ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2019 року

Київ

справа №813/3943/17

адміністративне провадження №К/9901/67285/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А., суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року (суддя Ланкевич А. З. )

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року (судді: Нос С. П. (головуючий), Кухтей Р. В., Сеник Р. П. )

у справі № 813/3943/17

за позовом Головного управління ДФС у Львівській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенерготрейд"

про застосування арешту коштів на рахунках платника податків,

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2017 року Головне управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, контролюючий орган, податковий орган) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенерготрейд" (далі - ТОВ "Західенерготрейд") про застосування арешту коштів на рахунках ТОВ "Західенерготрейд", що знаходяться на рахунках цього платника податків у банківських установах.

В обґрунтування позовних вимог ГУ ДФС у Львівській області зазначило, що відповідач не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, що відповідно до статті 94 Податкового кодексу України є підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 20 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року, у задоволенні позову відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що для арешту коштів на рахунках платника, визначених положеннями підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, необхідна наявність податкового боргу та відсутність майна для погашення такого боргу, що позивачем жодними належними та допустимими доказами не підтверджено. За таких обставин, суди дійшли висновку про відсутність підстав для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.

Не погодившись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Львівській області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким застосувати арешт на рахунках ТОВ "Західенерготрейд", що знаходяться на рахунках цього платника податків у банківських установах.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково посилалися на положення підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, оскільки вказаною нормою врегульовано інше коло суспільних відносин.

ТОВ "Західенерготрейд" не скористалося своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Західенерготрейд" зареєстроване як юридична особа 27 квітня 2016 року (місцезнаходження: вул. Зелена, 115 Б, м.

Львів, 79035; код ЄДРПОУ: 40452638).

18 жовтня 2017 року ГУ ДФС у Львівській області на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України видало наказ № 4792 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Західенерготрейд" з питань проведення взаємовідносин з ПП "Еко-Принт ", ТОВ "Аманд-М" за період березень 2017 року, ТОВ "Євро-Захід ", ТОВ "РТ ", ТОВ "Укрінвест-Трейдінг", ТОВ "Лачін, ЛТД ", ТОВ "Волтек-ЛТД ", ТОВ "Фуд-Експорт ", ТОВ "Фрутарія", ТОВ "Альфарін ", ПрАТ "ПК "Поділля ", ТОВ "С-Компані" за період червень 2017 року, ТОВ "Марселл ", СТОВ "Качківське ", ТОВ "Агрокомплекс "Цяпало Т. С. ", ТОВ "ТД "Асторг" за період червень, липень 2017 року, ТОВ "Фрутта Опт Торг ", ТОВ "ПВП "Стандарт", ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані ", ТОВ "Укрдезімпорт" за період липень 2017 року.

Тривалість перевірки - 5 робочих днів.

На підставі вищевказаного наказу від 18 жовтня 2017 року № 4792 посадовій особі ГУ ДФС у Львівській області видано направлення на перевірку від 18 жовтня 2017 року № 7962.

Того ж дня, 18 жовтня 2017 року, на виконання наказу та відповідно до направлення на перевірку, посадовою особою ГУ ДФС у Львівській області здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ "Західенерготрейд" (вул. Зелена, 115 Б, м. Львів) з метою проведення перевірки.

Директор ТОВ "Західенерготрейд" ОСОБА_1 отримав копію наказу на проведення перевірки, однак ознайомитись із направленням на перевірку та допустити до проведення перевірки відмовився з причин відсутності правових підстав для її проведення.

За таких обставин, посадовою особою ГУ ДФС у Львівській області складено акт від 18 жовтня 2017 року № 527/13-01-14-10 про відмову у допуску до проведення перевірки ТОВ "Західенерготрейд", копію якого вручено директору товариства.

У зв'язку з відмовою платника податків від допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені у статті 94 Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту
94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються за наявності однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Із системного тлумачення положень статті 94 Податкового кодексу України судом не встановлено, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення статті 94 Податкового кодексу України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість, приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених Податковим кодексом України.

Аналіз вищевказаних норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

До аналогічного висновку щодо застосування наведених положень Податкового кодексу України Верховний Суд дійшов під час вирішення справи № 820/1929/17, постанова від 27 листопада 2018 року, провадження № К/9901/40847/18.

Крім того, в даному рішенні відсутні посилання на підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, як на виключне право контролюючого органу звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, лише у разі наявності податкового боргу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Суд зазначає, що норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України врегульовано інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому у виключному випадку - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Отже, з метою правильного вирішення даного спору та встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування до ТОВ "Західенерготрейд" адміністративного арешту коштів судам необхідно було встановити наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача, дотримання позивачем процедури її призначення та проведення, та відповідно зробити висновок про наявність чи відсутність у ТОВ "Західенерготрейд" підстав відмовити посадовим особам контролюючого органу у допуску до перевірки, що судами попередніх інстанцій зроблено не було.

Враховуючи вищевикладене, Суд вбачає підстави для скасування судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Щодо клопотання скаржника про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то колегія суддів не вбачає підстав, визначених статтею 346 КАС України, для його задоволення.

Разом із тим, Суд зазначає, що при розгляді цієї справи враховано висновки щодо застосування положень статті 94 Податкового кодексу України, викладені в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 820/1929/17, ухваленій у складі палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 242, 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова