопчук Т. С., суддів: Кругового О. О., Шлай А. В., рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, ухвалене 20 листопада 2018 року у складі головуючого судді - Тулянцевої І. В., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду, прийняту 28 березня 2019 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Прокопчук Т. С., суддів: Кругового О. О., Шлай А. В.,

І. Суть спору

1. У жовтні 2015 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Військової частини - польова пошта В0829 про визнання дій протиправними та стягнення грошових коштів.

1.1. В подальшому, позивачем неодноразово змінювались та уточнювались позовні вимоги.

Так, згідно з уточненою позовною заявою від 30 серпня 2018 року позивач, звертаючись до Міністерства оборони України (надалі - Відповідач-1), Військової частини - польова пошта В0829 (надалі - Відповідач-2), Військової частини-польова пошта В0927 (надалі - Відповідач-3), Дніпропетровського обласного військового комісаріату (надалі - Відповідач-4), Військової частини А0536 (надалі - Відповідач-5) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Штаб з управління антитерористичною операцією (Штаб АТО), просив:

1.1. (а). визнати протиправними дії Міністерства оборони України, Військової частини - польова пошта В0829, Військової частини - польова пошта В0927, Дніпропетровського обласного військового комісаріату, Військової частини А0536 у відношенні ОСОБА_1, щодо неналежного:

- нарахування та виплати грошової допомоги при звільненні зі служби за частиною 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

- нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією за постановою Кабінету Міністрів України №460 від 17 вересня 2014 року;

- нарахування та виплати додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях за період з 01 квітня 2015 року по 05 вересня 2015 року включно (за 158 діб) на підставі п. 2 додатку 2 Постанови Кабінету Міністрів України №24 від 31 січня 2015 року "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій";

- нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- речового забезпечення;

- нарахування та виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки;

- нарахування та виплати грошової компенсації за несення служби у вихідні, святкові та неробочі дні;

- нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- не забезпечення вільного волевиявлення під час виборів народних депутатів України 26 жовтня 2014 року;

1.1. (б). стягнути солідарно з Міністерства оборони України, Військової частини - польова пошта В0829, Військової частини - польова пошта В0927, Дніпропетровського обласного військового комісаріату, Військової частини А0536 на користь ОСОБА_1:

- грошову допомогу при звільненні зі служби за частиною 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у сумі 24 570,00 гривень;

- одноразову грошову допомогу у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією за постановою Кабінету Міністрів України №460 від 17 вересня 2014 року в сумі 46 893,60 гривень;

- додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях за період з 01 квітня 2015 року по 05 вересня 2015 року включно (за 158 діб) на підставі п. 2 додатку 2 Постанови Кабінету Міністрів України №24 від 31 січня 2015 року "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" у розмірі 1000 гривень за добу, у сумі 158 000,00 гривень;

- грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 810,00 гривень;

- грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки у сумі 4818,17 гривень;

- грошову компенсацію за несення служби у вихідні, святкові та неробочі дні у сумі 61 265,28 гривень;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 267 078,33
гривень;

- моральну шкоду в сумі 300 000,00 гривень;

всього на суму 862 765,38 гривень;

1.1. (в). зобов'язати Міністерство оборони України, Військову частину - польова пошта В0829, Військову частину - польова пошта В0927, Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, Військову частину А0536 належним чином нарахувати і сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1, за період з 05 вересня 2014 року по 06 вересня 2015 року включно;

1.1. (г). рішення звернути до негайного виконання;

1.1. (д). при винесенні рішення судові витрати стягнути солідарно з Міністерства оборони України, Військової частини - польова пошта В0829, Військової частини - польова пошта В0927, Дніпропетровського обласного військового комісаріату, Військової частини А0536 на користь ОСОБА_1;

1.1. (є). зобов'язати Міністерство оборони України, Військову частину - польова пошта В0829, Військову частину - польова пошта В0927, Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, Військову частину А0536 подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом 10 денного строку з моменту набрання законної сили рішенням суду.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що 06 вересня 2015 року його звільнено у запас за пунктом "г" (у разі оголошення демобілізації) частини 2 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", проте йому не нараховано та не виплачено:

грошову допомогу при звільненні зі служби згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у сумі 24 570,00 гривень;

одноразову грошову допомогу у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією за постановою Кабінету Міністрів України №460 від 17 вересня 2014 року в сумі 46 893,60 грн. ;

винагороду за безпосередню участь у бойових діях за період з 01 квітня 2015 року по 05 вересня 2015 року (за 158 діб) у розмірі 1000 гривень за добу, на суму 158

000,00 гривень.

2.1. Крім того зазначив, що відповідачами не вжито будь-яких заходів для забезпечення особового складу зимовим одягом, зокрема, куртками зимовими чи бушлатами, що призвело до витрат, які ОСОБА_1 зробив та мусив зробити для відновлення свого порушеного права, та яке він оцінює у 810,00 гривень.

2.2. Також зауважив, що йому належить виплатити грошову компенсацію за 13 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2015 рік у сумі 4148,17 гривень. У зв'язку з участю у бойових діях в період з 06 жовтня 2014 року по 06 вересня 2015 року відпрацьованими вихідними, святковими та неробочими днями у вказаний період для нього були 96 днів, за несення служби в які йому належить до сплати грошова компенсація у сумі 61 265,28 гривень.

2.3. З посиланням на статтю 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), позивач просить стягнути з відповідачів середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 267 078,33 гривень.

2.4. Окрім того, все вищеперераховане призвело до моральних страждань і потрясінь, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації життя.

Завдану таким чином моральну шкоду позивач оцінює у 300 000,00 гривень.

3. Відповідач-1 - Міністерство оборони України проти позовних вимог заперечували з тих підстав, що виплата грошового забезпечення Міністерством оборони України здійснюється лише військовослужбовцям, які проходять службу саме в апараті Міністерства оборони, позивачу ж виплата грошового забезпечення повинна була здійснюватись військовою частиною, в якій він проходив військову службу, а тому Міністерство оборони України не є належним відповідачем у даній справі.

4. Представник Відповідача-3 - Військової частини-польової пошти В0927 (А0536) у запереченнях проти позову зазначав, що позовна заява ОСОБА_1 не містить жодних фактів та доказів порушень законодавства зі сторони Військової частини-польова пошта В0927. Крім того, позивачем не зазначено які саме дії Військової частини-польова пошта В0927 були протиправними, та за що повинен нести відповідальність відповідач-3.

5. Відповідач-4 - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов зазначив, що позивач військову службу на посадах особового складу у військкоматах Дніпропетровської області не проходив, а був військовослужбовцем військових частин. Розпорядженням Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 18 грудня 2014 року №248/2/3/1088 було прийнято рішення щодо постановки на фінансове забезпечення до Дніпропетровського обласного військового комісаріату військової частини - польова пошта В0829, згідно інформації якої солдат ОСОБА_1 (табельний номер НОМЕР_1) проходив військову службу у 43 БТрО (в/ч пп В0829). Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26 січня 2016 року №248/2/3/57 з 01 березня 2016 року військову частину - польова пошта В0829 зараховано на фінансове забезпечення до військової частини А0536, з огляду на вказані обставини, вважають, що вимоги до Дніпропетровського обласного військового комісаріату є безпідставними. Також вказав, що правове регулювання грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється за допомогою спеціального законодавства, у зв'язку із чим, твердження позивача щодо застосування аналогії норм закону, визначених в Кодексі законів про працю України до правовідносин, що пов'язані з виплатою та стягненням грошового забезпечення військовослужбовців, не відповідає дійсності.

6. Відповідачем-5 - Військовою частиною А0536 також надано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що Наказом командира військової частини В0829 №248 від 05 вересня 2015 року ОСОБА_1 виключено із списків особового складу у зв'язку з оголошенням демобілізації. При цьому, твердження позивача про підстави виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні згідно частини 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не вказав на наявність у нього пенсії за частини 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Також відповідач спростовує посилання позивача, що грошова допомога йому повинна бути призначена з урахуванням проходження служби в органах внутрішніх справ на підставі частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", так як у даному випадку має місце саме військова служба, а не інша. Крім того пояснив, що відповідно до наказів командира військової частини В0829 рядовому ОСОБА_1 виплачено щомісячну грошову допомогу за період з 01 квітня 2015 року по 05 вересня 2015 року за участь в антитерористичній операції, але не менше 3000 гривень. З приводу вимоги про стягнення моральної шкоди Відповідач-5 вказав, що ОСОБА_1 не навів прямий причинний зв'язок між відсутністю у нього продовольчого атестату і набуття з цієї причини хвороб.

7. Від Антитерористичного центру при Службі безпеки України в матеріалах справи містяться листи, в яких третя особа вказує, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року №460. З огляду на вищевказане вважає, що рішення по справі не впливає на права та інтереси Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 20 листопада 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій Міністерства оборони України, Військової частини-польова пошта В0829, Військової частини-польова пошта В0927, Військової частини А0536, Дніпропетровського обласного військового комісаріату, правонаступником якого є Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, за участю третіх осіб: Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Штабу з управління антитерористичною операцією (Штаб АТО) щодо не забезпечення йому вільного волевиявлення під час виборів народних депутатів України 26 жовтня 2014 року залишив без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду посилаючись на приписи статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

9. Ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року змінена шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції зазначеної постанови виходячи з приписів статті 273 КАС України, в іншій частині ухвалу залишено без змін.

10. Рішенням від 20 листопада 2018 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд у задоволенні решти позовних вимог відмовив в повному обсязі.

11. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 28 березня 2019 року, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року скасував в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій Військової частини-польова пошта В0829 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією за постановою Кабінету Міністрів України №460 від 17 вересня 2014 року; нарахування та виплати грошової компенсації за 13 невикористаних днів щорічної основної відпустки; нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з вересня 2014 року по вересень 2015 року та в цій частині прийняв нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

11.1. Визнав протиправними дії Військової частини-польова пошта В 0829 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1

- одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією за постановою Кабінету Міністрів України №460 від 17 вересня 2014 року;

- нарахування та виплати грошової компенсації за 13 невикористаних днів щорічної основної відпустки;

- перерахування за ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з вересня 2014 року по вересень 2015 року.

11.2. Стягнув з Військової частини А0536 на користь ОСОБА_1

- одноразову грошову допомогу у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією за постановою Кабінету Міністрів України №460 від 17 вересня 2014 року в сумі 2 123,55 гривень;

- грошову компенсацію за 13 невикористаних днів щорічної основної відпустки у сумі 3 042 гривень.

11.3. Зобов'язав Військову частину А0536 перерахувати до Пенсійного фонду України за ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з вересня 2014 року по вересень 2015 року.

11.4. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року - залишив без змін.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

12. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційні скарги, в яких посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

13.1. Так, позивач вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду, а тому ухвала суду першої інстанції та відповідна постанова суду апеляційної інстанції про залишення частини позовних вимог без розгляду є незаконними.

13.2. У скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій щодо залишення частини позовних вимог без розгляду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

14. Крім того позивачем подано касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, та на постанову Третього апеляційного адміністративного суду яким позовні вимоги задоволено частково.

14.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані рішення судів та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

15. Оскільки касаційні скарги К/9901/12241/19 та К/9901/12292/19 подані на рішення які постановлені в одній справі, їх вирішено розглядати в одному касаційному провадженні.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

16. Наказом Командира Військової частини - польова пошта В0829 (по стройовій частині) від 05 вересня 2015 року №248 рядового ОСОБА_1, гранатометника 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти відповідно до Указу Президента України від 12 червня 2015 року №328/2015 "Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію" з 06 вересня 2015 року звільнено у запас за пунктом "ґ" (у разі оголошення демобілізації) частини 2 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" і направлено для зарахування на військовий облік до Саксаганського РВК м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

17. З 06 вересня 2015 року позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

18. Згідно з довідкою Військової частини - польова пошта В0829 від 06 вересня 2015 року №2875, ОСОБА_1 у період з 06 жовтня 2014 року по 06 вересня 2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції: Донецької області, с. Зайцево (сектор "С"); Донецької області, смт. Курдюмівка (сектор "С "); Донецької області, м. Авдіївка (сектор "Б"); Донецької області, смт.

Новгородське (сектор "Б").

19. Рішенням комісії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 25 вересня 2015 року протоколом №31 позивачу встановлено статус учасника бойових дій.

20. За повідомленням начальника фінансово-економічної служби військової частини польова пошта В0829 відповідно до наказу командира військової частини польова пошта В0829 від 05 вересня 2015 року №248, позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку зі звільненням з лав Збройних Сил України.

21. Вважаючи, що відповідачами протиправно не виплачено грошову допомогу при звільненні зі служби за власним бажанням у розмірі 24 570,00 гривень, виплату якої передбачено частиною 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", абзацом 2 частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позивач звернувся до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування. Висновки Верховного Суду.

22.8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення".

23. Згідно зі статтею 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

24. статтею 3 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

27. Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

28. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

29. Частиною 1 статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок та військову службу" (далі - ~law45~) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

30. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення за постановою Кабінету Міністрів України №460 від 17 вересня 2014 року в сумі 46 893,60 гривень Верховний Суд зазначає наступне.

30.1. Пунктами 1-5 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 (далі - Постанова КМУ №460) визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією та звільняються із служби після прийняття рішення про демобілізацію (крім військовослужбовців строкової військової служби), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

30.2. Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період служби за призовом у зв'язку з мобілізацією з дня їх призову на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які у разі звільнення з військової служби у мирний час не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

30.3. Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" та виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

30.4. Виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання.

30.5. Враховуючи обставини звільнення з військової служби після прийняття рішення про демобілізацію, позивач відповідно до приписів Постанови КМУ №460 набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 4 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород) на день звільнення.

31. Судами встановлено, що згідно з наказом УМВС України в Дніпропетровській області від 24 жовтня 2005 року № 202 о/с, ОСОБА_1 був звільнений з посади дізнавача Довгінцевського РВ Криворізького міського управління УМВС України в Дніпропетровській області з 25 жовтня 2005 року за п. "ж" статті 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114.

31.1. Календарний строк проходження позивачем служби (з урахуванням строку служби в органах внутрішніх справ - 13 років 00 місяців 24 дні) на момент звільнення з військової служби складав 14 років 00 місяців 25 днів.

31.2. Тобто, на момент звільнення зі служби в органах внутрішніх справ в жовтні 2005 року позивач, як працівник органів внутрішніх справ, який звільнився зі служби за власним бажанням мав право на отримання грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

32. Водночас частиною 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" врегульовано порядок виплати одноразової допомоги особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, за умови якщо вони мають право на пенсію за частиною 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

33. За таких обставин, Верховний Суд критично ставиться до тверджень позивача щодо протиправності дій відповідачів щодо не виплати йому грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як на підставу для виплати грошової допомоги у відповідності до пункту другого Порядку № 460, оскільки в ході розгляду справи було встановлено, що на момент звільнення з органів внутрішніх справ в 2005 році позивач не набув право на пенсію за вислугу років, і виплата вихідної допомоги у відповідності до частини 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" йому не підлягала.

34. Як встановлено судом апеляційної інстанції Наказом командира Військової частини - польова пошта В0829 № 248 від 05 вересня 2015 року визначено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу на підставі Постанови КМУ №460 у розмірі 4 % за кожен повний місяць служби за період з жовтня 2014 року по серпень 2015 року включно.

35. З наявної в матеріалах справи довідки Військової частини - польова пошта В0829 №2755 від 05 вересня 2015 року вбачається, що розмір грошового забезпечення позивача за останній місяць перед звільненням, тобто серпень 2015 року, становив 7 020 гривень, а тому до виплати позивачу підлягає сума вищезазначеної одноразової грошової допомоги за 11 місяців служби в розмірі 3
088,80 гривень (7 020 х 4% = 280,80 х 11).

36. Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що на картковий рахунок позивача, відкритий в ПАТ КБ "ПриватБанк", 08 вересня 2015 року зараховано 965,25 гривень вищезазначеної одноразової грошової допомоги, що є порушенням Постанови КМУ №460.

36.1. А тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Військової частини - польова пошта В0829 щодо нарахування та виплати зазначеної допомоги позивачу підлягає частковому задоволенню.

36.2. Оскільки Військова частина - польова пошта В0829, та Військова частина-польова пошта В0927 розформовані, правонаступником яких визначено Військову частину А0536, на користь позивача підлягає стягненню з Військової частини А0536 грошова допомога на суму 2 123,55 гривень (3 088,80 гривень - 965,25 гривень).

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині не нарахування та невиплати додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях за період з 01 квітня 2015 року по 05 вересня 2015 року включно (158 діб) на підставі п. 2 додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України №24 від 31 січня 2015 року в розмірі 158 000 гривень, Верховний суд зазначає наступне.

37. Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" визначено, що антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою.

38. Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №24 від 31 січня 2015 року (в редакції чинній на час звільнення позивача) визначено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

39. Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 000 гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 000 гривень.

40. Військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

41. Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджений наказом Міністерства оборони України №49 від 02 лютого 2015 року (в редакції чинній на час звільнення позивача).

42. Пунктом 1,2 частини другої 2 Розділу 3 зазначеної постанови визначено, що за безпосередню участь у бойових діях після видання бойового наказу військовослужбовцям військових частин виплачується додаткова винагорода в розмірі 1000 гривень за кожну добу такої участі.

43. Безпосередня участь у бойових діях визначається тільки за ті дні, коли військовослужбовці виконують завдання на напрямку зосередження основних зусиль (напрямку головного удару) при: виконанні військовою частиною бойових завдань в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником; виконанні завдань ракетними військами та артилерії з вогневого ураження противника під час контрбатарейної боротьби.

44. Додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях виплачується за ті дні, коли військовослужбовці беруть участь у: веденні оперативної (військової, спеціальної) розвідки; контррозвідувальному забезпеченні військових формувань та правоохоронних органів у районі АТО в умовах безпосереднього зіткнення з противником та (або) взаємного вогневого контакту з ним; здійсненні польотів у район ведення бойових дій (у район АТО); веденні повітряного, морського бою.

45. Безпосередня участь у бойових діях визначається на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження, рапорту) командира військової частини про безпосередню участь військової частини у заходах, визначених у пункті 1 цієї глави; наказу командира військової частини (по стройовій частині); журналу бойових дій (журналу ведення оперативної обстановки), книги служби нарядів; книги прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону; бойового донесення (підсумкового, термінового та позатермінового).

46. Бойові донесення (рапорти) про безпосередню участь у бойових діях із зазначенням кожного військовослужбовця подаються командирами військових частин за підпорядкованістю до органів військового управління (штабу АТО).

47. За результатом розгляду бойових донесень (рапортів) орган військового управління (штаб АТО) підтверджує конкретні дні безпосередньої участі у бойових діях зазначених військовослужбовців.

48. На підставі підтвердження органу військового управління (штабу АТО) командир військової частини видає наказ на виплату додаткової винагороди за безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях.

49. Судами встановлено, що ОСОБА_1 у період з 06 жовтня 2014 року по 06 вересня 2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції: Донецької області, с. Зайцево (сектор "С"); Донецької області, смт. Курдюмівка (сектор "С "); Донецької області, м. Авдіївка (сектор "Б"); Донецької області, смт.

Новгородське (сектор "Б").

50. Виходячи з аналізу п. 1,2 частини другої Розділу 3 наказу Міністерства оборони України №49 від 02 лютого 2015 року, цей вид додаткової винагороди виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі у бойових діях.

51. Оскільки документи, які б підтверджували фактичну участь у бойових діях позивача відсутні, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідачів та стягнення з них на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за недотримане речове майно в сумі 810 гривень, Верховний Суд зазначає наступне.

52. Частиною 1 статті 9 № Закону України № 2011-XII від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - ~law54~, в редакції чинній на час звільнення позивача) визначено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за недотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

53. Абзацом 3 п. 242 Розділу XII Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

54. Позивач посилається на те, що під час проходження ним військової служби відповідачами протягом зими 2014-2015 років не вжито будь-яких заходів для забезпечення його належним зимовим одягом (курткою), в зв'язку з чим він був вимушений самостійно здійснити її придбання, в результаті чого поніс матеріальні витрати в розмірі 810 грн.

55. Водночас суди встановили, що позивач під час служби не звертався до компетентних органів зі скаргами на незабезпечення його речовим майном, в тому числі зимовим одягом.

55.1. Належні та допустимі докази матеріальних витрат на придбання зимового одягу в розмірі 810 гривень в матеріалах справи відсутні.

56. Із матеріалів кримінального провадження №42015040730000042, яке закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального Кодексу України, постановою слідчого військової прокуратури Донецького гарнізону Сил АТО від 19 грудня 2016 року за відсутності в діянні ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 425 Кримінального Кодексу України, вбачається, що особовий склад Військової частини-польова пошта В0829 восени 2014 року був забезпечений зимовим речовим майном відповідно до встановлених норм забезпечення, у тому числі за рахунок волонтерської допомоги, будь-яких скарг від ОСОБА_1 щодо неналежного забезпечення речовим майном не надходило.

57. З урахуванням зазначеного суд першої інстанції з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні цієї вимоги.

58. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій відповідачів відносно не нарахування та невиплати йому грошової компенсації за несення служби у вихідні, святкові та неробочі дні у сумі 61 265,28 гривень та стягнення відповідної суми з відповідачів на його користь, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для їх задоволення, оскільки приписами п.1.5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України № 260 від 11 червня 2008 року (чинної на момент звільнення позивача) визначено, що за виконання службових обов'язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується, підстави для застосування статті 107 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відсутні.

59. Враховуючи те, що позивач був призваний на військову службу по мобілізації, проходження такого виду військової служби врегульовані нормами спеціального законодавства, при цьому він не перебував у трудових стосунках з Міністерством оборони України шляхом укладання контракту на проходження військової служби, Верховний Суд зазначає, що підстави застосування норм статей 116, 117 КЗпП України щодо нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та його стягнення з відповідачів у визначеному позивачем розмірі 267
078,33 гривень відсутні.

Щодо відшкодування моральної шкоди Верховний Суд зазначає наступне.

60. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

61. Заявляючи вимогу про відшкодування моральної (немайнової) шкоди особа має зазначити, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

62. Так як позивачем належними та допустимими доказами не обґрунтовано заявлену ним до відшкодування суму понесеної моральної шкоди в розмірі 300 000 гривень, суд першої інстанції з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про незабезпечення вільного волевиявлення під час виборів народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

63. У позовній заяві позивач зазначає, що 26 жовтня 2014 року проводилися вибори народних депутатів України.

63.1. Не зважаючи на це, відповідачами не було здійснено дій по забезпеченню позивача правом голосу на цих виборах, яке гарантоване йому статтями 38, 70 Конституції України, норми якої відповідно до статті 8 Конституції України є нормами прямої дії.

64. Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з даними позовними вимогами, яка повністю кореспондується зі статтею 122 КАС України в чинній редакції) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 КАС України або іншими законами.

64.1. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 99 КАС України).

65. Судами встановлено, що звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо не забезпечення вільного волевиявлення під час виборів народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, позивач не просив суд поновити йому строк звернення до суду та не зазначив, що такий строк пропущений ним з поважних причин. Доказів, які б свідчили про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, позивачем суду також не надано.

66. Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

67. Частиною 4 статті 123 КАС України передбачено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

68. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.

69. Аналізуючи вищезазначене Верховний вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо не забезпечення вільного волевиявлення під час виборів народних депутатів України 26 жовтня 2014 року підлягають залишенню без розгляду.

VI. Позиція Верховного Суду

70. Указом Президента України від 27 серпня 2014 року № 690 достроково припинено повноваження Верховної Ради України та призначено позачергові вибори народних депутатів України на 26 жовтня 2014 року.

71. Організація і порядок проведення виборів народних депутатів України визначені Законом України від 17 листопада 2011 року № 4061-VI "Про вибори народних депутатів України" (далі - ~law56~).

72. ~law57~ передбачено, що виборчий процес закінчується через п'ятнадцять днів після офіційного оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів народних депутатів України.

73.26 жовтня 2014 року відбулися позачергові вибори народних депутатів України.

73.1. Тобто, останнім днем виборчого процесу на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року є 27 листопада 2014 року, оскільки результати таких виборів Комісія оприлюднила 12 листопада 2014 року.

74. Оскільки позовні вимоги щодо незабезпечення вільного волевиявлення під час виборів народних депутатів України 26 жовтня 2014 року позивачем заявлені лише 25 липня 2016 року (змінена позовна заява) тобто поза межами виборчого процесу, посилання суду апеляційної інстанції на норми статті 273 КАС України є помилковими.

75. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, щодо залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог щодо незабезпечення позивачу вільного волевиявлення під час виборів народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, однак суд апеляційної інстанції, змінюючи мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції, допустив порушення процесуального права, помилково пославшись на норми статті 273 КАС України.

75.1. З урахуванням зазначеного, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року щодо залишення без розгляду частини позовних вимог підлягає зміні в її мотивувальній частині, а ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року залишенню без змін.

76. Переглядаючи рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку, що порушення допущені судом першої інстанції під час розгляду справи були усунуті судом апеляційної інстанції, тому рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року частково скасоване Третім апеляційним адміністративним судом з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, в іншій частині оскаржувані судове рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

77. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

43. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року залишити в силі, змінивши постанову Третього апеляційного адміністративного суду, прийняту 28 березня 2019 року в частині її мотивів.

3. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року в його нескасованій частині, та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова