Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.06.2021 року у справі №826/17800/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 826/17800/14

адміністративне провадження № К/9901/18209/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.

суддів: Калашнікової О. В., Мартинюк Н. М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про скасування наказу, зобов'язати вчинити дії та стягнути грошові кошти, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2020 року, прийняте у складі ОСОБА_2 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Безименної Н. В. (головуючий), Бєлової Л. В., Кучми А. Ю.,

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив:

1.1. скасувати наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №1448к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Іршавського району Закарпатської області;

1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Іршавського району Закарпатської області;

1.3. стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;

1.4. зобов'язати Генеральну прокуратуру України поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади".

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він з 02 жовтня 2014 року обіймав посаду прокурора Іршавського району Закарпатської області. Однак, наказом Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №1448к позивача звільнено із займаної посади. На думку позивача, звільнення відбулося всупереч принципам та вимогам, закріпленим статтями 8, 21, 22, 24, 58, 61, 62 та 64 Конституції України, з порушенням гарантованого Конституцією України права на працю і доступу до державної служби, вимог міжнародних договорів, які є частиною національного законодавства України, міжнародних принципів проведення люстрації, без встановлення вини у вчиненні діянь, передбачених частиною 2 статті 1 Закону України "Про очищення влади". Також, позивач вказує на те, що його звільнення відбулося з порушенням низки норм міжнародного права та міжнародних принципів проведення люстрації, без урахування практики Європейського суду з прав людини.

3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. З 02 березня 2012 року по 18 грудня 2013 року позивача обіймав посаду заступника прокурора Закарпатської області на підставі наказу Генерального прокурора України від 02.03.2012 року № 296к.

5. Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 18.12.2013 № 641к позивача призначено прокурором Виноградівського району Закарпатської області.

6. У період з 02.10.2014 по 23.10.2014 позивач обіймав посаду прокурора Іршавського району Закарпатської області на підставі наказу Генерального прокурора України від 02.10.2014 № 1369к.

7.16 жовтня 2014 року набув чинності Закон України "Про очищення влади", яким передбачені підстави та порядок проведення процедури люстрації щодо посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування.

8.23.10.2014 року, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" та статей 15, 16 Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідки про результати вивчення особової справи позивача та подання прокурора Закарпатської області прийнято наказ №1448к про звільнення позивача з посади прокурора Іршавського району Закарпатської області у зв'язку з припиненням трудового договору, згідно з п.7-2 ст. 36 КЗпП України.

9. Також, згідно даних Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", позивач рахується таким, що звільнений з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" та щодо якого наявна заборона займати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація) протягом 10 років.

10. Не погоджуючись із таким наказом, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено.

12. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено дотримання основоположних принципів очищення влади, визначених Законом України "Про очищення влади", під час прийняття оскаржуваного наказу, що є достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування.

13. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 квітня 2021 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора як головного розпорядника бюджетних коштів, з бюджетних призначень прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовив. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року залишив без змін.

14. Таке рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що він погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності наказу Генеральної прокуратури України від 23 жовтня 2014 року №1448к про звільнення позивача, що свідчить про наявність підстав для його скасування, поновлення позивача на роботі, зобов'язання відповідача проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої ч.3 ст.1 Закону України "Про очищення влади". Однак вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу заявлені до неналежного відповідача, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення його з відповідача, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити. При цьому, зазначив, що належним відповідачем щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є прокуратура Закарпатської області.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

15. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині зобов'язання Генеральну прокуратуру України поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади", відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення в цій частині та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

16. Нормативними підставами для касаційного оскарження судових рішень в цій справі відповідач зазначив пункти 1 і 3 частини 4 статті 328 КАС України.

16.1. Щодо першої підстави, то заявник пояснив, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання проінформувати про відкликання відомостей про застосування заборон, передбачених ст. 1 Закону України "Про очищення влади", ухвалені з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права (абз.3 п. 3, п. 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 № 113-IX "Про внесенні змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів реформи органів прокуратури" (далі - ~law23~)) та без урахування висновків Верховного Суду у постанові від 12 серпня 2020 року у справі №809/3968/14, де суд вказав про передчасність відкликання відомостей про застосування до особи заборон, передбачених ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади".

16.2. Щодо іншої правової підстави для касаційного оскарження судових рішень в цій справі (пункт 3 частини 4 статті 328 КАС) відповідач зазначив, що на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах

16.3. Скаржник зазначає, що порушення норм матеріального права полягає у неправильному застосуванні положень Закону України від 19.09.2019 № 113-IX "Про внесенні змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів реформи органів прокуратури", а також положень Закону України "Про очищення влади" та Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2014 № 1704/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.10.2014 за № 1280/26057.

16.4. Відповідач звертає увагу, що на момент перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не перевірено норми матеріального права, які регулюють відносини у сфері ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади". Зокрема, наказом Міністерства юстиції від 17.07.2020 № 2454/5 внесено зміни до п. 5 розділу II Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2014 № 1704/5.

16.5. Так, скаржник зазначає, що відповідно до п. 5 розділу II Положення підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною 3 або 4 статті 1 Закону України "Про очищення влади", є звернення про вилучення від органу, який проводив перевірку, або від особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру, з наданням одного з таких документів:

- копії обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, що свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку заборон, визначених статтею 1 Закону України "Про очищення влади", від органу, який проводив перевірку, в паперовій формі підписом уповноваженої особи органу, завіреним печаткою;

- копії відповідного судового рішення в паперовій формі, засвідченої в установленому порядку, з належним чином оформленим підтвердженням про набрання законної сили;

- копії документів про смерть особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру, в паперовій формі та засвідчені належним чином.

16.6. Тобто, відповідач зауважує, що зазначеним наказом з п. 5 розділу II Положення виключено можливість вилучення з Реєстру відомостей на підставі інших випадків, визначених законом. Положенням передбачено три різні підстави для вилучення відомостей з реєстру, які не залежать одна від одної.

16.7. Зазначає, що для реалізації Офісом Генерального прокурора судового рішення в цій частині необхідною умовою є прийняття рішення про скасування результатів перевірки відносно ОСОБА_1. Водночас Офісом Генерального прокурора жодних рішень про скасування перевірки відносно ОСОБА_1, проведеної відповідно до положень Закону України "Про очищення влади", не приймалось, а навпаки, Генеральним прокурором складено висновок про наявність підстав для застосування заборон відносно позивача відповідно до діючого законодавства. У той же час, судовими рішеннями у справі № 826/17800/14 не скасовано результати перевірки та не зобов'язано Офіс Генерального прокурора скасувати таку перевірку відносно ОСОБА_1 проведеної відповідно до положень Закону України "Про очищення влади". У зв'язку з вищенаведеним, відповідно до п. 5 розд. II Положення у разі набрання відповідним судовим рішенням законної сили позивач вправі особисто вчинити дії щодо інформування Міністерства юстиції України пре своє поновлення на посаді та відсутність підстав для застосування щодо нього заборони, передбаченої ч.3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади" шляхом подання відповідної заяви і копії ухваленого рішення суду, засвідченої в установленому порядку, з належним чином оформленим підтвердженням про набрання законної сили. А відтак і вимоги позову про покладання на Офіс Генерального прокурора обов'язку інформувати Міністерство юстиції України про поновлення позивача на посаді та відсутність підстав для застосування щодо нього заборони, передбаченого ч. З ст. 1 Закону України "Про очищення влади" не відповідають приписам п. 5 розд. II Положення, в редакції наказу від 17.07.2020 № 2454/5, а також не є належним способом захисту порушеного права. Нормами чинного законодавства не передбачено повноважень Офісу Генерального прокурора на підставі судового рішення самостійно скасовувати результати перевірок, відносно осіб, стосовно яких застосовувалася заборона.

Зазначає, що аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від
12.08.2020 у справі № 809/3968/14.

17. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

18. Оскільки з матеріалів касаційної скарги вбачається, що відповідачем оскаржується рішення суду першої та апеляційної інстанції лише в частині позовних вимог про зобов'язання Генеральну прокуратуру України поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади", тому оскаржувані рішення судом касаційної інстанції перевіряються лише в цій частині в межах доводів та вимог касаційної скарги.

V. Джерела права й акти їх застосування

19. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені Законом України від 16 вересня 2014 року №1682-VII "Про очищення влади", який набрав чинності 16 жовтня 2014 року (далі - ~law38~).

21. Очищення влади (люстрація) - це встановлена ~law39~ або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (~law40~).

22. Відповідно до ~law41~ очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

23. За нормами ~law42~ протягом десяти років із дня набрання чинності ~law43~ посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у ~law44~, а також особи, які не подали у строк, визначений ~law45~, заяви, передбачені ~law46~.

24. ~law47~ передбачено перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).

25. Відповідно до ~law48~ заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються, зокрема щодо посадових та службових осіб органів прокуратури України.

26. Критерії здійснення очищення влади (люстрації), установлені ~law49~, застосовуються до певної категорії посад без конкретизації їх статусу в структурі органів державної влади.

27. Згідно з ~law50~ заборона, передбачена ~law51~, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, зокрема керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України.

28. При цьому, підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень ~law52~ визначено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності ~law53~ керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в ~law54~, на основі критеріїв, визначених ~law55~, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб: звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів.

29. За приписами ~law56~ орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки. Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.

У разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України інформації про надходження такого висновку та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", не пізніш як у триденний строк з дня одержання такого висновку.

30. Згідно з ~law58~, відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену ~law59~, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України.

31. Наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року №1704/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 жовтня 2014 року за №1280/26057, затверджено Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (далі - Положення №1704/5), яке визначає порядок формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", а також надання відомостей з нього.

32. Пункт 9 Положення №1704/5 передбачає, що Реєстратори в межах своєї компетенції вносять до Реєстру та вилучають з нього у порядку, визначеному цим Положенням, відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною 3 або 4 статті 1 Закону України "Про очищення влади", надають інформацію з Реєстру у випадках, визначених частиною 2 статті 7 Закону України "Про очищення влади", виконують інші функції, передбачені цим Положенням.

33. Згідно з пунктом 4 Положення №1704/5, держателем Реєстру є Міністерство юстиції України.

34. Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Положення №1704/5, підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною 3 або 4 статті 1 Закону України "Про очищення влади", є звернення про вилучення від органу, який проводив перевірку, або від особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру, з наданням одного з таких документів:

- копії обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, що свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України "Про очищення влади", від органу, який проводив перевірку, в паперовій формі за підписом уповноваженої особи органу, завіреним печаткою;

- копії відповідного судового рішення в паперовій формі, засвідченої в установленому порядку, з належним чином оформленим підтвердженням про набрання законної сили;

- копії документів про смерть особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру, в паперовій формі та засвідчені належним чином.

VI. Висновок Верховного Суду

35. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 05 липня 2021 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктами 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

37. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що нормами чинного законодавства не передбачено повноважень Офісу Генерального прокурора на підставі судового рішення самостійно скасовувати результати перевірок, відносно осіб, стосовно яких застосовувалася заборона. Зазначає, що вимоги позову про покладання на Офіс Генерального прокурора обов'язку інформувати Міністерство юстиції України про поновлення позивача на посаді та відсутність підстав для застосування щодо нього заборони, передбаченого ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади" не відповідають приписам п. 5 розд. II Положення, в редакції наказу від 17.07.2020 № 2454/5, а також не є належним способом захисту порушеного права.

38. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

39. Згідно з п. 5 розділу II Положення про Реєстр, в редакції чинній до внесення змін наказом Міністерства юстиції України від 17.07.2020 № 2454/5, підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною 3 або 4 статті 1 Закону України "Про очищення влади", є надходження до Реєстратора: обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, яке свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України "Про очищення влади", від органу, який проводив перевірку; відповідного судового рішення, яке набрало законної сили; відповідних документів про смерть особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру; інші випадки, визначені законом.

40. Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Положення №1704/5, в редакції наказу Міністерства юстиції України від 17.07.2020 № 2454/5, підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною 3 або 4 статті 1 Закону України "Про очищення влади", є звернення про вилучення від органу, який проводив перевірку, або від особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру, з наданням одного з таких документів:

- копії обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, що свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України "Про очищення влади", від органу, який проводив перевірку, в паперовій формі за підписом уповноваженої особи органу, завіреним печаткою;

- копії відповідного судового рішення в паперовій формі, засвідченої в установленому порядку, з належним чином оформленим підтвердженням про набрання законної сили;

- копії документів про смерть особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру, в паперовій формі та засвідчені належним чином.

41. Так, відповідач зауважує, що зазначеним наказом з п. 5 розділу II Положення виключено можливість вилучення з Реєстру відомостей на підставі інших випадків, визначених законом. Натомість, передбачено три різні підстави для вилучення відомостей з реєстру, які не залежать одна від одної. При цьому, не передбачено повноважень Офісу Генерального прокурора на підставі судового рішення самостійно скасовувати результати перевірок, відносно осіб, стосовно яких застосовувалася заборона.

42. Суд з цього приводу зазначає, що зміни внесені наказом Міністерства юстиції України від 17.07.2020 № 2454/5 в пункт 5 розділу II Положення не вплинули на можливість реалізації відповідачем позовної вимоги про зобов'язання поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади"

43. Так, аналіз вимог п. 5 розділу II Положення про Реєстр в редакції наказу Міністерства юстиції України від 17.07.2020 № 2454/5 дає підстави для висновку, що підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону "Про очищення влади", є, зокрема, рішення суду.

44. Безпідставними є доводи скаржника, що для реалізації Офісом Генерального прокурора судового рішення в цій частині необхідною умовою є прийняття ним рішення про скасування результатів перевірки відносно ОСОБА_1, оскільки вказана обставина є окремою підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону "Про очищення влади". В даному випадку достатнім є наявність рішення суду, яке набрало законної сили.

45. Не обов'язковою умовою в цьому випадку є також прийняття судового рішення, яким буде скасовано результати перевірки та зобов'язано Офіс Генерального прокурора скасувати таку перевірку відносно позивача, проведеної відповідно до положень Закону України "Про очищення влади", оскільки нормами чинного законодавства це не вимагається.

46. В даному рішенні також жодним чином не йдеться про зобов'язання Офісу Генерального прокурора на підставі вказаного судового рішення скасовувати результати перевірки, відносно позивача, проведеної відповідно до положень Закону України "Про очищення влади", а тому доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

47. Помилковими є також посилання скаржника на те, що вимоги позову про покладання на Офіс Генерального прокурора обов'язку інформувати Міністерство юстиції України про поновлення позивача на посаді та відсутність підстав для застосування щодо нього заборони, передбаченого ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади" не відповідають приписам п. 5 розд. II Положення, в редакції наказу від 17.07.2020 № 2454/5, оскільки вимоги адміністративного позову позивача не містили такої вимоги, натомість позивач просив зобов'язати Генеральну прокуратуру України поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади", що відповідає вимогам пункту 5 розділу ІІ Положення №1704/5.

48. Таким чином, з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суди дійшли правомірного висновку про зобов'язання Офісу Генерального прокурора проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади".

49. Цей висновок Суду відповідає правовому висновку Верховного Суду, висловленому в постановах від 04 червня 2020 року в справі №821/4571/14 ( №К/9901/1380/18), від 15 жовтня 2020 року у справі №826/17601/14 (К/9901/6324/20), від 23 червня 2021 року у справі 826/17785/14.

50. Щодо посилання скаржника на те, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання проінформувати про відкликання відомостей про застосування заборон, передбачених ст. 1 Закону України "Про очищення влади", ухвалені без урахування висновків Верховного Суду у постанові від 12 серпня 2020 року у справі №809/3968/14, Суд зазначає, що на час прийняття Окружним адміністративним судом міста Києва рішення у вказаній справі, Верховний Суд висловив правову позицію про наявність підстав для зобов'язання Генеральної прокуратури України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивачів заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади".

51. З цього приводу, Суд акцентує увагу на позиції Великої Палати, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

52. Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

53. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

54. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

55. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі №826/17800/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді О. В. Калашнікова

Н. М. Мартинюк